02.02.2023

№ 910/14346/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14346/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивач - не з`явився,

відповідач-1 - Субота О.В.,

відповідач-2 - Филик А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Инвест"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 (колегія суддів у складі: Грек Б.М. - головуючий, Остапенко О.М., Отрюх Б.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 (суддя Бойко Р.В.)

у справі №910/14346/21

за позовом Фермерського господарства "Оазис Півдня"

до 1) Міністерства юстиції України; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Инвест"

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У вересні 2021 року Фермерське господарство "Оазис Півдня" (далі - ФГ "Оазис Півдня") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Инвест" (далі - ТОВ "Глобал-Инвест") про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства №1295/5 від 19.04.2017 "Про скасування рішень державних реєстраторів прав на нерухоме майно", яким було скасовано реєстрацію прав позивача на користування 404 земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Міністерством не було повідомлено позивача про розгляд скарги ТОВ "Глобал-Инвест", чим було порушено його права на участь у розгляді відповідної скарги, наданні своїх пояснень та доказів на їх підтвердження.

3. Крім того, позивач стверджує, що оспорюваний наказ був прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), в основу якого покладено обставини, викладені у підробленому судовому рішенні Керченського міського суду Автономної Республіки Крим у справі №108/12513/12 (у скарзі скаржника було зазначено рішення №2/108/10513/12 від 04.12.2012). Також позивач вважає, що комісія вийшла за межі своїх повноважень шляхом оцінки правочинів (додаткових угод про розірвання договорів оренди) на предмет їх законності (дійсності).

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. У період з січня по квітень 2017 року державними реєстраторами прав на нерухоме майно відділу реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майном записи про державну реєстрацію припинення іншого речового права (оренди) за ТОВ "Глобал-Инвест" (прийняті на підставі додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 01.06.2015, укладених між ТОВ "Глобал-Инвест" та власниками земельних ділянок) та записи про державну реєстрацію іншого речового права (оренди) за ФГ "Оазис Півдня" (прийняті на підставі договорів оренди, укладених в 2017 році між власниками земельних ділянок та ФГ "Оазис Півдня") щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Чаплинського району Херсонської області.

5. 12 та 13 квітня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області на підставі укладених між ФГ "Оазис Півдня" та ФГ "Лабенок" договорів суборенди було прийнято ряд рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких проведено державну реєстрацію права суборенди за ФГ "Лабенок" щодо земельних ділянок.

6. 19.04.2017 Міністерством, на підставі висновку комісії від 19.03.2017, за результатами розгляду скарги ТОВ "Глобал-Инвест" від 21.02.2017, зареєстрованої в Міністерстві 09.03.2017 за №5222-0-32-17, було видано наказ №1295/5 "Про скасування рішень державних реєстраторів прав на нерухоме майно", відповідно до якого задоволено скаргу ТОВ "Глобал-Инвест" від 21.02.2017 у повному обсязі; скасовано прийняті державними реєстраторами прав на нерухоме майно відділу реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасовано прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 позов задоволено частково. Скасовано наказ Міністерства юстиції України від 19.04.2017 №1295/5 "Про скасування рішень державних реєстраторів прав на нерухоме майно". В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.

8. Господарський суд дійшов висновку, що під час розгляду комісією Міністерства скарги ТОВ "Глобал-Инвест" від 21.02.2017, з урахуванням її доповнень від 11.04.2017 та 18.04.2017, і прийнятті оскаржуваного наказу Міністерства від 19.04.2017 №1295/5, відповідач діяв необґрунтовано, з порушенням принципів належного урядування, рівності та змагальності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень, що виключає висновок про правомірність розгляду зазначеної скарги та законність прийнятого наказу; ефективним способом захисту права позивача є саме скасування наказу №1295/5 від 19.04.2017.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 залишено без змін.

10. Господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновком господарського суду першої інстанції, що на виконання п.п. 9-11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок №1128), Міністерство було зобов`язане завчасно повідомити про розгляд скарги ТОВ "Глобал-Инвест" всіх заінтересованих осіб, зокрема, позивача.

11. При цьому, суд встановив, що повідомлення, яке було розміщене на офіційному веб-сайті Міністерства про розгляд скарги, не містить будь-якої інформації щодо підстав подання скарги, реєстраційних дій (рішень), які є предметом оскарження, і, тим більше, доводів скаржника, а тому не може бути визнане судом належним повідомленням заінтересованих осіб в розумінні пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128.

12. Також господарський суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції про те, що лист Міністерства від 12.04.2017 №6813-0-32-17/19К також не може вважатися належним повідомленням позивача в розумінні пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128, оскільки він не був вчасно направлений позивачу, що свідчить про неналежне повідомлення позивача про скаргу ТОВ "Глобал-Инвест", а тим більше про її доповнення до дати проведення засідання комісії, а відтак, і реалізацію права позивача на подання своїх пояснень, заперечень та висловлення думок по суті скарги, як письмово, так і шляхом прийняття участі в засіданні.

13. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини доводять, що допущене Міністерством порушення Порядку №1128 щодо належного повідомлення позивача про розгляд скарги є достатньою підставою для скасування наказу Міністерства №1295/5 від 19.04.2017.

14. Крім того господарський суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що звертаючись до Міністерства зі скаргою, ТОВ "Глобал-Инвест" обґрунтовував факт порушення його інтересів наявністю підроблених додаткових угод, однак доказів оспорювання або недійсності зазначених додаткових угод не надав, тоді як рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим у справі №108/12513/12 від 04.12.2012, яким визнано недійсною довіреність від 20.06.2012 №780, на підставі якої діяла особа ТОВ "Глобал-Инвест", що від його імені підписала додаткові угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01.06.2015, не надано; а в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня будь-яка інформація про рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 у справі №108/12513/12 (провадження №2/108/5875/12).

15. Отже, господарський суд апеляційної інстанції також виходив з того, що ТОВ "Глобал-Инвест" не підтвердило порушення своїх прав, подана ним скарга до Міністерства не відповідає вимогам ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що за правилами частини 8 цієї статті є підставою для відмови у її задоволенні.

16. Також апеляційна інстанція відхилила доводи ТОВ "Глобал-Инвест" щодо пропущення позивачем позовної давності з огляду на те, що позовна давність, яка почала перебіг 19.04.2017 станом на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (02.04.2020) не збігла, відтак, з огляду на положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, її строк на час звернення позивача до суду продовжено, тому позивачем не пропущено.

Стислий виклад вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржників

17. Міністерство (далі - скаржник-1) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

18. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник-1 зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України).

19. Скаржник-1 зазначає, що судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №826/15358/17, від 25.06.2020 у справі №826/2470/17, від 06.06.2018 у справі №804/2296/17, від 31.05.2019 у справі №810/328/18, від 04.06.2019 у справі №815/5049/17 щодо застосування пунктів 9-11 Порядку №1128 у подібних правовідносинах.

20. Скаржник-1 зауважив на тому, що у наведених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства є належним способом повідомлення про дату, час та місце засідання колегії Міністерства.

21. Також скаржник-1 послався на рішення Вищого адміністративного суду України від 13.07.2017 у справі №К/800/10886/17, ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 у справах №К/800/21878/17, №К/800/24251/17, постанову Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 у справі №К/800/39379/17.

22. Скаржник-1 вважає, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що скаржником не було подано рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 у справі №108/12513/21 не відповідають дійсності, оскільки скаржником було подано копію зазначеного рішення.

23. Скаржник-1 з посиланням на ст.ст. 203 207 215 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначає про те, що додаткові угоди є недійсними в силу закону, оскільки були підписані неуповноваженою особою, оскільки довіреність особи, яка підписала ці угоди, у судовому порядку визнана недійсною.

