ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/2913/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,
учасники справи:
кредитори: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Скат Центр", 2. ОСОБА_1 ,
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр",
ліквідатор - арбітражний керуючий Усачов Олег Миколайович,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві за вх. № 4522/2020
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 про закриття апеляційного провадження
у складі колегії суддів: Кузнецова В.О. (головуючий), Чередка А.Є., Коваль Л.А.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр"
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції
1. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.09.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр" (далі - ТОВ "Скат-Центр", код ЄДРПОУ 37716181) перебуває на обліку з 14.10.2011 у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, Вознесенівське управління у м. Запоріжжі, Вознесенівська ДПІ (Дніпровський район м. Запоріжжя).
2. 17.10.2019 ТОВ "Скат-Центр" звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
3. 29.10.2019 ухвалою Господарського суду, зокрема, відкрито провадження у справі № 908/2913/19 про банкрутство ТОВ "Скат-Центр", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Усачова О.М.
4. 30.10.2019 здійснено публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Скат-Центр".
5. 17.12.2019 ухвалою Господарського суду Запорізької області затверджено реєстр вимог кредиторів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат Центр" (код ЄДРПОУ 41419020) у розмірі 404 759,06 грн - компенсації за дні невикористаних відпусток переведених працівників (1 черга задоволення), ОСОБА_1 у розмірі 2 280 000 грн - основного боргу (4 черга задоволення); зобов`язано розпорядника майна провести збори кредиторів відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства.
6. 14.01.2020 постановою Господарського суду Запорізької області у даній справі визнано ТОВ "Скат-Центр" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Усачова О.М.
7. У лютому 2020 року Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - Головне управління ДПС у м. Києві) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скарго, в які просило скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 14.01.2020 та закрити провадження у справі № 908/2913/19.
8. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції статті 236 Господарського процесуального кодексу України, статей 1 34 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а також статей 1, 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без з`ясування всіх обставин справи.
9. Головне управління ДПС у м. Києві стверджує про недотримання ліквідаційною комісією приписів частини сьомої статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації юридичної особи, що позбавило органи Державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, обов`язкових внесків, сплати страхових коштів в досудовій процедурі ліквідації боржника. Головне управління ДПС у м. Києві вважає, що судом першої інстанції не було належно перевірено активи та пасиви боржника та не встановлено його неоплатність.
10. Щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження, Головне управління ДПС у м. Києві на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.03.2018 у справі № 904/6061/17, в якій зазначено, що орган Державної фіскальної служби має передбачене процесуальним кодексом право на апеляційне оскарження судового рішення у справі про банкрутство.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
11. 25.05.2020 ухвалою Центрального апеляційного господарського закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 14.01.2020 у справі № 908/2913/19 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
12. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не було доведено того факту, що прийнятим судовим актом - постановою про визнання ТОВ "Скат-Центр" банкрутом було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу. Головне управління ДПС у м. Києві не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у справі про банкрутство ТОВ "Скат-Центр", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду, з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.
13. Апеляційний господарський суд також звернув увагу на те, що перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. 15.06.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві поштовим відправленням направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 908/2913/19 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
15. Скаржник стверджує, що апеляційним господарським судом не було враховано, що боржник змінив місцезнаходження з міста Києва на місто Запоріжжя. За неосновним місцем обліку ТОВ "Скат-Центр" до 03.01.2020 обліковувалось у ГУ ДПС у м. Києві, а саме на момент відкриття провадження у справі про банкрутство. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не було досліджено зібрані у справі докази та повноваження контролюючого органу - Головного управління ДПС у м. Києві стосовно боржника.
16. Також скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.11.2019 у справі № 908/1782/18, від 12.12.2019 у справі № 908/2512/18.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
17. 26.08.2020 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Скат-Центр" надійшов відзив на касаційну скаргу, в кому останній посилаючись на правомірність висновків суду апеляційної інстанції просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду - без змін.
18. Заперечуючи наявність повноважень скаржника на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом у даній справі, ліквідатор посилаються на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.04.2018 у справі № 910/2099/17, відповідно до якої особа, яка не набула статусу кредитора, інвестора чи іншого учасника у справі про банкрутство та не довела порушення своїх прав позбавлена права оскаржувати прийняту у справі ухвалу.
19. Також, ліквідатор вказує, що в постанові від 08.08.2020 у справі № 24-7/210-05-8241 Верховний Суд конкретизував наведений висновок, зазначивши, що особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (заставного) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
21. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали про закриття апеляційного провадження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві з огляду на таке.
22. Враховуючи обґрунтування прийняття судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали та доводи касаційної скарги, проблемним постало питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.
23. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
24. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
25. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
26. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
27. Згідно з частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
28. З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
29. Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
30. Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
31. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
32. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18.
33. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 09.06.2020 у справі № 908/2805/19.
34. У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
35. Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.
36. Як вже зазначалося вище, у жовтні 2019 року ТОВ "Скат-Центр" звернулося до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі статей 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на момент звернення боржника із заявою. 29.10.2019 ухвалою Господарського суду, зокрема, відкрито провадження у справі № 908/2913/19 про банкрутство ТОВ "Скат-Центр", а 30.10.2019 здійснено публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Скат-Центр".
37. Відповідно до частини першої статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинної на момент звернення ТОВ "Скат-Центр" із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство (17.10.2019) якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
38. Верховний Суд звертається до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 908/2805/19, відповідно до якої за змістом норм статей 19-1, 41, 78 Податкового Кодексу України контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків. Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 16.01.2020 у справі №908/569/19, контролюючі органи наділені повноваженнями щодо оскарження судових актів в зв`язку із виникненням у контролюючого органу обов`язку щодо проведення податкової перевірки в силу особливостей здійснення провадження у справі про банкрутство, передбачених статтями 94 та 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто за так званою "скороченою процедурою" через відсутність процедури розпорядження майном, та правового статусу контролюючих органів у цих справах.
39. В той же час, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.09.2019, ТОВ "Скат-Центр" перебуває на обліку з 14.10.2011 у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, Вознесенівське управління у м. Запоріжжі, Вознесенівська ДПІ (Дніпровський район м. Запоріжжя).
40. Звертаючись з касаційною скаргою, Головне управління ДПС у м. Києві, зокрема вказує, що судом апеляційної інстанції не було досліджено документи надані скаржником, з яких вбачається, що за неосновним місцем обліку ТОВ "Скат-Центр" обліковувалось у Головному управлінні ДПС у м. Києві, а тому не надано належної оцінки процесуальним правам скаржника, зокрема і право на апеляційне оскарження судових рішень у цій справі.
41. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, якого повинні дотримуватися контролюючі органи у системі оподаткування.
42. Відповідно до пункту 11.1 розділу XI "Порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах", платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації). Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.
43. Абзацом 7 пункту 11.5 цього Порядку визначено, що координацію заходів щодо зняття з обліку юридичної особи у зв`язку з припиненням, яка протягом року змінила місцезнаходження, що пов`язано зі зміною адміністративного району, у тому числі формування, видачу та направлення відомостей та довідок, передбачених цим розділом, проводить контролюючий орган, у якому платник податків перебуває на обліку за основним місцем обліку на момент отримання відомостей (документів), визначених цим пунктом.
44. За приписами пунктів 11.6-11.8 цього Порядку вбачається, що при проведенні заходів податкового контролю, пов`язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог. Інформація про отримання контролюючим органом документів (відомостей), визначених цим розділом, а також інформація про строк заявлення вимог кредиторів вноситься контролюючим органом за основним місцем обліку платника податків до Єдиного банку даних юридичних осіб та в електронному вигляді доводиться до відома структурних підрозділів контролюючих органів за основним та неосновним місцем обліку юридичної особи та її відокремлених підрозділів. За результатами проведення відповідних заходів у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків, але не пізніше дня закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог відповідальні працівники таких підрозділів (органів) вносять до Єдиного банку даних юридичних осіб або підтверджують інформацію щодо наявності/відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів.
45. Отже, на контролюючий орган, у якому платник податків перебуває на обліку за основним місцем обліку, на момент отримання звітності боржника за останній звітний період самоліквідації покладено обов`язок координації дій між різними податковими органами, на обліку в яких з тих чи інших підстав може перебувати боржник або його структурні підрозділи. Разом з тим, зазначеним Порядком не визначено права кожного контролюючого підрозділу вимагати від боржника інформації про здійснення ним заходів з ліквідації, а визначено обов`язок контролюючого органу за основним місцем обліку боржника організувати взаємодію між різними підрозділами державної податкової служби та за результатами таких координуючих заходів внести до Єдиного банку даних юридичних осіб інформацію щодо наявності/відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 910/8348/19.
46. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про те, що оскільки належним контролюючим органом боржника у цій справі є Головне управління ДФС у Запорізькій області як за основним місцем обліку, то Головним управлінням ДПС у м. Києві, як контролюючого органу боржника за неосновним місцем обліку, як стверджує скаржник, не доведено, що постановою господарського суду першої інстанції було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу.
47. За таких обставин, Верховний Суд вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що Головне управління ДПС у м. Києві не набуло процесуального права на оскарження постанови місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом, а тому обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
48. Крім того, колегія суддів погоджується із зауваженням апеляційного господарського суду про те, що перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.
49. У постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2431/17, від 14.05.2019 у справі № 905/1675/18, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 17.08.2020 у справі № 904/4398/19 вже неодноразово була висловлена правова позиція стосовно того, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.
50. Таких заборон не містять і норми чинного Кодексу України з процедур банкрутства.
51. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
Б. Висновки щодо застосування норми права
52. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 09.06.2020 у справі № 908/2805/19. У даній справі судом апеляційної інстанції правомірно закрито апеляційне провадження з підстав відсутності вирішення судовим актом місцевого господарського суду питання про права її права, інтереси та (або) обов`язки особи, яке не є учасником даної справи про банкрутство.
В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала суду апеляційної інстанції у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
54. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 про закриття апеляційного провадження - залишенню без змін.
Г. Розподіл судових витрат
55. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві за вх. № 4522/2020 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 про закриття апеляційного провадження у справі № 908/2913/19 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Білоус
Л. Катеринчук