ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/16144/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
представника позивача - Мунька О.М.,
представника відповідача - Колосюка С.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Чебикіна С.О.)
від 10.02.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Руденко М.А., суддів - Корсак В.А., Кропивна Л.В.)
від 23.11.2021
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
до Національного банку України
про відшкодування шкоди 4 545 577, 60 грн,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень, суть спору
1. У листопаді 2019 року позивачі звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної акціонерам органом державної влади у розмірі 4 545 577,60 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття неправомірного рішення, а саме розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - Нацкомфінпослуг) , від 22.11.2016 № 2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (далі - ПрАТ "СТ "Іллічівське"), яке визнано протиправним розпорядженням Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 №35, позивачам, які були акціонерами ПрАТ "СТ "Іллічівське" були завдані збитки у зв`язку із знеціненням їх акцій.
Розмір заявлених на підставі статей 22 1173 1174 ЦК України збитків складається з ціни акцій ПрАТ "СТ "Іллічівське", яку кожен з позивачів заплатив при придбанні акцій, та які кожен з позивачів, відповідно, втратив у зв`язку з прийняттям 22.11.2016 неправомірного рішення про анулювання ліцензії ПрАТ "СТ "Іллічівське".
3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявність всіх складових елементів цивільно-правової відповідальності. Відповідно до аудиторського звіту Приватної аудиторської фірми "Олександр і К" накопичення збитків ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" від його діяльності у сумі 79 266,0 тис. грн, які призводили до знецінення його акцій відбувалось ще з початку 2015 року, що не могло стати наслідком анулювання в листопаді 2016 року ліцензії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 02 серпня 2016 року між ОСОБА_1 (покупець) та ПрАТ "Ілліч-Сталь" (продавець) укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2325-ТС, за яким продавець передав у власність покупця цінні папери (акції ПрАТ "СТ "Іллічівське") в кількості 2 537 штук вартістю 422 422,40 грн за весь пакет цінних паперів.
5. Також 02 серпня 2016 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та ПрАТ "Ілліч-Сталь" (продавець) були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, за яким продавець зобов`язується передати у власність кожного покупця цінні папери (акції ПрАТ "СТ "Іллічівське") в кількості 2 730 штук вартістю 454 557,76 грн за весь пакет цінних паперів.
6. Платіжними дорученнями за серпень 2016 року, які містяться в матеріалах справи підтверджується факт оплати позивачами (покупцями) за придбані акції.
7. Відповідно до звіту незалежного аудитора ПрАТ "Аудиторська фірма "Де Візу" щодо річної фінансової звітності ПрАТ "СТ "Іллічівське" станом на 31 грудня 2015 року вих.№121/1 від 22.04.2016 року підтверджується факт знецінення акцій товариства в результаті дій керівництва компанії та її власників.
8. У жовтні 2016 року Нацкомфінпослуг провело позапланову виїзну перевірку ПрАТ "СТ "Іллічівське", за результатами якої складено акт перевірки від 11.10.2016 року та видано розпорядження від 13.10.2016 року №2563 про усунення порушень в сфері фінансових послуг.
9. 22 листопада 2016 року за результатами проведеної позачергової перевірки у жовтні 2016 року було прийнято розпорядження №2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ "СТ "Іллічівське".
10. Позивачі не оскаржували це розпорядження та неправомірність дій Нацкомісії в судовому порядку, звернулись зі скаргою Експертно - апеляційної ради з питань ліцензування Державної регуляторної служби України (надалі - ДРС) на розпорядження про анулювання ліцензій
11. 13 лютого 2017 року ДРС видала розпорядження №35, яким було зобов`язано Нацкомфінпослуг скасувати своє розпорядження.
12. У розпорядженні було встановлено порушення Нацкомфінпослуг вимог пункту 3 частини другої статті 6, частини другої статті 9, частини сьомої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" при прийнятті розпорядження від 18.11.2016 (відсутність правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами, за відсутності затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов на провадження страхової діяльності на момент здійснення планових заходів контролю).
13. Доказів скасування та виконання цього розпорядження матеріали справи не містять.
14. Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів ПрАТ "СТ "Іллічівське" від 30.11.2016 у зв`язку з встановленням обставин щодо невідповідності фінансового стану товариства реальним показникам, на вирішення загальних зборів акціонерів товариства було винесено питання додаткового фінансового інвестування товариства у розмірі 200 000 000,00 грн шляхом розміщення додаткових акцій товариства чи шляхом внесків акціонерів та підвищення номінальної вартості акцій. Однак жоден з запропонованих варіантів докапіталізації не набрало достатньої кількості голосів для прийняття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, у позові відмовлено повністю.
16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:
- у спірних правовідносинах Національний банк України є суб`єктом відповідальності у розумінні статей 1173 1174 ЦК України;
- наданими позивачами документами підтверджується факт знецінення акцій Товариства в результаті дій керівництва компанії та її власників, які передували прийняттю відповідачем 22.11.2016 року рішення про анулювання ліцензії ПрАТ "СТ "Іллічівське";
- позивачі не довели, що до винесення розпорядження про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ "СТ "Іллічівське" вартість їх акцій становила по 454 557,76 грн у кожного позивача, а також не довели, що саме після винесення вищевказаного розпорядження (після 22.11.2016) вартість належних їм акцій стала дорівнювати нулю;
- рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків, є обов`язковими до розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, та що закон не встановлює таких наслідків прийняття розпорядження спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування про задоволення апеляції за результатом розгляду скарги, як визнання рішення про анулювання ліцензії неправомірним, нечинним, скасованим, тощо, або визнання дій органу ліцензування щодо прийняття такого рішення незаконними. Натомість суб`єкт господарювання у разі порушення його прав, внаслідок неправомірного анулювання ліцензії, наділений правом звернутися за захистом у загальному порядку до суду, адже законом чітко внормовано, що рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду;
- позивачі не довели наявності всіх елементів складу господарського правопорушення в діях відповідача;
- у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовлено, оскільки питання вартості акцій станом на дату подання до суду не входить до предмета доказування у даній справі;
- висновок №4 експертного економічного дослідження Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту від 26.06.2019 слід відхилити, оскільки останній є експертним економічним дослідженням, а не висновком експерта, про що зазначено в тексті висновку. У висновку не вказано, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Окрім того, такий висновок може підтверджувати розмір збитків, завданих саме ПрАТ "СТ "Іллічівське", а не позивачам (акціонерам) у цій справі;
- висновок судового експерта Семенюка О.П. №2935 від 11.02.2020 слід відхилти, як неповний та такий, що може підтвердити факт понесення позивачем шкоди, оскільки відповідно до рецензії він є економічно, документально та нормативно необґрунтованим, наданим з порушенням методики проведення судових експертиз та без проведення необхідного для надання висновку з поставлених питань дослідження документів. Відповідно до рішення Міністерства юстиції України про притягнення експерта до дисциплінарної відповідальності дослідницька частина висновку малоінформативна, не містить повного аналізу дослідження документів та розрахунків, судовий експерт не уточнив період, який ним досліджувався, що впливає на обґрунтованість зроблених експертом висновків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
17. У касаційній скарзі позивачі просять судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
18. Скаржники визначають підставою касаційного оскарження судових рішень пункти 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
19. В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржники зазначають, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини 2 статті 4, частини 8 статті 5, частини 5 статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а також беручи до уваги відсутність з даного приводу правового висновку Верховного Суду є необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики щодо статей 4, 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" в частині наявності в Державної регуляторної служби України повноваження встановлювати неправомірність рішення Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензії за результатами розгляду апеляції суб`єкта ліцензування на таке рішення.
20. Окрім того скаржники визначають, що суди порушили норми статті 99 ГПК України та необґрунтовано відмовили в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи внаслідок чого позбавлено права позивачів на доведення належними доказами розміру знецінення їх акцій, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
21. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому перевіряє лише дотримання норм матеріального та процесуального права, на які скаржник посилається як на підстави для обов`язкового скасування судового рішення.
22. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
23. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
24. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судом норм матеріального права та необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 08.04.2021 у справі № 910/18668/19).
25. За твердженням скаржників, ДРС мала законодавчі повноваження визнавати протиправним рішення Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензій ПрАТ "СТ "Іллічівське".
26. Суд зазначає, що предмет та підстави позову у цій справі стосуються відшкодування збитків внаслідок прийняття, на думку позивачів, неправомірного рішення, а саме: розпорядження Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ "СТ "Іллічівське", внаслідок чого знецінилися їх акції.
27. Верховний Суд зауважує, що вимога щодо законності розпорядження ДРС, яким було визнано протиправним розпорядження Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензій, не є предметом спору.
28. Суд апеляційної інстанції не визнавав таке розпорядження неправомірним, а його висновок, що закон не встановлює таких наслідків прийняття розпорядження спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування про задоволення апеляції за результатом розгляду скарги, як визнання рішення про анулювання ліцензії неправомірним, нечинним, скасованим, тощо, або визнання дій органу ліцензування щодо прийняття такого рішення незаконними, стосується наслідків прийняття такого рішення для розгляду справи, а не перевірки законності розпорядження ДРС.
