ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 908/1689/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
позивача: Семенова О.П.,
відповідача: не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2021
у справі № 908/1689/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича
про виселення та стягнення 853 423, 96 грн,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" подано позов до Фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича про стягнення 853 423, 96, з яких 736 949, 08 грн - заборгованість за договором оренди від 06.02.2015 № 3361/д, 6 034, 26 грн - борг за договором №ПР/БМЕУ-3-16-001/НКМ-В про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, 17 238 грн - 10 % штраф від суми заборгованості, 72 657, 31 грн - інфляційні нарахування, 20 545, 31 грн - три проценти річних від простроченої суми, та виселення Фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича з нежитлових приміщень №1-1, №1-2, №І, №ІІ, № ІІІ, №ІV, №V, №VІ, загальною площею 190,70 кв.м., розміщених за адресою: Запорізька область, м. Пологи, провулок Станційний, 4, першого поверху будівлі (літера А).
Позов обґрунтований істотним порушенням умов укладених між сторонами договору оренди від 06.02.2015 № 3361/д та договору №ПР/БМЕУ-3-16-001/НКМ-В про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в частині оплати.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2020 (суддя Колодій Н.А.) у справі № 908/1689/19 позов задоволено.
Рішення мотивовано доведеністю позовних вимог з посиланням на приписи ст.ст. 193 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 598, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п.п. 3.8, 10.11 Договору оренди від 06.02.2015 № 3361/д.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2021 (судді Березкіна О.В. - головуючий, Антонік С.Г., Іванов О.Г.) рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2020 у справі № 908/1689/19 змінено в частині стягнення 853 423, 96 грн. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість у сумі 435 431, 82 грн, в решті частини стягуваної суми відмовлено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2020 в частині виселення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши положення ч. 2 ст. 785 ЦК України та висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 щодо застосування вказаної норми, вказав на те, що спірні правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь - якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК України.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що здійснені позивачем розрахунки позовних вимог: а саме сума заборгованості з орендної плати, а також нараховані на цю плату суми пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, не відповідають позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 ЦК України, а тому, заявлений позивачем розмір відшкодування суд зменшив на суму орендних платежів, внесених відповідачем за період з 01.04.2017 у сумі 112 128, 18 грн згідно розрахунку позивача, штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 3.8 Договору оренди) у сумі 17 238 грн, інфляційних нарахувань (індекс інфляції) у сумі 72 657, 31 грн, та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 20 545, 31 грн, та стягнув 435 431, 82 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Вимоги позивача щодо відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, суд апеляційної інстанції визнав недоведеними, оскільки як встановлено судом, вказаний договір не був укладений, до матеріалів справи позивачем не надано акти виконаних робіт, докази понесення витрат, про відшкодування яких заявлено позивачем.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2020.
Підставою касаційного оскарження є п.п. 1, 2 ч.ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми права, зокрема, ч. 2 ст. 785, ст. 795 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.
Також скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, зокрема, ч. 2 ст. 785 ЦК України, у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 щодо неможливості притягнення орендаря двічі до юридичної відповідальності .
Крім того заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права (ст. 260 ГПК України) під час постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, оскільки судом взагалі не досліджувалося питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Фізична особа - підприємець Закорецький Олександр Васильович правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим ст. 295 ГПК України, не скористався.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" у даній справі відкрито на підставі п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.11.2021.
Дослідивши доводи, викладені в касаційній скарзі перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2020 ухвалено рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1689/19 про задоволення позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Фізична особа - підприємець Закорецький Олександр Васильович 24.02.2021 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича залишено без руху з підстав недодержання заявником вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та вказано на необхідність надати докази сплати судового збору у сумі 21 963, 30 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021, зокрема, відстрочено сплату залишку суми судового збору у розмірі 18 963, 30 грн - до ухвалення судового рішення за даною апеляційною скаргою. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2020 у справі № 908/1689/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 31.05.2021 року на 09:30 год.
Водночас судом апеляційної інстанції взагалі не розглянуто заяву скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, а отже і не вирішено питання щодо можливості поновлення цього строку у даному випадку.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 3 ст. 260 ГПК України).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Рішення у даній справі ухвалено 18.03.2020, а тому строк на його оскарження закінчився 07.04.2020, тоді як апеляційна скарга була подана 24.02.2021, тобто зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.
Проте суд апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження не врахував положення ст.ст. 119 256 ГПК України та не розглянув питання щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, зокрема, що: "вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03.04.2008);
"Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції" (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § § 46, 47, 53, ЄСПЛ, від 29.10.2015).
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.
Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Тлумачення вказаних вище норм ГПК України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Відкриття апеляційного провадження без розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та як наслідок не дослідження питання щодо можливості поновлення такого строку на оскарження рішення є порушенням вимог норм ГПК України.
Відповідний обов`язок відповідатиме практиці та висновкам, викладеним Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц.
За таких обставин апеляційний суд, відкриваючи апеляційне провадження на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2020 у справі №908/1689/19, не розглянувши відповідну заяву Фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича про поновлення строку на апеляційне провадження, і, не перевіривши наявності такої причини пропуску у вказаній заяві, не навівши обґрунтування поновлення такого строку, порушив вимоги норм процесуального права.
Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженої постанови апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
В касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021, тому Суд вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 119 260 ГПК України при постановленні ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі ухвала і постанова - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Разом з касаційною скаргою заявником також подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики.
З огляду на висновки суду касаційної інстанції щодо необхідності направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження, з огляду на що у Суду відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Оскільки Суд частково задовольняє касаційну скаргу позивача та направляє справу до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження, розподіл судових витрат, зокрема, судового збору, сплаченого позивачем за подання касаційної скарги, здійснює апеляційний господарський суд з урахуванням результатів розгляду, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та ухвалу Центрального апеляційного господарського від 12.04.2021 у справі № 908/1689/19 скасувати.
Передати справу № 908/1689/19 до Центрального апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.