ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/15293/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 (колегія суддів у складі: Куксов В.В. - головуючий, Шаптала Є.Ю., Поляков Б.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 (суддя Ярмак О.М.)
у справі №910/15293/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 10291,56 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позовних вимог
1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - ТОВ "Маркс.Капітал") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство ліквідованого страховика посилаючись на те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
2. Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 625 992 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 3, 6, 36, 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV) мотивовані тим, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
3. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав: ст. 41 Закону №1961-IV визначено вичерпний перелік регламентних виплат, що здійснює МТСБУ (відповідач); нараховані позивачем вимоги в частині трьох процентів річних та інфляційних втрат ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "СК "Україна" (далі - ПрАТ ?СК "Україна?) за результатом попереднього судового засідання були віднесені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника та ухвалою від 17.07.2019 визнані погашеними відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника і МТСБУ не є правонаступником ліквідованого боржника - ПрАТ "СК "Україна"; за заявою позивача МТСБУ виплачено відшкодування, тому підстави для покладення додаткової відповідальності на відповідача, за його доводами, відсутні.
4. Поряд з цим відповідач зазначив, що за договором про відступлення права вимоги від 22.03.2016 потерпіла особа не передавала право вимоги на пеню, інфляційні втрати та три проценти річних. Також відповідачем заявлено про застосування позовної давності, яка за його доводами, сплинула 14.11.2017 щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних, з урахуванням дати ДТП 14.11.2014.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2014 у справі №752/19667/14-п встановлено, що 14.11.2014 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Кіа", державний номер НОМЕР_1 , не впевнилась в безпеці, не витримала безпечної дистанції, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем "Хонда", державний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів; ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 374,00 грн на користь держави.
6. Станом на дату настання страхового випадку - ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Кіа", державний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ "СК "Україна" на підставі полісу №АС/3993956.
7. Актом огляду транспортного засобу від 20.11.2014 зафіксовано перелік та характер пошкоджень транспортного засобу "Хонда", державний номер НОМЕР_2 .
8. Відповідно до звіту ФОП Семенченка П.О. про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого колісного транспортного засобу №63/11/14 від 20.11.2014, матеріальний збиток власника транспортного засобу "Хонда", державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,4871, склав 17308,63 грн.
9. 28.03.2016 між ОСОБА_2 (цедент) та ФОП Шияном Д.С. (цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, в порядку та на умовах якого цедент відступив цесіонарію на підставі ст.ст. 512-519 ЦК України, усі права вимоги, що виникла у цедента у зв`язку із фактом настання ДТП за участю автомобіля "Кіа", державний номер НОМЕР_1 , застрахованого згідно полісу №АС/3993956 в ПрАТ "СК "Україна".
10. Відповідно до п. 1.2 договору цесіонарій зайняв місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, які виникла в результаті ДТП, у т.ч. права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента від винної особи, страхової компанії або МТСБУ в передбачених законом випадках.
11. 31.03.2016 ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ "Маркс.Капітал" (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу №5/31-03/2016, у відповідності до пункту 1.1 якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, у т.ч. що виникли у клієнта з договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3993956.
12. В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 договору).
13. Пунктом 1.4 договору передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є відповідно до п. 14 додатку №1 до договору (страхувальник за полісом №АС/3993956 винна в ДТП особа) - ОСОБА_1 ; страхова компанія ПрАТ "СК "Україна"; розмір переданого права вимоги 13923,85 грн.
14. ПрАТ "СК "Україна" в порушення умов договору (полісу) №АС/3993956 не здійснило виплату грошового зобов`язання.
15. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ ?СК "Україна?.
16. ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна", у тому числі за зобов`язанням, яке виникло на підставі полісу №АС/3993956.
17. Позивачем було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі №910/842/18, які стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед ТОВ "Маркс.Капітал".
18. Грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" у зобов`язанні були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18, в тому числі за полісом №АС/3993956.
19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ ?СК "Україна? у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.
20. Відповідач 08.10.2019 виплатив позивачу 13923,85 грн.
21. Посилаючись на часткове виконання МТСБУ зобов`язання за полісом №АС/3993956 та невиконання вимог перед ТОВ "Маркс.Капітал" на суму 10291,56 грн, яка складається з 1273,75 грн 3% річних та 9017,81 грн інфляційних втрат, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначених сум боргу з відповідача у судовому порядку.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
22. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022, позов задоволено; вирішено стягнути з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 3% річних у розмірі 1273,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 9017,81 грн; судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
23. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 Закону №1961-IV суми 3% річних та інфляційних втрат, нараховані за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу вказаних норм є невід`ємною складовою боргу за договором страхування.
24. Господарські суди вказали, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суди дійшли висновку, що оскільки позивач звернувся з позовом у цій справі після припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у межах загального строку позовної давності, заява відповідача про її застосування щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
25. МТСБУ (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
26. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
27. Скаржник зазначає про необхідність відступлення шляхом передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/14293/19, щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який у подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності.
28. Скаржник вважає, що висновки судів, обґрунтовані правовою позицією, викладеною в зазначеній постанові Верховного Суду, не відповідають доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону №1961-IV.
29. На думку скаржника, норма п. 20.3 ст. 20 Закону №1961-IV наведена Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 без системного тлумачення, що саме за організація є МТСБУ та які має завдання, і це суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, а також позиціям Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що свідчить про існування різних підходів до визначення обсягу обов`язків, які виникають у МТСБУ з настанням наслідків, передбачених пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 та пп. "а" п. 41.2 ст. 41 Закону №1961-IV.
30. Скаржник посилається на те, що він не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПрАТ "СК "Україна" ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.
31. Скаржник наголошує, що Закон №1961-IV та акти, прийняті МТСБУ, не передбачають віднесення до витрат, які здійснюються за рахунок фонду захисту потерпілих, сум 3% річних та інфляційних втрат за прострочення страховиком виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування. При цьому відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 протоколу президії від 17.11.2005 №144 витрати, які виникли внаслідок неналежного виконання Дирекцією МТСБУ своїх зобов`язань щодо проведення регламентних виплат за рахунок фонду захисту потерпілих, а саме сплата штрафів та моральної шкоди, здійснюються за рахунок кошторису витрат на утримання МТСБУ.
32. Скаржник також вважає, що, оскільки Закон №1961-IV та статут МТСБУ не містять вимог про виконання МТСБУ обов`язку зі сплати 3% річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на ст.ст. 96 999 ЦК України та п. 2.1 ст. 2 Закону №1961-IV, ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися на загальних підставах положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) або Закону про банкрутство, чинного на час ліквідації ПрАТ "СК "Україна", згідно з якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
33. З посиланням на висновок науково-правової експертизи, виконаний на запит скаржника, щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко, скаржник зазначає, що до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується, зі сплати 3% річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплата МТСБУ регламентної виплати, передбаченої пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV, в розмірі оціненої згідно з таким Законом №1961-IV (ст.ст. 9, 22-31) шкоди є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до п. 20.3 ст. 20 цього Закону переходять до МТСБУ.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
34. ТОВ "Маркс.Капітал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
35. Позивач зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц та постанови Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, від 29.06.2022 у справі №756/953/18, від 13.07.2022 у справі №345/1940/20 не містять суперечностей у висновках, на які вказує скаржник.
36. На думку позивача, метою позиції скаржника є звуження гарантійної функції МТСБУ у випадках, передбачених пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV, натомість цей закон (зокрема у ст. 3, п. 20.3 ст. 20, ст.ст. 39, 41) наголошує на повноті захисту прав потерпілого.
37. Позивач вважає, що 3% річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема в постанові у справі №3-1522гс16, а положення Закону №1961-IV не містять норм, за яких після настання передбачених пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV обставин обсяг прав потерпілого звужується за рахунок прав, передбачених ст. 625 ЦК України.
38. На думку позивача, положення першої частини речення п. 41.1 ст. 41 у поєднанні з положеннями пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV чітко не деталізують структуру зобов`язань, які переходять до МТСБУ, однак беззаперечно вказують, що до останнього переходять саме зобов`язання страховика за договором обов`язкового страхування, які не були виконані страховиком.
39. За твердженням позивача, тлумачення положень першої частини речення п. 41.1 ст. 41 та пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV у системному взаємозв`язку з нормою п. 20.3 ст. 20 цього Закону №1961-IV усуває питання відсутності деталізації обов`язків, які переходять до МТСБУ, що спростовує довід скаржника про необхідність застосування аналогії права до норм Закону №1961-IV, які регулюють питання виконання обов`язків страховика-банкрута.
40. Також позивач звертає увагу на наданий ним судам висновок експерта в галузі права, який, на його думку, відповідає вимогам ст. 108 ГПК України та може бути врахований попри те, що йому не надавали оцінку суди попередніх інстанцій.
41. 21.12.2022 до Верховного Суду від МТСБУ надійшли письмові пояснення щодо відзиву ТОВ "Маркс.Капітал" на касаційну скаргу, в яких, з-поміж іншого, зазначено, що положеннями Закону №1961-IV не передбачено правонаступництва МТСБУ замість ліквідованого страховика, а визначено правило поведінки (диспозицію) у ст. 41 зазначеного закону, яке повинно бути вчинено у разі якщо страхова компанія визнана банкрутом та/або ліквідована, у якій чітко та однозначно вказано, що МТСБУ відшкодовує шкоду. Так, за твердженнями скаржника покладання відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика-члена МТСБУ, що визнаний банкрутом на відповідача є порушенням абзацу 2 ст. 61 Конституції України, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відповідач жодним чином не порушував грошового зобов`язання перед позивачем та не є правонаступником ПрАТ "СК "Україна".
Касаційне провадження
42. Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі №910/15293/21 за касаційною скаргою МТСБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021; зупинено касаційне провадження у справі до розгляду справи №910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду.
43. Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру судових рішень 19.07.2023 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №910/16820/21 в якій відступила від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, яку оприлюднено 25.07.2023.
44. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 поновлено касаційне провадження у справі №910/15293/21 за касаційною скаргою МТСБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021, призначено розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
45. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду позовних вимог про стягнення з МТСБУ сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхової компанії, ліквідованої із встановленням недостатності її майна для виконання зобов`язань перед кредиторами.
Щодо покладення на МТСБУ відповідальності за порушення грошового зобов`язання (три проценти річних та інфляційні втрати) страховика-члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та ліквідований
46. Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені ст.ст. 1166 1167 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.
47. Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
48. Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
49. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
50. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
51. За договором страхування, згідно з положеннями ст. 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
52. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п. 3 ст. 980 ЦК України).
53. За положенням ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
54. До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
55. Законом України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності).
56. Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон №1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
57. Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.
58. Відповідно до ст. 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників.
59. Статтею 4 Закону №1961-IV передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.
60. При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
61. Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".
62. Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок ДТП та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом №1961-IV.
63. Як визначає ст. 39 Закону №1961-IV, Бюро є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.
64. Згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону №1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
65. Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (пп. 43.1.2 п. 43.1 ст. 43 Закону №1961-IV).
66. Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначає ст. 20 Закону №1961-IV, відповідно до п. 20.1 якої у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.
67. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (п. 20.2 ст. 20 Закону №1961-IV).
68. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (п. 20.3 ст. 20 Закону №1961-IV).
69. У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.
70. Натомість пункти 20.2 та 20.3 ст. 20 Закону №1961-IV визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.
71. Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
72. Ліквідація юридичної особи - страховика у зв`язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону про банкрутство, який був чинний на час порушення справи про банкрутство ПрАТ "СК "Україна" із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.
73. Так, ч. 7 ст. 87 Закону про банкрутство було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.
74. Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов`язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування.
75. Разом із цим згідно з положеннями п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.
76. Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.
77. Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.
78. При цьому п. 41.3 ст. 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
79. Пунктом 22.2 Закону №1961-IV передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
80. Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону №1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.
81. Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (ст. 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена п. 20.1 ст. 20 Закону №1961-IV.
82. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17).
83. Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.
84. Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень п. 20.3 ст. 20, п. 41.3 ст. 41 Закону №1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.
85. МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.
86. Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні ст. 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.
87. При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених п. 38.2 ст. 38 Закону №1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.
88. Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до МТСБУ потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто МТСБУ у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від ДТП особою (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21).
Щодо суті спору та доводів касаційної скарги
89. Господарські суди встановили, що між сторонами відсутній спір щодо виплати МТСБУ позивачу суми відшкодування шкоди.
90. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
91. Частина 2 ст. 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
92. Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.
93. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
94. У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.
95. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
96. Разом із цим МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.
97. Положення Закону №1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону №1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними/невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України.
98. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів/майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування.
99. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.
100. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі.
101. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
102. Як свідчать установлені судами попередніх інстанцій обставини МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати не допустило прострочення виконання цього зобов`язання.
103. Верховний Суд звертає увагу на те, що обґрунтування доводів позивача та встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було допущено ліквідованим страховиком - ПрАТ ?СК ?Україна?, а не відповідачем, яким є МТСБУ.
104. За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону №1961-IV.
105. З огляду на викладене оскаржені рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову ТОВ "Маркс.Капітал" у задоволенні позову про стягнення з МТСБУ сум трьох процентів річних та інфляційних втрат в повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
106. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
107. Згідно із ч. 1 ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 3 ст. 311 ГПК України).
108. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, у зв`язку із чим касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати
109. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
110. Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
111. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення - про відмову у задоволенні позову, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 у справі №910/15293/21. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (вул. Колективна, 10, м. Полтава, ідентифікаційний код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, ідентифікаційний код 21647131) - 3405,00 грн (три тисячі чотириста п`ять грн 00 коп.) відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 коп.) відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков