№ 910/13501/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13501/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Котенко Р.В.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Сівакової В. В.

від 14.12.2021 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мальченко А. О., Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.

від 29.06.2022

за позовом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобов`язання вчинити дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромедпроект» про зобов`язання у місячний строк безоплатно усунути недоліки товару - системи рентгенівської діагностичної дистанційно-керованої цифрової (37645 стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова), поставленої згідно із умовами договору про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 № 181.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 181 від 28.11.2019, відповідачем було поставлено в заклади охорони здоров`я міста Києва товар на загальну суму 24 822 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 24.12.2019, № 2 від 24.12.2019 та № 3 від 24.12.2019. Поставлений відповідачем товар позивачем оплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 181165 від 26.12.2019 та № 18/166 від 26.12.2019. Проте обладнання, поставлене до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 7» згідно із видатковою накладною № 3 від 24.12.2019, не можливо використовувати за його призначенням, що підтверджується направленими відповідачем на адресу Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 7» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами № 06-0420 від 15.04.2020 та № 05-0720 від 13.07.2020. Позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких містилися вимоги у стислі терміни провести пуско-налагоджувальні роботи та ввести в експлуатацію поставлені товари. Відповідачем не вжито відповідних заходів для належного виконання вказаних вимог. Станом на дату подання позову відповідач в порушення умов пункту 2.5 договору дефектні товари не замінив.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

28.11.2019 між Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромедпроект» (учасник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 181.

Відповідно до пункту 1.1 договору учасник зобов`язується у 2019 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити 33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (рентгенівські апарати, 6 лотів), зазначені в специфікації (додаток 1), а саме: лот 5 - Система рентгенівська діагностична дистанційно-керована цифрова (37645 Стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова) - 3 од.

Згідно із пунктом 1.2 договору найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (додаток 1 до договору).

Відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) відповідач мав поставити наступний предмет закупівлі: Систему рентгенівську діагностичну дистанційно-керовану цифрову (37645 Стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова); торгівельна назва товару рентгенівська система DEDALUS MB, IMX-IA у комплекті з принтером для автоматичного друку сухих медичних плівок 5302; виробник, країна: IMAGO RADIOLOGY SRL, Італія, AgfaHealthCare N.V. Бельгія; у кількості 3-х комплектів загальною вартістю 24 822 000,00 грн.

Згідно із пунктами 5.1, 5.2 договору строк поставки товарів: протягом 2019 року (не більше 30 днів з дати отримання письмової заявки замовника). Місце поставки товарів: заклади охорони здоров`я м. Києва.

Відповідно до заявки від 10.12.2019 на постачання товарів за № 061-694/тк позивач просив відповідача здійснити поставку обладнання до закладів охорони здоров`я згідно із запропонованим додатком, а саме: Київська міська клінічна лікарня № 7 (м. Київ, вул. Котельникова, 95) - 1 од.; Київська міська клінічна лікарня № 9 (м. Київ, вул. Ризька, 1) - 1 од.; Київська міська клінічна лікарня № 10 (м. Київ, пр-т. Голосіївський, 59-б) - 1 од.

Відповідач передав, а позивач прийняв товар загальною вартістю 24 822 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 24.12.2019.

24.12.2019 позивачем було передано товар до закладів охорони здоров`я наступним чином: - згідно із видатковою накладною № 1 від 24.12.2019 товар у кількості однієї одиниці передано Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня № 9»; - згідно із видатковою накладною № 2 від 24.12.2019 товар у кількості однієї одиниці передано Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня № 10»; - згідно із видатковою накладною № 3 від 24.12.2019 товар у кількості однієї одиниці передано Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня № 7».

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості товарів, зазначених в специфікації до цього договору, після їх отримання та згідно із пред`явленою учасником видатковою накладною.

Позивачем відповідно до умов договору перераховано відповідачу кошти за поставлений товар у розмірі 608 954,00 грн відповідно до платіжного доручення № 18165 від 26.12.2019 та у розмірі та 24 213 046,00 грн відповідно до платіжного доручення № 181166 від 26.12.2019.

Згідно із пунктом 2.1 договору учасник гарантує якість товарів, що постачаються.

Товари, що постачаються, мають необхідні сертифікати, інструкції (настанови) українською мовою; супроводжуються документами щодо найменування (в т.ч. торгівельного), кількості, номерів серій, термінів придатності, форми, виробника. Кожна серія супроводжується сертифікатом якості, виданим виробником або іншим уповноваженим представником (пункт 2.2 договору).

Відповідач, у гарантійному листі від 24.10.2019, гарантував, що гарантійний термін обслуговування запропонованого ним товару, згідно із предметом закупівлі « 33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (рентгенівські апарати, 6 лотів) в тому числі по лоту 6 - Система рентгенівська діагностична дистанційно-керована з плоским детектором (37645 Стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова) - 3 од. становитиме не менше 12 місяців з моменту введення в експлуатацію.

Відповідач, листом № 06-0420 від 15.04.2020, повідомив Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» про те, що станом на 15.04.2020 поставлене обладнання змонтовано, виконується налагоджування і запуск, але для введення обладнання в експлуатацію необхідне отримання оновленого програмного забезпечення від виробника обладнання IMAGO RADIOLOGY SRL, Італія. Проте, у зв`язку з карантинними обмеженнями, що діють в Італії вже понад місяць, виробник не має змоги швидко надати необхідне програмне забезпечення і як результат виникла затримка з введенням обладнання в експлуатацію.

Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» звернулось до відповідача з листом № 110-656/01 від 04.05.2020 з проханням надати відповідь щодо строків закінчення монтажу, проведення робіт по запуску та налагодженню обладнання рентгенівської системи DEDALUS MB, ІМХ-ІА.

Відповідач, листом № 15-0720 від 13.07.2020, повідомив Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» про те, що під час монтажу обладнання виявлено несумісність поставленої від виробника плати К901501 pcbs для LCD з іншими компонентами системи, у зв`язку з чим неможливо повністю закінчити монтаж рентгенівської системи до моменту заміни плати на сумісну.

28.08.2020 Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» звернулось до позивача з листом № 110-1178/01, в якому повідомило про наявність в лікарні рентгенівської системи DEDALUS MB, ІМХ-ІА, яка не використовується у зв`язку з тим, що неможливо повністю закінчити монтаж рентгенівської системи з-за несправності плати консолі, що потребує заміни її на сумісну з системою. Від ТОВ «Євромедпроект» періодично отримує інформаційні листи щодо подовження термінів виконання монтажу та введення обладнання в експлуатацію, які в свою чергу підкріплені аналогічними листами від виробника обладнання IMAGO RADIOLOGY SRL.

06.10.2020 Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» звернулось до відповідача з листом № 110-1353/01, в якому просило вказати строки запуску та введення в експлуатацію обладнання рентгенівської системи DEDALUS MB, ІМХ-ІА.

Відповідач, листом № 21-1120 від 21.11.2020, повідомив Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7», що для завершення виконання монтажних робіт рентгенівської системи DEDALUS MB, ІМХ-ІА, потрібно оновити програмне забезпечення мікроконтролерів наступних блоків елементів: плата інтерфейсу (2 шт.), плата модулів безпеки (1 шт.), плата мотор драйверів (1 шт.), плата перетворювачів інтерфейсу (1 шт.). Оновлення програмного забезпечення може бути виконано в виробничих умовах сервісного центру нашої компанії. Виконання цієї операції безпосередньо в лікарні не можливе з технічних причин. Просив надати дозвіл на вилучення цих плат. В термін у 10 (десять) робочих днів гарантував повернення плат.

Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» зверталось до відповідача листами № 110-179/01 від 05.02.2021 та № 110-211/01 від 15.02.2021, в яких запитувало щодо строку коли буде введено обладнання в експлуатацію; а також чому у визначений термін не повернуто передані відповідачу п`ять плат.

Відповідач, листом № 04-0421 від 06.05.2021, повідомив Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7», що в січні 2021 року рентгенівська система DEDALUS MB, ІМХ-ІА була змонтована та наразі може працювати в режимі обмеженої функціональності, оскільки не працює механічне переміщення столу у зв`язку з неполадкою приводу модуля переміщення. В даний час вирішується питання про відновлення коректної роботи механічного приводу столу за рахунок оновлення програмного забезпечення, а у разі якщо дане оновлення не вирішить проблему, буде безпосередня заміна самого приводу. Складність вирішення питання полягає в тому, що рентгенівська система складається з багатьох комплектуючих частин, які повинні узгоджено працювати і оновлення ПЗ одних компонентів може призвести до виходу з ладу в роботі інших складових, з чим відповідач і зіткнувся під час введення в експлуатацію даного обладнання. За попереднім розрахунком пусконалагоджувальні роботи мають бути завершені у термін до чотирьох тижнів. Зазначив, що плати, які були надані на вимогу листа № 21-1120, вже повернені та встановлені до системи, що дозволило завершити її монтаж. Акт щодо повернення плат було передано в лікарню разом з платами. Також, відповідач зазначив, що не відмовляється від виконання своїх зобов`язань та докладає максимальних зусиль для скорочення терміну виконання пуско-налагоджувальних робіт та прискорення введення обладнання в експлуатацію.

У відповідь на лист № 04-0421 від 06.05.2021 Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7», листом № 110-752/01 від 12.05.2021, повідомило відповідача, що без доопрацювання проблемних питань, а саме: не працює переміщення столу у зв`язку з неполадкою в приводі модуля, потребується оновлення програмного забезпечення або заміна модуля переміщення, відсутня узгоджена робота комплектуючих частин рентгенівської системи, незавершені пуско-налагоджувальні роботи, відсутнє навчання медперсоналу, обладнання не введено в експлуатацію, не можливо використовувати рентгенівську систему DEDALUS MB, ІМХ-ІА.

Листом № 09-0721 від 02.07.2021 відповідач просив Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» надати дозвіл на демонтаж редуктора і механізму приводу переміщення столу від рентгенівської системи DEDALUS MB, ІМХ-ІА для виконання ремонтних робіт та зазначив, що ремонтні роботи планує виконати протягом 7 робочих днів з дати отримання вказаних компонентів.

Відповідач, листом № 10-0721 від 27.07.2021, повідомив Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» про завершення робіт з монтажу та введення в експлуатацію рентгенівської системи DEDALUS MB, ІМХ-ІА, та просив підписати акт приймання-передачі виконаних робіт від 27.07.2021, повернувши один підписаний екземпляр відповідачу.

Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» зверталось до відповідача з листами № 110-1122/01 від 02.08.2021 та № 110-1193/01 від 18.08.2021, якими повідомлено відповідача, що підписати акт приймання-передачі виконаних робіт не вбачається можливим у зв`язку із не проведенням навчання медичного персоналу на робочому місці.

01.10.2021 Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» звернулась до відповідача з листом № 110-1373/01, в якому просило провести аналіз технічних несправностей рентгенівської системи DEDALUS MB, ІМХ-ІА та надати акти ТО інженером та планом їх усунення.

Листами № 110-1441/01 від 18.10.2021, № 110-1485/01 від 26.10.2021 та № 110-1501/01 від 01.11.2021 Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» повідомило відповідача, що рентгенівська система DEDALUS MB, ІМХ-ІА з 12.10.2021 не працює з технічних причин та просило вирішити технічні проблеми.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13501/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" в місячний строк безоплатно усунути недоліки товару - системи рентгенівські діагностичні дистанційно-керовані цифрові (37645 стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова), поставлені згідно із умовами договору про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 № 181.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- матеріалами справи підтверджується виконання сторонами умов договору №181 від 28.11.2019 в частині поставки відповідачем Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня № 7» рентгенівського апарату та повну оплату позивачем вартості поставленого товару;

- поставлене відповідачем у 2019 році Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня № 7» обладнання (рентгенівський апарат), ні станом на момент звернення позивача до суду у серпні 2021 року, ні станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції у грудні 2021 року, ні на час перегляду справи у суді апеляційної інстанції у 2022 році, в експлуатацію так і не було введено. Тобто протягом двох з половиною років Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» позбавлене можливості користуватись придбаним на його користь рентгенівським апаратом;

- поставлений відповідачем Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня № 7» товар (рентгенівське обладнання) містить недоліки, які унеможливлюють введення обладнання в експлуатацію, а отже, і роблять неможливим використання цього обладнання за призначенням;

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромедпроект» не подано жодного доказу на спростування доводів позивача та третьої особи як про наявність недоліків у поставленому обладнанні, так і про неможливість використовувати його за призначенням;

- враховуючи встановлені обставини справи, правові позиції Верховного Суду щодо стандартів доказування, а також оскільки предметом позову є зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромедпроект» виконати взяті на себе за договором зобов`язання шляхом безоплатного усунення недоліків поставленого товару, наявне у матеріалах справи листування сторін щодо наявності у поставленого обладнання недоліків, за умови відсутності доказів введення обладнання в експлуатацію або ж використання цього обладнання за призначенням, є достатніми та належними доказами у справі;

- оскільки матеріалами справи підтверджується придбання позивачем у відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 7» рентгенівського обладнання та проведення повного розрахунку за нього, поставка обладнання відповідачем, невикористання цього обладнання Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 7» у зв`язку із наявністю істотних недоліків, які унеможливили навіть прийняття обладнання в експлуатацію, неможливість усунення у добровільному порядку цих недоліків протягом більше, ніж двох років, наявні фактичні та відповідно правові підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язати усунути недоліки товару.

Крім того, судом апеляційної інстанції було відхилено клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи, оскільки:

- матеріали справи містять листування сторін щодо наявності недоліків у роботі рентгенівського апарату, поставленого Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня № 7» на підставі договору №181 про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019. Жодна зі сторін, у тому числі і відповідач не заперечує цю обставину. Характер недоліків, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, не входять до предмету доказування у справі, що переглядається;

- за змістом частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

- за своєю природою, висновок експерта у справі - є новим доказом.

- відтак, враховуючи вимоги частини 1 статті 99 та частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також оскільки відповідачем у заявленому клопотанні не обґрунтовано неможливість подання висновку експерта до суду першої інстанції, як і не вказано обставини, які унеможливили звернення до суду першої інстанції із аналогічним клопотанням, беручи до уваги наявність у матеріалах справи достатнього обсягу доказів, які підтверджують наявність недоліків у роботі рентгенівського апарату, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив:

- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України у справах про зобов`язання усунути недоліки в поставленому обладнанні в частині встановлення наявності недоліків без проведення у справі судової експертизи, зокрема, за власною ініціативою суду;

- пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи, за допомогою якої можна встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме наявності технічних недоліків в рентгенівському апараті (пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

22.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" подало до Суду додаткові пояснення. Оскільки такі пояснення є фактично доповненням до касаційної скарги і були подані після закінчення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд не приймає їх до уваги в силу положень частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

30.08.2022 на електронну адресу Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без присутності представника скаржника.

5. Позиція Верховного Суду

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу приписів частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626- 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За своєю правовою природою договірні відносини, які склалися між сторонами у цій справі, мають ознаки договору поставки.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (частина 1 статті 268 Господарського кодексу України).

За змістом статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника (частина 6 статті 268 Господарського кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності/відсутності підстав для безоплатного усунення недоліків товару, поставленого відповідачем згідно із умовами договору про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 № 181.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, на які посилається скаржник).

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставлене відповідачем у 2019 році Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня № 7» обладнання (рентгенівський апарат), ні станом на момент звернення позивача до суду у серпні 2021 року, ні станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції у грудні 2021 року, ні на час перегляду справи у суді апеляційної інстанції у 2022 році, в експлуатацію так і не було введено. Тобто, протягом двох з половиною років Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 7» позбавлене можливості користуватись придбаним на його користь рентгенівським апаратом.

При цьому, судами попередніх інстанцій, на підставі доданих до позовної заяви листів, встановлено, що наявне у матеріалах справи листування між відповідачем та третьою особою щодо наявності у поставленого обладнання недоліків, за умови відсутності доказів введення обладнання в експлуатацію або ж використання цього обладнання за призначенням, є достатніми та належними доказами у справі.

Водночас, судами зазначено, що жодна із сторін, у тому числі і відповідач не заперечує цю обставину.

Судами також враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромедпроект» не подано жодного доказу на спростування доводів позивача та третьої особи як про наявність недоліків у поставленому обладнанні, так і про неможливість використовувати його за призначенням.

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані в справу докази свідчать про те, що відповідачем поставлений товар неналежної якості.

З огляду на викладене, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" в місячний строк безоплатно усунути недоліки товару - системи рентгенівської діагностичної дистанційно-керованої цифрової (37645 стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова), поставленої згідно із умовами договору про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 № 181.

При цьому, Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підстав для надання правового висновку щодо застосування вказаної скаржником норми права у подібних правовідносинах немає, оскільки попередніми судовими інстанціями встановлені у цій справі обставини щодо поставки відповідачем товару неналежної якості, а усі доводи скаржника фактично зводяться до встановлення обставин справи та надання іншої оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, що з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.

Стосовно доводів касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено подане відповідачем клопотання про призначення судової технічної експертизи.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Здійснивши аналіз наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами, встановивши, що докази, подані сторонами є зрозумілими, достатніми і не є суперечливими та за відсутності потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у справі, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи у справі.

Отже, відсутні підстави для скасування судового рішення з підстав оскарження, передбачених у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо решти доводів, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 910/13501/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

О. А. Кролевець