ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 909/326/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
за участю представників:
Акціонерного товариства «Оріана» - Михайлюк Н.М.,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко» - не з`явились,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оріана»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022
(головуючий - Зварич О.В., судді Гриців В.М., Якімець Г.Г.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2021
(суддя - Малєєва О.В.)
у справі №909/326/21
за позовом Акціонерного товариства «Оріана»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія»
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 27.04.2018 року, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису №11201050003002620 від 03.05.2018 та одночасного проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0,003 % у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» на користь АТ «Оріана»,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Акціонерне товариство «Оріана» (далі - АТ «Оріана», позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко» (далі - ТОВ «Оріана-Еко», Товариство, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» (далі - ТОВ «Калуська соляна компанія», відповідач-2) про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» від 27.04.2018, укладеного між ТОВ «Оріана-Еко» та ТОВ «Калуська соляна компанія»;
- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису №11201050003002620 від 03.05.2018 та одночасного проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» на користь АТ «Оріана».
2. Позов обґрунтовано нормами ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.
3. Позивач зазначає, що АТ «Оріана» не укладало договорів, спрямованих на відчуження належної йому частки в розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», не підписувало акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» та не отримувало кошти за відчуження частки.
4. АТ «Оріана» вказує на те, що частка в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» у розмірі 0,003% була відчужена особою, яка не була її власником та не є учасником ТОВ «Оріана-Еко».
5. Позивач зазначає, що в разі відступлення частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, в не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін. Включення такого учасника до складу учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та державна реєстрація відповідних змін до статуту є діями на виконання договору, щодо відчуження частки учасником товариства.
Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій
6. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2021 у справі №909/326/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022, відмовлено в позові АТ «Оріана». Судові витрати покладено на позивача.
7. Судові рішення мотивовані тим, що факт укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» в розмірі 0,003% між ВАТ «Оріана» та ТОВ «Калуська Соляна Компанія», досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов цього договору підтверджується проведенням 27.04.2018 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Оріана-Еко». Ці збори проводив керуючий санацією ВАТ «Оріана», який голосував «За» (100 % голосів) по всіх питаннях порядку денного вказаних зборів, у тому числі по питаннях: введення до складу засновників ТОВ «Оріана-Еко» Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія»; відступлення частки в розмірі 0,003% статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко», номінальною вартістю 5 633,00 грн ТОВ «Калуська соляна компанія» шляхом продажу за ціною 10 000,00 грн, які мають бути перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Оріана-Еко».
8. Суди вказують на те, що в рішенні позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Оріана-Еко», оформлених протоколом №4 від 27.04.2018, відображено істотні умови договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» в розмірі 0,003%, укладеного між ВАТ «Оріана» та ТОВ «Калуська Соляна Компанія».
9. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що створення ТОВ «Оріана-Еко» не пов`язано з відчуженням майна боржника шляхом заміщення активів і положення ст. 34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на спірні правовідносини не поширюються.
10. Також, суд першої інстанції зазначив про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки позовні вимоги про відновлення прав АТ «Оріана» на частку в статутному капіталі в розмірі 0, 003 %, не спроможні відновити порушене, на думку позивача, право на 100% частки в статутному капіталі цього товариства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
11. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2021 у справі №909/326/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
12. Підставою касаційного оскарження позивач вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
13. АТ «Оріана» посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18, від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18 щодо підписання акта приймання-передачі; від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 щодо переходу частки, від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц щодо визнання недійсним договору як правочину; від 09.09.2019 у справі № 145/2047/16-ц щодо належного способу захисту; від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 щодо моменту переходу права власності.
14. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що підставою права власності на частку в статутному капіталі та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. У разі відступлення частки, особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
15. У письмових поясненнях ТОВ «Калуська Соляна Компанія» просить Суд відмовити позивачеві в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення - залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
16. Рішенням загальних зборів учасників від 08.02.2017, оформленим протоколом №1 від 08.02.2017, створено ТОВ «Оріана-Еко» та затверджено Статут Товариства. Засновником та єдиним учасником Товариства було ВАТ «Оріана» з часткою в статутному капіталі 100%, вартістю 15 643 9735,00 грн.
17. Відповідно до статуту ТОВ «Оріана-Еко», затвердженого загальними зборами учасників Товариства (протокол №3 від 17.04.2018), вбачається, що статутний капітал Товариства збільшився і визначений у розмірі 187 758 682,00 грн. Склад і частка учасника Товариства не змінились.
18. 27 квітня 2018 року відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ «Оріана-Еко», оформлені протоколом № 4 від 27.04.2018, на яких були присутні: представник засновника як єдиного учасника ТОВ «Оріана-Еко», якому належало 100% голосів, - керуючий санацією ВАТ «Оріана» ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 - директор ТОВ «Оріана-Еко», ОСОБА_3 - заступник директора з охорони безпеки та збереження майна ВАТ «Оріана», ОСОБА_4 - представник ТОВ «Калуська соляна компанія».
19. На зазначених позачергових загальних зборах учасників ТОВ «Оріана-Еко» прийняті рішення про: 1) обрання голови зборів, секретаря; 2) введення до складу засновників ТОВ «Оріана-Еко» Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія»; 3) відступлення частки в розмірі 0,003% статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко», номінальною вартістю 5 633,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» шляхом продажу за ціною 10 000,00 грн, які мають бути перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Оріана-Еко»; 4) внесення змін до Статуту ТОВ «Оріана-Еко» та затвердження нової редакції Статуту товариства; 5) призначення відповідального за державну реєстрацію нової редакції статуту.
20. Указані рішення прийняті одноосібним голосуванням: «За» 100% голосів. Протокол позачергових загальних зборах учасників ТОВ «Оріана-Еко» № 4 від 27.04.2018 підписаний головою зборів та секретарем.
21. У статуті ТОВ «Оріана-Еко», затвердженому загальними зборами учасників Товариства (протокол №4 від 27.04.2018) відображено, що учасниками Товариства є: ВАТ «Оріана» - розмір частки у статному капіталі 99,997%, вартістю 187 753 049,00 грн, ТОВ «Калуська соляна компанія» - розмір частки у статному капіталі 0,003%, вартістю 5 633,00 грн. Зазначений статут підписано, зокрема представником ВАТ «Оріана» (керуючий санацією ВАТ «Оріана») ОСОБА_1 , справжність його підпису засвідчена нотаріально.
22. У матеріалах даної судової справи міститься копія договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» від 27.04.2018, в якому зазначено, що ТОВ «Оріана-Еко» в особі директора ОСОБА_2 (продавець) передає ТОВ «Калуська соляна компанія» в особі директора ОСОБА_5 (покупець) частку у розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», що еквівалентно 5 633,00 грн.
23. Відповідно до п. 1.3 договору продавцю належить частка у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» в розмірі 100%.
24. Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору ціна частки, що складає 0,003% статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» становить 10 000,00 грн. Оплата вартості частки здійснюється покупцем протягом 15 днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Оріана-Еко».
25. Пунктом 4.3 договору передбачено, що перехід права власності на частку, яка складає 0,003% статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» від продавця до покупця відбувається в момент укладення цього договору. Перехід корпоративних прав учасника ТОВ «Оріана-Еко» від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ «Оріана-Еко» та державної реєстрації вказаних змін у відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування.
26. Рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Оріана-Еко», яке оформлене протоколом № 5 від 05.05.2018, збільшено статутний капітал Товариства шляхом внесення учасником ТОВ «Калуська соляна компанія» грошових коштів, технологічного обладнання, ноу-хау та ін. в еквіваленті на суму 180 384 543,00 грн. Здійснено перерозподіл часток учасників ТОВ «Оріана-Еко»: ВАТ «Оріана» - 51% (187 753 049,00 грн), ТОВ «Калуська соляна компанія» - 49% (180 390 184,00 грн). Внесено зміни та затверджено нову редакцію статуту Товариства.
27. У новій редакції Статуту ТОВ «Оріана-Еко», затвердженому загальними зборами учасників Товариства (протокол №5 від 05.05.2018 року), відображено вказані зміни часток учасників.
Позиція Верховного Суду
28. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
29. За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
30. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
31. Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
32. Договором згідно зі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
33. Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
34. Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
35. Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
36. За приписами ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.
37. У п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
38. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульований ст. 147 ЦК України (яка була чинною на день виникнення спірних відносин), положення якої кореспондуються зі ст. 53 Закону України «Про господарські товариства».
39. Згідно з положеннями зазначених норм права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
40. Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини.
41. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 вказала на те, що будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки. Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо. Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.
42. Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.
43. За таких умов набуття іншою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.
44. Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
45. Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
46. Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
47. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
48. За приписами ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
49. Згідно зі ст. 218 ЦК недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
50. Предметом позову в даній справі є визнання недійсним договору від 27.04.2018, укладеного між ТОВ «Оріана-Еко» та ТОВ «Калуська соляна компанія».
51. Підставою позову позивач зазначає невідповідність зазначеного договору нормам чинного законодавства, порушення корпоративних прав АТ «Оріана», оскільки єдиним засновником та учасником ТОВ «Оріана-Еко» є АТ «Оріана», якому належало 100% статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко», а в ТОВ «Оріана-Еко» відсутнє право продажу чи відступлення частки в статутному капіталі самого Товариства, оскільки останнє не володіло часткою в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», тобто не було її власником.
52. Позивач у позові зазначає, що АТ «Оріана» не укладало договорів, спрямованих на відчуження належної йому частки в розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», не підписувало акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства та не отримувало кошти за відчуження частки.
53. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
54. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
55. Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає предмет і підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову. Обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.
56. Як зазначалося вище, предметом позову в даній справі є, зокрема визнання недійсним договору від 27.04.2018, укладеного між ТОВ «Оріана-Еко» та ТОВ «Калуська соляна компанія».
57. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи позивачеві в задоволенні позову вказають на те, що факт укладення договору між ВАТ «Оріана» та ТОВ «Калуська соляна компанія» та досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу підтверджується обставинами проведення 27.04.2018 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Оріана-Еко», в протоколі яких відображено істотні умови договору купівлі-продажу.
58. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що протокол позачергових загальних зборів ТОВ «Оріана-Еко» № 4 від 27.04.2018 не оскаржувався в установленому законом порядку.
59. Разом з тим, Велика Палата в ухвалі від 15.09.2020 у справі № 5017/1221/2012 вказала про те, що відсутність судового рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, спрямованого на зміну складу учасників товариства, не свідчить про чинність останнього. Під час розгляду справи за належною позовною вимогою, яка відповідає підпунктам "д" або "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (редакція на день звернення позивача з позовом), суд у мотивувальній частині рішення дає правову оцінку рішенням загальних зборів учасників товариства, які, на думку позивача, призвели до порушення його прав.
60. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що договір відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» в розмірі 0, 003% між «Оріана», як продавцем, та ТОВ «Калуська соляна компанія», як покупцем, в письмовій формі укладений не був.
61. Відхиляючи доводи позивача щодо відчуження майна особою, яка не є його власником, суди зазначили про те, що частку в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» в розмірі 0,003% продало ВАТ «Оріана».
62. Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що під час підписання директором ТОВ «Оріана-Еко» ОСОБА_2 договору, вказаного в п. 4.5 рішення, була допущена помилка у визначенні продавця, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2 . Цей документ суперечить іншим доказам у справі і не відображає дійсні правовідносини сторін.
63. Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не досліджено обставин наявності у ОСОБА_2 повноважень на підписання договору від ВАТ «Оріана», не надано оцінки положенням рішення зборів щодо перерахування ТОВ «Калуська соляна компанія» грошових коштів за частку на розрахунковий рахунок ТОВ «Оріана-Еко», як не надано оцінки тому, що на позачергових зборах учасників ТОВ «Оріана-Еко» ініціатором щодо введення до складу Товариства нового учасника ТОВ «Калуська соляна компанія» та щодо відступлення частки ВАТ «Оріана» у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» Товариству з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» була директор ТОВ «Оріана-Еко» ОСОБА_2 , а не ВАТ «Оріана», яка була власником частки в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко».
64. Судами попередніх інстанцій також не надано оцінки положенням плану санації ВАТ «Оріана», відповідно до якого саме новостворене підприємство (ТОВ «Оріана-Еко») повинно стати учасником ТОВ «Калуська соляна компанія», а не навпаки.
65. Крім того, судами попередніх інстанцій, з огляду на предмет спору, не давалася оцінка договору купівлі-продажу від 27.04.2018, укладеному між ТОВ «Оріана-Еко» (продавець) і ТОВ «Калуська соляна компанія» (покупець), копія якого знаходиться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 120), відповідно до якого ТОВ «Оріана-Еко» передало ТОВ «Калуська соляна компанія» свою частку у розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», оплата вартості частки здійснюється протягом 15 днів з моменту укладення договору на розрахунковий рахунок ТОВ «Оріана-Еко».
66. Судами попередніх інстанцій не встановлено відповідності зазначеного договору нормам чинного законодавства та порушенню спірним договором прав та інтересів позивача. Судами не встановлено наявності підстав у ТОВ «Оріана-Еко» для продажу частки, як і наявності такої частки у ТОВ «Оріана-Еко».
67. Також, судові рішення не містять інформації щодо огляду оригіналу такого договору.
68. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій не врахували предмет позову у цій справі, не надали оцінки договору купівлі-продажу від 27.04.2018, укладеному між ТОВ «Оріана-Еко» і ТОВ «Калуська соляна компанія», його правовій природі, відповідності нормам чинного законодавства та порушенню спірним договором прав та інтересів позивача, а вдалися до встановлення факту продажу АТ «Оріана» своєї частки в розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко».
69. Судами попередніх інстанцій не обґрунтовано чи може встановлення обставин продажу АТ «Оріана» своєї частки спростувати факт укладення спірного договору купівлі-продажу та його відповідність нормам чинного законодавства.
70. Також суд першої інстанції вказав на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки враховуючи рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Оріана-Еко" від 05.05.2018 (п. 2.), яке оформлене протоколом № 5 від 05.05.2018, збільшено статутний капітал ТОВ "Оріана-Еко" та здійснено перерозподіл часток учасників (ВАТ "Оріана" - 51%, ТОВ "Калуська соляна компанія" - 49%), позовні вимоги про відновлення прав АТ "Оріана" на частку в статутному капіталі в розмірі 0, 003 %, не спроможні відновити порушене, на думку позивача, право на 100% частку в статутному капіталі цього товариства і вимагатиме звернення до суду ще з одним позовом.
71. Разом з тим, позивач у позові просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.04.2018, укладений між ТОВ «Оріана-Еко» і ТОВ «Калуська соляна компанія» та відновити становище, що існувало до укладення договору, корпоративні права на частку в розмірі 0,003% статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко».
72. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).
73. Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що відповідно до пунктів "д" та "е" п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників. Саме такий спосіб захисту є належним, адже судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР.
74. Судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання щодо відповідності способу захисту, зазначеного позивачем у позові, приписам ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
75. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає висновки судів по суті спору передчасними, у зв`язку з чим відповідні судові рішення підлягають скасуванню, справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
76. За змістом ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
77. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
79. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Розподіл судових витрат
80. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оріана» задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2021 у справі №909/326/21 скасувати.
3. Справу №909/326/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С. В. Бакуліна
Л. В. Стратієнко