ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/1661/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро" - Тиченка О.П.,
відповідача - приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" - Синельнікова М.О.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро" (далі - ТОВ "ЮТ-Агро", Позивач)
на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2021 (суддя Борисенко І.І.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (головуючий суддя - Корсак В.А., судді Алданова С.О. і Попікова О.В.)
зі справи № 910/1661/21
за позовом ТОВ "ЮТ-Агро"
до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - Відповідач)
про стягнення 494 829,95 грн. та визнання договорів частково недійсними.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про:
- визнання недійсним підпункту 9.1.18 пункту 9.1 договору страхування від 22.10.2019 №FО-00550575 (далі - Договір від 22.10.2019);
- визнання недійсним підпункту 9.1.18 пункту 9.1 договору страхування від 15.10.2019 №FО-00543856 (далі - Договір від 15.10.2019);
- стягнення 167 477,96 грн. суми страхового відшкодування за Договором від 22.10.2019;
- стягнення 322 351,99 грн. суми страхового відшкодування за Договором від 15.10.2019.
2. Позов обґрунтовано: невиконанням Відповідачем зобов`язань з виплати страхового відшкодування на користь Позивача за вищевказаними договорами на загальну суму 494 829,95 грн. у зв`язку з настанням страхового випадку; суперечністю оскаржуваних умов цих договорів чинному законодавству, зокрема, Правилам добровільного страхування наземного транспорту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, у позові відмовлено.
4. Рішення та постанову мотивовано необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з Відповідача судові витрати.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми статей 3 13 213 290 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 25, 26 Закону України «Про страхування», щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Доводи іншого учасника справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти змісту і вимог касаційної скарги та просить касаційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
8. Відповідачем як страховиком і Позивачем як страхувальником укладено Договір від 15.10.2019 (договір добровільного страхування транспортного засобу), згідно з яким застраховано транспортний засіб Mercedes-Benz Actros, д/н НОМЕР_1 (далі - Транспортний засіб-1).
9. Тими ж особами укладено Договір від 22.10.2019 (договір добровільного страхування транспортного засобу), згідно з яким застраховано транспортний засіб Wielton NS3K, д/н НОМЕР_2 (далі - Транспортний засіб-2).
10. 30.06.2020 ОСОБА_1 подав Відповідачеві заяву про настання події - ДТП із Транспортним засобом -1 (автомобіль), Транспортним засобом-2 (причіп), про що складено протокол про адміністративне правопорушення.
У цій заяві, зокрема, зазначалося, що «водій ОСОБА_2 , рухаючись близько 23:00 26.06.2020 на трасі М12 Кропивницький - Тернопіль на 699 км, здійснивши поворот праворуч побачив перед собою перешкоду у вигляді ТЗ (транспортних засобів), які стояли на закритому залізничному переїзді, та здійснив екстрене гальмування задля уникнення ДТП, внаслідок чого стався зсув вантажу, що пошкодив напівпричеп НОМЕР_2 та ТЗ Mercedes-Benz Actros, д/н НОМЕР_1 ».
11. Позивач листом від 09.07.2020 №01/09/07 направив Відповідачеві рахунки на оплату вартості відновлювального ремонту транспортних засобів на загальну суму 494 829,95 грн.
Відповідач листами від 04.08.2020, 06.08.2020 відмовив Позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пункт 9.1.18 зазначених договорів страхування.
12. Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 31.08.2020 у справі №390/881/20 ОСОБА_2 (водія, що керував Транспортним засобом-1) визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та його піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 340 грн.
13. 26.10.2020 Позивач звернувся до Відповідача з листом із проханням визнати подію, що мала місце 25.06.2020, страховим випадком та виплатити йому належну суму страхового відшкодування.
Відповідач листом від 26.11.2020 відмовив у виплаті такого страхового відшкодування з тих самих підстав, посилаючись на підпункт 9.1.18 згаданих договорів страхування.
14. Звертаючись у зв`язку з цим з позовом до суду, ТОВ "ЮТ-Агро" зауважило про невиконання Відповідачем зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування на користь Позивача за вказаними договорами страхування у зв`язку з настанням страхового випадку. Також Позивач зазначав про суперечність підпунктів 9.1.18 пунктів 9.1 даних договорів чинному законодавству.
15. Подія пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок перевезення вантажу належить до виключень із страхових випадків, передбачених підпунктом 9.1.18 укладених сторонами договорів страхування.
Вимоги Позивача про стягнення страхового відшкодування внаслідок випадку, який віднесено до виключень із страхових випадків, суперечать статті 990 ЦК України, частині другій статті 8, частині першій статті 25 Закону України "Про страхування".
16. Відповідач звертався до суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця Ільченка Д.В. (далі - ФОП Ільченко Д.В.) із запитом стосовно причин та обставин виникнення пошкоджень Транспортних засобів-1, 2 при ДТП, що мала місце 25.06.2020.
Сюрвеєрським висновком від 25.11.2020 №132/25 (далі - Висновок №132/25), виконаним ФОП Ільченком Д.В., встановлено, що вантаж, розміщений в кузові, був розташований на підлозі і стягнутий ременями кріплення, але з порушенням вимог наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (відсутні дерев`яні прокладки поміж окремими рядами прокатних виробів, відсутній сталевий лист для захисту кабіни від пошкодження вантажем).
Згідно з цим висновком пошкодження застрахованих транспортних засобів (далі - ЗТЗ) сталося внаслідок завантаження, перевезення вантажу та зсуву вантажу через закономірне поєднання порушень завантаження та кріплення.
Недотримання вказаних Правил є основною причиною пошкодження ЗТЗ; відповідна подія сталася внаслідок порушення завантаження та під час перевезення.
17. Позивач наполягав на тому, що Висновок № 132/25 складений некомпетентною особою.
Такі твердження судами відхилено, оскільки відповідний висновок складено ФОП Ільченком Д.В., який має копію свідоцтва професійної компетентності і копію сертифікату професійної компетентності. Ці документи стосуються курсу з автомобільних перевезень вантажів і пасажирів у національному та міжнародному сполученні згідно з Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956), до якої Україна приєдналася.
18. Згідно з пунктом 9.1.18 Договорів від 22.10.2019, від 15.10.2019 до страхових випадків не відносяться та виплати страхового відшкодування не здійснюються у випадках: пошкодження ЗТЗ, завданих внаслідок завантаження/розвантаження, перевезення вантажу/багажу чи інших речей /предметів/рідин в ЗТЗ.
19. Позивачем подано до суду апеляційної скарги як докази договір купівлі-продажу напівпричепу, листа ТОВ «АТ-Агро» як продавця напівпричепу, - на спростування висновку суду про відсутність металевого листа. Апеляційним господарським судом ці документи як докази не прийнято через ненаведення Позивачем поважних причин їх неподання до суду першої інстанції та складання вказаного листа після прийняття рішення місцевого господарського суду.
20. Страхувальник сам обрав страховика, з яким і уклав договір добровільного страхування та погодив конкретні умови страхування. Позивач погодився з умовами страхування та Правилами добровільного страхування наземного транспорту.
Положення пунктів 9.1.18 договорів страхування відповідають положенням пунктів 5.4.9, 5.6 Правил, а також узгоджуються із зазначеними Правилами перевезень автомобільним транспортом в Україні і не суперечать чинному законодавству України.
АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи судами попередніх інстанцій) страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
22. Статтею 991 названого Кодексу (в тій же редакції) визначалося, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
23. За змістом статей 988 ЦК України та статті 20 Закону України «Про страхування» (у тих же редакціях) обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.
Положення відповідних норм нерозривно пов`язують момент виконання обов`язку страховика здійснити виплату страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може залежати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є винятком із страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування (правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 910/7686/17).
24. Згідно з положеннями Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених головою Правління ЗАТ «Страхова група «ТАС» 14.10.2008:
- до страхових випадків не відносяться і виплата страхового відшкодування не здійснюються щодо збитків страхувальника внаслідок: зміщення багажу/вантажу, який перевозився Застрахованим ТЗ або причепі (напівпричепі) у складі Застрахованого ТЗ, окрім випадків, коли таке зміщення спричинене настанням страхового ризику (підпункт 5.4.9 пункту 5.4);
- договором можуть бути передбачені інші виключення зі страхових випадків та обмеження страхування (пункт 5.6).
25. ЦК України також встановлено:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;
- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин; частини перша, третя статті 215);
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша - третя, п`ята і шоста статті 203).
26. За приписами ГПК України:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя, четверта статті 13);
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74).
27. Як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, Позивачем не доведено у цих судових інстанціях того, що Договори від 22.10.2019 і від 15.10.2019 в оскаржуваних частинах суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, у тому числі й зазначеним Правилам добровільного страхування наземного транспортну (крім залізничного).
Зокрема, відповідні акти законодавства не містять вичерпного переліку випадків, у яких Відповідач як страховик вправі відмовити Позивачу як страхувальнику у виплаті страхового відшкодування. Отже, такі випадки могли передбачатися (встановлюватися) договорами добровільного страхування, укладеними сторонами в цій справі за взаємною згодою, що й мало місце в даному випадку.
28. Відтак у попередніх судових інстанцій не було визначених законом підстав для визнання відповідних договорів недійсними в оспорюваних частинах, а в зв`язку з цим - і для стягнення заявленої суми страхового відшкодування, оскільки така відмова Відповідача ґрунтувалася на відповідних умовах зазначених договорів страхування.
29. Поряд з тим незгода Відповідача із здійсненою попередніми судовими інстанціями оцінкою доказів зі справи не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки частиною другою статті 300 ГПК України встановлено імперативний припис, за яким суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. Верховний Суд погоджується з доводами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Таким чином, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про ухвалення оскаржуваних рішення та постанови з неправильним застосуванням/порушенням норм матеріального /процесуального права.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін.
Судові витрати
32. Понесені Позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 зі справи № 910/1661/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов