01.02.2023

№ 910/13873/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13873/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Халпахчієва Є.В.,

відповідача: Шатарська Т.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022

та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021

у справі № 910/13873/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ Нова"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 2 566 079, 04 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РТ Нова" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 2 566 079,04 грн, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 01.12.2020 № 01-093650-20, що призвело до виникнення у нього перед позивачем відповідної заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 (суддя Балац С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 924 559,28 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (колегія суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий, Сулім В.В., Зубець Л.П.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції: «Позов задовольнити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична Компанія "Укренерго" (Україна, 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ Нова" (Україна, 04071, місто Київ, вул. Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, ідентифікаційний код: 43052172) заборгованість в сумі 2 566 079,04 грн (два мільйони п`ятсот шістдесят шість тисяч сімдесят дев`ять гривень 04 коп.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 38 491,19 грн (тридцять вісім тисяч чотириста дев`яносто одна гривня 19 коп.)».

Судами обох інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки від 01.12.2020 № 01-093650-20, відповідно до п. 1.1 якого позивач, постачальник, зобов`язується передати на умовах договору відповідачу, покупцю, товар, а відповідач зобов`язується здійснити оплату належно виконаних позивачем зобов`язань на умовах договору щодо поставки товару (предмет закупівлі за ДК 021:2015:38340000-0 Прилади для вимірювання величин Перевірочні пристрої для проведення аналізу трансформаторів струму). Найменування, перелік, кількість, комплектність, вимоги до характеристик товару, інші вимоги до якості предмету закупівлі, до документів, що передаються відповідно з вимогами відповідача, зазначені в додатку № 1 до договору.

Пунктом 3.2 договору, зокрема, визначено, що відповідач здійснює оплату на наступних умовах: аванс 90% від загальної вартості послуг протягом 25 календарних днів з дати отримання від позивача рахунку; подальша оплата здійснюється за умови прийняття відповідачем товару на всю суму авансового платежу.

Відповідач здійснює оплату протягом 25 календарних днів з дати підписання сторонами акта(ів) приймання-передачі товару та за наданим позивачем (після підписання відповідачем акта(ів) рахунком.

Положеннями п. 3.8.1 договору передбачено, що подальша оплата за договором здійснюється після підписання відповідачем акта(ів) приймання-передачі товару.

Розділом 4 договору, зокрема, визначено, що:

- позивач зобов`язаний виконати весь обсяг зобов`язань щодо передачі товару протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 15.01.2021 (залежно від того, яка дата настане раніше) (п. 4.1 договору);

- товар повинен бути новим, не мати порушень умов його виготовлення, зберігання, пакування, маркування, перевезення та (або) перенесення, не бути обтяженим правами третіх осіб, не перебувати під забороною відчуження (арештом), а реалізація позивачем такого товару не повинна порушувати прав та законних інтересів третіх осіб, зокрема, права на знаки для товарів та послуг та інші права інтелектуальної власності; при цьому характеристики товару повинні відповідати вимогам технічної специфікації додатку № 1 до договору, документації на товар, зокрема, згідно з додатком № 1 до договору, іншим чинним на момент поставки (передачі) документам (сертифікатам/іншим документам з якості щодо цього товару (виробника та (або) відповідного органу з сертифікації (за їх наявності)), та (або) нормативним актам на такий вид товару тощо (в тій частині цих документів, що не суперечить технічній специфікації додатку № 1 до договору) (п. 4.2 договору);

- датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання відповідачем відповідного акту (п. 4.3 договору);

- якісне виконання позивачем зобов`язань відповідно до умов договору засвідчується шляхом підписання сторонами відповідного акту, щ складається позивачем згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів, та передається відповідачу. У разі невідповідності товару умовам договору та/або якщо позивачем не передані одночасно з товаром документи, що їх позивач зобов`язаний передати, або такі документи неналежно оформлені, подальше приймання товару призупиняється; при цьому складається відповідний документ щодо виявлення недоліків. І в цьому документі зазначається перелік виявлених недоліків, а також порядок заміни позивачем товару, яке не відповідає вимогам договору, усунення ним інших недоліків щодо поставки. Якщо уповноважений представник позивача відмовиться від участі в оформленні документу про недоліки, або не матиме достатніх повноважень на підписання такого документу, або не прибуде на письмовий виклик відповідача у визначений останнім строк, відповідач вправі скласти такий документ (акт) про недоліки одноособово. Термін підписання акту, а якщо мають місце недоліки, то надання зауваження щодо неналежно виконаних позивачем зобов`язань, - до 7 робочих днів з дати надходження відповідного акту від позивача (п. 4.5 договору);

- документ про недоліки направляється позивачу для виконання (поштовим відправленням або електронною поштою згідно з зазначеними в договорі реквізитами) (п. 4.6 договору);

- якщо недоліки не усунуті, то відповідач після спливу строку, встановленого в документі (акті) про недоліки, вправі вжити заходів відповідно до чинного законодавства України, договору, відмовитися від подальшої оплати, відмовитися від договору, вимагати сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків (п. 4.7 договору).

Також положеннями п. 4.4.1.1 договору передбачено, що відповідач має право:

- відмовитися від товару в разі невідповідності товару умовам договору або порушення строків поставки;

- контролювати хід виконання договору;

- достроково в односторонньому порядку розірвати договір;

- зменшувати ціну договору у разі зменшення (за взаємною згодою) обсягів закупівлі (без зміни якості товару, умов його передачі);

- повернути позивачу документи, зазначені в договорі, у разі їх неналежного оформлення (невідповідність та (або) неповнота заповнення, відсутність підписів тощо) та не приймати такі документи до моменту належного їх оформлення;

- провести (під час прийняття товару) дослідження якості товару, якщо його якість викликає сумнів;

- надати (на e-mail) позивачу інформацію про особу, відповідальну за приймання товару; така інформація надається не пізніше одного робочого (банківського) дня з дати отримання повідомлення позивача про готовність товару до поставки (на електронну адресу, зазначену позивачем у такому повідомленні);

- вимагати відшкодування збитків та інших витрат, у випадку порушення позивачем умов даного договору;

-ініціювати зміну строків оплати, визначених договором, з причини відсутності/затримки/зменшення фінансування витрат позивача у відповідному періоді.

Позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 2 566 079, 04 грн, що підтверджується документами, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- Одержувач: відокремлений підрозділ "Західна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго":

- акт приймання-передачі до договору від 04.01.2021 № б/н на суму 1 283 039,52 грн;

- видаткова накладна від 04.01.2021 № 1 на суму 1 283 039,52 грн.

- Одержувач: відокремлений підрозділ "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго":

- видаткова накладна від 11.01.2021 № 3 на суму 641 519,76 грн;

- звіт про хід приймання обладнання за договором від 12.01.2020 № б/н;

- лист відповідача від № 01/1573 адресований позивачу, відповідно до якого відповідач зазначає про те, що 11.01.2021 обладнання отримане, на момент приймання ТМЦ претензій по якості, комплектності та працездатності не виявлено, тому було підписано видаткові накладні та акти приймання-передачі.

- Одержувач: відокремлений підрозділ "Південно-західна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго":

- видаткова накладна від 05.01.2021 № 2 на суму 641 519,76 грн.

Проте отриманий відповідачем товар за договором не оплачено, що і стало підставою для звернення ТОВ "РТ Нова" до суду з позовом у даній справі.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що товар (обладнання) за договором на загальну суму 1 924 559,28 грн за кількістю та якістю прийнятий відповідачем без зауважень, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню в сумі 1 924 559,28 грн. Посилання відповідача на виявлені останнім недоліки товару за договором на вказану вище суму не можуть бути підставою для відмови від оплати такого товару, який прийнятий відповідачем як за кількістю, так і за якістю. Приймаючи до уваги те, що відокремленим підрозділом "Південно-Західна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" товар прийнятий лише за кількістю, на підставі видаткової накладної від 05.01.2021 № 2 на суму 641 519,76 грн, враховуючи відсутність підписання акта приймання-передачі на такий товар, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми грошових коштів за такий товар задоволенню не підлягає, оскільки у зв`язку з виявленням недоліків вказаного вище товару (обладнання) відповідачем, правомірно, керуючись умовами укладеного між сторонами спору договору здійснено призупинення приймання такого товару.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що Південно-Західною ЕС прийнято товар без зауважень в день його поставки та передачі, однак, порушено умови договору в частині прийняття товару та не підписано акти приймання-передачі у визначений строк. При цьому всі необхідні документи, перелік яких визначений умовами договору, був наданий при поставці, що не заперечується відповідачем. Під час передачі товару останній був поставлений відповідно до умов договору (з документами, що підтверджують його кількість та якість), прийнятий без будь-яких зауважень щодо якості та кількості. При цьому відповідачем не наведено та не обґрунтовано підстав, за яких при прийманні Південно-Західною ЕС товару акт приймання-передачі не було підписано разом із видатковою та товарно-транспортною накладною.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права, не застосували норми ч. 1 ст. 673 ЦК України, абз. 1 ч. 4 ст. 673 ЦК України, ч. 1 ст. 675 ЦК України, ч. 2 ст. 675 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 678 ЦК України, ч. 1 ст. 679 ЦК України, ч. 2 ст. 679 ЦК України, ч. 1 ст. 680 ЦК України, абз. 1 ч. 1 ст. 688 ЦК України, ч. 2 ст. 688 ЦК України, ч. 1 ст. 689 ЦК України, ч. 1 ст. 690 ЦК України, абз. 1 ч. 2 ст. 690 ЦК України, що підлягали застосуванню; неправильно розтлумачили умови розділу 4 договору, зробивши помилкові висновки, що спричинило безпідставне стягнення коштів з відповідача; порушили норми процесуального права (ст. ст. 86 236 238 282 ГПК України), що привело до неправильного вирішення справи; не врахували висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме:

1) судами не враховано висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 щодо презумпції вини постачальника (виробника), у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), і всупереч цій позиції суди переклали обов`язок доказування якості поставленого товару на покупця, вказуючи на факт, що саме відповідачем не доведений факт поставки неякісного товару;

2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання чи є обов`язковим застосовування положень Інструкції № П-7, якщо умовами договору відповідно до норм ЦК України сторони договору поставки на власний розсуд визначили порядок приймання-передачі товару (порядок, строки та оформлення виявлених недоліків, виклик уповноваженого представника сторони, порядок перевірки якості товару у разі неприбуття уповноваженого представника сторони, складання акту одноособово)?

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 23.08.2021 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.09.2022.

До Верховного Суду від позивача 22.08.2022 (електронною поштою) та 23.08.2022 (поштою) надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник ТОВ "РТ Нова" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів скаржника та правильність висновків судів.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Щодо підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами не враховано висновків щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 щодо презумпції вини постачальника (виробника), у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), і всупереч цій позиції суди переклали обов`язок доказування якості поставленого товару на покупця, вказуючи на факт, що саме відповідачем не доведений факт поставки неякісного товару.

Так у справі № 904/5002/18 Верховний Суд у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Дніпрозалізничпостачання" здійснити заміну рейок рамних прямих з вістряком кривим типу Р65 марки 1/11-1/9 із заводськими № 276 та № 280 неналежної якості у кількості 2 одиниць на аналогічну продукцію належної якості та стягнення з ТОВ "Дніпрозалізничпостачання" штрафу у розмірі 49 003,56 грн (20 % від вартості продукції неналежної якості), які, у свою чергу були обґрунтовані тим, що відповідач за договором поставки від 20.11.2017 № ЦЗВ-05-04817-01 поставив продукцію з дефектами, які були виявлені протягом гарантійного строку експлуатації (відповідно до акта комісії від 02.05.2018, складеного за участю представника виробника - АТ "Дніпропетровський стрілочний завод"), рейки рамні прямі з вістряком кривим типу Р65 марки 1/11-1/9 проект М1740.11.000; (-01) із заводськими №№ 276 та 280 не витримали гарантійного терміну експлуатації по пропущеному тоннажу та гарантованому мінімальному строку експлуатації), не здійснив її заміну на якісну продукцію та не сплатив штраф у розмірі 20 %, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували відповідні обставини (причини виникнення недоліків), що мають суттєве значення для справи, жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, а відповідач взагалі не доводив жодними доказами, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу, тому суди обох інстанцій, безпідставно відмовили у задоволенні клопотання позивача з тих підстав, що в матеріалах справи наявні докази, за результатом дослідження яких суд вбачає можливим без спеціальних знань та залучення експертів вирішити питання про наявність або відсутність підстав для заміни відповідачем товару неналежної якості. Суди, відмовивши у позові з підстав недоведеності, фактично поклали ризик настання негативних наслідків, пов`язаних з невчиненням процесуальних дій (не проведення судової експертизи), на позивача, чим порушили принцип змагальності сторін (п. 4 ч.3 ст. 2 ГПК України), суть якого визначена у ст. 13 цього Кодексу та полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2019 у справі №904/5002/18 виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що про виявлені в процесі експлуатації недоліки продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), складався відповідний акт, а суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, належним чином не встановили причини недоліків продукції, безпідставно поклавши обов`язок доведення цих обставин на позивача (покупця), а не на відповідача (постачальника), який не надав взагалі жодних заперечень по суті спору.

Отже, товар мав недоліки, але причини виникнення цих недоліків судами не було з`ясовано з урахуванням того, що у разі виявлення недоліків товару після переходу до покупця ризику випадкової загибелі товару, саме на покупця покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару, а у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості, існує презумпція вини постачальника (виробника).

Натомість у справі, що розглядається, суди обох інстанцій встановили, що вказаний вище товар (обладнання) за договором за кількістю та якістю прийнятий відповідачем без зауважень на загальну суму 1 924 559,28 грн, тобто був якісний.

Крім цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при поставці товару до Південно-Західної ЕС представником ТОВ "РТ Нова" разом з представниками одержувача проведено перевірку якості та комплектності отриманої продукції, натомість будь-яких зауважень з боку одержувача щодо якості чи невідповідності товару та/або неналежно оформлених документів, під час приймання товару не було. Про вказану обставину свідчить підписана з боку відповідача видаткова накладна, будь-які зауваження/посилання/відмітки на документах про те, що товар прийнятий лише за кількістю, відсутні. Також відсутні на документах відмітки про те, що якість товару викликає сумніви, а тому перевірка якості буде проведена додатково чи в іншу дату не повідомлено/не зазначено. При цьому умовами договору передбачено, що у разі сумнівів щодо якості товару, перевірка повинна проводитись під час прийняття товару (пункт 4.4.1.1).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що під час передачі товару останній був поставлений відповідно до умов договору (з документами, що підтверджують його кількість та якість), прийнятий без будь-яких зауважень щодо якості та кількості.

Таким чином, зазначена постанова Верховного Суду хоча ухвалена за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто справи №904/5002/18 та № 910/13873/21 є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України за касаційною скаргою у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

Що ж до посилань скаржника на інші постанови Верховного Суду, то вони не визначені в якості підстави відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим Верховним Судом відповідні посилання скаржника не розглядаються. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду не було враховано апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення та вирішувати чи визначено скаржником посилання на постанови Верховного Суду (Верховного Суду України) в якості підстав касаційного оскарження чи ні, оскільки вказане порушувало б принцип змагальності учасників справи.

Щодо підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

В обґрунтування п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання чи є обов`язковим застосовування положень Інструкції № П-7, якщо умовами договору відповідно до норм ЦК України сторони договору поставки на власний розсуд визначили порядок приймання-передачі товару (порядок, строки та оформлення виявлених недоліків, виклик уповноваженого представника сторони, порядок перевірки якості товару у разі неприбуття уповноваженого представника сторони, складання акту одноособово).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до останнього абзацу п. 4.2. договору приймання-передача товару здійснюється сторонами відповідно до вимог чинних актів законодавства України, нормативних актів, рекомендацій виробника товару в частині, що регламентують умови передачі покупцям визначеного договором товару, а також нормативних документів «Инструкция о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених постановами державного арбітражу Ради Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6 та від 25.04.66 №П-7 (зі змінами) відповідно, за винятком випадків, визначених договором.

З наведеного вбачається, що переважну силу має договір, інструкція застосовується лише у випадках, що не визначені договором або якщо положення інструкції кореспондуються з положеннями договору, і вказане не заперечується скаржником.

В той же час скаржником не зазначено, які положення Інструкції П-7 були застосовані апеляційним господарським судом всупереч умовам договору.

Колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до незгоди за наданою судами оцінкою поданих сторонами доказів і необхідності їх переоцінки і встановлення нових обставин справи, що відповідно до норм ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Разом з тим відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судами обох інстанцій встановлено, що товар (обладнання) за договором за кількістю та якістю прийнятий відповідачем без зауважень, а саме:

- акт приймання-передачі до договору від 04.01.2021 № б/н на суму 1 283 039,52 грн;

- видаткова накладна від 04.01.2021 № 1 на суму 1 283 039,52 грн.

- видаткова накладна від 11.01.2021 № 3 на суму 641 519,76 грн;

- звіт про хід приймання обладнання за договором від 12.01.2020 № б/н;

Відтак суди дійшли правильного висновку про те, що приймаючи до уваги те, що вказаний вище товар (обладнання) за договором за кількістю та якістю прийнятий відповідачем без зауважень на загальну суму 1 924 559,28 грн, а тому позовна вимога про стягнення 1 924 559,28 грн заборгованості підлягає задоволенню.

Крім цього, апеляційним господарським судом встановлено, що при поставці товару до Південно-Західної ЕС представником ТОВ "РТ Нова" разом з представниками одержувача проведено перевірку якості та комплектності отриманої продукції, натомість будь-яких зауважень з боку одержувача щодо якості чи невідповідності товару та/або неналежно оформлених документів, під час приймання товару не було. Про вказану обставину свідчить підписана з боку відповідача видаткова накладна, будь-які зауваження/посилання/відмітки на документах про те, що товар прийнятий лише за кількістю, відсутні.

Також відсутні на документах відмітки про те, що якість товару викликає сумніви, а тому перевірка якості буде проведена додатково чи в іншу дату не повідомлено/не зазначено. При цьому, як вже зазначалось, умовами договору передбачено, що у разі сумнівів щодо якості товару, перевірка повинна проводитись під час прийняття товару (пункт 4.4.1.1).

Всі необхідні документи, перелік яких визначений умовами договору, були надані при поставці, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що під час передачі товару, останній був поставлений відповідно до умов договору (з документами, що підтверджують його кількість та якість), прийнятий без будь-яких зауважень щодо якості та кількості не було.

Також у матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від товару, на підставі п.п. 4.4.1.1 та 4.5 договору.

Тобто, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказами апеляційний господарський суд встановив, що ними, з урахуванням зареєстрованих податкових накладних, підтверджується, що відповідач прийняв товар у відповідача без зауважень та підписав всі товарно-транспортні документи, видаткові накладні та відповідно перед позивачем наявне прострочене грошове зобов`язання у розмірі 2 566 079,04 грн. за товар, поставлений за договором №01-093650-20 від 01.12.2020.

Встановивши обставини відсутності оплати відповідачем поставленого йому позивачем товару за договором № 01-093650-20 від 01.12.2020 на суму 2 566 079,04 грн, що є порушенням умов цього договору та вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суд апеляційної інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 2 566 079,04 грн основного боргу.

Відтак, колегія суддів не вбачає необхідності для формування висновку касаційним судом стосовно застосування обов`язковості положень Інструкції П-7, якщо умовами договору визначено порядок приймання-передачі товару, оскільки умовами договору чітко можливо встановити коли застосовуються ті чи інші положення інструкції чи договору.

Посилання скаржника на не застосування судами ст.ст. 673 675 678-680 688-690 ЦК України чим порушено норми матеріального право не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини виникли з проводу поставки товару, і питання якості поставленого товару не є предметом розгляду у справі № 910/13873/21. При цьому, наслідком виявлення відповідачем недоліків виробів, після отримання товару, може бути застосування ним положень укладеного між сторонами спору договору в частині виконання позивачем гарантійних зобов`язань за таким договором, і, як правильно зазначив апеляційний господарський суд, відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з урахуванням положень розділу 6 договору або звернутись до суду із позовом за захистом свого порушеного права.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування норми матеріального та порушення норм процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в межах п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін (в межах касаційного оскарження), оскільки нею частково скасовано рішення місцевого господарського суду.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку ст. 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 296 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне провадження у справі №910/13873/21 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрити.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч. 2 ст.287 ГПК України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №910/13873/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.