24. ТОВ "Глобал-Инвест" (далі - скаржник-2) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить cкасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022, а матеріали справи №910/14346/21 передати для розгляду до Господарського суду Херсонської області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника - ТОВ "Глобал-Инвест" №923/278/17.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник-2 зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Г ПК України.

26. На думку скаржника-2, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, уже неодноразово визначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства.

27. Отже, скаржник-2 вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування ст. 7 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №372/3584/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 03.07.2018 у справі №910/16476/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/1693/19, від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справі №289/788/18, від 19.06.2019 у справі №289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19.

28. Також скаржник-2 зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції застосував пункти 9-11 Порядку №1128 без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №826/15358/17 та від 25.06.2020 у справі №826/2470/17 про те, що порушення процедури ухвалення рішення може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення, а також без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №804/2296/17, від 31.05.2019 у справі №810/328/18, від 04.06.2019 у справі №815/5049/17, в яких Верховний Суд дійшов висновку, шо оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України є належним способом повідомлення про дату, час та місце засідання колегії Міністерства юстиції України.

29. Крім того, скаржник-2 у касаційній скарзі зазначив, що у цьому випадку перебіг позовної давності у позивача почався з 19.04.2017, а фактично він звернувся з позовом до суду - 02.09.2021, тобто з порушенням позовної давності і представником Міністерства юстиції України було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, а тому суд безпідставно не відмовив позивачу у задоволенні позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

30. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду в установлений строк не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України.

32. З урахуванням встановлених ст. 300 Г ПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.

33. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

35. Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного наказу) визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

36. Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

37. Частинами 6, 9 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про відмову в задоволенні скарги, або повне чи часткове задоволення скарги шляхом прийняття рішення, зокрема, а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

38. Разом з тим, порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації регулюється Порядком №1128.

39. У п. 2 Порядку №1128 (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного наказу) встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством або відповідним територіальним органом.

40. Відповідно до п. 3 Порядку №1128 скарга на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження реєструється у день її надходження суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її особою, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), або її представником. Реєстрація скарги, поданої в електронній формі, здійснюється за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису.

41. У п. 8 Порядку №1128 встановлено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

42. Отже, до повноважень комісії належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

43. Згідно з п. 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

44. Відповідно до п. 10 Порядку №1128 суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

45. У п. 11 Порядку №1128 встановлено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

46. За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п. 12 Порядку №1128).

47. Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що законодавство встановлює не право, а обов`язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком №1128 способів.

48. Запрошення відповідних осіб має на меті не лише проінформувати їх про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані, тобто, щоб всі заінтересовані особи у розгляді вказаної скарги були "почуті".

49. Належне повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяє належному виконанню нею своїх функцій та має істотне значення для вирішення скарги.

50. Отже, на комісію покладено обов`язок забезпечити участь заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.

51. Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням; це порушення ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги.

52. У цьому зв`язку господарський суд апеляційної інстанції правильно врахував аналогічний висновок, який міститься у постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №480/388/19 та у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №826/3539/17.

53. Неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №37/5 від 12.01.2016 (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №480/388/19).

54. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками обох судових інстанцій, що на виконання п.п. 9-11 Порядку №1128 Міністерство було зобов`язане завчасно повідомити про розгляд скарги ТОВ "Глобал-Инвест" позивача як заінтересовану особу.

55. Водночас, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що повідомлення, яке було розміщене на офіційному веб-сайті Міністерства про розгляд скарги, не містить будь-якої інформації щодо підстав подання скарги, реєстраційних дій (рішень), які є предметом оскарження, і, тим більше, доводів скаржника, а тому не може бути визнане судом належним повідомленням заінтересованих осіб в розумінні пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128, оскільки унеможливлює реалізацію прав таких осіб на надання своїх пояснень, заперечень та висловлення думок по суті скарги, як письмово, так і шляхом прийняття участі в засіданні.

56. Крім наведеного, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що Міністерство не довело належне направлення позивачу листа від 12.04.2017 №6813-0-32-17/19К, у якому було зазначено, що у зв`язку із скаргою ТОВ "Глобал-Инвест" від 21.02.2017 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на виконання п. 11 Порядку №1128, Міністерство направляє копію зазначеної скарги, а повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги комісією буде опубліковано в підрозділі "Засідання комісії" розділу "Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації" рубрики "Послуги" на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (http://ddr.minjust.gov.ua/) за посиланням з офіційного сайту Мінюсту (http://minjust.gov.ua/). У цьому зв`язку суди врахували доводи позивача, який стверджував, що зазначений лист ним отримано лише 21.04.2017, тобто вже після проведення засідання комісії із розгляду скарги ТОВ "Глобал-Инвест".

57. Також, відповідно до встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин, до листа від 12.04.2017 №6813-0-32-17/19К було додано лише первісну скаргу ТОВ "Глобал-Инвест" від 21.02.2017 без подальших доповнень до неї (від 11.04.2017 та від 18.04.2017), в той же час, такими доповненнями істотно збільшувалися вимоги скаржника, їх обґрунтування, а про рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012, яким мотивовано висновки комісії, було вперше вказано саме в доповненні від 11.04.2017 з доданням до таких доповнень його примірника.

58. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що вчинене шляхом публічного оголошення на веб-сайті Міністерства, з урахуванням наведених обставин, недостатнім для висновку про дотримання Міністерством принципу належного урядування в межах спірних правовідносин, адже цілком прогнозовано таке повідомлення не надавало можливості комісії пересвідчитись у його отриманні всіма можливим зацікавленими особами, зокрема, позивачем, а тим більше бути впевненим в достатності часу такій особі (місцезнаходженням якої є Херсонська область) на реалізацію свого права щодо ознайомлення зі скаргою та доданими до неї документами, підготовки пояснень та заперечень і забезпечення прибуття свого представника до міста Києва з метою взяття участі у відповідному засіданні. Крім того, відсутність доказів вчасного направлення та отримання позивачем листа Міністерства від 12.04.2017 №6813-0-32-17/19К також не може вважатися належним повідомленням заінтересованої особи в розумінні пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128, оскільки такі обставини ставлять під сумнів обізнаність позивача про скаргу ТОВ "Глобал-Инвест", а тим більше про її доповнення до дати проведення засідання комісії, а отже і реалізацію права на надання своїх пояснень, заперечень та висловлення думок по суті скарги, як письмово, так і шляхом прийняття участі в засіданні.

59. Наведені обставини виключають висновок про розгляд зазначеної скарги Міністерством з дотриманням установленого порядку та законність прийнятого ним наказу, що є самостійною достатньою підставою для скасування наказу, що оскаржується.

60. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції також додатково зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

61. За правилами ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.

62. Відповідно до пунктів 5, 7 Порядку №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення, зокрема, чи дотримано вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

63. У разі, коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

64. Отже, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття державним реєстратором рішень її прав, виключає можливість розгляду скарги та є безумовною підставою для відмови у її задоволенні.

65. Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що звертаючись до Міністерства зі скаргою, ТОВ "Глобал-Инвест" обґрунтовувало факт порушення його інтересів наявністю підроблених додаткових угод, однак доказів оспорювання або недійсності зазначених додаткових угод не надало.

66. Крім того, доводи скарги з урахуванням доповнення до скарги від 21.02.2017 на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора зводилися до відсутності повноважень в особи, яка від його імені підписала додаткові угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01.06.2015, оскільки довіреність від 20.06.2012 №780, на підставі якої така особа діяла була визнана недійсною рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим у справі №2/108/10513/12 від 04.12.2012.

67. У цьому зв`язку господарські суди попередніх інстанцій встановили, що рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості до якого є відкритими та загальнодоступними, відсутня будь-яка інформація про рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 у справі №2/108/12513/12 (провадження №2/108/5875/12).

68. Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції правильно зауважив на тому, що факт порушення своїх прав ТОВ "Глобал-Инвест" належним чином не підтвердило, подана ним скарга до Міністерства не відповідала вимогам ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що за правилами ч. 8 цієї статті також є підставою для відмови у її задоволенні.

69. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника-1 у касаційній скарзі про те, що додаткові угоди є недійсними в силу закону, оскільки були підписані неуповноваженою особою, а довіреність особи, яка підписала ці угоди, в судовому порядку визнана недійсною, оскільки суди встановили, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості до якого є відкритими та загальнодоступними, відсутня будь-яка інформація про рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 у справі №2/108/12513/12 (провадження №2/108/5875/12).

70. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що визнання недійсною у судовому порядку довіреності особи, яка підписала ці угоди, не зумовлює автоматично і безумовно недійсність таких угод з урахуванням встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину.

71. Оцінюючи доводи скаржників про неврахування господарським судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, Верховний Суд виходить з того, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (п. 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (п. 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (п. 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (п. 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (п. 24); від 05.12.2018 у справах 522/2202/15-ц (п. 22) і №522/2110/15-ц (п. 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (п. 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

73. Отже, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

74. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржників про недотримання апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №826/15358/17, від 25.06.2020 у справі №826/2470/17, від 06.06.2018 у справі №804/2296/17, від 31.05.2019 у справі №810/328/18, від 04.06.2019 у справі №815/5049/17 щодо застосування пунктів 9-11 Порядку №1128, у подібних правовідносинах, з огляду на таке.

75. У постанові від 04.06.2019 у справі №815/5049/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки заінтересовану особу - ПАТ "Одесатеплокомуненерго" належним чином повідомили про час та місце розгляду скарги та надіслали скаргу, проте, вказана особа на засідання не прибула, то це не перешкоджало розгляду скарги по суті.

76. На відміну від справи №815/5049/17, у справі, яка переглядається, позивача не було повідомлено про розгляд скарги у встановленому законом порядку з огляду на що він не прибув на відповідне засідання з її розгляду, тобто у справі №815/5049/17 та справі, яка переглядається, суди прийняли рішення за інших встановлених ним обставин справи.

77. Скаржники у касаційних скаргах також послалися на висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №804/2296/17, згідно з яким суд встановив, що під час розгляду скарги були присутні як скаржники, їх представник, представник ФГ "Подоляночка", так і представник позивача. Їх фактична присутність на засіданні комісії свідчить про те, що їм було відомо про час та місце розгляду скарги.

78. У постанові від 29.04.2020 у справі №826/15358/17 та від 25.06.2020 у справі №826/2470/17 Верховний Суд вказав на те, що не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення відповідної процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення попередніх інстанцій, які не встановили, що порушення суб`єкта владних повноважень (невчасне направлення позивачу-1 скарги) вплинуло на правильність його рішення.

79. Водночас у справі, що переглядається, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач як заінтересована особа не був взагалі належним чином повідомлений про розгляд скарги Міністерством і ця обставина вплинула на правильність рішення Міністерства, тобто фактичні обставини у наведених справах і справі, яка переглядається, не є подібними.

80. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, господарський суд апеляційної інстанції, крім наведеного вище висновку про неналежне повідомлення позивача як заінтересованої особи у розгляді скарги, встановив також, що висновок комісії, на підставі якого був виданий спірний наказ, є необґрунтованим, оскільки комісія не дослідила усіх обставин, передбачених п. 8 Порядку №1128, зокрема належним чином не перевірила факту порушення прав ТОВ "Глобал-Инвест" рішеннями, діями державного реєстратора.

81. За твердженням скаржників господарськими судами попередніх інстанцій також не було враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №810/328/18.

82. У справі №810/328/18, Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Міністерством доведено виконання вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд 12.05.2017 скарги ТОВ "Універсам "Харків" у строк, достатній для забезпечення присутності зацікавлених осіб на засіданні комісії, підготовки доводів та зібрання доказів по суті розгляду скарги.

83. Водночас, у справі, яка переглядається, судами встановлено неналежне повідомлення позивача про розгляд скарги, адже відсутність доказів вчасного направлення та отримання позивачем листа Міністерства від 12.04.2017 №6813-0-32-17/19К після фактичного розгляду скарги не може вважатися належним повідомленням заінтересованої особи в розумінні пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128, а розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України про час та місце розгляду скарги, за відсутності доказів надсилання Міністерством подальших доповнень до скарги ТОВ "Глобал-Инвест", якими істотно збільшувалися вимоги скаржника, не є повідомленням позивача у встановленому законом порядку.

84. З наведеного, посилання скаржників на зазначену постанову Верховного Суду у справі №810/328/18 є неприйнятними, оскільки її прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

85. Додатково скаржник-1 як на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на рішення Вищого адміністративного суду України від 13.07.2017 у справі №К/800/10886/17, ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 у справах №К/800/21878/17, №К/800/24251/17, постанову Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 у справі №К/800/39379/17.

86. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що посилання на ухвали, рішення, постанови Вищого адміністративного суду України не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України, не визначено ч. 2 ст. 287 Г ПК України як підстава касаційного оскарження судових рішень. Згідно із ч. 4 ст. 236 Г ПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

87. Щодо посилань скаржника-2 про те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил підсудності, оскільки матеріали справи №910/14346/21 мають бути передані для розгляду до Господарського суду Херсонської області, в провадженні якого перебуває справа №923/278/17 про банкрутство боржника - ТОВ "Глобал-Инвест", Верховний Суд зазначає таке.

88. Верховний Суд зауважує, що у процесуальному аспекті основним нормативним актом у господарському судочинстві є Г ПК України, який визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

89. Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 Г ПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

90. За частиною 9 ст. 30 Г ПК України справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

91. Водночас, ч. 5 ст. 30 Г ПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

92. Тлумачення норм частин 5, 9 ст. 30 Г ПК України свідчить, що закріплене у ній правило виключної підсудності справ поширюється на усі спори в яких відповідачем, зокрема, визначено міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

93. Подібну за змістом позицію щодо виключної підсудності справи, в якій відповідачем є міністерство, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №910/12641/19 та від 26.05.2022 у справі №1-23-32/135-08-4825, яку враховує суд касаційної інстанції під час вирішення цієї справи.

94. Оскільки у цій справі відповідачем визначено Міністерство юстиції України, то в силу ч. 5 ст. 30 Г ПК України ця справа правомірно розглянута Господарським судом міста Києва, та в апеляційному порядку - Північним апеляційним господарським судом.

95. При цьому, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника-2 на постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №372/3584/16-ц, від 15.12.2020 у справі №904/1693/19, від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справі №289/788/18, від 19.06.2019 у справі №289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 03.07.2018 у справі №910/16476/17, оскільки в цих постановах не вирішувалося питання виключної підсудності справ, відповідачем у яких є міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, у зв`язку з чим ці постанови є нерелевантними під час вирішення цього спору.

96. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника-2 про те, що суди мали відмовити у позові у зв`язку зі спливом позовної давності. Слід зауважити, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Позовна давність у даному, яка почала перебіг 19.04.2017 станом на момент введення карантину не збігла, отже звернення позивача до суду відбулося без пропуску позовної давності.

97. З огляду на викладене, доводи скаржників про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі не ґрунтуються на приписах закону та не відповідають обставинам справи, а зазначена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 Г ПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а тому відповідні вимоги задоволенню не підлягають.

98. У свою чергу висновки господарських судів попередніх інстанцій у даній справі, зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

99. Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення вимог у справі обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

100. Відповідно до ст. 309 Г ПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

101. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

102. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Инвест" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі №910/14346/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков