№ 910/15328/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15328/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 (колегія суддів: Сулім В. В. - головуючий, Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.) і ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 (суддя Паламар П. І.)

за заявою Комунального підприємства "Київський метрополітен"

про забезпечення позову у справі

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС"

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову

1.1. У вересні 2023 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС" (далі - ТОВ "ВМ СОЛЮШНС") про витребування у відповідача на користь позивача нежитлової будівлі літ. "С" загальною площею 392,4 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.

1.2. Одночасно з позовною заявою КП "Київський метрополітен" подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. "С" загальною площею 392,4 м2, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо нежитлової будівлі літ. "С" загальною площею 392,4 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.

1.3. Заява КП "Київський метрополітен" про забезпечення позову обґрунтована тим, що після первісного відчуження нерухомого майна власники нежитлової будівлі літ. "С" загальною площею 392,4 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, неодноразово змінювалися. У подальшому спірна будівля була відчужена на користь ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", яке на цей час набуло право власності на нерухоме майно. За доводами позивача, вчинення подальшого відчуження спірного нерухомого майна на користь будь-яких третіх осіб призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника в межах цієї справи без нових звернень до суду. Наведене, на думку позивача, фактично знівелює мету судового захисту, виконання рішення суду та зумовить необхідність понесення додаткових витрат бюджетних коштів територіальної громади.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 у справі № 910/15328/23, задоволено заяву КП "Київський метрополітен" про забезпечення позову.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. "С" загальною площею 392,4 м2, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, право власності на яку станом на 03.10.2023 зареєстроване за ТОВ "ВМ СОЛЮШНС".

Вирішено заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо нежитлової будівлі літ. "С" загальною площею 392,4 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, право власності на яку станом на 03.10.2023 зареєстроване за ТОВ "ВМ СОЛЮШНС".

2.2. Ухвала місцевого господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/15328/23 мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Господарський суд першої інстанції виходив із того, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Місцевий господарський суд зазначив, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд з урахуванням предмета заявленого позову та пояснень позивача про те, що подання цього позову зумовлено неправомірною поведінкою засновника відповідача, стосовно якого раніше вже ухвалювалося рішення про витребування цього ж майна, дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, а також заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.

2.3. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду, та зазначив, що арешт майна - це тимчасовий захід накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. Водночас при вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляється їх.

Апеляційний господарський суд взяв до уваги, що дії відповідача свідчать про ймовірність ускладнення виконання судового рішення у цій справі в разі задоволення позову, та дійшов висновку про те, що позивач обрав захід забезпечення позову, який відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Крім того, апеляційний господарський суд установив, що обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Суд констатував, що заходи забезпечення позову є тимчасовими до вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення дій, які матимуть юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/15328/23, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити КП "Київський метрополітен" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме приписів статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує на тому, що позивач у заяві про забезпечення позову для вжиття відповідних заходів зазначав про наявність ризику відчуження відповідачем спірної нерухомості третім особам, і це перешкоджатиме виконанню рішення суду. Проте, за доводами скаржника, у заяві про забезпечення позову позивач не наводив аргументів та обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, та того, що існує ризик відчуження спірної нерухомості. Водночас, на думку ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

3.4. Крім того, скаржник зазначає з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20, що наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, може бути достатнім для вжиття таких заходів виключно у справах з немайновим предметом позову.

3.5. За доводами скаржника, у цій справі предметом позову є вимога майнового характеру про витребування майна у відповідача, і за відсутності підтверджень реального ризику відчуження майна чи поведінки відповідача, яка би свідчила про намір ухилитися від виконання рішення суду, наявність лише припущення позивача має виключно гіпотетичний характер, і є недостатнім для вжиття заходів забезпечення позову, якими обмежуються права відповідача.

3.6. Скаржник із посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 522/21977/21, від 13.01.2022 у справі № 11-167сап21, від 10.11.2020 у справі № 910/120020, наголошує на необхідності врахування судом інтересів не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову. Скаржник зазначає, що у зв`язку із вжитими заходами забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Подол Істейт" як співзасновник відповідача обмежене у праві виходу з товариства та отримання своєї частки - майна товариства, яке було внесене ним до статутного капіталу відповідача.

3.7. При цьому, на думку ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", у КП "Київський метрополітен" відсутнє порушене право (охоронюваний законний інтерес), оскільки у позивача ніколи не виникало право на нерухоме майно, що дозволяє кваліфікувати позов як завідомо безпідставний та такий, що має ознаки зловживання процесуальними правами.

3.8. Скаржник також зазначає про невжиття зустрічного забезпечення попри реальність завдання збитків відповідачу вжитими заходами забезпечення позову.

