ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1247/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 (Євсіков О. О. - головуючий, судді: Алданова С. О., Корсак В. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 (суддя Карабань Я. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"
до Державного підприємства "Гарантований покупець",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення заборгованості.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст позовних вимог і обґрунтувань позову
1. У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (далі - ТОВ "Енера Чернігів", Товариство, Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому спросило стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", Підприємство, Відповідач) 851 971 235, 43 грн, з яких 784 623 314, 99 грн - основний борг, 24 087 911, 29 грн - 3% річних та 43 260 009, 15 грн - інфляційні втрати.
2. В обґрунтування заявлених вимог Товариство посилалося на статті 525 526 530 610 612 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України та зазначало про неналежне виконання Підприємством своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором № 2318/02/21 від 15.09.2021 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) за № 429 від 14.06.2018 Товариству надано ліцензію на право проведення господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачам. Також на Товариство покладено виконання функції постачальника універсальної послуги на території Чернігівської області.
4. 15.09.2021 ДП "Гарантований покупець" (як замовник) і ТОВ "Енера Чернігів" (як постачальник) уклали договір № 2318/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - Договір), за умовами пункту 1 якого постачальник зобов`язався надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов`язався отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами).
4.1. Згідно з пунктом 3 Договору строк надання послуг - з 01.10.2021 по 30.04.2022.
4.2. Загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 4 Договору).
4.3. Відповідно до пунктів 5, 6 Договору прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формою, наведеною, у додатку 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного, електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
4.4. За умовами пункту 7 Договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.
4.5. У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний / святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного / святкового дня.
4.6. Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
4.7. Фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у "процесі, функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних, даних (пункт 8 Договору).
4.8. Відповідно до пункту 9 Договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1-4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
4.9. Згідно з пунктом 10 Договору факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності-зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.
4.10. Постачальник має право отримувати оплату вартості послуг з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення Про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - "Положення про ПСО") (підпункт 1 пункту 12 Договору).
4.11. Відповідно до підпункту 2 пункту 13 Договору замовник зобов`язався здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 цього договору.
4.12. Під час виконання умов цього договору, а також для вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії" (пункт 29 Договору).
5. Термін дії Договору сторонами неодноразово продовжувався, а саме: додатковою угодою від 20.04.2024 № 768/02/22 до 31.10.2022; додатковою угодою від 31.10.2022 № 2248/02/22 до 31.03.2023; додатковою угодою від 28.03.2023 № 653/04/23 до 30.04.2023; додатковою угодою від 27.04.2023 № 862/04/23 до 31.05.2023; додатковою угодою від 01.06.2023 № 1722/04/23 до 31.12.2023; додатковою угодою від 28.12.2023 № 4370/04/23 до 30.04.2024.
6. На виконання умов Договору протягом березня 2022 року - листопада 2023 року Товариство надало, а Підприємство отримало послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів на загальну суму 5 611 074 530, 25 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг за вказані розрахункові періоди, складеними згідно з пунктом 10 Договору.
7. Підприємство надані йому Товариством з березня 2022 року по листопад 2023 року послуги оплатило не в повному обсязі та з простроченням, у зв`язку із чим станом на 03.09.2024 його заборгованість становила 726 666 314, 28 грн.
8. Вказані обставини сторони визнають в повному обсязі.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
9. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.10.2024 закрив провадження у цій справі в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 147 114 608, 88 грн. В іншій частині позов задовольнив частково. Стягнув з Підприємства на користь Товариства 579 551 705, 40 грн основного боргу, 24 087 911, 29 грн 3% річних, 37 400 468,29 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти вимог позову відмовив.
9.1. Провадження у справі місцевий суд закрив на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку із тим, що в період з 11.09.2024 по 30.09.2024 Відповідач погасив частину основної заборгованості в розмірі 147 114 608, 88 грн.
9.2. Задовольняючи ж вимоги Товариства про стягнення залишку основного боргу, суд виходив із доведеності матеріалами справи наявності у Відповідача грошового зобов`язання зі сплати на користь Позивача 579 551 705, 40 грн на підставі Договору, яке станом на час розгляду справи є невиконаним.
