№ 910/14152/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14152/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" - не з`яв.,

відповідача - громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" - Мельника В.А.,

відповідача - Stowarzyszenie Autorow ZAIKS - не з`яв.,

третьої особи - ОСОБА_1 - не з`яв.,

розглянувши касаційну скаргу громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (далі - Агенція, Відповідач-1)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021

(головуючий - суддя Доманська М.Л., судді: Верховець А.А. і Гарник Л.Л.)

за позовом державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Державна організація, Позивач)

до: Агенції;

Stowarzyszenie Autorow ZAIKS (далі - Відповідач-2)

про визнання недійсним правочину,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ).

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень зі справи

1. Позов було подано про визнання недійсним договору про заміну сторони від 04.06.2018 до договору про взаємне представництво інтересів від 29.12.2016.

2. Позов обґрунтовано укладенням оспорюваного правочину керівником позивача з перевищенням повноважень, наданих йому статутом, а також з порушенням норм чинного законодавства.

Короткий зміст попередніх судових рішень зі справи

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2020 (суддя Картавцева Ю.В.) у позові відмовлено.

4. Рішення мотивоване тим, що доводи позивача про перевищення керівником позивача своїх повноважень при укладанні договору про заміну сторони не підтверджуються наявними у справі доказами.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021:

- апеляційну скаргу Державної організації задоволено;

- рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2020 скасовано;

- прийнято нове рішення, яким позов задоволено;

- визнано недійсним договір про заміну сторони від 04.06.2018 до договору про взаємне представництво інтересів від 29.12.2016, укладеного між Stowarzyszenie Autorow ZAIKS (ZAIKS), Агенцією та Державною організацією;

- стягнуто з Агенції на користь Державної організації судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 921 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн.;

- у стягненні судових витрат за професійну правничу допомогу у розмірі 13 500 грн. відмовлено.

6. Постанова мотивована наявністю підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Агенція, зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, судові витрати покласти на Державну організацію.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. За доводами касаційної скарги:

- станом на 14.04.2021 був відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме висновок з питання щодо відношення майнових прав інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, до майна такої організації. Постановою Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/17319/19 вже сформоване питання застосування норми права у подібних правовідносинах (питання щодо відношення майнових прав інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, до майна такої організації), відповідно до якої помилковим є твердження про те, що майнові права інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, є майном такої організації. Водночас оскаржувана постанова від 14.04.2021 містить протилежні висновки та вказує, що майнові права інтелектуальної власності, які перебували в управлінні позивача, відносяться до майна позивача, який був організацією колективного управління. Дана справа №910/14152/19 є повністю аналогічною справі №910/17319/19;

- судове рішення також оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 74 77 86 ГПК України, не дослідив зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи, та не надав оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які міститься у справі, не мотивував відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи іншого учасника справи

9. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

10. У розгляді справи судами попередніх інстанцій з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

10.1. 29.12.2016 Відповідачем-2 і Позивачем укладено договір про взаємне представництво інтересів (далі - Договір про взаємне представництво інтересів), відповідно до якого сторони надають одна одній невиключне право в межах своїх повноважень на території, що входить в сферу їх діяльності, право на виконання, одночасну, незмінну та повну ретрансляцію, виконання на таких же умовах, як договірні сторони володіють та управляють авторськими правами своїх членів на території своїх країн - відносно всіх творів у сфері "великих" прав на умовах даного договору.

10.2. 04.06.2018 Відповідачем-2, Позивачем і Відповідачем-1 укладено договір про заміну сторони у Договорі про взаємне представництво інтересів (далі - Договір про заміну сторони), відповідно до якого сторони погодилися замінити одну із сторін Договору про взаємне представництво інтересів, а саме передати Відповідачу-1 усі права та обов`язки Позивача за Договором про взаємне представництво інтересів. Зокрема, після підписання Договору про заміну сторони Відповідач-1 стає стороною Договору про взаємне представництво інтересів і є повним правонаступником Позивача відносно його прав та обов`язків за Договором про взаємне представництво інтересів.

10.3. З огляду на зміст умов Договору про заміну сторони останній передбачав перехід до Відповідача-1 як прав, так і обов`язків у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору про взаємне представництво інтересів, тобто Договір про заміну сторони є правочином, спрямованим одночасно на заміну кредитора і боржника (у частині прав та обов`язків Позивача) у зобов`язанні за Договором про взаємне представництво інтересів.

10.4. Договір про заміну сторони підписано від імені Позивача в.о. генерального директора ОСОБА_1

До позовної заяви додано копію наказу Державної служби інтелектуальної власності України від 24.05.2016 №224-Н про тимчасове покладання обов`язків генерального директора Позивача на ОСОБА_1

10.5. У преамбулі Договору про заміну сторони зазначено, зокрема, що Державна організація (Позивач) діє в особі в.о. генерального директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту та наказу.

10.6. Станом на дату укладання оспорюваного договору статут Позивача був чинний у редакції, затвердженій наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2017 № 1016 (далі - Статут).

10.7. В обґрунтування недійсності Договору про заміну сторони Позивач посилається на перевищення ОСОБА_1 своїх повноважень згідно з пунктами 3.3.7, 5.2, 6.8 Статуту при укладанні Договору.

10.8. За положеннями Статуту:

- відповідно до мети та предмета діяльності щодо колективного управління майновими правами в межах повноважень, одержаних на підставі укладених письмових договорів із суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, на території України та за її межами, Агентство укладає з організаціями інших країн, які здійснюють колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, договори про взаємне представництво інтересів (пункт 3.3.7);

- Агентство зобов`язане, зокрема, здійснювати заходи з удосконалення організації діяльності Агентства (пункт 5.2.);

- Агентство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом (пункт 6.8.);

- Агентство діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов`язань перед бюджетами, державними цільовими фондами і контрагентами (пункт 4.6);

- Уповноважений орган управління не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність Агентства (пункт 4.12);

- Агентство має право укладати договори та вчиняти інші правочини згідно із законодавством. Агентство має право самостійно співпрацювати з юридичними особами зарубіжних країн (пункт 5.1);

- органами управління агентства є: Генеральний директор; Наглядова рада (пункт 7.1);

- Генеральний директор відповідно до покладених на нього завдань: здійснює керівництво Агентством; без окремого доручення представляє інтереси Агентства в усіх органах, установах, організаціях та на підприємствах; укладає за погодженням з директором з колективного управління договори про управління авторськими та суміжними правами, договори з іноземними авторськими та іншими аналогічними організаціями з управління правами на об`єкти авторського права та суміжних прав, договори на збирання та виплату винагороди авторам та іншим правовласникам (пункт 7.4).

Відповідними положеннями Статуту спростовуються доводи Позивача про перевищення повноважень керівником Позивача при укладанні Договору про заміну сторони.

10.9. Предметом Договору про заміну сторони є в тому числі передача Відповідачу-1 майнового права інтелектуальної власності - права дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (на відповідній території).

Вказаний договір є безоплатним.

10.10. Розділ 6 Статуту, в якому міститься пункт 6.8, має назву "Майно Агентства". Відповідно до цього розділу майно Агентства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно Агентства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Агентства. Джерелами формування майна Агентства є: майно, у тому числі кошти, передані Уповноваженим органом управління; продукція, вироблена Агентством у результаті господарської діяльності; доходи від власної господарської діяльності, а також роялті; кредити банків та інших кредиторів; доходи від цінних паперів та депозитів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством (пункти 6.1-6.3 Статуту).

Крім того, за положеннями Статуту, відчуження, у тому числі реалізація та придбання транспортних засобів, надання в оренду, списання основних фондів, що є державною власністю і закріплені за Агентством на праві господарського відання, здійснення застави цілісного майнового комплексу Агентства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, передача в іпотеку здійснюються за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану. Агентство в повному обсязі володіє правом власності на створену ним інформацію. Збитки, завдані Агентству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, державними органами чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Агентство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до законодавства та мети своєї діяльності (пункти 6.4-6.7 Статуту).

11. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що розділ 6 Статуту, у т.ч. пункт 6.8 цього статуту, на який посилається Позивач, переважно стосується майна юридичної особи Позивача - основних фондів виробничого і невиробничого призначення, до яких майнові права інтелектуальної власності не відносяться. Крім того, Позивачем не доведено, що відповідні майнові права інтелектуальної власності, зокрема ті, що є предметом Договору про взаємне представництво інтересів, відображалися на балансі Позивача тощо.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що: основним видом діяльності Позивача є саме управління майновими правами, які отримані від суб`єктів авторського права, а також від інших, у тому числі авторських організацій, організацій колективного управління, свідомий вихід з Договору про взаємне представництво інтересів, на підставі якого Позивач безоплатно передав Відповідачу-1 своє майно (активи), - є прямим порушенням пункту 6.8 Статуту; дозволи на використання музичних творів, які Державна організація видає від імені іноземних організацій та правовласників відповідно до пунктів 3.1., 3.2.1. Статуту, є ліцензійними договорами, які кореспондуються з положеннями статей 1107-1109 Цивільного кодексу України, за якими користувачі сплачують роялті за використання об`єктів інтелектуальної власності. Саме із таких виплат Державна організація утримує комісійні платежі для покриття своїх фактичних витрат. Оскільки основною метою діяльності Державної організації, відповідно до Статуту, є саме колективне управління майновими правами, то актив позивача формується, зокрема, із отримання комісійних платежів від сум зібраних виплат (роялті); судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки Договору про взаємне представництво інтересів та Договору про заміну сторони, оскільки мав їх розглядати, як договори щодо розпорядження правом управління майновими правами інтелектуальної власності та правом отримання вказаних відрахувань, що у Державній організації становить 15% від розміру зібраних платежів; суд першої інстанції залишив поза увагою основну економічну важливість майнових прав інтелектуальної власності, які перебували в управлінні Державної організації, а також мету та предмет діяльності юридичної особи позивача. Управління майновими правами інтелектуальної власності є основою формою діяльності Державної організації, за відсутності чого підприємство взагалі не могло б проводити господарську діяльність відповідно до Статуту. Крім того, Державна організація забезпечує покриття своїх фактичних витрат на управління із відрахувань, отриманих від управління майновими правами інтелектуальної власності; Відповідач-2 був обізнаний з обмеженнями повноважень колишнього керівника Державної організації за Статутом щодо безоплатного передання майна (активів) організації на підставі частини другої статті 10 Договору про взаємне представництво інтересів

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору про заміну сторони з підстав перевищення повноважень колишнім керівником Позивача при його вчиненні.

14. За приписами Цивільного кодексу України:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215);

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203);

- правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241);

- до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці (стаття 420 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);

- майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб`єктів цих прав. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах (стаття 424).

15. Згідно з частинами першою-третьою статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів; залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів; основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

16. Відповідно до положень Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку (стаття 1);

- повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів (частини третя, четверта статті 48);

- автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково; передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором (стаття 31);

- майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України (частина друга стаття 39).

17. Організація колективного управління, статус якої на час виникнення спірних правовідносин мав Позивач, не є суб`єктом авторського права і (або) суміжних прав, а здійснює колективне управління майновими правами, які передаються їй в управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав.

Відтак безпідставним є ототожнення Позивачем передачі (відчуження) суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав об`єкта авторського права і (або) суміжних прав (яке відповідно до чинного законодавства є підставою для набуття права власності на відповідне майно іншою особою) - з переданням майнових прав на відповідні об`єкти в управління, зокрема, організації колективного управління.

18. Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, помилковими є висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що майнові права інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, становлять майно такої організації.

19. Позивач здійснював колективне управління майновими правами, які передавалися йому в управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, на основі Договору про взаємне представництво інтересів.

Таке колективне управління не тягло за собою виникнення у організації колективного управління права власності, а, отже, й здійснення з власної волі володіння, користування, розпорядження відповідними об`єктами інтелектуальної власності (майновими правами на них).

20. Викладене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 22.04.2021 зі справи № 910/17319/19, від 05.08.2021 зі справи № 910/735/20 і від 02.09.2021 зі справи № 910/11404/19, від 21.12.2021 зі справи № 910/12660/19, які згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, і підстав для відступу від відповідних правових висновків не вбачається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Судові витрати

22. Агенцією подано клопотання про розподіл судових витрат, в якому просить стягнути з Державної організації судові витрати в розмірі 36 267,16 грн., з яких:

- 3 842 грн. витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги;

- 32 235 грн. витрати на переклад та нотаріальне засвідчення перекладу польською мовою документів на виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду від 17.08.2021;

- 26 грн. витрати на поштове відправлення позивачу касаційної скарги з додатками;

- 138,16 грн. витрати на поштове відправлення Відповідачу-2 касаційної скарги з додатками;

- 26 грн. витрати на поштове відправлення третій особі касаційної скарги з додатками.

23. Судові витрати Агенції зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, витрати на переклад та нотаріальне засвідчення перекладу польською мовою документів на виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду від 17.08.2021 та витрати, понесені на оплату поштових відправлень копій касаційної скарги іншим учасникам справи, в силу приписів статті 129 ГПК України покладаються на Державну організацію у зв`язку із задоволенням касаційної скарги.

24. У справі відсутні відомості щодо виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Громадської організації та Stowarzyszenie Autorow ZAIKS сум судового збору, тому Касаційний господарський суд не розглядає питання щодо повороту виконання цього судового акта у відповідній частині. Водночас учасники справи не позбавлені права, за наявності підстав, звернутися до суду із заявою про поворот виконання судових рішень відповідно до статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129 300 308 312 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 910/14152/19 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/14152/19 залишити в силі.

4. Стягнути з державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на користь громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" 36 267,16 грн. судових витрат, понесених у зв`язку з поданням касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов