ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/2810/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Кібенко О. Р., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.
та представників:
позивача - Губорєва Я. А.
відповідача - Михайловський А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 (головуючий - Кощеєв І. М., судді Орєшкіна Е. В., Чус О. В.)
у справі № 908/2810/21
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради
про стягнення 3 027 177,21 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (відповідач) про стягнення 3 027 177,21 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.10.2018 по 31.10.2018.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період січень-грудень 2018 року з врахуванням перевезень здійснених в жовтні, листопаді, грудні, пільгової категорії громадян було перевезено на суму більшу, аніж відповідачем прийнято до сплати, й відповідачем збитки в розмірі 3 027 177,21 грн (за перевезення пасажирів пільгової категорії в жовтні, листопаді, грудні 2018 року) не відшкодовані.
3. Разом з тим позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача в письмовому вигляді та й шляхом зустрічей з проханням відшкодувати суми компенсаційних виплат в повному обсязі за 2018 рік (в т.ч. за жовтень, листопад, грудень), проте відповідач здійснив відшкодування лише в межах суми, визначеної договором. Також вказує, що перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у силу закону має відшкодувати понесені витрати позивачу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 позов задоволено - стягнуто з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" збитки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, в розмірі 3 027 177,21 грн.
5. Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив, зокрема, з того, що за змістом статей 89 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, суд вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256), у якому визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. З огляду на пункт 3 Порядку № 256, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку головним розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради. Суд зазначив, що зобов`язаннями щодо компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 скасовано, прийнято нове рішення яким відмовлено у задоволенні позову.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 № 1789-VIII були внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Названий Закон набрав чинності з 01.01.2017. Зміни були, зокрема, внесені до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України, якими частину п`яту статті 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено, та з підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 виключено абзац 5, яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що Порядок № 256 був розроблений відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, до якої, як було зазначено, 20.12.2016 були внесені зміни.
8. Апеляційний господарський суд зауважив, що суд має застосовувати законодавство чинне на момент спірних правовідносин, у даному випадку чинне у 2018 році та яке регулює саме спірні правовідносини. Проте, суд першої інстанції вказаного не врахував, не проаналізував внесених до законодавства змін, що призвело до помилкового ухвалення рішення про стягнення з відповідача витрат на перевезення залізницею визначених категорій громадян.
9. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами частини першої статті 7 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР, відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України. При цьому, стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватись. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його статті 91.
10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 № 55 "Про бюджет міста на 2018 рік" передбачено розмір видатків на 2018 рік на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом за рахунок коштів бюджету міста в межах обсягів видатків, який складає 7 686 410 грн, в т.ч. ПДВ. Отже, органом місцевого самоврядування з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету прийнято рішення відшкодування збитків залізничного транспорту на суму 7 686 410 грн. Відповідно до вказаного рішення Запорізької міської ради - 15.01.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" та Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради укладено Договір № 02-19/2 ПР/ДН-3-1812 НЮдч "Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні". Станом на 29.12.2018 сторонами підписано акт звіряння заборгованості по компенсаційних виплатах за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті у приміському сполученні, в якому зазначено, що Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради профінансовано станом на 29.12.2018 грошовими коштами в сумі 7 686 410 грн, тобто в межах ціни Договору.
11. З огляду на викладене, враховуючи внесені зміни до законодавства, місцеву бюджетну програму та прийняте органом місцевого самоврядування з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету відповідне рішення, а також виконання з боку відповідача укладеного з позивачем договору про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 027 177,21 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.10.2018 по 31.10.2018.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
12. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/2810/21.
13. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 904/94/19.
14. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.
15. Також, скаржник у касаційній скарзі заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Позиція інших учасників справи
16. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.
Розгляд заяв і клопотань
17. Стосовно заявленого скаржником у касаційній скарзі клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає таке.
18. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
19. Згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
20. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
21. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі №906/677/19).
22. Оскільки скаржником у касаційній скарзі взагалі не наведено жодних обґрунтувань необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з урахуванням зазначених вище критеріїв, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в касаційні скарзі питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи Верховним Судом відповідно до його повноважень у залежності від установлених обставин справи.
23. 14.11.2022 до Верховного Суду від представника позивача надійшла заява про зупинення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022, яке мотивовано тим, що АТ "Українська залізниця" є державною компанією та як стратегічне підприємство, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, починаючи з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлене можливості отримувати прибуток, внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських і вантажних перевезень. Виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 до вирішення цієї справи в касаційному порядку, призведе до унеможливлення вчасного повернення коштів у разі скасування оскаржуваної постанови. За доводами заявника, зазначені грошові кошти могли б бути витрачені залізницею для відновлення пошкодженої інфраструктури з метою підтримки обороноздатності держави.
24. Частиною четвертою статті 294 ГПК України передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
25. Частиною першою статті 332 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
26. Вирішуючи питання про зупинення виконання/дії судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо. Клопотання про зупинення виконання судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для такого зупинення судового рішення, підтверджені належними доказами.
27. Заява (клопотання) про зупинення виконання (дії) судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, насамперед вона має бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але суд вирішив питання про їх права та обов`язки) і наявністю доказів на підтвердження таких обставин.
28. Так, враховуючи положення статті 129 Конституції України, якою визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, приписи статті 332 ГПК України, а також те, що зупинення виконання рішення є правом суду касаційної інстанції, а не обов`язком, надавши оцінку доводам скаржника викладеним у зазначеній заяві, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи наведені скаржником не є обґрунтованими та не підтвердженні відповідними доказами, що свідчить про відсутність підстав для зупинення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 908/2810/21.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
29. Рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 № 55 "Про бюджет міста на 2018 рік" передбачено розмір видатків на 2018 рік на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом за рахунок коштів бюджету міста в межах обсягів видатків, який складає 7 686 410 грн, в т.ч. ПДВ.
30. Відповідно до вказаного рішення Запорізької міської ради 15.01.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (перевізник) та Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради (платник) укладено Договір № 02-19/2ПР/ДН-3-1812НЮдч "Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні", відповідно до пункту 1.1 якого за даним договором перевізник зобов`язується надавати послуги з перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд (пільгові категорії громадян), а платник здійснює компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, за рахунок коштів бюджету міста у межах обсягу видатків, затверджених у бюджеті м. Запоріжжя на 2018 рік на зазначені цілі.
31. Пунктом 1.2 договору передбачено, що при здійсненні компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян сторони керуються Бюджетним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 № 55 "Про бюджет міста на 2018 рік".
32. Умовами пунктів 2.1, 2.4 договору сторони визначили, що ціною договору є розмір видатків на 2018 рік на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом за рахунок коштів бюджету міста в межах обсягів видатків, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 № 55 "Про бюджет міста на 2018 рік" та складають 7 686 410 грн, в т.ч. ПДВ. У разі збільшення розміру виділених асигнувань на компенсацію за перевезення пільгових категорій громадян та підтвердження Перевізником обсягів перевезень, ціна договору може бути переглянута. Платник здійснює розрахунки з перевізником за надані послуги, в межах ціни договору, протягом п`яти банківських днів після надходження коштів на рахунок платника, відкритий в територіальному управлінні Державної казначейської служби на зазначені цілі. Вид розрахунків - безготівковий, форма розрахунків платіжне доручення, валюта українська гривня.
33. Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 договору передбачений обов`язок перевізника подавати щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, платнику рахунок на суму, що підлягає компенсації за пільговий проїзд, та облікові форми, відповідно до Постанови КМУ від 16.12.2009 № 1359 "Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян".
34. Підпунктами 3.2.1 - 3.2.3 пункту 3.2 договору передбачені обов`язки платника, а саме: здійснювати розрахунки з перевізником в межах ціни договору на підставі отриманих від нього розрахунків (облікових форм) та актів звіряння розрахунків за надані послуги; готувати акти звіряння розрахунків за надані послуги з перевізником до числа місяця, що настає за звітним, надавати заявку на фінансування Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради; протягом п`яти банківських днів після надходження коштів на рахунок, відкритий в територіальному управлінні Державної казначейської служби України на зазначені цілі, перераховувати кошти перевізнику.
35. Згідно з пунктом 7.1 договору відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме: даний договір набирає чинності з 01.01.2018 і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного його виконання.
