ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16863/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Мамуня О.С.- адвокат (довіреність від 01.11.2018 №б/н),
Болюбаш І.О. - адвокат (довіреність від 01.11.2018 №б/н),
Лук`янов О.Л. - адвокат (довіреність від 01.11.2018 №б/н),
відповідача 1 - не з`явився
відповідача 2 - не з`явився
третьої особи - Гутнік І.В. - адвокат (ордер від 13.10.2021 №АІ 1137295)
Кислий Т.Ф. - адвокат (ордер від 22.12.2021 №КВ 726966)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу компанії Тева Фармасьютікал Індастріз Лтд. (Teva Pharmaceutical Industries Ltd.,
на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021
за позовом компанії Синтон Б.В. (Synthon B.V.)
до: державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності";
компанії Єда Рісьорч Енд Девелопмент Ко., Лтд. (Yeda Research and Development Co. Ltd.)
про визнання патенту на винахід недійсним повністю,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - компанія Тева Фармасьютікал Індастріз Лтд. (Teva Pharmaceutical Industries Ltd.).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Компанія Синтон Б.В. (Synthon B.V.; далі - позивач) звернулась до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (процесуальним правонаступником якого є відповідач 1) і компанії Єда Рісьорч Енд Девелопмент Ко., Лтд. (Yeda Research and Development Co. Ltd.; далі - відповідач 2) про:
- визнання патенту України № 103699 (далі - Патент № 103699) на винахід "Терапія глатирамеру ацетатом з низькою частотою" (далі - Винахід) недійсним повністю;
- зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство) внести зміни до Державного реєстру патентів на винаходи (далі - Реєстр) стосовно визнання недійсним повністю Патенту № 103699 на Винахід та здійснення про це публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність".
2. Позов обґрунтовано тим, що патентування відповідачем 2 винаходу за Патентом № 103699 створює перешкоди для здійснення Позивачем власної господарської діяльності в Україні та порушує охоронювані законом інтереси Позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Справа розглядалась неодноразово.
4. Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2020 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 (колегія суддів: Доманська М.Л., Дідиченко М.А., Пантелієнко В.О.): позовні вимоги задоволено; визнано Патент № 103699 на Винахід недійсним повністю; зобов`язано Міністерство внести зміни до Реєстру стосовно визнання недійсним повністю Патенту № 103699 на Винахід та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнуто з відповідача 2 на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 524 грн.
5. Постановою Верховного Суду від 01.06.2021 (колегія суддів: Селіваненко В.П., Булгакова І.В., Львов Б.Ю.) задоволено частково касаційні скарги відповідача 2 та компанії Тева Фармасьютікал Індастріз Лтд. (Teva Pharmaceutical Industries Ltd.; далі - третя особа); скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, а справу № 910/16863/18 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Підставою для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду 25.01.2021 стало порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце засідання суду.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 (колегія суддів: Сотніков С.В., Остапенко О.М., Копитова О.С.) рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 залишено без змін.
7. Рішення та постанову мотивовано наявністю підстав для визнання недійсним Патенту №103699 на Винахід.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Третя особа, не погоджуючись з даними судовими рішеннями, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
10. За доводами третьої особи:
- судами неправильно застосовані норми матеріального права, а саме статті 15 16 256 257 261 267 ЦК України, частини дванадцятої статті 9 Закону України "Про лікарські засоби" (у редакції, чинній на дату подання позову), Порядку, щодо яких на момент прийняття оскаржуваних рішень були відсутні правові висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах;
- судами порушено норми процесуального права, зокрема статті 2 7 13 14 42 69 73-77 78 79 80 86 91 98 102 104 106 107 207 210 214 236 238 269 270 282 ГПК України, а також статті 4, 7, 9, 10 Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилили клопотання про проведення повторної комісійної судової експертизи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Доводи інших учасників справи
11. У відзиві на касаційну скаргу позивач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій; просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
12. Відповідач 2 є власником патенту України на винахід від 11.11.2013 № 103699 "Терапія глатирамеру ацетатом з низькою частотою", виданий за заявкою № а 2012 03259, що був оприлюднений в бюлетені № 21 "Промислова власність" 11.11.2013.
13. Формула винаходу за оспорюваним патентом складається з незалежного пункту 1 "Лікарський препарат для застосування у лікуванні пацієнта, що страждає на рецидивно-ремітуючий розсіяний склероз або зазнав перший клінічний епізод та має високий ризик розвитку клінічно визначеного розсіяного склерозу, що включає 40 мг глатирамеру ацетату, де лікарський препарат виготовлений для схеми введення трьома підшкірними ін`єкціями протягом періоду сім діб із щонайменше однією добою між кожною підшкірною ін`єкцією" та залежних пунктів 2 - 17.
14. Вважаючи, що винахід, який захищений Патентом №103699 не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень", позивач звернувся із даним позовом на підставі частини другої статті 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі (далі - Закон N 3687-XII).
15. При цьому, в обґрунтування порушення своїх прав, позивач послався на те, що патентування відповідачем 2 винаходу за Патентом №103699 створює перешкоди для здійснення позивачем власної господарської діяльності в Україні та порушує охоронювані законом інтереси позивача. Охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, полягає в безперешкодній господарський діяльності щодо реєстрації та продажу генеричного лікарського засобу із використанням оспорюваного патенту. Як зазначає позивач, оригінальний лікарський засіб з вмістом 40 мг діючої речовини глатирамеру ацетат було вперше зареєстровано в Україні 14.12.2015, реєстраційне посвідчення від 14.12.2015 UA/6307/01/02, що підтверджується Наказом МОЗ України "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) та внесення змін до реєстраційних матеріалів" від 14.12.2015 № 853, що відкрило можливість посилатися на досьє цього лікарського засобу при реєстрації генеричних лікарських засобів.