3.9. Крім того, скаржник зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із касаційним переглядом оскаржуваних ухвали і постанови становить 30 000,00 грн та складається із витрат на професійну правничу допомогу.

3.10. КП "Київський метрополітен" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. КП "Київський метрополітен" зазначає, що у цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є необхідним, оскільки спірне нерухоме майно упродовж 2011 - 2020 років неодноразово відчужувалося.

4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

4.3. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

4.4. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.5. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

4.6. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

4.7. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

4.8. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

4.9. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

4.10. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

4.11. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.

4.12. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

4.13. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

4.14. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

4.15. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

4.16. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.

4.17. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану КП "Київський метрополітен", установили співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

4.18. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що предметом позову в цій справі є витребування у відповідача на користь позивача нежитлової будівлі літ. "С" загальною площею 392,4 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.

4.19. Господарські суди зазначили, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 03.10.2023 право власності на спірну будівлю зареєстроване за ТОВ "ВМ СОЛЮШНС". З огляду на це суди констатували, що заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити у цій справі, стосуються спірного майна саме у цій справі, а тому відповідають предмету позовних вимог, з якими заявник звернувся до господарського суду суду.

4.20. Апеляційний господарський суд також взяв до уваги, що дії відповідача свідчать про ймовірність ускладнення виконання рішення у цій справі в разі задоволення позову.

4.21. Крім того, апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, врахував, що арешт майна - це тимчасовий захід накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. Водночас при вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

4.22. Апеляційний господарський суд установив, що обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Суд констатував, що заходи забезпечення позову є тимчасовими до вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення дій, які матимуть юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

4.23. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" не спростовують наведених висновків господарських судів попередніх інстанцій.

4.24. На думку скаржника, наявність обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, може бути достатнім для вжиття таких заходів виключно у справах з немайновим предметом позову. При цьому скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.

4.25. Колегія суддів не може взяти до уваги такі доводи скаржника, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22, 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22.

4.26. Верховний Суд зазначає, що у випадку подання позову про витребування майна, можливість відповідача відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

4.27. За таких обставин посилання скаржника на постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постанови Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20 є необґрунтованими, оскільки колегія суддів з урахуванням приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує саме останні правові позиції Верховного Суду.

4.28. Крім того, колегія суддів зазначає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.

4.29. Висновки апеляційного господарського суду, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають наведеним висновкам Верховного Суду.

4.30. При цьому не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що заходи забезпечення позову, вжиті в цій справі, можуть порушувати права Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Подол Істейт" як співзасновника відповідача, оскільки апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, установив, що обраний заявником захід забезпечення позову не порушує права інших осіб.

4.31. Водночас колегія суддів враховує, що учасниками цього спору є дві юридичні особи (КП "Київський метрополітен" та ТОВ "ВМ СОЛЮШНС"), одній із яких на праві власності станом на 03.10.2023 (момент постановлення оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції) належить спірне у цій справі нерухоме майно.

4.32. Розглянувши доводи скаржника про невжиття судом зустрічного забезпечення попри реальність завдання збитків відповідачу вжитими заходами забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.

4.33. Відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

4.34. З урахуванням системного аналізу наведеної норми процесуального законодавства колегія суддів зазначає, що ця норма права надає суду саме право, а не встановлює обов`язок застосувати зустрічне забезпечення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 910/9907/21, від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18, від 31.07.2019 у справі № 904/4900/18.

4.35. Таким чином, за змістом диспозитивної частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду, так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, постановленій за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18.

4.36. Отже, у цьому випадку незазначення в оскаржуваній ухвалі господарського суду першої інстанції про зустрічне забезпечення не можна вважати допущеним судом першої інстанції процесуальним порушенням, достатнім для скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про зустрічне забезпечення.

4.37. Висновки апеляційного господарського суду, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають наведеним висновкам Верховного Суду, а доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

4.38. Інші доводи скаржника фактично стосуються вирішення справи по суті позовних вимог, тому не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції за результатами перегляду судових рішень щодо вирішення заяви про забезпечення позову.

4.39. За таких обставин колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

4.40. Щодо наведених у касаційній скарзі доводів скаржника про порушення судами положень статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову вжито за заявою позивача з урахуванням усіх установлених місцевим господарським судом обставин при розгляді такої заяви та з дотриманням норм процесуального права.

4.41. Інші доводи скаржника не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не можуть слугувати підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

4.42. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для забезпечення позову. За результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом першої та апеляційної інстанцій із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються, Верховний Суд не встановив.

4.43. Таким чином, за встановлених обставин у цій справі колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням норм процесуального права.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/15328/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак