ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13299/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Софіна О.В.,
відповідачів - 1 -не з`явився,
- 2 - не з`явився,
третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_1 ,
на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 ,
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Джарти В.В.)
від 04.06.2020,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Корсак В.А., судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.)
від 24.05.2021,
за позовом Національного банку України,
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , 3) ОСОБА_5 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна", 2) ОСОБА_2 ,
про визнання договорів недійсними та зобов`язання повернути документи
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2018 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання недійсним договору № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант", та зобов`язання ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" повернути ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно з договором № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний правочин укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001, всупереч умовам договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 задоволено клопотання Національного банку України та об`єднано в одне провадження справи № 910/13299/18, № 910/13398/18 та № 910/13405/18. Об`єднаній справі присвоєно № 910/13299/18.
У справі № 910/13398/18 позивач просив визнати недійсним договір № 011 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-889А від 24.09.2007 та зобов`язати ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" повернути ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно з договором № 011 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-889А від 24.09.2007.
У справі № 910/13405/18 Національний банк України просив визнати недійсним договір № 014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-673І від 21.09.2006 та зобов`язати ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" повернути ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно з договором № 014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-673І від 21.09.2006.
Вказані позови у справах обгрунтовані аналогічними підставами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, позов задоволено частково.
Визнано недійсними договір № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006; договір № 011 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 27/10-889А від 24.09.2007; договір № 014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 27/10-673І від 21.09.2006.
Зобов`язано ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" повернути ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно з договором № 014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-673І від 21.09.2006.
У іншій частині позову відмовлено.
23.06.2021 ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного господарського суду в частині визнання недійсним договору № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006, укладеним між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант", та направити справу у цій частині на новий розгляд.
Підставами для часткового скасування судових рішень зазначає п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та посилається на те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено (не розглянуто взагалі) клопотання про застосування позовної давності та, як наслідок, не досліджено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України). Зокрема, зазначає, що відповідач-2 у запереченнях на відповідь на відзив вказував, що позивач пропустив трирічну позовну давність (на що вказувала і третя особа), а також у апеляційній скарзі і письмових поясненнях до неї зазначав про пропуск позовної давності і залишення судом першої інстанції вказаної заяви без розгляду. Проте, ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом вказана заява відповідача-2 не досліджувалась та судами не зазначено жодної підстави про її прийняття чи відхилення. Посилається на постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 31.05.2021 у справі № 913/567/19.
У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з неведених у відзивів мотивів. Зокрема, зазначає, що наразі існує 48 справ з аналогічних підстав, в яких судові рішення набрали законної сили. При цьому, посилаючись на ст. 75 ГПК України, стверджує, що дотримання позивачем позовної давності вже було предметом дослідження в аналогічних справах, де суди дійшли висновку про звернення позивача з вказаними позовами у межах позовної давності.
До Верховного Суду від третьої особи ОСОБА_3 надійшла заява, в якій остання просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судами встановлено, що 02.12.2009 постановою правління Національного банку України № 713 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації АБ "Банк регіонального розвитку" прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ "Банк регіонального розвитку" та ініційовано процедуру ліквідації банку.
Процедура ліквідації банків здійснювалась відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001 (в редакціях, що діяли до 22.09.2012).
20.11.2013 між позивачем, АБ "Банк регіонального розвитку" в особі ліквідатора Євсієнка І.С. (установником управління) та відповідачем-1 (управителем) було укладено договір про передавання в управління непроданих активів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований за № 3960 (договір управління), відповідно до якого установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (активи), а управитель -приймає в управління активи і зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (вигодонабувачів) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів, перелік яких наведено в додатку 1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (перелік вигодонабувачів) та розрахунки з якими не проведені. Управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором і законодавством України.
За п. 4.1 договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із позивачем.
У додатку № 1 до договору управління сторонами було погоджено перелік непроданих активів, що передаються в управління іншій юридичній особі, відповідно до якого визначено передачу управителю прав кредитора за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб - боржників банку у кількості 88 договорів загальною сумою вимог у розмірі 87 731 589,17 грн, в тому числі за кредитним договором № 11/19-30-52А від 11.12.2007, укладеним між АБ "Банк регіонального розвитку" та ОСОБА_6 .
Листом № 06/06-2014 від 10.06.2014 відповідач-1 звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків генерального департаменту банківського нагляду щодо надання йому попереднього погодження на продаж активів, переданих в управління за договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам.
Листом № 55-013/34115 від 01.07.2014 позивач повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження порядку продажу активів банку, наданий листом від 06.06.2014, та зазначив, що продаж активів банку, зокрема майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення № 369, тому відповідно до вимог пункту 10.7 глави 10 розділу VІ Положення № 369 для погодження необхідно надати необхідні документи.
18.07.2014 відповідач-1 направив позивачу листа № 18/07-2014, в якому зазначив, що визначений главою 10 розділу VI Положення № 369 порядок продажу активів встановлює відповідні вимоги до їх продажу ліквідатором, а не управителем, у зв`язку з чим повторно просив надати попереднє погодження на відчуження активів.
Листом № 55-013/46775 від 22.08.2014 позивач вдруге повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження відчуження майна та повідомив, що для погодження комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем відчуження майна активів АБ "Банк регіонального розвитку" управителю необхідно подати до Національного банку України документи відповідно до вимог глави 10 розділу VI Положення № 369.
Також листом № 40-113/46595 від 27.08.2014 "Про продаж активів банку" Національний банк України повідомив відповідача-1 про необхідність керуватись Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства № 369 та тристороннім договором про передавання в управління непроданих активів, а також зазначив, що відповідно до п. 4.1 глави 4 договору управитель здійснює продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, лише за попереднім погодженням із Національним банком України.
Для погодження умов продажу відповідач-1 звертався до позивача з листами від 13.11.2014, від 27.01.2015, від 19.03.2015 та від 28.04.2015.
Рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України № 255 від 25.05.2015 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" вирішено: погодити управителю відчуження майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб`єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн (без урахування ПДВ), а саме: майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом проведення аукціону. Зазначено, що у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) АБ "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону; відмовити у погодженні відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_3 - договір № 27/10-7211 від 05.12.2006, ОСОБА_7 - договір № 27/10-7101 від 15.12.2003, ОСОБА_8 - договір № 27/10-912П від 01.11.2007 та договір № 27/10-930А від 25.12.2007, ОСОБА_9 - договір № 27/10-746А від 29.12.2006, ОСОБА_10 - договір № 27/10-997П від 31.07.2008, ОСОБА_11 - договір № 11/02-814-КІ від 20.12.2005, ОСОБА_12 - договір № 11/03-28 від 22.06.2007, ОСОБА_13 - договір № 20/Б.в. від 12.03.2007, ОСОБА_14 - договір № 14/10-191 від 14.12.2006.
10.06.2015 між відповідачем-1 (замовник) та Українською універсальною товарною біржею (виконавець) було укладено договір-доручення № 100 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов`язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів з продажу майна, що належить АБ "Банк регіонального розвитку", а саме: лот № 1 - майнові права на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" у кількості 76 одиниць, з початковою ціною продажу у розмірі 1 639 013,00 грн (без урахування ПДВ).
У газеті "Голос України" за 13.06.2015 № 104 (6108) та в газеті "Експрес об`ява" за 12.06.2015 № 22 (5079) відповідачем-1 було опубліковано оголошення про продаж на аукціоні активів банку, який відбудеться 30.06.2015 лот № 1, за стартовою ціною лоту 1 639 013,00 грн.
30.06.2015 Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1, відповідно до якого торги за лотом № 1 не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
У газеті "Голос України" за 03.07.2015 № 117 (6121) та в газеті "Експрес об`ява" за 03.07.2015 № 25 (5082) відповідачем-1 було опубліковано оголошення про проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 147 309,10 грн.
20.07.2015 Українською універсальною товарною біржею було складено протокол № 1, відповідно до якого торги за лотом № 1 не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
Рішенням Національного банку України № 414 від 05.08.2015 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" погоджено умови реалізації активів, що перебували в управлінні відповідача-1, а саме: погоджено управителю відчуження майна (активів) банку, за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість визначена суб`єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 322 463,00 грн (без врахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 13.11.2014, шляхом проведення аукціону; у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) банку на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) банку фізичній чи юридичній особі за ціною останнього аукціону.
12.08.2015 між відповідачем-1 (замовник) та Українською універсальною товарною біржею (виконавець) укладено договір-доручення № 14/1 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов`язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів з продажу майна, що належить АБ "Банк регіонального розвитку", а саме: лот № 1 - майнові права на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" у кількості 10 одиниць.
У газеті "Голос України" за 15.08.2015 № 150 (6154) та в газеті "Експрес об`ява" за 14.08.2015 № 31 (5088) відповідачем-1 було опубліковано оголошення про продаж на аукціоні активів банку, який відбудеться 01.09.2015 лот № 1, за стартовою ціною лоту 322 463,00 грн.