29. Водночас, касаційна скарга у цій частині, у контексті порушеного скаржниками питання, фактично зводиться до питання наявності чи відсутності законодавчих повноважень у ДРС України, станом на дату винесення розпорядження, визнавати протиправним рішення Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензій.
30. ДРС України не є учасником цієї справи. Вирішуючи спір про стягнення збитків суд, у межах справи, що розглядається, позбавлений права виходити за межі предмету позову та вирішувати окремий спір щодо відповідності розпорядження ДРС вимогам законодавства, тому оскільки такі висновки будуть стосуватися не лише сторін спору у цій справі, Верховний Суд доходить висновку, що відсутні підстави у формуванні єдиної правозастосовчої практики щодо статей 4, 5, 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" в частині вирішення питання щодо наявності чи відсутності у ДРС законодавчих повноважень щодо визнання протиправним рішення Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензій вважає недоцільним.
31. У даному випадку такі обставини не мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки обґрунтованою та достатньою підставою для відмови у позові є недоведеність позивачами, що у них виникли збитки у заявленому розмірі внаслідок прийняття рішення Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензій.
32. Отже, доводи скаржників про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.
33. З огляду на те, що позивачі не довели в судах попередніх інстанцій, що збитки, під якими розуміються втрати позивачів у розмірі вартості акцій, стали об`єктивним наслідком прийняття рішення Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензій та невиконання рішення ДРС про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, і не спростували висновок судів, що факт знецінення акцій товариства був результатом дій керівництва компанії та її власників, які передували прийняттю Нацкомфінпослуг рішення про анулювання ліцензії, що свідчить відсутність складу цивільного правопорушення, Верховний Суд вважає, що висновки судів про відмову в позові є обґрунтованими.
34. Щодо доводів скаржників про необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи для визначення розміру ринкової вартості акцій, то Верховний суд виходить з такого.
35. 04 лютого 2020 року представник позивачів у суді першої інстанції заявив клопотання про проведення судової експертизи для надання відповіді на наступні питання: 1) яка була ринкова вартість однієї простої іменної акції ПрАТ "СТ "Іллічівське" станом на 02.08.2016 року (дату придбання позивачами акцій)?; 2) яка ринкова вартість однієї простої іменної акції ПрАТ "СТ "Іллічівське" станом на 13.11.2019 року (дату подання позову до суду)?
36. За приписом частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
37. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду
38. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання зазначив, що позивачами не доведено дійсної потреби у спеціальних знаннях для відповіді на поставлені в клопотанні питання, а саме: для встановлення вартості акцій станом на час їх придбання позивачами (станом на 02.08.2016), а також станом на день подання позову до суду (станом на 13.11.2019) з огляду на те, що ці питання не входять до предмета доказування у даній справі.
39. Суд першої інстанції виходив, що позивачі звернулися з вимогою про відшкодування збитків, які завдані їм прийняттям протиправного розпорядження про анулювання ліцензії від 22.11.2016 року, тому предметом доказування є ринкова вартість акцій напередодні винесення такого розпорядження (станом на 21.11.2016), та те, що ринкова вартість їх акцій після винесення вищевказаного розпорядження (станом на 23.11.2016 року) стала дорівнювати нулю.
40. Зважаючи на те, що між датами придбання акцій та прийняття розпорядження Нацкомфінпослуг минуло більше трьох місяців, Верховний Суд погоджується, що в даному випадку для правильного вирішення спору могли мати значення обставини щодо визначення ринкової вартості акцій напередодні винесення такого розпорядження (станом на 21.11.2016) та після нього, зокрема, станом на 30.11.2016, коли за твердженням позивачів, внаслідок анулювання ліцензій вони відмовилися здійснювати додаткове фінансове інвестування товариства у розмірі 200 000 000,00 грн шляхом розміщення додаткових акцій товариства чи шляхом внесків акціонерів та підвищення номінальної вартості акцій.
41. Позивачі не доводили такі обставини і відповідне клопотання не заявляли. Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
42. За таких обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зазначеного вище клопотання, з огляду на те, що зазначені в ньому питання не входять до предмета доказування у справі.
43. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи може бути підставою для скасування судових рішень лише якщо таке клопотання стосується встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У даному випадку клопотання позивачів не стосується таких обставин.
44. Інші аргументи скаржників, які викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд відхиляє оскільки вони не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної ін-станції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
46. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
47. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат.
48. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі №910/16144/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
О. Кролевець