ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/10142/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 (колегія суддів: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
про стягнення коштів
за участю: позивача: Мицько Р.М. (адвокат), відповідача: Комісар С.П. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - відповідач), згідно з яким, просило стягнути з відповідача 21 151 155,80 грн. пені, 4 334 921, 55 грн. три відсотки річних та 857 256,61 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню, три відсотки річних, інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, провадження у справі закрито за відсутністю предмета спору.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що суму основного боргу за період, на яку позивачем нараховано пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати погашено відповідачем до 01.06.2021, а нараховані пеня, три відсотки річних, інфляційні втрати списані відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», у редакції Закону України від 14.07.2021 № 1639-ІХ (далі - Закон № 1639), після відкриття провадження у справі, тому предмет спору у справі відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди: неправильно застосували частину першу статті 3, частину першу статті 7 Закону № 1639; не застосували частину другу статті 3 Закону № 1639 та пункт 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93, у редакції, на час виникнення спірних правовідносин, які підлягали застосуванню. Свої доводи скаржник зводить до того, що правові підстави для списання вказаних у позові нарахувань відсутні, отже позов підлягав задоволенню, а оскільки провадження у справі закрито за відсутністю предмета спору, за наслідками скасування судових рішень справу належить передати на розгляд до суду першої інстанції.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем на заборгованість відповідача за спожитий природний газ за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року.
4.2. При цьому встановлено, що заборгованість, на яку позивачем нараховано спірні кошти у вигляді пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, відповідач сплатив у 2020 році, тобто до подання позову та набрання чинності Закону № 1639.
4.3. Статтею 2 Закону № 1639 визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
4.4. Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1639 реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).
4.5. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1639, на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
4.6. Встановивши, що відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, яка використовує природний газ для виробництва теплової енергії, а також те, що сума основного боргу станом на 01.06.2021 за спірні періоди була погашена відповідачем, суди дійшли правильного висновку, що нараховані позивачем пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають списанню в силу вимог Закону № 1639.
4.7. Разом з тим, застосувавши до спірних правовідносин сторін вказані норми права суди обох інстанцій дійшли висновки щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, вказавши, що нараховані позивачем пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати є списаними в силу наведених норм права.
4.8. Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
4.9. Отже, закриттю підлягає провадження у справі, якщо станом на час розгляду спору відсутній його предмет.
4.10. Разом з тим, вищенаведені норми права вказують, що нараховані позивачем платежі підлягають списанню з дня набрання чинності Законом Закону № 1639, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року.
4.11. Судами встановлено, що відповідач сплатив основну заборгованість у 2020 році, а отже до 1 червня 2021 року, однак наведеними положеннями законодавства передбачено, що вказані нарахування, здійснені позивачем, підлягають списанню, а отже має вчинятися юридично значима дія щодо їх списання.
4.12. За вказаних обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що нараховані позивачем пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати є списаними в силу наведених положень законодавства, є безпідставними.
4.13. Відповідно до положень частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
4.14. Оскільки постановлена судом першої інстанції ухвала є незаконною та перешкоджає подальшому провадженню у справі і була залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, за наслідками скасування судових рішень справу належить направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, а касаційну скаргу за вказаних обставин належить задовольнити частково.
4.15. Відповідно до приписів статті 129 частини 4 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 301 308 310 315 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/10142/21 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
В.Ю. Уркевич