ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/13303/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Могил С.К.
секретар судового засідання Ліхошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., - головуючий, Сулім В.В., Гаврилюк О.М.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферма Старе"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж"
про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних
за участю: відповідача: Гасанов Р.А. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферма Старе" (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж" (далі - відповідач), у якому просило стягнути із відповідача 1 187 616,00 грн заборгованості, 33 474,95 грн інфляційних втрат, 23 013,59 грн 3% річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений товар- велику рогату худобу за договором купівлі-продажу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 469 842,00 грн основного боргу, 9 739,26 грн 3 % річних, 13 949,87 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи, а саме підписаними і скріпленими печатками видатковими накладними підтверджується поставка відповідачу лише частини товару, про стягнення заборгованості, за яку просить позивач в позові.
3. Короткий зміст вимог і підстав касаційного оскарження
3.1. Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
3.2. Скарга мотивована тим, що судами невірно було застосовано норми матеріального права, а в практиці Верховного Суду відсутні висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення посилаючись на те, що судові рішення у справі прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
4. Мотивувальна частина
4.1. Як встановлено судами, 13.12.2018 між ТОВ "Агро-Вілидж" (покупець) та ТОВ "Ферма Старе" (продавець) було укладено Договір №12/18 купівлі-продажу.
Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору велику рогату худобу у живій вазі, іменовану далі товар.
Згідно з п.3.1 договору ціна товару обумовлюється в додаткових угодах до даного договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунка, виставленого продавцем протягом 15 банківських днів з дати отримання товару.
Товар поставляється транспортом покупця на умовах FCA склад продавця (Інкотермс 20010) протягом 1 (одного) календарного дня від дати постачання. Датою постачання товару вважається дата відмітки покупця, зазначена у видатковій накладній (п.4.1. договору).
У п.7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а по фінансових зобов`язаннях - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
У Додатку №1 від 13.12.2018 до Договору сторони передбачили поставку товару вагою 3 964 кг на загальну суму 142 704 грн. Згідно з Додатком №2 від 09.01.2019 до Договору сторонами було визначено поставку товару кількістю 7 789 кг на загальну суму 327 138 грн. Додатком №3 від 28.01.2019 до Договору сторони передбачили поставку товару вагою 18 406 кг на загальну суму 717 834 грн.
13.12.2018 на виконання умов Договору та Додатку №1 до Договору, Продавцем було здійснено поставку товару вагою 3 964 кг на загальну суму 142 704,00 грн, про що було складено видаткову накладну №6 від 13.12.2018, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень. Цього ж дня Продавцем було виставлено рахунок на оплату №4 від 13.12.2018 з визначеною у ньому сумою на оплату - 142 704,00 грн.
Крім того, 09.01.2019 на виконання умов Договору та Додатку №2 до Договору Продавцем було здійснено поставку товару вагою 7 789 кг, про що було складено видаткову накладну №1, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень. Цього ж дня Продавцем було виставлено рахунок на оплату №1 від 09.01.2019 з визначеною в ньому сумою на оплату 327 138,00 грн.
Доводи позивача про те, що 13.12.2018 відповідно до умов Договору та Додатку №3 до Договору ним було здійснено поставку відповідачу товару вагою 18 406 кг, кількістю 59 голів, про що було складено видаткову накладну № 5, суди визнали необґрунтованими, оскільки вони не були підтверджені належними доказами - на видатковій накладній відсутня печатка відповідача, а підпис на ній неможливо ідентифікувати.
4.2. Відповідач в касаційній скарзі заперечує факт здійснення поставки товару (великої рогатої худоби) та факт передачі товару у власність у зв`язку з тим, що відповідно до приписів статті Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" та Порядку оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 04.12.2017 N642, право власності на спірне майно виникає з дня реєстрації, а відповідно до Реєстру тварин вказані у видаткових накладних тварини не поставлялись відповідачу, не були передані йому у власність, отже позивач не передав у власність відповідачу спірний товар. Також, як зазначає відповідач, позивач всупереч положень Закону України "Про ветеринарну медицину" не отримав дозвіл від ветеринарного інспектора на переміщення тварин не провів карантинування, а без цього позивач не міг здійснити поставку товару відповідачу.
При цьому відповідач посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних відносинах, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень.
4.3. Колегія суддів з висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зміст укладеного між сторонами у даній справі Договору свідчить, що сторонами укладено договір поставки, отже між сторонами виникли відносини, що регулюються правовими нормами, розміщеними у Главі 54 ЦК України .
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.4.1 Договору відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар протягом 15 банківських днів з дати отримання товару.
Таким чином, строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.
Судами встановлено, що відповідач заборгованості перед позивачем у розмірі 469 842,00 грн не сплатив.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки позовні вимоги судами були задоволені частково (визнано обґрунтованими вимоги щодо заборгованості за видатковими накладними №6 від 13.12.2018, №1 від 09.01.2019), суди перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 9 739,26 грн, а інфляційних втрат у розмірі 13 949,87 грн.
4.4. Суди при задоволенні позовних вимог виходили з того, що заборгованість підтверджується видатковими накладними №6 від 13.12.2018 та №1 від 09.01.2019, які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.
Відповідно до п. 4.1. Договору датою постачання товару вважається дата відмітки покупця, зазначена у видатковій накладній.
Як зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов укладеного між сторонами договору товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем по кількості згідно з даними видаткових накладних.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" Єдиний державний реєстр тварин - електронна база даних про ідентифікованих тварин, їх власників/утримувачів, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин (п.2); ідентифікаційні документи - документи встановленого зразка, що видаються на тварину (паспорт великої рогатої худоби, паспорт коня, реєстраційне свідоцтво свиней, реєстраційне свідоцтво овець/кіз) (п.3); переміщення - процес, результатом якого є зміна господарства, в якому перебуває тварина, або зміна її власника/утримувача (п.6); реєстрація - внесення до Єдиного державного реєстру тварин даних про ідентифіковану тварину, її власника/утримувача, господарство, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж (п.7).
Статтею 5 вказаного Закону передбачені певні права та обов`язки юридичних, фізичних осіб та Адміністратора Єдиного державного реєстру тварин. Так юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов`язані, зокрема, подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин; ідентифікувати усіх тварин у господарстві; здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами; подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 04.12.2017 N642 затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, яким встановлює вимоги до оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, визначений порядок видачі та обміну паспорта, зміст та форма бланка.
В статті 37 Закону України "Про ветеринарну медицину" визначені обов`язки осіб, які утримують тварин чи беруть участь у їх обігу, в частині охорони здоров`я тварин та забезпечення виконання ветеринарно-санітарних заходів.
4.5. Разом з тим, вказані положення законодавства не спростовують той факт, що товар за договором купівлі-продажу тварин відповідачу був переданий, що підтверджується підписаними та скріплені печатками сторін без зауважень видатковими накладними, а строк оплати за поставлений товар, настав відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1). Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (ч.2).
Виключення з цього правила існує щодо моменту переходу права власності за договорами, які підлягають нотаріальному посвідченню, та щодо переходу права власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації.
Договори про купівлю-продаж худоби відповідно до вимог законодавства не повинні реєструватись, права власності на неї також.
Згідно положень Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" відбувається реєстрація даних про тварин та їх власників, що не є тотожним інституту реєстрації права власності на певний об`єкт. Особливих правил переходу права власності за вказаних законом не передбачено, тому для купівлі-продажу тварин діє загальне правило переходу права власності за договором - з моменту передання майна.
Відтак, позивач, передавши тварин відповідачу, що сторони підтвердили у видаткових накладних, право власності на них відповідачу передав, що створює обов`язок у відповідача вказаний товар оплатити протягом 15 банківських днів з дати отримання товару, як це погодили сторони в 3.2. Договору.
Посилання відповідача на порушення позивачем норм Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" та Закону України "Про ветеринарну медицину" Податкового кодексу України (щодо складення податкової накладної) не заперечують факту передачі права власності відповідачу, а є окремими обставинами виконання обов`язків продавцем у сфері реєстрації тварин, охорони їх здоров`я та здоров`я людей, за невиконання яких продавець може нести відповідальність.
Твердження відповідача про те, що згідно названих вище нормативних актів право власності на спірне майно виникає з моменту реєстрації, є хибним та не заснованим на нормах законодавства.
Необхідність передачі покупцю по факту відвантаження товару, як зазначає відповідач в касаційній скарзі, відповідно до п.3.3 відповідних документів: видаткової накладної, ветеринарної картки, паспорту тварин, ветеринарного свідоцтва, не досліджувалась судами попередніх інстанцій та не є обставиною, що може свідчити про неповноту встановлення всіх обставин справи, оскільки також не впливає не законний висновок судів про виникнення обов`язку у відповідача оплатити товар після його отримання. Крім того, відповідач прийняв товар, як встановлено судами, без заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди при прийнятті оскаржених рішень не припустились порушення норм права і їх рішення законні та обґрунтовані.
4.6. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій.
4.7. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 301 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі Господарського суду міста Києва №910/13303/19, залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
С.К. Могил