№ 910/14633/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/14633/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" - Овчарука В.І.,

відповідача - Антимонопольного комітету України: Грищенко К.В., Бузинюк С.М., Ільєнко Ю.В.,

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022

(головуючий - суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Руденко М.А. і Барсук М.А.)

у справі № 910/14633/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (далі - Товариство)

до АМК

про визнання протиправним та скасування рішення від 22.07.2021 №438-р.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов подано до господарського суду міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення АМК від 22.07.2021 №438-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення №438-р).

2. Позов мотивовано необґрунтованістю висновку відповідача про вчинення Товариством порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді здійснення концентрації шляхом набуття контролю над значною частиною активів цукрового заводу в місті Хоростків Гусятинського району Тернопільської області (далі - Цукрозавод) без отримання відповідного дозволу АМК, наявність якого є необхідною.

Короткий зміст попередніх судових рішень зі справи

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2022 (суддя Зеленіна Н.І.) у позові відмовлено.

4. Рішення мотивовано згодою суду з висновками АМК, покладеними в основу Рішення №438-р.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022: задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано протиправним та скасовано Рішення №438-р; стягнуто з АМК на користь Товариства відповідні суми судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги.

6. Постанову мотивовано тим, що внаслідок придбання позивачем активів Цукрозаводу не відбулося концентрації в розумінні положень Закону, яка потребувала б попереднього отримання дозволу АМК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі АМК просить: скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 25.05.2022; стягнути з Товариства на користь АМК суму сплаченого судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:

- частини другої статті 22 Закону в її системному зв`язку зі статтею 1 цього Закону, щодо визначення правового поняття концентрації та контролю в розрізі підстав для отримання дозволу АМК для здійснення концентрації;

- статті 24 Закону щодо необхідності отримання дозволу органів АМК на здійснення концентрації, залежно від сукупної вартості активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, безвідносно до прибутку чи збитку, який отримав учасник концентрації за час володіння активами, які є предметом придбання;

- статті 25 Закону щодо підстав надання АМК дозволу на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, виключно учасником концентрації, який набуває активи у власність;

- приписів пунктів 2, 26 Методики визначення відносин контролю, затвердженої розпорядженням АМК від 24.12.2002 № 397-р, відповідно до якої концентрацією суб`єктів господарювання визнається зміна відносин контролю між суб`єктами господарювання або зміна у складі активів суб`єктів господарювання, яка призводить до стійких змін у мережах контролю суб`єктів господарювання та/або у структурі відповідних товарних ринків.

Доводи іншого учасника справи

9. 25.01.2023 Товариство подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АМК відкрито ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2022, якою встановлено строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 20.01.2023. Проте позивачем відзив на касаційну скаргу подано лише 25.01.2023, тобто поза межами зазначеного строку. Водночас положеннями ГПК України, встановлено, що:

- у суді касаційної інстанції касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції (стаття 301);

- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев`ята статті 165).

Оскільки Товариством не подано відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, Верховний Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ

10. Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

10.1. Згідно з Рішенням №438-р:

- визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 12 статті 50 Закону, у вигляді здійснення концентрації шляхом набуття контролю над значною частиною активів Цукрозаводу, які належали ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) та забезпечували/могли забезпечити можливість здійснення господарської діяльності з переробки цукрового буряку та виробництва цукру, без отримання відповідного дозволу органів АМК, наявність якого необхідна;

- за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 239 280 грн.

10.2. 29.12.2016 Товариством (покупець) і Банком (продавець) було укладено:

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець передає, а покупець приймає у власність нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Заводська, буд. 1;

- договір купівлі-продажу рухомого майна, за яким продавець передає, а покупець приймає у власність рухоме майно, перелік якого наведено у додатку №1 до цього договору, яке знаходиться за тією ж адресою.

Майно, яке є предметом договорів купівлі-продажу, перейшло у власність Банку на підставі рішень господарського суду Тернопільської області від 17.06.2015 у справі №921/254/15-г та від 25.06.2015 у справі №921/522/15-г шляхом звернення стягнення на предмет застави - активи Товариства.

10.3. У 2016 році на Цукрозаводі діяльність з переробки цукрового буряку та виробництва цукру здійснювало ТОВ "Компанія "Галичина Цукор" (далі - Компанія) на підставі відповідних договорів оренди, укладених з Банком.

10.4. У переліку придбаного Товариством обладнання відсутні бурякорізки, які є необхідним обладнанням для завершення процесу цукроваріння.

Разом з тим на підставі договору зберігання від 31.01.2017 Товариством отримано на зберігання бурякорізки, і відповідно до акта приймання-передачі від 14.02.2017 обладнання було передане Товариству.

10.5. Рішенням АМК від 12.102017 №591-р Товариству надано дозвіл на придбання обладнання.

10.6. На підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2017 Товариство придбало необхідне обладнання - бурякорізки.

10.7. АМК встановлено, що на 29.12.2016 активи Цукрозаводу та обладнання (бурякорізки) фактично знаходилися на одній території та були під`єднані до єдиного виробничого циклу, тобто становили діючий бізнес.

10.8. Наведене не спростовано позивачем і свідчить, що в останнього була можливість забезпечити здійснення завершального циклу з переробки цукрового буряку та виробництва цукру, і, відповідно, набуті позивачем активи дозволяли наростити присутність на ринку в економічно доцільні строки.

10.9. Вартість придбаного обладнання становить менше одного відсотка вартості активів Цукрозаводу.

10.10. Доказами у справі підтверджено, що активи Цукрозаводу включали елементи, які дозволяли Товариству наростити присутність на ринку в економічно доцільні строки.

10.11. Дії Товариства щодо придбання активів Цукрозаводу є концентрацією та потребують дозволу АМК.

10.12. У Рішенні №438-р встановлено, що Банк після здійснення концентрації втратив контроль над активами, що є об`єктом дослідження.

10.13. Згідно з листом Банку від 13.11.2017, з урахуванням відносин контролю, сукупна вартість активів становить 4 167 760 000 грн., сукупний обсяг реалізації товарів - 4 173 000 000 грн.

10.14. Товариством у листі від 24.11.2017 зазначено, що з урахуванням відносин контролю сукупна вартість активів становить 1 920 442 800 грн., сукупний обсяг реалізації товарів - 1 772 124 000 грн. Крім того, Товариством у тому ж листі визнано, що вартісні значення перевищують межу, встановлену статтею 24 Закону.

10.15. З урахуванням наведеного судом відхилено доводи позивача про те, що АМК не визначено суб`єктів концентрації та не досліджено вартість активів учасника концентрації і обсяг реалізованих ним товарів.

10.16. У Рішенні №438-р не досліджується питання можливого впливу Товариства на господарську діяльність Цукрозаводу. АМК досліджує дії Товариства виключно в частині купівлі майнових активів, які в минулому належали Цукрозаводу та які створили для Товариства можливість покращити економічне становище на ринку.

10.17. Розмір штрафу за Рішенням №438-р не суперечить вимогам статті 52 Закону.

Рішенням №438-р встановлено, що концентрація не призвела до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України.

Разом з тим відповідна норма Закону передбачає наявність певних умов, зокрема суб`єктом господарювання (якщо він є фізичною особою) або фізичною особою, яка здійснює контроль над таким суб`єктом господарювання, має бути подано одноразову (спеціальну) добровільну декларацію та сплачено узгоджену суму збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9-4 "Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Таких доказів матеріали справи не містять, у зв`язку з чим судом відхилено заперечення позивача щодо розміру штрафу.

11. Судом апеляційної інстанції додатково з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

11.1. Згідно з Рішенням №438-р:

- 29.12.2016 Товариство набуло контроль над значною частиною активів Цукрозаводу (пункт 43);

- відповідні вартісні показники учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за підсумками 2015 року перевищували порогові значення, визначені частиною першою статті 24 Закону (у редакції від 18.05.2016, що діяла на момент здійснення концентрації), тому відповідно до статей 22 і 24 Закону зазначена концентрація могла бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу АМК (пункт 44);

- дії Товариства, які полягають у набутті контролю над значною частиною активів Цукрозаводу, що належали Банку, без отримання відповідного дозволу АМК є порушенням, передбаченим пунктом 12 статті 50 Закону (пункт 47).

11.2. Відповідно до частини першої статті 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на час придбання активів) з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем, обмеженню конкуренції органи АМК здійснюють державний контроль за концентрацією суб`єктів господарювання.

11.3. Згідно з пунктом "а" пункту 2 частини другої статті 22 Закону концентрацією визнається набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб`єктами господарювання над одним або кількома суб`єктами господарювання чи частинами суб`єктів господарювання, зокрема, шляхом безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб`єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб`єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб`єкта господарювання, що ліквідується.

Відповідно до статті 23 Закону учасниками концентрації, зокрема, визнаються: суб`єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі.

11.4. АМК у Рішенні №438-р визначив учасниками концентрації Банк (суб`єкт господарювання, активи (майно) якого набуваються у власність), і Товариство (покупець майна) і вказав, що концентрація була здійснена шляхом набуття контролю Товариством над значною частиною активів Цукрозаводу.

Водночас, за висновком суду, склад учасників концентрації не може включати лише одного суб`єкта господарювання, оскільки в такому разі не виникають відносини контролю.

При цьому концентрація не може відбутися між юридичною особою та активами іншої юридичної особи (активи не є суб`єктом господарювання).

Поряд з тим у Рішенні №438-р не зазначено жодних обставин стосовно того, яким чином придбання Товариством у власність активів Банку призвело б до набуття Товариством контролю над вказаною юридичною особою.

АМК у зв`язку з цим послався на те, що перелік способів набуття контролю, зазначений у статті 22 Закону, не є вичерпним та можливо визнавати концентрацію й інші форми набуття контролю. З цього приводу суд дійшов висновку про те, що згідно з положеннями Закону відповідний контроль повинен набуватися саме над суб`єктом господарювання, а не над його майном.

11.5. АМК у Рішенні №438-р не досліджувалися обставини (і відсутні відповідні докази) стосовно того, що внаслідок придбання Товариством активів Банку воно набуло б можливості приймати рішення стосовно господарської діяльності Банку, що впливали б на умови його участі у товарному обороті.

11.6. АМК у тому ж рішенні зроблено висновок про те, що концентрація в даному випадку відбулася шляхом набуття Товариством контролю за значною частиною активів Цукрозаводу, які належали Банку та забезпечували/могли забезпечити можливість здійснення господарської діяльності з переробки цукрового буряку та виробництва цукру. Однак це суперечить наведеному в Законі визначенню поняття "концентрація".

11.7. У пункті 37 Рішення №438-р зазначено, що, враховуючи зміст статті 22 Закону в її системному зв`язку зі статтею 1 Закону, придбання частини активів суб`єкта господарювання передбачає, що такі активи забезпечують можливість здійснення автономної господарської діяльності, тобто становлять "діючий бізнес", що відповідає, зокрема, й підходам, прийнятим у ЄС.

У пункті 38 того ж рішення з посиланням на абзаци двадцять четвертий і двадцять шостий пункту 1-3 розділу 2 частини В Регламенту ЄС щодо контролю за концентрацією суб`єктів господарювання вказується, що:

об`єктом контролю може бути одна або декілька, а також частини компаній, які є юридичними особами або частинами цих осіб, або активи юридичних осіб, або тільки деякі з цих активів. Набуття контролю над активами можна розглядати як концентрацію, якщо ці активи складають все або частину підприємства, тобто бізнес з присутністю на ринку, до якого можна віднести ринковий оборот;

активи повинні включати, принаймі, ті основні елементи, які дозволять набувачу контролю над активами нарощувати присутність на ринку в економічно доцільні строки.

З цього приводу судом зазначено, що: відповідні норми відсутні в законодавстві України; Закон не передбачає, що об`єктом контролю можуть бути активи юридичних осіб, тому встановлення обставин стосовно того, чи становили активи Цукрозаводу діючий бізнес та чи могли вони забезпечити Товариству нарощення присутності на ринку в економічно доцільні строки, не може вплинути на результат вирішення даної справи.

11.8. У пункті 44 Рішення №438-р вказано, що відповідні вартісні показники учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за підсумками 2015 року перевищували порогові значення, визначені частиною першою статті 24 Закону (у редакції, що діяла на момент здійснення концентрації), тому відповідно до статей 22, 24 Закону концентрація могла бути здійснена лише за умови попереднього отримання згоди АМК.

У відповідному рішенні АМК не зазначено вартісних показників учасників концентрації, а лише вказано, що за підсумками 2015 року вони перевищували порогові значення, визначені частиною першою статті 24 Закону.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав такі вартісні показники учасників концентрації за підсумками 2015 року (за рік, що передував порушенню):

Банк, з урахуванням відносин контролю: сукупна вартість активів - 4 167 760 000 грн.; сукупний обсяг реалізації товарів - 4 173 000 000 грн.;

Товариство, з урахуванням відносин контролю: сукупна вартість активів - 1 920 442 800 грн.; сукупний обсяг реалізації товарів - 1 772 124 000 грн., що, за доводами відповідача, перевищує суму, еквівалентну 30 млн. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року; при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні у кожного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро.

Таким чином, відповідач визнав Банк учасником концентрації та врахував його вартісні показники.

Водночас зміст Рішення №438-р зводиться до встановлення Товариством контролю не над Банком, а над активами, які були придбані у Банку і які визначені АМК як об`єкт контролю.

Необґрунтованим є, - за відсутності встановлення обставин набуття Товариством контролю на Банком як суб`єктом господарювання, - враховувати при цьому вартісні показники Банку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Рішення №438-р.

13. Відповідно до положень Закону:

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є концентрація без отримання відповідного дозволу органів АМК, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна (пункт 12 статті 50);

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

14. Судом апеляційної інстанції у розгляді даної справи, на відміну від суду першої інстанції, з`ясовано, що внаслідок придбання позивачем активів Цукрозаводу не відбулося концентрації в розумінні положень Закону, яка потребувала б попереднього отримання дозволу АМК, у зв`язку з чим дійшов і висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного рішення та, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.

15. Як зазначалося, відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) концентрацією визнається набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб`єктами господарювання над одним або кількома суб`єктами господарювання чи частинами суб`єктів господарювання, зокрема, шляхом: безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб`єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб`єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб`єкта господарювання, що ліквідується (підпункт "а" вказаного пункту).

Контроль, у розумінні статті 1 Закону, - це вирішальний вплив одній чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб.

Як з`ясовано попередньою судовою інстанцією, в оскаржуваному рішенні АМК не визначено (не встановлено), який у даному разі один (або кілька) суб`єктів господарювання встановив контроль (тобто здійснював вирішальний вплив) над одним (або кількома) суб`єктами господарювання чи частинами суб`єктів господарювання, і над якими саме.

16. У зв`язку з цим АМК в касаційній скарзі посилається на те, що "у статті 22 Закону конкретизуються види концентрації (способи набуття контролю). Однак цей перелік не є вичерпним, оскільки абзац перший частини другої статті 22 Закону вказує на можливість визнавати концентрацією й інші форми набуття контролю, крім прямо визначених у пунктах "а", "б" частини другої статті 22 Закону".

Відповідний довод не може бути визнаний прийнятним, оскільки в ньому скаржник помилково визначає способи набуття контролю як "види концентрації", хоча відповідного поняття - "види концентрації" - в Законі взагалі не існувало.

17. АМК наголошував у цьому зв`язку і на тому, що в даному разі "концентрація полягала у набутті ТОВ "Радехівський цукор" контролю (право володіння/користування) над активами, що належали суб`єкту господарювання (ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") та забезпечували можливість здійснення господарської діяльності з переробки цукрового буряку та виробництва цукру (а не надання банківських послуг)". Однак наведена норма статті 22 Закону не визначала концентрацію як контроль (право володіння/користування) над активами, які належали суб`єкту господарювання і були придбані у нього, якщо у зв`язку з цим такий суб`єкт господарювання не підпадав під контроль (у розумінні статті 1 Закону) придбавача зазначених активів.

18. Посилання скаржника на Методику визначення відносин контролю, затверджену розпорядженням АМК від 24.12.2002 № 397-р і Методичні рекомендації щодо застосування відносин контролю, затверджені притокольним рішенням АМК від 01.11.2018, Судом не приймаються, оскільки зазначені акти, затверджені самим відповідачем, не можуть змінювати чи доповнювати законодавчі приписи, в даному разі статті 22 Закону (у наведеній редакції).

19. За доводами скаржника, "активи, на момент їх придбання ТОВ "Радехівський цукор" у ПАТ "Промінвестбанк", були придатні для здійснення господарської діяльності та становили бізнес із присутністю на ринку, до якого можна віднести ринковий оборот, - тобто, були діючим бізнесом".

Однак наведені положення Закону, в тому числі його стаття 22 (у зазначеній редакції) не містили пов`язаних з концентрацією понять "бізнес із присутністю на ринку", "ринковий оборот", "діючий бізнес" і, відповідно, не оперували ними.

20. Не може вважатися прийнятним й посилання скаржника на те, що зазначене ним "відповідає нормам та підходам, прийнятим у ЄС. Так, відповідно до абзаців 24 і 26 пункту 1.3 розділу 2 частини В Регламенту ЄС щодо контролю за концентраціями суб`єктів господарювання:

- об`єктом контролю може бути, зокрема, активи юридичних осіб, або тільки деякі із цих активів. Набуття контролю над активами можна розглядати як концентрацію, якщо ці активи складають все або частину підприємства, тобто бізнес із присутністю на ринку до якого можна віднести ринковий оборот;

- активи повинні включати, принаймні, ті основні елементи, які дозволять набувачу контролю над активами нарощувати присутність на ринку в економічно доцільні строки".

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство України не визначало названий АМК документ як міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, чи як акт законодавства України, чи як норми права інших доводів у разі, коли це передбачено законом України або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АМК залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.

Судові витрати

22. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 910/14633/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова