ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
cправа № 908/807/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Кушнір І.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Горбовий В.А.,
відповідача: Зубков А.В.,
третьої особи: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті", що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019
та рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2018
у справі № 908/807/18
за позовом Акціонерного товариства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна транспортна компанія-1", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС",
про відшкодування шкоди у розмірі 2 929 831,10 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2018 року Акціонерне товариство "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті", звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна транспортна компанія - 1" про відшкодування шкоди у розмірі 2 929 831,10 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.07.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.11.2018 (колегія суддів у складі: Проскуряков К.В. - головуючий, Азізбекян Т.А., Мірошниченко М.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Кощеєв І.М., Березкіна О.В.) змінено мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду в редакції постанови, решту рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 378521 , складеного 16.12.2017 о 09-00 год. поліцейським СРПП Запорізького РВП ст. сержантом поліції Голощаповим А.С. , 16.12.2017 о 04-40 год., водій відповідача ОСОБА_2 , на автомобільній дорозі 11-08 сполученням Запоріжжя-Дніпро-Бориспіль, керуючи вантажним автомобілем DAF д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом "KRONE" д.н.з. НОМЕР_4 , не витримав безпечну швидкість руху, не врахував дорожні умови, внаслідок чого скоїв наїзд на припарковану спецтехніку, а в тому числі каток д.н.з. НОМЕР_6 , після чого каток продовжив некерований рух та скоїв наїзд на каток д.н.з. НОМЕР_7 , після чого некерований каток продовжив некерований рух та скоїв наїзд на асфальто-збиральник "WERGEN" д.н.з. НОМЕР_8 , після чого асфальто-збиральник продовжив некерований рух та скоїв наїзд на каток д.н.з. НОМЕР_12.
В цьому протоколі встановлено, що ОСОБА_2 є водієм транспортного засобу DAF FT XF- 105.460, номерний знак НОМЕР_3 , який належить відповідачу. Крім того, водій надав свої пояснення по суті порушення наступного змісту: у зв`язку із сильним туманом не побачив дорожнього знаку, з протоколом ознайомлений.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про те, що будь-який колісний транспортний засіб, в тому числі спеціальна техніка, що належить АТ "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" отримала механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю водія відповідача.
Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 06/03 від 06.03.2018, проведеного судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_3 , вартість матеріальних збитків, завданих власнику дорожнього катка Bomag BW202 AD-4, реєстраційний номер НОМЕР_9 , з технічної точки зору, в результаті ДТП, в цінах станом на час звернення виконавця цієї експертизи, становить 2 929 831, 10 грн.
У висновку також зазначено, що виклик зацікавлених осіб на огляд, при необхідності, у відповідності до нормативно-правових документів здійснює замовник. Замовником було здійснено виклик другого учасника ДТП - ТОВ "Міжнародна транспортна компанія - 1", код 40926099, водій ОСОБА_2 , автомобіль: DAF FT XF- 105, д.н.з. НОМЕР_3 ) телеграмою на 09.02.2018 на 12:00 год. на огляд за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 22 , але представник вказаної сторони на огляд в зазначений час та місце не прибув, тому огляд було здійснено без його участі.
Крім того, у висновку вказано, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням втрати товарної вартості на момент оцінки перевищує дійсну (ринкову) вартість КТЗ без урахування аварійних пошкоджень, отже, даний КТЗ відновлювати економічно недоцільно і вартість матеріального збитку, заподіяної власнику, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент проведення дослідження.
В свою чергу, у постанові Іллічівського міського суду Одеської області від 13.03.2018 у справі №501/334/18 встановлено, що ОСОБА_2 своїми діями, які виразились в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_2 свою вину визнав. Зазначеною постановою суду ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 16.05.2018 у справі №501/334/18 постанову судді Іллічівського районного суду Одеської області від 13.03.2018 скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 , закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. При розгляді апеляційної скарги на постанову Іллічівського районного суду Одеської області від 13.03.2018 було встановлено, що "орган який склав протокол про адміністративне правопорушення та суддя суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення вимог ст. 268, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 277-2 КУпАП дотримались не в повному обсязі, - не надали належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, а також не встановили обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи".
Представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" 26.03.2018 звернулось до ТОВ "Міжнародна транспортна компанія - 1" з вимогою про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП 16.12.2017 в розмірі 2 929 831,10 грн.
Вказану вимогу відповідачем було отримано та направлено відповідь №310 від 24.04.2018, в якій він, крім іншого, просив надати інформацію, який саме із зазначених у постанові Іллічівського міського суду Одеської області від 13.03.2018 асфальтоукладник або каток є колісним транспортним засобом марки - каток дорожній Bomag BW202 AD-4. Однак, відповіді від позивача не отримав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що лише суд загальної юрисдикції наділений повноваженнями встановлювати наявність (відсутність) порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Оскільки у постанові Апеляційного суду Одеської області від 16.05.2018 у справі №501/334/18 не встановлено факту протиправної поведінки та вини ОСОБА_2 під час скоєння ДТП, яка сталась 16.12.2017, то позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях водія відповідача протиправної поведінки та його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню. Судом також враховано, що у протоколі та схемі про ДТП відсутні дані, які б підтверджували правомірність перебування техніки позивача у місці ДТП та позивачем не надано суду відповідного ордеру для огляду. Також відсутні дані про освітлення техніки, яка перебувала на автомобільній дорозі 11 08 сполученням Запоріжжя - Дніпро - Бориспіль у місці ДТП, які б могли спростувати твердження відповідача, що він не мав змоги уникнути зіткнення.
Постановою суду апеляційної інстанції змінено мотивувальну частину рішення, та зазначено, що: постанова Апеляційного суду Одеської області від 16.05.2018 у справі №501/334/18 взагалі не є обов`язковою, оскільки нею не притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, а для господарського суду на час винесення оскаржуваного рішення дана постанова була обов`язковою лише в питанні, чи мало місце порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого причинені механічні пошкодження транспортним засобам, що належать позивачу, тобто чи мала місце подія правопорушення, та чи вчинено це порушення саме громадянином ОСОБА_2 , тобто чи є в діях останнього склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 від 09.08.2019 встановлена неправомірна (протиправна) діяльність (поведінка) відповідача, яка знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (зіткненням транспортних засобів); висновок господарського суду про те, що у протоколі та схемі про ДТП відсутні дані, які б підтверджували правомірність перебування техніки позивача у місці ДТП, суперечить Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, оскільки даним нормативним актом не передбачено фіксування саме у протоколі та у схемі ДТП даних, які б підтверджували правомірність перебування автомобільної техніки у місці ДТП або даних про наявність/відсутність ордеру на право виконання ремонтних робіт; вина відповідача, який здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, презюмується, тому саме відповідач відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (відповідачем не доведено, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу позивача). Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, тому саме з цієї підстави, а також з підстави не встановлення точного розміру майнової шкоди заявлені позовні вимоги щодо відшкодування збитків, завданих водієм ТОВ "МТК-1" в результаті експлуатації джерела підвищеної небезпеки майну позивача не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що: відповідач, як роботодавець, повинен відшкодовувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків; висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 від 09.08.2019 встановлена неправомірна (протиправна) діяльність (поведінка) відповідача, яка знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (зіткненням транспортних засобів), - проте безпідставно та необґрунтовано зазначив, що матеріалами справи не підтверджено причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, а розмір майнової шкоди не відповідає ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (оскільки позивачем було обрано спосіб захисту у вигляді стягнення шкоди саме з її заподіювача, а не зі страховика).
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.12.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.02.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 16.01.2020.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.01.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 16.01.2020, у якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначаючи, що хоча суд апеляційної інстанції і врахував висновок експерта, який виконаний з грубим порушення законодавства та на підставі непідтверджених та неправдивих даних, однак навіть отримані відповіді не доводять необхідного складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, як і не містять відповідних доказів матеріали самої справи.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин; збитки, як результат такої діяльності; причинний зв`язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками; вина учасника господарських відносин.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, тобто не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Апеляційним судом встановлено, що відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди володів транспортними засобами - вантажним автомобілем DAF д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом "KRONE" д.н.з. НОМЕР_4 , використання, зберігання або утримання яких створює підвищену небезпеку, та фактично використовував їх у своїй господарській діяльності, а водій ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував трудові обов`язки, тому саме відповідач, як роботодавець, повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків джерелом підвищеної небезпеки згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що постанова Апеляційного суду Одеської області від 16.05.2018 у справі №501/334/18 не має обов`язкового (преюдиціального) значення для вирішення справи № 908/807/18, оскільки у ній суд встановив лише недоліки протоколу про адміністративне правопорушення та порушення судом першої інстанції вимог ст. 268, 245, 280 КУпАП при розгляді справи, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а не через відсутність події правопорушення чи відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення. При цьому у зазначеній вище постанові судом не встановлено обставин дій чи бездіяльності громадянина ОСОБА_2 , стосовно якого ухвалена постанова, а саме не встановлено, чи мало місце порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого спричинено механічні пошкодження транспортним засобам, що належать позивачу, тобто чи мала місце подія правопорушення, та чи вчинено це порушення саме громадянином ОСОБА_2 , тобто чи є в діях останнього склад правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП.
З метою вирішення питання про відповідність чи невідповідність дій водія вимогам Правил дорожнього руху України та про наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяною матеріальною шкодою, апеляційним господарським судом було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, і на вирішення експерта поставлено наступні питання: 1) як повинен був діяти в даній ситуації, враховуючи дорожню обстановку, водій ОСОБА_2 згідно з вимогами Правил дорожнього руху України?; 2) чи є невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України в діях водія вантажного автомобілю ОСОБА_2 , якщо так, то чи знаходяться вони в причинному зв`язку з подією зіткнення транспортних засобів? 3) чи відбулось пошкодження асфальтоукладника д.н.з. 172497 (катка дорожнього Bomag BWAD02 AD-4) саме внаслідок зіткнення з ним вантажного автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом "KRONE" д.н.з. під керуванням ОСОБА_2 .? 4) чи мав водій ОСОБА_2 технічну можливість запобігти дорожньо-транспортну пригоду і зіткнення транспортних засобів? 5) чи були виставлені тимчасові дорожні знаки, бар`єри й інші технічні засоби організації руху згідно зі схемою, узгодженою із службою та органом безпеки дорожнього руху МВС України, відповідно до вимог СОУ 45.2-00018112-006:2006 та проектно-кошторисної документації, що передбачено пунктом 2 ордера №1030 від 19.09.2017, на ділянці автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193 станом на момент ДТП 16.12.2017? 6) чи були укріплені кам`яними матеріалами узбіччя в місцях стоянки механізмів та устаткування, а також у місцях з`їзду з дороги, що передбачено пунктом 2 ордера №1030 від 19.09.2017 станом на момент ДТП 16.12.2017? 7) чи були виконані вимоги п.п. 1.37 п. 33.1 розділу 33 Правил дорожнього руху та інших підзаконних нормативно-правових актів, державних стандартів для перекриття ділянки автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193 станом на момент ДТП 16.12.2017? 8) якщо були порушення будь-яких Законів, підзаконних нормативно-правових актів, державних стандартів, які встановлюють обов`язкові до виконання приписи для перекриття ділянки автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193, то чи знаходяться такі порушення у причинно-наслідковому зв`язку з причиною ДТП, що сталася 16.12.2017? 9) чи можливо встановити точне місце ДТП, що сталася 16.12.2017, на підставі наявних матеріалів справи? Чи сталося ДТП 16.12.2017 року саме на ділянці автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро- Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193? 10) чи можливо встановити точне місце розташування дорожньої техніки, зазначеної на схемі місця ДТП, яка сталася 16.12.2017, на підставі наявних матеріалів справи?
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 від 09.08.2019: у заданій дорожньо-транспортній ситуації, водію автомобіля "DAF" р.н. НОМЕР_3 з напівпричепом "KRONE" р.н. НОМЕР_4 Хромих В.В., для забезпечення безпеки дорожнього руху, необхідно було діяти відповідно до вимог дорожніх знаків, які зафіксовані на схемі, та п. 12.2, 12.3. Правил дорожнього руху України; оскільки водій автомобіля "DAF" з напівпричепом "KRONE" ОСОБА_2 у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, мав технічну можливість зупинити автомобіль "DAF" з напівпричепом "KRONE" до місця розташування "паркана- огорожі" на відстані 300 м, шляхом застосування екстреного гальмування (що регламентовано вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху України), а спецтехніка (катки) була розташована за "парканом-огорожею" (відносно напрямку руху автомобіля "DAF" з напівпричепом "KRONE"), то водій ОСОБА_2 тим паче мав можливість зупинити автомобіль "DAF" з напівпричепом "KRONE" до лінії розташування спецтехніки (катків), тим самим, запобігти зіткнення з катком "Bomag BWAD02 AD-4"; оскільки у наданих на дослідження матеріалах справи, на момент проведення дослідження, відсутні вихідні дані про стан видимості у напрямку руху з робочого місця водія автомобіля "DAF" з напівпричепом "KRONE" (відстань від передньої частини автомобіля тягача "DAF" до місця, в якому з місця водія можна було чітко розпізнати межі елементів дороги), а визначити її експертним шляхом не надається можливим, тому вирішити питання, чи є в діях водія ОСОБА_2 невідповідності до вимог п. 12.2. Правил дорожнього руху України, які могли б знаходитись у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, експертним шляхом не надається можливим; у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, в діях водія ОСОБА_2 вбачаються невідповідності до вимог інформаційно-вказівних знаків "Схема об`їзду", "Напрямок об`їзду" та п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (зіткненню транспортних засобів); виходячи з того об`єму слідової інформації, яка зафіксована у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.12.2017, а також наданих на дослідження матеріалах справи, визначити експертним шляхом (згідно фабули питання): "Чи можливо встановити точне місце ДТП, що сталася 16.12.2017, на підставі наявних матеріалів справи?", не надається можливим; з технічної точки зору, місце дорожньо-транспортної пригоди могло знаходитись на смузі руху автомобіля "DAF" р.н. НОМЕР_3 з напівпричепом "KRONE" р.н. НОМЕР_4 , у межах розташування розриву розділового газону та кінцевого розташування автомобіля "DAF" з напівпричепом "KRONE".
При цьому вирішити експертним шляхом поставлені питання 5-9 (що зазначені у відповідній ухвалі суду про призначення експертизи) не надається можливим, оскільки їх дослідження не вирішується в рамках проведення досліджень по спеціальностям 10.1 "Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди" та 10.4 "Транспортно-трасологічні дослідження". Дослідження по даним питанням можливо провести в рамках спеціальності 10.16 "Дорожньо-технічні дослідження". Оскільки в Дніпропетровському НДІСЕ відсутні фахівці з даної галузі знань (по спеціальності 10.16), тому вирішити вищезазначені питання не надається можливим.
За висновком суду апеляційної інстанції, висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 від 09.08.2019 встановлено, що оскільки водій автомобіля "DAF" з напівпричепом "KRONE" Хромих В.В. у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, мав технічну можливість зупинити автомобіль "DAF" з напівпричепом "KRONE" до місця розташування "паркана- огорожі" шляхом застосування екстреного гальмування (що регламентовано вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху України), то водій ОСОБА_2 тим паче мав можливість зупинити автомобіль "DAF" з напівпричепом "KRONE" до лінії розташування спецтехніки (катків), тим самим, запобігти зіткнення з катком "Bomag BWAD02 AD-4".
У заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, в діях водія ОСОБА_2 вбачаються невідповідності до вимог інформаційно-вказівних знаків "Схема об`їзду", "Напрямок об`їзду" та п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (зіткненню транспортних засобів).
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що висновком експерта встановлена неправомірна (протиправна) діяльність (поведінка) відповідача, яка знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (зіткненням транспортних засобів).
Разом з тим Верховний Суд зауважує, що встановлення неправомірної поведінки, яка знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, лежить саме у площині компетенції суду, а не експерта. Попри це, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо помилковості доводів місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях водія ТОВ "Міжнародна транспортна компанія - 1" ОСОБА_2 протиправної поведінки, а твердження відповідача про те, що він не мав змоги уникнути зіткнення через відсутність освітлення техніки, яка перебувала на автомобільній дорозі 11-08 сполученням Запоріжжя - Дніпро - Бориспіль у місці ДТП, спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №378521 від 16.12.2017 та схемою місця ДТП, на якій зафіксовано наявність штучного освітлення місця ДТП та наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби. Будь-яких логічних протирічь у вказаному висновку матеріалам справи Верховний Суд не вбачає.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з наявністю встановленої судом апеляційної інстанції складової правопорушення - протиправної поведінки.
Крім цього, як вже було зазначено, вина завдавача шкоди презюмується (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), і відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
За висновком суду апеляційної інстанції, з яким погоджується і Верховний Суд, відповідачем не доведено, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу позивача, а тому саме відповідач відповідає за завдану шкоду.
Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції стосовно не встановлення точного розміру завданої позивачу майнової шкоди та не доведення причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача.
Так суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлений позивачем розмір збитків не відповідає вимогам ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.). При цьому, у автотоварознавчому дослідженні № 06/03 від 06.03.2018 зазначено, що калькуляція розрахована не в повному розмірі через недоцільність подальшого розрахунку, так як вартість ремонту дорівнює ринковій вартості досліджуваного катка. Отже, згідно з висновком експерта транспортний засіб є фізично знищеним, оскільки вартість його ремонту дорівнює його вартості до ДТП, а тому розмір відшкодування матеріальної шкоди належної позивачу становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Проте позивачем при розрахунку позовних вимог не надано оцінки цій обставині, не встановлена вартість транспортного засобу після ДТП та, відповідно, не встановлена різниця між вартістю катка марки Bomag BW202 AD-4 до та після ДТП, що безпосередньо впливає на розрахунок суми збитку.
Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком апеляційного господарського суду та зазначає, що вказана стаття застосовується для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності. У вказаному висновку Суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 02.04.2018 у справі № 910/32720/15.
Так транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Тобто стаття 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, які саме витрати у зв`язку з фізичним знищенням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності, однак у даному спорі позивач пред`явив вимоги не до страховика цивільно-правової відповідальності, а до особи, яку вважає заподіювачем шкоди, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції передчасно застосував її до відносин між сторонами у справі.
Крім цього, мотивуючи своє рішення в частині не доведення причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, апеляційний суд зазначив, що на зворотному боці наданої відповідачем копії схеми місця ДТП, в порушення вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, зазначено лише два транспортних засоби: DAF д.н.з. НОМЕР_3 , KRONE д.н.з. НОМЕР_4 які належать відповідачу. Проте, на першій сторінці схеми місця ДТП зображено ще чотири транспортних засобів, належних позивачу. Також відсутня інформація про пошкодження транспортних засобів позивача, не заповнено дані про вид пригоди, не зазначено кількість учасників ДТП, транспортних засобів та в графі "дані про пошкодження транспортних засобів підтверджує" міститься підпис тільки ОСОБА_2 . Крім того, у схемі ДТП зафіксовано місця зіткнення транспортних засобів, однак, також не вказано жодних пошкоджень транспортних засобів, які належать позивачу. В протоколі про адміністративне правопорушення та в схемі ДТП не зазначено про те, що каток "Bomag BWAD02 AD-4", р.н. 06-00-17-2497 внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження. При цьому у своєму висновку експерт з технічної точки зору не виключає імовірність контактування катка з вантажним автомобілем відповідача, однак, не встановив, що пошкодження асфальтоукладника відбулося саме внаслідок зіткнення з ним вантажного автомобіля відповідача. Також апеляційним судом зазначено, що в жодному документі, який міститься в матеріалах справи, не зазначено, що належна позивачу спеціальна техніка отримала механічні пошкодження саме внаслідок ДТП за участю водія ОСОБА_2 .
Проте Верховний Суд вважає такі висновки передчасними, з огляду на таке.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Водночас, рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
Керуючись межами перегляду справи в касаційній інстанції, не вдаючись до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, або додаткової перевірки доказів, Верховний Суд зазначає, що саме лише не зазначення у схемі місця ДТП інформації про пошкодження транспортних засобів позивача, не заповнення даних про вид пригоди, не зазначення кількість учасників ДТП, транспортних засобів, відсутність даних щодо пошкоджень транспортних засобів, які належать позивачу, не презюмує відсутність таких пошкоджень внаслідок ДТП та не позбавляє особу, якій завдана майнова шкода, доводити іншими способами факту заподіяння шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та останньою. Так само і висновок про те, що експерт з технічної точки зору не виключає імовірність контактування катка з вантажним автомобілем відповідача, однак, не встановив, що пошкодження асфальтоукладника відбулося саме внаслідок зіткнення з ним вантажного автомобіля відповідача - не спростовує наявності інших доказів у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які, для правильного вирішення спору, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити та описати у своїх рішеннях.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність (у редакції ГПК, чинній на момент винесення рішення місцевого господарського суду) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, проте оцінка викладених вище доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.
Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарського судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись ст.ст. 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті", що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті", задовольнити частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2018 у справі № 908/807/18 скасувати.
Справу № 908/807/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Кушнір І.В.