01.09.2015 Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1, відповідно до якого торги за лотом № 1 не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
У газеті "Голос України" за 05.09.2015 № 164 (6168) та в газеті "Експрес об`ява" за 04.09.2015 № 34 (5091) відповідачем-1 було опубліковано оголошення про проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 225 724,10 грн.
21.09.2015 Українською універсальною товарною біржею було складено протокол № 1, відповідно до якого торги за лотом № 1 не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
У подальшому Національним банком України було проведено перевірку роботи управителя щодо управління непроданими активами, за результатом чого було встановлено:
30.09.2015 між відповідачем - 1 та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" було укладено договір № 009 від про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-721I від 05.12.2006 (відступлення права вимоги за кредитним договором № 27/10-721I від 05.12.2006 здійснювалось на платній основі за ціною 38 000,00 грн).
Відповідно до п. 1.6.1 вказаного договору, після його підписання новий кредитор впродовж одного місця перераховує первісному кредитору грошові кошти в сумі 38 000,00 грн на накопичувальний рахунок управителя (договір цесії -1).
Також встановлено, що 30.09.2015 між відповідачем - 1 та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" було укладено договір № 011 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-889А від 24.09.2007 (відступлення права вимоги за кредитним договором № 27/10-889А від 24.09.2007 здійснювалось на платній основі за ціною 2 600,00 грн).
Відповідно до п. 1.6.1 договору № 011 від 30.09.2015 після його підписання новий кредитор впродовж одного місця перераховує первісному кредитору грошові кошти в сумі 2 600,00 грн на накопичувальний рахунок управителя (договір цесії -2).
30.09.2015 між відповідачем -1 та ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" було укладено договір № 014 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-6731 від 21.09.2006. Відступлення права вимоги за кредитним договором № 27/10-6731 від 21.09.2006 здійснювалось на платній основі за ціною 14 300,00 грн.
За п. 1.6.1 зазначеного договору після його підписання новий кредитор впродовж одного місця перераховує первісному кредитору грошові кошти в сумі 14 300,00 грн на накопичувальний рахунок управителя (договір цесії - 3).
На виконання договорів цесії, сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі, відповідно до яких відповідачем-1 передано, а відповідачем-2 прийнято документи за кредитними договорами № 27/10-721І від 05.12.2006, № 27/10-889А від 24.09.2007, № 27/10-673І від 21.09.2006, укладеними між АБ "Банк регіонального розвитку" та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а саме: усі документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, які пов`язані із виконанням кредитного договору.
За додатковим договором від 31.05.2019 до договору № 011 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-889А від 24.09.2007, сторонами було вирішено збільшити суму, за якою відбувається відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-8891 від 24.09.2007, на 800,00 грн (з 2 600,00 грн до 3 400,00 грн). Також погодили, що після підписання цього договору новий кредитор має сплатити за первинним договором загальну суму, що становить 3 400, 00 грн на накопичувальний рахунок № НОМЕР_1 в Головному управлінні НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору; кошти, сплачені новим кредитором за первинним договором до підписання цього договору, зараховуються в загальну суму вартості за якою відбувається відступлення права вимоги.
У додатковому договорі від 31.05.2019 до договору № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-721I від 05.12.2006 сторони вирішили збільшити суму за якою відбувається відступлення права вимоги за кредитним договором № 27/10-7211 від 05.12.2006 на 12 000, 00 грн - із 38 000, 00 грн до 50 000,00 грн. Зазначили, що після підписання цього договору новий кредитор має сплатити за первинним договором загальну суму, що становить 50 000,00 грн, на накопичувальний рахунок № НОМЕР_1 в Головному управлінні НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору; кошти, сплачені новим кредитором за первинним договором до підписання цього договору, зараховуються в загальну суму вартості за якою відбувається відступлення права вимоги.
Додатковим договором від 31.05.2019 до договору №014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-6731 від 21.09.2006 сторони збільшили суму, за якою відбувається відступлення права вимоги за кредитним договором № 27/10-6731 від 21.09.2006, на 4300,00 грн - із 14 300,00 грн до 18 600,00 грн. Погодили, що після підписання цього договору новий кредитор має сплатити за первинним договором загальну суму, яка становить 18 600,00 грн, на накопичувальний рахунок № НОМЕР_1 в Головному управлінні НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору; кошти, сплачені новим кредитором за первинним договором до підписання цього договору, зараховуються в загальну суму вартості, за якою відбувається відступлення права вимоги.
Врахувавши вищевказане, встановивши, що спірні договори відступлення права вимоги укладено з порушенням вимог ст. 1037 ЦК України, п. 13.11 Положення № 369, п. 4.1 договору управління, за відсутності необхідного обсягу правомочностей у ТОВ "Дельта М" щодо розпорядження відповідним майном, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про невідповідність спірних договорів ст. 203 ЦК України та визнав їх недійсними згідно з ст. 215 ЦК України. Також, встановивши наявність підстав для визнання недійсними спірних договорів, суди дійшли висновку про відсутність підстав для володіння ТОВ "Гарант" переданими йому ТОВ "Дельта М" документами на підтвердження спірних майнових прав з огляду на, що задовольнили вимогу НБУ щодо зобов`язання ТОВ "Гарант" повернути відповідні документи, отримані згідно з договору № 014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-673I від 21.09.2006, ТОВ "Дельта М".
Проте, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині з огляду на таке.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначав, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено (не розглянуто взагалі) клопотання відповідача - 2 про застосування позовної давності та, як наслідок, не досліджено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України).
За змістом ст.ст. 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Європейський суд з прав людини зазначив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечення юридичної визначеності і остаточності, захист потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігання несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).
Для цілей застосування ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, п.п. 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
При цьому необхідно зазначити, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Таким чином, заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведеної статті процесуального законодавства (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 922/3121/19, від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, від 26.06.2018 у справі № 522/15385/14-ц).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-2 у запереченнях на відповідь на відзив від 26.11.2018 вказував, що позивач пропустив трирічну позовну давність щодо звернення з відповідною позовною вимогою, тобто заява про застосування позовної давності відповідачем -2 була викладена у вказаних запереченнях (а.с. 186-189, т. 4), проте суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, не розглянув вказану заяву відповідача-2, не надав їй оцінки та не застосував до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України.
Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені принципи знайшли своє відображення і у ст. ст. 7 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.
Суд першої інстанції поставив позивача і відповідача-2 у нерівні умови щодо можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також позбавив відповідача-2 нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, що є недопустимим.
Не виправив цих помилок суду першої інстанції і апеляційний господарський суд, хоча про такі порушення суду першої інстанції відповідач-1 вказував в апеляційній скарзі (а.с. 14, т. 7).
Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи за наявності поданої відповідачем-2 заяви про застосування позовної давності всупереч вимогам ст. 86 ГПК України, не взяли її до уваги та не дали їй оцінки.
Щодо посилання Національного банку України у відзиві на ст. 75 ГПК України і зазначення, що дотримання позивачем позовної давності вже було предметом дослідження в аналогічних справах, де суди дійшли висновку про звернення позивача з вказаними позовами у межах позовної давності, то необхідно зазначити, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутні будь-які посилання на судові рішення, в яких, серед іншого, досліджувалось питання дотримання Національним банком України позовної давності при зверненні з позовом про визнання відповідних договорів недійсними, а, отже, встановлені у інших судових рішеннях обставини - відсутність пропуску позовної давності не є преюдиційними при розгляді цієї справи відповідно до ст. 75 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК України).
Статтею 300 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки, судом першої інстанції не було розглянуто подану відповідачем- 2 заяву про застосування позовної давності, не з`ясовано питання початку і закінчення перебігу позовної давності за позовними вимогами, чим порушено положення ст. 267 ЦК України, ст. 86 ГПК України, а також не дотримано принципу "рівності і змагальності сторін", що не було виправлено судом апеляційної інстанції, а Верховний Суд, розглядає справи за правилами, встановленими ст. 300 ГПК України, та не може встановлювати обставин справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині визнання недійсним договору № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006 та в частині розподілу судового збору та направлення справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України.
В решті рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду ніким не оскаржується та судом касаційної інстанції з огляду на вимоги ст. 300 ГПК України не переглядається.
При новому розгляді справи у цій частині необхідно належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази, надати належну оцінку заявам і клопотанням учасників справи з урахуванням вимог ст. ст. 7 13 86 ГПК України, а саме - заяві відповідача-2 про застосування позовної давності у справі, на підставі чого, з правильним застосуванням норм матеріального (зокрема ст. 267 ЦК України) і процесуального права вирішити питання наявності чи відсутності підстав для задоволення позову в частині вирішення питання про визнання недійсним договору № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006. В залежності від встановленого, відповідно до вимог закону прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.
Оскільки справа в оскаржуваній частині підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст. ст. 300 301 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04 червня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 травня 2021 року у справі за № 910/13299/18 в частині задоволення позову про визнання недійсним договору № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006, укладеного між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант", та розподілу судового збору скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Кібенко
І. Кондратова