29.04.2025

№ 910/11496/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11496/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

прокурора - Гудкова Д.В.,

Фонду державного майна України - не з`явились,

позивача - не з`явились,

відповідача - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)

у справі №910/11496/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна"

до Державного підприємства "Проектний інститут Укрметротунельпроект"

про стягнення 1 288 886,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" (далі - ТОВ "Іст Майнінг Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Проектний інститут Укрметротунельпроект" (далі - ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект") про стягнення 1 288 886,97 грн, що складається з: 152 000 грн інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання у період лютий 2020 року - липень 2022 року (справа №910/28212/14); 929 022,10 грн інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання у період лютий 2020 року - липень 2022 року (справа №910/2894/17); 29 227,39 грн трьох відсотків річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у період 06.02.2020 - 31.07.2022 (справа №910/28212/14); 178 637,48 грн трьох відсотків річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у період 06.02.2020 - 31.07.2022 (справа №910/2894/17).

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.03.2024 у справі №910/11496/23 позовні вимоги ТОВ "Іст Майнінг Україна" задовольнив частково. Стягнув з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" на користь ТОВ "Іст Майнінг Україна" інфляційні втрати у сумі 1 032 517,14 грн, 3% річних у сумі 207 864,88 грн та судовий збір у розмірі 18 605,73 грн. У решті вимог відмовив.

3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині задоволення позову про стягнення 1 032 517,14 грн інфляційних втрат та 207 864,88 грн 3% річних і прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині.

4. Обґрунтовуючи наявність інтересу держави в особі Фонду державного майна України, а також впливу рішення суду на обсяг прав та обов`язків останнього, прокурор зазначив, зокрема, що:

(1) відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 №1010-р ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" перебуває у сфері управління Фонду державного майна України;

(2) до основних завдань Фонду державного майна України віднесено захист майнових прав державних підприємств, що належать до сфери управління Фонду державного майна України;

(3) при необґрунтованому стягненні санкцій у значному розмірі з підприємства, яке засновано на державній власності та знаходиться у сфері управління Фонду державного майна України як центрального органу виконавчої влади, порушуються майнові інтереси держави в особі зазначеного органу, оскільки створюються перешкоди у ефективному управлінні об`єктом державної власності, а також погіршується майновий стан суб`єкта господарювання державного сектору економіки; крім того, з огляду на прийняте рішення про приватизацію державного підприємства покладення на нього значних грошових зобов`язань буде негативно впливати на проведення приватизаційної процедури та досягнення мети приватизації в цілому.

5. Разом із тим, як зазначив прокурор в апеляційній скарзі, ні Фондом державного майна України, ні ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" рішення суду у справі №910/11496/23 не оскаржено, у зв`язку із чим саме у прокурора виникли виключні підстави для здійснення представницьких повноважень.

6. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.01.2025 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/11496/23. Матеріали цієї справи повернуто до місцевого господарського суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування. Доводи інших учасників справи

7. Київська міська прокуратура в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2024.

8. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали невірно застосував норми матеріального права (статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 170 326 Цивільного кодексу України, статті 22 73 141 Господарського кодексу України, статтю 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", статті 1, 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статтю 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна") та порушив норми процесуального права (статті 2 11 13 53 55 86 236 287 254 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК).

9. Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) апеляційний суд не врахував визначений законом порядок здійснення державою права власності стосовно майна, яке закріплене за державними підприємствами на праві господарського відання, а також здійснення управлінських повноважень стосовно суб`єктів господарювання державного сектору економіки;

(3) належний фінансово-майновий стан державних підприємств та ефективне здійснення ними господарської діяльності беззаперечно становить державний інтерес, який стосується насамперед уповноважених органів управління;

(4) численна судова практика свідчить про обґрунтованість участі органів управління у справах про стягнення з державних підприємств заборгованості, а відтак і пов`язаності прав та інтересів цих органів з такими спорами;

(5) апеляційний суд не врахував, що відповідач включений до переліку об`єктів, що підлягають приватизації;

(6) стягненням з державного підприємства, що перебуває у процедурі приватизації, заборгованості у значному розмірі будуть порушені права та інтереси Фонду державного майна України як органу приватизації, оскільки стягнення значної суми коштів з підприємства погіршить його майновий стан та негативно вплине на проведення реалізації майна у ході приватизаційної процедури, тобто створить перешкоди для досягнення мети приватизації в цілому, а відтак будуть порушуватись майнові інтереси держави;

(7) майнові інтереси держави полягають, зокрема, в тому, щоб зберегти належний майновий стан об`єктів державної власності, їх ефективне використання, а також недопущення необґрунтованого погіршення чи зменшення їх вартості.

10. Фонд державного майна України подав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав вимоги прокурора та просив їх задовольнити за мотивів, які фактично збігаються з наведеними прокурором обґрунтуваннями касаційної скарги.

11. ТОВ "Іст Майнінг Україна" подало два однакові за змістом відзиви на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.

12. За твердженнями позивача:

(1) оскаржуване судове рішення у цій справі не порушує права та інтереси держави в особі Фонду державного майна України та не змінює їх обсяг. Це рішення не вирішує питання про права, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Фонду державного майна України, не створює для держави в особі Фонду державного майна України прав та/чи обов`язків та не зачіпає їх;

(2) з апеляційної скарги не вбачається, що прокурор дотримався процедури, яка передбачена статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме звертався до компетентного органу до подання позову;

(3) прокурор перевищив свої повноваження щодо представництва інтересів держави в суді, так як фактично його повноваження зводяться до представлення інтересів державного підприємства, що є незаконним та необґрунтованим, порушує принцип змагальності та рівності сторін судового процесу.

13. ТОВ "Іст Майнінг Україна" подало заяву, в якій підтримало свою позицію, викладену у відзивах на касаційну скаргу, та просило розглянути справу за відсутності його представника.

14. Київська міська прокуратура подала пояснення, в яких наводить обґрунтування щодо подання апеляційної скарги з метою захисту інтересів держави в особі Фонду державного майна України, а також стосовно дотримання принципів змагальності та рівності сторін судового процесу при розгляду справи.

15. З огляду на зміст зазначених додаткових пояснень, які фактично є доповненням до касаційної скарги, поданих поза межами строку на касаційне оскарження, визначеного частиною першою статті 298 ГПК, без клопотання про його поновлення, такі додаткові пояснення Суд залишає без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК.

Позиція Верховного Суд

16. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК.

17. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

18. Частиною першою статті 17 ГПК передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

20. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

21. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

22. Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

23. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.

24. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №910/9016/16, від 21.07.2020 у справі №914/1971/18, а також від 22.03.2023 у справі №905/1397/21.

25. Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов`язки особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, із яких виходив суд, приймаючи своє рішення.

26. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №916/2179/17.

27. Отже, якщо скаржник робить припущення про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку, а підлягають доведенню ним та, відповідно, перевірці судом.

28. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

29. Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

30. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

31. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №910/21451/16.

32. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

33. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15.

34. Отже, конструкція вказаної правової норми процесуального закону і її застосування є очевидними і не викликають розумних сумнівів, а практика застосування Верховним Судом положень частини першої статті 264 ГПК в системному зв`язку зі статтями 17 254 ГПК є сталою та послідовною.

35. Суд наголошує, що статтею 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

36. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Дія 97" проти України", § 47).

37. До того ж ЄСПЛ указав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України", § 53, 55).

38. Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є вимоги ТОВ "Іст Майнінг Україна" до ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" про стягнення 1 288 886,97 грн, з яких 1 081 022,10 грн - інфляційні втрати та 207 864,87 грн - 3 % річних у сумі 207 864,87 грн, мотивовані порушенням відповідачем умови кредитного договору від 12.06.2013 №12/1261-КЛТ-13 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, що встановлено рішеннями судів в інших справах.

39. При вирішенні цього спору суд першої інстанції встановив:

(1) 21.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Левада-Палас" (далі - ТОВ "Левада-Палас") та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Союз" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Союз") був укладений договір застави №12/1261-3.3-13, відповідно до якого ТОВ "Левада-Палас" як заставодавець (майновий поручитель) для забезпечення виконання зобов`язання ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект", що виникли за кредитним договором №12/1261-КЛТ-13, укладеним 12.06.2013 з ПАТ "Комерційний банк "Союз", передало в заставу майнові права (права на отримання грошових коштів та нарахованих на них процентів, що належали ТОВ "Левада-Палас" на праві власності і знаходилися на депозитному рахунку в ПАТ "Комерційний банк "Союз" в сумі 3 060 000 грн згідно з договором №222.ІД строкового банківського вкладу від 21.03.2014);

(2) 21.03.2014 ТОВ "Левада-Палас" (цедент) та ПАТ "Комерційний банк "Союз" був укладений договір про відступлення права вимоги №12/1261-ВПВ.3-13, відповідно до якого ТОВ "Левада-Палас" відступило, а ПАТ "КБ "Союз" прийняло право вимоги на перерахування коштів у сумі 3 060 000 грн за депозитним договором про строковий банківський вклад від 21.03.2014 №222.ІД в договірному позасудовому порядку реалізації предмета застави за договором застави №12/1261-3.3-13 від 21.03.2014, укладеному з метою виконання зобов`язань ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект", що виникають з кредитного договору від 12.06.2013 №12/1261-КЛТ-13;