36. СП "Запорізька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" складено облікові форми про надані послуги за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету за період з жовтня по грудень 2018 року, в яких вказано суми недоотриманих коштів з урахуванням ПДВ, а саме: за жовтень 2018 року 67 599 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 1 227 534,65 грн; за листопад 2018 року 54 313 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 1 021 405,15 грн; за грудень 2018 року 36 727 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 778 237,41 грн.
37. Разом сума недоотриманих коштів за період з жовтня по грудень 2018 року становить 3 027 177,21 грн.
38. Матеріали справи свідчать, що відповідачу були виставлені позивачем відповідні рахунки згідно облікових форм № 71 на загальну суму 3 027 177,21 грн, а саме: рахунок № 418 за жовтень 2018 року на суму 1 227 534,65 грн; рахунок № 467 за листопад 2018 року на суму 1 021 405,15 грн; рахунок № 8 за грудень 2018 року на суму 778 237,41 грн.
39. В матеріалах справи містяться листи № ДН-3 04/45 від 13.01.2019, № ДН-3 04/1000 від 10.12.2018, № ДН-3 04/886 від 08.11.2018, адресовані відповідачу, відповідно до яких СП "Запорізька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" направляє відповідачу облікові форми про недоотримані кошти та вищевказані рахунки, які просить оплатити.
40. Станом на 29.12.2018 сторонами підписано акт звіряння заборгованості по компенсаційних виплатах за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті у приміському сполученні, в якому зазначено, що Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради профінансовано станом на 29.12.2018 грошовими коштами в сумі 7 686 410 грн, тобто в межах ціни Договору.
41. В акті звіряння зазначено, що за даними СП "Запорізька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" надано розрахунків за січень-листопад 2018 року (в межах виділених планових бюджетних асигнувань) на суму 11 176 401,03 грн.
42. Також суд апеляційної інстанції встановив, що Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 в адміністративній справі № 640/21817/18 за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" до виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльності в частині невиділення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд, стягнення коштів за спірний період у 2018 році зазначив, що з 01.01.2017 з БК України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (ст.102 БК України). У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо з місцевого бюджету будуть здійснюватися видатки на фінансування пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг, то орган місцевого самоврядування обов`язково має прийняти відповідне рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою пільг з послуг зв`язку та інших пільг, до яких за певними категоріями відносяться й пільги з безкоштовного перевезення залізничним транспортом. Якщо органом місцевого самоврядування таке рішення не прийнято, підстав на укладання договору з ПАТ "Українська залізниця" (її регіональними відділеннями) немає, як немає й підстав для виплати їй компенсації з місцевого бюджету. Органи місцевого самоврядування не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.
Позиція Верховного Суду
43. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
44. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
45. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
46. Відтак згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
47. Переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає наступне.
48. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове, про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що згідно з Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України", який набрав чинності з 01.01.2017 з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту.
49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 904/94/19 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2016 рік, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що відшкодування витрат на пільгове перевезення пасажирів здійснюється управлінням соціальної політики міської ради за рахунок державних субвенцій на підставі, у тому числі, норм статей 89 102 Бюджетного кодексу України, положень Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, а уповноважений на те державою орган у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
50. Отже, вищенаведена постанова Великої Палати Верховного Суду ухвалена відповідно до законодавства, яке було чинним на момент існування спірних правовідносин, яке є відмінним від правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21, відступати від якого колегія суддів підстав не вбачає.
51. Після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у наведеній скаржником постанові Великої Палати Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
52. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
53. Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.
54. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
55. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
56. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
57. Аргументуючи підстави касаційного оскарження передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) у подібних правовідносинах.
58. Згідно підпункту "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 БК України, яка діяла у редакції за період з 01.10.2018 по 31.12.2018, за який заявлено позовні вимоги, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення - компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
59. Разом з тим, згідно частини 1 статті 102 БК України у відповідній редакції, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
60. Згідно ж вказаного підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 наведеного Кодексу у відповідній редакції, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення - державні програми соціального захисту.
61. Таким чином задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів можливо лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а оскільки судами не встановлено наявність відповідної державної програми, як і не встановлено, що мали місце субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення таких державних програм соціального захисту, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21.
62. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
64. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
65. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
66. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
67. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої у справі постанови.
68. За таких обставин, доводи касаційної скарги, в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.
Розподіл судових витрат
69. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 908/2810/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 908/2810/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 908/2810/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. Р. Кібенко
І. Д. Кондратова