9.3. Місцевий суд окремо пояснив, що відкладальна обставина, на яку посилалося Підприємство (наявність у Позивача боргу перед Третьою особою), може бути застосована виключно в разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, однак у спірних правовідносинах наявності такої заборгованості Відповідач суду не довів.
9.4. Дослідивши наданий Товариством розрахунок суми 3% річних за загальний період з 15.04.2022 по 30.01.2024, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам цивільного законодавства, умовам Договору та є арифметично правильним, а тому вимоги Позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 24 087 911,29 грн визнав обґрунтованими.
9.5. Водночас суд констатував, що здійснений Позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з травня 2022 року по грудень 2023 року не є правильним, оскільки останній здійснив нарахування інфляційних втрат на суми заборгованості, які були погашені до 15 числа місяця, тобто на заборгованість, яка складала менше або дорівнювала половині місяця, в зв`язку з чим, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасну сплату боргу, що і стало підставою часткового задоволення позову.
10. За наслідками здійснення апеляційного перегляду справи Північний апеляційний господарський суд підтримав усі висновки господарського суду першої інстанції, неправильного застосовування чи порушення правових норм не виявив, а тому 17.03.2025 ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 залишив без змін.
Касаційна скарга
11. Не погодившись із судовими рішеннями в частині стягнення 3 % річних і пені, Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх в означеній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
13. В обґрунтування наявності зазначених підстав касаційного оскарження зазначає, що:
- суди застосували приписи частини другої статті 625 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та у постановах Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23;
- суди не дослідили копії листів ДП "НАЕК "Енергоатом" на підтвердження наявності боргу Товариства перед ДП "НАЕК "Енергоатом".
14. Скаржник узагальнено наполягає, що у спірних правовідносинах мала місце обставина, яка відкладала його обов`язок із виконання грошового зобов`язання перед Позивачем. Пояснює, що згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення про ПСО, гарантований покупець дійсно зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання ними таких послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, однак лише за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію. Оскільки у Товариства була наявною заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію, то обов`язок Відповідача щодо сплати Товариству заявленого у цій справі боргу відклався, відтак не був простроченим, що унеможливлювало застосовування до Підприємства наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Узагальнені доводи інших учасників справи
15. До суду касаційної інстанції надійшов відзив ТОВ "Енера Чернігів" на касаційну скаргу, у якому воно заперечує проти її задоволення. Стверджує, що доводи, наведені скаржником є безпідставними, в той час як оскаржені рішення судів попередніх інстанцій винесені з неухильним дотриманням правових норм. З цих підстав просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені рішення і постанову залишити без змін.
16. АТ "НАЕК "Енергоатом" також надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому виклало свою позицію щодо застосовування норм права, якими врегульовано спірні правовідносини.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
17. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Прохоренко М. М.), Відповідача (Єфремов В. О.) і Третьої особи (Балика А. М.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
19. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
20. Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
21. Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
22. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
23. Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
24. Частиною другою 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
25. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання зобов`язань за Договором протягом березня 2022 року - листопада 2023 року Товариство надало, а Підприємство отримало послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів на загальну суму 5 611 074 530, 25 грн.
26. Підприємство надані йому Товариством послуги оплатило не в повному обсязі і станом на 03.09.2024 його заборгованість становила 726 666 314, 28 грн.
27. Таким чином, встановивши наявність заборгованості, суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про стягнення з Відповідача суми основного боргу з вируванням сум, які останній погасив в добровільному порядку.
28. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
29. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
30. Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
31. Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
32. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм Закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 та ін).
33. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
34. Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).
35. Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
36. Звідси вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
37. Виходячи з наведеного, встановивши, що замовник (Відповідач) порушив строк виконання грошового зобов`язання за Договором суди першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначили про наявність у спірних правовідносинах підстав для нарахування постачальником (Позивачем) інфляційних втрат та 3% річних.
38. З урахуванням зазначеного як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дослідили наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, щодо сум, строків і ставок нарахувань, та встановили, що такий розрахунок в частині суми 3% річних відповідає вимогам цивільного законодавства, умовам Договору та є арифметично правильним, в той час як розрахунок в частині інфляційних втрат потребує коригування, адже Позивач здійснив нарахування інфляційних втрат на суми заборгованості, які були погашені до 15 числа місяця, тобто на заборгованість, яка складала менше або дорівнювала половині місяця.
39. Отже, суди попередніх інстанцій надавши належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам сторін, з урахуванням положень статей 86 236 237 ГПК України, прийняли обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.
40. Як зазначалось вище, скаржник, в якості оскарження судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказував на те, що суди застосували частину другу статті 625 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та у постановах Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23. Таке твердження Підприємство обґрунтовує наявністю обставини, яка відкладала його обов`язок із виконання грошового зобов`язання перед Позивачем (заборгованість Товариства перед ДП "НАЕК "Енергоатом").
41. Щодо цих доводів колегія суддів зазначає таке.
42. Відповідно до вимог статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
43. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
44. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
46. Зміст оскаржених у цій справі рішення і постанови свідчить про те, що за висновком судів попередніх інстанцій, Підприємство не довело наявності відкладальної умови, про існування якої воно стверджує з посиланням на положення підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО.
47. В цьому аспекті суд касаційної інстанції враховує, що у справі № 910/1294/23 Верховний Суд виснував, зокрема таке:
"… підпунктом 2 пункту 8 Положення передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення;
Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника, що умовою для оплати ним заборгованості є відсутність будь-якої заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом";
Верховний Суд не вбачає підстав для необхідності здійснення розширеного тлумачення правової норми, де тлумачення має буте ширшим, ніж буквальний текст внаслідок суб`єктивного тлумачення скаржником "волі закону";
суди попередніх інстанцій при застосуванні пункту 5 Положення правильно встановили безпосередній зміст норми Положення та, відповідно, в межах своєї компетенції здійснили її буквальне тлумачення та застосування (а не довільне трактування як про це зазначає скаржник). Вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту;
положення наказу Міністерства енергетики України не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859)), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб`єктами нормотворення;
системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем;
в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення".
48. Проаналізувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, колегія суддів вважає, що вони стосуються правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін).
49. При цьому, зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що судами надано оцінку наведеним Підприємством доводам та поданим доказам на обґрунтування своєї позиції щодо наявної заборгованості Позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" і встановлено, що матеріалами справи не підтверджується наявність такої заборгованості за електричну енергією придбаної за результатами проведення електронних аукціонів.
50. Таким чином, встановивши недоведеність Відповідачем існування заборгованості Позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО, господарські суди дійшли правомірного висновку, що у даному випадку відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах приписів підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО щодо ненастання у Підприємства обов`язку з оплати отриманих послуг.
51. За цим усі аргументи скаржника щодо відсутності у нього простроченого грошового зобов`язання перед Позивачем та, відповідно, щодо безпідставності здійсненого останнім нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на наявну заборгованість є цілковито безпідставними, в той час як здійснене судами застосування приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України - правильним.
52. Крім цього, у постанові у справі № 916/190/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування.
53. У постанові у справі № 910/13071/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд вказав на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосив, що: "якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 №1078 Кабінет Міністрів України (подібний висновок, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 910/5349/22).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений вище спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат.".
54. У постанові у справі № 910/1083/23, на яку посилається скаржник, Верховний Суд направляючи справу на новий апеляційний розгляд у частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зазначив, що судами не перевірено розрахунку наданого позивачем. Крім того, суд зазначив, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
55. Як вже зазначалося, в ході розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій належним чином дослідили наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, щодо сум, строків, ставок нарахувань і як наслідок дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Звідси жодної невідповідності між здійсненим судами у цій справі правозастосуванням і наведеними висновками Верховного Суду немає.
56. Тому рішення і постанову судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції визнає обґрунтованими та законними. Заявлені ж Підприємством підстави касаційного оскарження свого підтвердження в ході здійснення касаційного провадження у цій справі не знаходять.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
58. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
59. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування чи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Оскаржені рішення і постанова прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.
Судові витрати
60. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/1247/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.