(3) у зв`язку з виконанням ТОВ "Левада-Палас" зобов`язання ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" перед ПАТ "Комерційний банк "Союз" за кредитним договором, зокрема, у зв`язку зі зверненням стягнення на прострочену заборгованість за кредитом у сумі 2 900 000 грн, на прострочену заборгованість за процентами у сумі 155 704,10 грн, право вимоги щодо стягнення з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" вказаної заборгованості за кредитним договором від 12.06.2013 №12/1261-КЛТ-13 перейшло до ТОВ "Левада-Палас";

(4) 22.09.2014 між ТОВ "Левада-Палас" (первісний кредитор) та ТОВ "Іст Майнінг Україна" (новий кредитор) був укладений договір передачі права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" за договором застави від 21.03.2014 №12/1261-3.3-13 (укладеним у забезпечення виконання кредитного договору від 12.06.2013 №12/1261-КЛТ-13) та договором про відступлення права вимоги від 21.03.2014 №12/1261-ВПВ.3-13;

(5) у зв`язку з невиконанням відповідачем (ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект") умов указаного кредитного договору, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/28212/14, що набрало законної сили, з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" на користь нового кредитора - ТОВ "Іст Майнінг Україна", була стягнута заборгованість у сумі 400 000 грн;

(6) також, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/2894/17, що набрало законної сили, з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" була стягнута заборгованість у сумі 2 444 795,76 грн;

(7) отже, рішеннями господарського суду, що набрали законної сили, був встановлений факт неналежного виконання ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" кредитного договору від 12.06.2013 №12/1261-КЛТ-13 в частині своєчасної сплати кредитних коштів ТОВ "Іст Майнінг Україна";

(7) таким чином, відповідач порушив умови кредитного договору №12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013, що полягало у несплаті кредитних коштів на суму 400 000,00 грн (рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/28212/14), та на суму 2 444 795,76 грн (рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/2894/17);

(8) проте, оскільки заборгованість, стягнута вказаними рішеннями Господарського суду міста Києва, не була сплачена, то на заборгованість у сумі 400 000,00 грн ТОВ "Іст Майнінг Україна" нарахувало інфляційні втрати у сумі 152 000,00 грн за період із лютого 2020 року по липень 2022 року та 3% річних у сумі 29 227,39 грн за період з 05.02.2020 по 31.07.2022, а на заборгованість у сумі 2 444 795,76 грн - інфляційні втрати за період із лютого 2020 року по липень 2022 року в сумі 929 022,10 грн та 3% річних у сумі 178 637,48 грн за період з 05.02.2020 по 31.07.2022, що разом становить - інфляційні втрати у сумі 1 081 022,10 грн та 3% річних у сумі 207 864,87 грн. Із вказаними вимогами ТОВ "Іст Майнінг Україна" звернулося до суду з позовом у даній справі.

40. Задовольняючи частково позовні вимоги у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, відтак вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є такими, що заявлені правомірно. Проте нарахування інфляційної складової боргу не є арифметично правильним. За перерахунком суду, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 032 517,14 грн за період із лютого 2020 року по липень 2022 року, в решті частині вимоги про стягнення 48 504,96 грн інфляційних втрат слід відмовити. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він неправильний, проте здійснення судом стягнення такої суми фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду розмір 3% річних складає 211 895,65 грн).

41. Водночас, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, заступник керівника Київської міської прокуратури зазначив, що вказаний орган (Фонд державного майна України) може звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень щодо захисту майнових інтересів держави, і повинен вчиняти необхідні дії з реалізації права державної власності. Проте, оскільки ні Фонд державного майна України, ні ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" рішення суду у цій справі №910/11496/23 не оскаржили, у прокурора виникли виключні підстави для здійснення представницьких повноважень.

42. Апеляційний суд цілком обґрунтовано відхилив такі доводи прокурора, так як встановив, що у цій справі:

(1) держава в особі Фонду державного майна України, в інтересах якої прокурор подав апеляційну скаргу, не є її учасником;

(2) спір виник внаслідок несвоєчасного розрахунку ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" за своїми зобов`язаннями, які виникли за кредитним договором, укладеним цим підприємством під час здійснення ним господарської діяльності, в той час як подання прокурором апеляційної скарги на рішення суду фактично спрямоване на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, з якого стягуються 3% річних та інфляційні втрати у зв`язку з неналежним виконанням ним договірних зобов`язань, і яке у спірних правовідносинах діє як самостійний суб`єкт права - учасник правовідносин;

(3) місцевий господарський суд ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення ні прямо, ні опосередковано не вказав про права, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Фонду державного майна України. Рішення ухвалене виключно в межах позовних вимог, у ньому немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав та інтересів держави. Зазначене рішення не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки держави в особі Фонду державного майна України.

43. При цьому апеляційний суд зауважив, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та які продубльовано в касаційній скарзі, про вплив оскаржуваного у цій справі рішення на майнові інтереси держави в особі Фонду державного майна України не знайшли свого підтвердження.

44. У контексті цих доводів та посилання прокурора на неврахування апеляційним судом численної практики Верховного Суду, яка, за його доводами, свідчить про обґрунтованість участі органів управління у справах про стягнення з державних підприємств заборгованості, а відтак і пов`язаності прав та інтересів цих органів з такими спорами, Суд зазначає таке.

45. В даній справі (1)прокурор звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах органу управління державним майном, не залученого до участі у справі в якості третьої особи ані без самостійних вимог, ані із самостійними вимогами на предмет спору; (2)Фонд державного майна України не є учасником спірного зобов`язального правовідношення, стороною якого є саме відповідач, який в депозитному договорі та договорі застави майна мав повну дієздатність та правоздатність, тому він не є особою, за рахунок якої позивач міг поновити своє порушене право; (3)у Фонду державного майна України відсутній правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через недоведеність прокурором вирішення судом питання про його (Фонду) право, інтерес, обов`язок, який у даному спорі не є ані очевидним, ані безумовним; (4)прокурор не вступав у справу за своєю ініціативою в суді першої інстанції до початку розгляду спору по суті.

46. При цьому Суд зважає, що в наведених прокурором постановах Верховного Суду останній не з`ясовував питання про права, інтереси та/або обов`язки держави в особі незалученого до участі у справі органу, який в силу Закону здійснює управління об`єктами державної власності, зокрема державними підприємствами, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

47. У наведених справах відповідний орган управління був залучений до участі у справі як третя особа, а також мав статус позивача за зустрічним позовом (справи №910/21682/15 та №910/11818/18) та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору , заявляючи зустрічні позовні вимоги (справа №910/11678/18), що є відмінним від цієї справи №910/11496/23, в якій Фонд державного майна України як орган управління майном державного підприємства не був залучений до участі у справі та не заявляв самостійні вимоги про визнання недійсним укладеного державним підприємством правочину.

48. В аспекті наведеного Суд також враховує, що прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в межах якого, як правильно встановив апеляційний суд, не довів наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України, яке хоч і є органом управління об`єктами державної власності, зокрема державними підприємствами, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, проте не є учасником спірних правовідносин щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання державним підприємством як самостійним суб`єктом, який наділений правосуб`єктністю у правовідносин з іншими особами, що прокурор за текстом касаційної скарги не спростовує та не доводить, що державне підприємство не може бути відповідачем у цій справі, тобто особою, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

49. Наведене є підставою для висновку, що прокурор не наділений повноваженнями на звернення до суду з апеляційною скаргою про перегляд рішення у справі, в яку він не вступав за власною ініціативою до початку розгляду справи по суті, та в інтересах держави в особі органу, який не брав участі у справі, порушення прав та інтересів якої в особі органу, який здійснює управління об`єктами державної власності, зокрема державними підприємствами, він не довів.

50. Посилання прокурора на неврахування апеляційним судом наведеного у постанові 19.07.2022 у справі №910/11818/18 про те, що рішення суду постановлені відносно державного підприємства вплинуть на його майновий стан, оскільки змінюють та/або припиняють певні правовідносини, а відтак впливають і на матеріально-правові відносини державного підприємства та органу управління майном вказаного підприємства, Суд також відхиляє, так як вплив відповідного рішення суду, постановленого щодо державного підприємства, на матеріально-правові відносини державного підприємства та органу управління майном вказаного підприємства не свідчить про порушення цим рішенням прав держави в особі такого органу, що надавало б прокурору повноваження та підстави для звернення до суду (в тому числі шляхом апеляційного оскарження цього рішення) за захистом прав та інтересів держави в особі відповідного органу.

51. З огляду на наведене та враховуючи, що рішення суду першої інстанції у цій справі не порушує права та інтереси держави в особі Фонду державного майна України та не змінює їх обсяг, а також само по собі не вирішує питання про права, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Фонду державного майна України, не створює для держави в особі Фонду державного майна України прав та/чи обов`язків та не зачіпає їх, Суд вважає цілком правильними та обґрунтованими висновки апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

53. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

54. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права при постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження, у зв`язку з чим не вбачає підстав для її зміни чи скасування, за мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Розподіл судових витрат

55. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника (прокурора).

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі №910/11496/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді Н.М. Губенко

І.Д Кондратова