№ 910/10501/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/10501/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

Міністерства юстиції України - Кушнір Л.В.,

ГУ ДКС у м. Києві - Фонарюк Г.Г.,

ПАТ "Укрнафта" - Чепелюк І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021

у справі № 910/10501/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича,

про стягнення 1 777 866, 85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (відповідач 2) про стягнення 1 777 866,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок незаконних дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15 щодо списання з рахунку позивача на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (далі - ТОВ "Інтербізнесконсалт") суми заборгованості в повному обсязі в розмірі 14183629,97 грн, незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1777866, 85 грн, ПАТ "Укpнaфта" було завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України,

Обставини встановлені судами

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/13862/15 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Інтербізнесконсалт" до ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 1 033 270,08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі №910/13862/15 рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ "Укрнафта" 998 634,84 дол.США, що еквівалентно 21 008 490,35 грн заборгованості, і стягнення із відповідачів солідарно 10 000 дол. США, що еквівалентно 212 500 грн заборгованості, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено, а в решті рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" судовий збір за подання позову в розмірі 73 080 грн, 80 390 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 400 000 грн понесених адвокатських витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі №910/13862/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 змінено, а саме вирішено стягнути з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн, що еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рублів РФ; у решті вимог про стягнення основного боргу відмовлено; у позові до ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 48 720 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 53 593,34 грн за подання апеляційної скарги; у решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 залишено без змін.

25.02.2016 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 видано наказ про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт 14 183 629,97 грн, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рублів РФ.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.03.2016 відкрито виконавче провадження № 50366945 з виконання вищевказаного наказу.

09.03.2016 ПАТ "Укрнафта" направило ТОВ "Інтербізнесконсалт" заяву №10/582 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зобов`язання ТОВ "Інтербізнесконсалт" перед ПАТ "Укрнафта" зі сплати грошових коштів на загальну суму 480 388,66 грн, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 скасовано постанову апеляційного суду в частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" адвокатських витрат та частини витрат зі сплати судового збору. Враховуючи, що ПАТ "Укрнафта" вже виконало постанову апеляційного суду в цій частині, кошти в сумі 451 156,66 грн підлягають поверненню ПАТ "Укрнафта".

Крім того, згідно з вказаною постановою суду касаційної інстанції ТОВ "Інтербізнесконсалт" повинно сплатити на користь ПАТ "Укрнафта" 29 232 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, а ПАТ "Укрнафта" - 14 183 629,97 грн на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт".

У зв`язку з наведеним ПАТ "Укрнафта" заявило про зарахування його зобов`язань з виплати ТОВ "Інтербізнесконсалт" заборгованості за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у загальній сумі 480 388,66 грн у рахунок погашення відповідних зобов`язань ТОВ "Інтербізнесконсалт".

Про зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Укрнафта" заявою від 10.03.2016 № 10/591 також повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вказавши про припинення зобов`язання ПАТ "Укрнафта" перед ТОВ "Інтербізнесконсалт" на суму 480 388,66 грн за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн (що еквівалентно 32 820 321,10 рублів РФ).

Крім вказаного, заявник просив винести постанову про відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні № 50366945 на десять робочих днів.

ТОВ "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укрнафта" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви від 09.03.2016 № 10/582 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі № 910/6542/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016, у позові відмовлено повністю.

ПАТ "Укрнафта" направило ТОВ "Інтербізнесконсалт" заяву від 23.03.2016 № 10/719 про зарахування зобов`язань ПАТ "Укрнафта" з виплати ТОВ "Інтербізнесконсалт" грошових коштів за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 у загальній сумі 1 297 478,19 грн в рахунок зобов`язань ТОВ "Інтербізнесконсалт" перед ПАТ "Укрнафта" зі сплати грошових коштів відповідно до вказаної постанови Вищого господарського суду України.

Заявою від 25.03.2016 № 10/745 ПАТ "Укрнафта" повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зарахування зустрічних вимог заявою від 23.03.2016 № 10/719 та вказало, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" перед ТОВ "Інтербізнесконсалт" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн (що еквівалентно 32 820 321,10 рублів РФ) припинились частково на суму 1297478,19 грн, а всього на суму 1 777 866,85 грн. Також заявник просив не виставляти і не направляти платіжні вимоги на суму 14 183 629,97 грн з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у виконавчому провадженні № 50366945 та виклав прохання, в разі примусового списання з банківських рахунків ПАТ "Укрнафта" 1 4183 629,97 грн, не перераховувати на рахунки ТОВ "Інтербізнесконсалт" 1 777 866,85 грн від зазначеної суми з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у ВП № 50366945.

ТОВ "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укрнафта" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ПАТ "Укрнафта" про зарахування від 23.03.2016 № 10/719. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/6544/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016, у позові відмовлено повністю.

Господарськими судами встановлено, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснено примусове списання з рахунків ПАТ "Укрнафта" грошових коштів на суму 14 183 629,97 грн за меморіальними ордерами та розпорядженням від 04.04.2016 № 50366945/16.

Платіжним дорученням від 04.04.2016 № 2301 на суму 14 183 629,97 грн вказані грошові кошти перераховані на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" з призначенням платежу: "перерах.коштів, як погашення боргу згідно наказу № 910/13862/15 виданого 25.02.2016 господарським судом м. Києва про стягнен. з ПАТ "Укрнафта".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі №910/13862/15, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів у сумі 1 777 866,85 грн у виконавчому провадженні № 50366945.

Ухвала мотивована тим, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13852/16 припинилося в частині 1 777 866,85 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, про що боржником повідомлено виконавчу службу. Незважаючи на наведене, стягнення за наказом відбулося у повному обсязі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про незаконність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів в сумі 1 777 866,85 грн.

14.04.2017 Господарським судом міста Києва на виконання ухвали від 13.04.2017 за результатами розгляду заяви ПАТ "Укрнафта" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, видано наказ щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва №910/13862/15 від 25.02.2016.

18.05.2017 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15.

25.06.2019 головним державним виконавцем Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У вказаній постанові зазначено, що земельні ділянки, транспортні засоби за боржником не зареєстровані; відомості щодо боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні; боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій, відсутній; у боржника є рахунки у фінансових установах, на які накладено арешти, та кошти на які можливо звернути стягнення відсутні; філії та структурні підрозділи боржника також відсутні; відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення; здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Позивач звернувшись з позовом у цій справі вказує, що ПАТ "Укpнaфта" було завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, внаслідок незаконних дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання судового рішення у справі №910/13862/15 щодо списання з рахунку позивача на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" суми заборгованості в повному обсязі в розмірі 14183629,97 грн, незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1777 866,85 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/10501/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначені рішення господарські суди виходили з того, що позивачем не доведено усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, а саме виникнення у нього шкоди, оскільки у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу № 53966628 від 25.06.2019, на яку позивач посилається як на підставу позову, зазначено про неможливість стягнення спірної суми в розмірі 1777 866, 85 грн на користь ПАТ "Укрнафта" з ТОВ "Інтербізнесконсалт" з огляду на відсутність в останнього коштів та/або майна, на яке могло би бути звернуто стягнення.

Суди першої й апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову з посиланням на те, що можливість виконання судового рішення за виконавчим документом не втрачена, оскільки згідно з частиною 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" ПАТ «Укрнафта» може повторно подати на примусове виконання наказ про стягнення коштів з ТОВ «Інтербізнесконсалт».

Одночасно господарські суди зазначили, що ТОВ "Інтербізнесконсалт" не перебуває в стані припинення, а позивачем не доведено неплатоспроможності вказаного товариства у встановленому порядку, що перешкодило би в подальшому виконанню ним грошового зобов`язання перед позивачем.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/10501/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

За результатом нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/10501/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, позовні вимоги ПАТ "Укрнафта" задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Укрнафта" матеріальну шкоду в розмірі 1 777 866, 85 грн; стягнуто з Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1921 грн.

Суди встановили, що незаконність дій державного виконавця під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15 встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, які в силу вимог частини 4 статті 75 ГПК України є преюдиціальними та не потребують повторного доведення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Міністерство юстиції України (далі - Міністерство, скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 21.02.2022, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укрнафта» відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності доказів неможливості стягнення на підставі статті 117 ГПК України (в редакції на день видання судового наказу від 14.04.2017) на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом, пред`явлення боржником позову про відшкодування з Державного бюджету України шкоди на підставі статей 1173 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є передчасним.

Скаржник вважає, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/13862/15 діяв у межах і відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а така процесуальна дія державного виконавця як винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не є фактом неможливості стягнення на користь позивача спірної суми коштів, оскільки норми наведеного Закону не позбавляють стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених Законом строків.

Оскільки позивач не скористався своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого документу, то державний виконавець був позбавлений можливості повторно перевірити майновий стан ТОВ «Інтербізпесконсалт» у спосіб та у порядку, визначених Законом. Скаржник стверджує, що у разі фактичного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 та у разі задоволення позову у справі № 910/10501/19 позивач двічі отримає грошові кошти у заявленому розмірі, тобто наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів, що в свою чергу завдасть збитків Державному бюджету України.

Міністерство також зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, відповідно до якої розмір збитків, які позивач просив стягнути з відповідача, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, ухвалених на його користь, і ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подало відзив, в якому підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі Міністерства, просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №910/10501/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач 2 зазначає, що:

- невиконання рішення суду про стягнення з ТОВ «Інтербізнесконсалт» на користь позивача коштів в сумі 1 777 866,85 грн не може ототожнюватись із завданою позивачеві шкодою, оскільки стягнуті з позивача головним державним виконавцем кошти, не є збитками в розумінні статей 22 ЦК України та 225 ГК України;

- можливість стягнення грошових коштів з боржника не втрачена. Нестягнуті на користь позивача кошти на виконання судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.

В обґрунтування посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 23.12.2019 у справі 752/4110/17, від 12.03.2020 у справі №757/74887/17-ц, від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17.

ПАТ «Укрнафта» подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів Міністерства юстиції України, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На його думку, твердження скаржника щодо можливості ПАТ «Укрнафта» повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, з урахуванням того, що повторне пред`явлення документа є саме правом, а не обов`язком стягувана, оскільки сама по собі можливість повторного подання вказаного наказу до виконання не може бути перешкодою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Позивач вважає, що висновок Верховного Суду у справі № 642/3839/17, на який посилається Міністерство, не може бути застосований судом, зважаючи на те, що обставини справи № 642/3839/17 відрізняються від цієї справи №910/10501/19.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 910/10501/19, призначено касаційну скаргу до розгляду на 13.07.2022.

Склад колегії суддів у справі змінювався відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 11.07.2022 (перебування у відпустці судді Ткаченко Н.Г.), від 15.07.2022 (самовідвід судді Пєскова В.Г.)

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/10501/19 визначено колегію суддів у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Банасько О.О., Жуков С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 15.07.2022.

Ухвалами Верховного Суду від 18.07.2022 в зазначеному складі суду прийнято справу №910/10501/19 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 до провадження та призначено до розгляду на 27.07.2022; від 27.07.2022 оголошено перерву у судовому засіданні до 31.08.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2022 справу № 910/10501/19 разом з касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у вказаній справі, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2022 справу №910/10501/19 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Мотивуючи своє рішення Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відносини в наведених Касаційним господарськими судом цивільних та господарських справах № 642/3839/17, № 757/74887/17-ц, № 757/7971/19 ц, № 359/2528/20 та № 910/11459/19 не є подібними, оскільки в цивільних справах підставою позову була бездіяльність державних виконавців при виконанні судових рішень на користь позивачів, у той час як у господарських справах такою підставою були незаконні дії державних виконавців по стягненню з позивачів коштів у надмірному розмірі, ніж було передбачено судовими рішеннями.

Норми застосовані судами у цих справах також є різними, оскільки у наведених цивільних справах (на відміну від указаних господарських справ) судами не застосовувались норми про стягнення на користь боржника коштів безпідставно одержаних стягувачем за виконавчим документом, які містяться у частині другій статті 117 ГПК України, частині четвертій статті 328 ГПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року, №2147-VIII), частині четвертій статті 432 Цивільного процесуального кодексу України.

Також, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що висновки Верховного Суду в наведених цивільних і господарських справах не є суперечливими, оскільки зводяться до того, що норми статей 1173 1174 ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/10501/19 визначено колегію суддів у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Банасько О.О., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2002 у визначеному складі суддів касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №910/10501/19 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 16.11.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 задоволено клопотання ПАТ "Укрнафта" про відкладення розгляду справи, розгляд касаційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 910/10501/19 відкладено на 30.11.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

При цьому, касаційне провадження у справах залежить, за винятком визначених частиною четвертою статті 300 ГПК України випадків, виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Оцінивши доводи скаржника, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом позову в цій справі є стягнення майнової шкоди, завданої незаконними діями Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича у виконавчому провадженні № 50366945.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Міністерства є судові рішення щодо задоволення позовних вимог про відшкодування позивачу за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Державна казначейська служба України, як центральний орган виконавчої влади, матеріальної шкоди в розмірі 1 777 866,85 грн, завданої внаслідок незаконних дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

Зокрема, згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, Суд дійшов висновку про те, що статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути").

У справі, що розглядається, місцевим та апеляційним господарськими судами з посиланням на преюдиційність висновків господарського суду, викладених в ухвалі від 13.04.2017 у справі №910/13862/15, встановлена доведеність неправомірних дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О. В. внаслідок яких з ПАТ "Укрнафта" у виконавчому провадженні № 50366945 було стягнуто грошові кошти у сумі 1777 866,85 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками судів, що неправомірні дії державного виконавця встановлено ухвалою суду.

Водночас, висновки судів про доведеність інших елементів складу цивільного правопорушення (шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою), необхідних для висновку про настання цивільно-правової відповідальності відповідача, є передчасними.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що у даному випадку наслідковий зв`язок є спірним в розрізі підстави позову, яким, як встановили суди, позивачем визначено обставини неможливості виконання судового наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн у зв`язку з винесенням державним виконавцем постанови від 25.06.2019 про повернення вказаного наказу стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Мотивуючи висновок про те, що виникнення збитків у позивача напряму обумовлено наявністю обставин неможливості стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за судовим наказом, суди не надали йому належного нормативно-правового обґрунтування з урахування заявлених підстав пред`явлення боржником позову за правилами деліктних зобов`язань, посилаючись при цьому на висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 1173 1174 ЦК України, статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017), викладені у постанові від 10.07.2018 у справі №910/3007/16, про врахування яких було зазначено у постанові Верховного Суду від 04.06.202 при направленні справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що стаття 117 ГПК України є спеціальною нормою, яка незалежно від причин надмірної сплати коштів боржником за наказом, в тому числі за наявності вини державного виконавця, встановлює механізм повернення безпідставно стягнутих коштів за наказом і лише, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) таких коштів, за наявності належним чином встановленої вини державного виконавця, можуть бути застосовані загальні правила відшкодування шкоди та стягнуто збитки, завдані незаконними діями державного виконавця передбачені, статтями 1173 1174 ЦК України.

Водночас, у справі, що розглядається, позивач не зазначив як підставу позову неможливість повернення надмірно стягнутих з нього коштів, а судами не було встановлено таку неможливість повернути ці кошти на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017).

На вирішення суду було постановлено питання про повернення надмірно стягнутих з позивача коштів як шкоди, заявленої на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

Верховний Суд виходить з того, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, частини другої статті 87 Закону «Про виконавче провадження», а також статей 1173 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Питання обґрунтованості позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відповідно до статей 1173 1174 ЦК України, завданої неправомірними діями державного виконавця, повинно вирішуватися в залежності від підстав позову щодо неможливості повернення надмірно стягнутих з позивача коштів за судовим наказом.

Тобто, за відсутності доказів неможливості стягнення на підставі статті 117 ГПК України на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом, задоволення позовних вимог про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань є передчасним, оскільки норми статті 117 ГПК України є спеціальними і їх застосування не ставиться в залежність від поведінки учасників виконавчого провадження. Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржників.

Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду в цивільних та господарських справах № 642/3839/17, № 757/74887/17-ц, № 757/7971/19-ц, №359/2528/20, № 910/11459/1.

Велика Палата в ухвалі від 06.10.2022 у цій справі № 910/10501/19 зауважила, що висновки у наведених вище справах, незважаючи на те, що правовідносини в них не є подібними, не є суперечливими, оскільки зводяться до того, що норми статей 1173 1174 ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом

З огляду на зазначене Верховний Суд за результатом касаційного перегляду справи дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції належним чином не виконали приписи процесуального законодавства, не переглянули справу за наявними в ній доказами відповідно до змісту спору, предмета та підстав поданого позову.

Дійшовши висновку про те, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 № 53966628 є доказом неможливості стягнення на користь позивача спірної суми, суди не перевірили, чи втрачена позивачем можливість виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі № 910/13862/15 про стягнення коштів в сумі 1777 866,85 грн з нормативним обґрунтуванням вказаних доводів.

При цьому, з урахуванням предмета та підстав позову висновок щодо неможливості виконання судового рішення мав би грунтуватися на дослідженні та оцінці доказів обставин реалізації державним виконавцем наданих йому прав із застосуванням усіх можливих заходів для досягнення необхідного ефективного результату протягом строків, визначених Законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення та постанова попередніх судів не містять достатнього нормативно-правового обґрунтування того, що позивач довів наявність всіх елементів цивільного правопорушення, зокрема шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями органів держави і заподіяною шкодою, зважаючи на не дослідження питання щодо можливості позивача (втрачена чи ні) стягнення на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) грошових коштів в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, з огляду на те, що саме ці грошові кошти позивачем визначено як збитки, які він просить стягнути з Державного бюджету України.

Верховний Суд зауважує, що без дослідження вищезазначених обставин справи та належної правової оцінки поданих учасниками справи доказів, твердження судів про доведеність позивачем всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення (неправомірних дій цього органу, шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою) не можуть вважатися обґрунтованими, що, у свою чергу, свідчить про передчасність висновків про задоволення позовних вимог про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.

Таким чином, за результатом касаційного перегляду справи Верховний Суд вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/10501/19 скасувати.

3. Справу № 910/10501/19 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Жуков С.В.