16. Позивач у позові зазначив, що підставою для визнання Патенту №103699 на винахід недійсним повністю є його невідповідність умові патентоздатності - "винахідницький рівень".
17. Як вбачається з матеріалів справи, така невідповідність була встановлена, зокрема, за допомогою двох висновків експертизи, які наявні в матеріалах справи, один з яких був наданий суду позивачем разом з позовною заявою, а інший був складений за результатами проведення призначеної судом експертизи.
18. Висновок експерта, поданий позивачем за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 10.12.2018 №1224, підготовленим для подання до cуду, складений атестованим судовим експертом Петренком Сергієм Анатолійовичем, у ньому зазначено, що цей висновок підготовлено для подання до суду та що експерт Петренко С.А. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
На вирішення експерта Петренка С.А. було поставлене питання: "Чи відповідає винахід за патентом України №103699 "Терапія глатирамеру ацетатом з низькою частотою" умові патентоздатності "винахідницький рівень"?
За результатами дослідження експерт Петренко С.А. дійшов висновку, що винахід за патентом України № 103699 "Терапія глатирамеру ацетатом з низькою частотою" не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень".
19. Судом першої та апеляційної інстанції також проаналізовано поданий відповідачем 2 висновок від 09.09.2019 №19-ОВМ/18 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності, складений атестованим судовим експертом Оцалюком В.М., у ньому зазначено, що цей висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт Оцалюк В.М. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
На вирішення експерта Оцалюка В.М. було поставлене таке ж питання, як і на вирішення експерта Петренка С.А., він досліджував ті самі джерела рівня техніки, що і Петренко С.А., але на відміну від останнього, експерт Оцалюк В.М. дійшов висновку, що "Винахід за патентом України № 103699 "Терапія глатирамеру ацетатом з низькою частотою" від 11.11.2013 відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень".
20. В матеріалах справи наявний висновок експерта Андрєєвої А.В. від 25.05.2020 № 03-02/2020 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений на вимогу ухвали господарського суду міста Києва від 22.01.2020 та від 13.05.2020 у справі № 910/16863/18.
Здійснивши експертне дослідження, врахувавши відповіді фахівця Привалко Е.Г. на поставлені їй судовим експертом Андрєєвою А.В. питання, судовий експерт Андрєєва А.В. дійшла висновку, що винахід за патентом України від 11.11.2013 №103699 "Терапія глатирамеру ацетатом з низькою частотою" не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень".
21. На підставі зібраних у справі доказів, у тому числі результатів судової експертизи, пояснень сторін, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку наявні підстави для визнання недійсним Патенту № 103699 на винахід.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
24. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
25. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
26. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Патенту № 103699 на Винахід та зобов`язання внести зміни до Реєстру щодо визнання недійсним повністю вказаного Патенту на Винахід, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
27. Місцевим господарським судом (з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд) позов про визнання недійсним Патенту № 103699 задоволено; зобов`язано Міністерство (правонаступником якого є ДП "Український інститут інтелектуальної власності") внести зміни до Реєстру про визнання недійсним Патенту та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
28. Судові рішення у справі ухвалені, зокрема, з урахуванням експертних висновків, які прийняті судом як належний та допустимий доказ у справі.
29. Судом апеляційної інстанції зазначено, що компанія Синтон є фармацевтичною компанією - всесвітньо відомим виробником генеричних (неоригінальних) лікарських засобів. Вона виробляє, зокрема, речовину глатирамеру ацетат, що використовується у лікарських засобах, а також лікарські засоби з цією речовиною. Інтерес компанії Синтон, за захистом якого вона звернулася до суду з даним позовом, полягає у безперешкодному веденні господарської діяльності на території України, і, зокрема, у безперешкодній державній реєстрації і продажу в Україні лікарського засобу з вмістом речовини глатирамеру ацетат у дозуванні 40 мг та/або у постачанні компонентів для виробництва такого лікарського засобу і продажу його в Україні.
30. Лікарські засоби можуть реєструватися в Україні як оригінальні (референтні) за повним реєстраційним досьє або як генеричні (за скороченим реєстраційним досьє з посиланням на повне досьє референтного лікарського засобу).
31. Згідно з Порядком проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.08.2005 №426 (далі - Порядок), повні реєстраційні досьє містять "повні модулі 1 та 2, у модулі 3 - результати власних фармацевтичних випробувань (фізико-хімічних, біологічних або мікробіологічних), у модулях 4 та/або 5 - або результати власних доклінічних випробувань (фармакологічних та токсикологічних) і клінічних досліджень, або власних обмежених доклінічних випробувань (фармакологічних та токсикологічних) і клінічних досліджень та докладні бібліографічні дані, або тільки докладні бібліографічні доклінічні та/або клінічні дані." (п. 1.1 Розділу III Порядку). Позивач посилається на те, що реєстрація за повним реєстраційним досьє вимагає проведення дорогих і тривалих досліджень та випробувань.
32. Натомість, для реєстрації генеричного лікарського засобу вимога проводити такі дослідження і випробування відсутня - достатньо лише послатися на відомості про них, зазначені в повному реєстраційному досьє на оригінальний лікарський засіб: "генеричний тип лікарського засобу передбачає, що реєстраційне досьє містить посилання на реєстраційну інформацію, що міститься у досьє на референтний препарат, за умови доведення їх еквівалентності."
33. Отже, передумовою для реєстрації генеричного лікарського засобу є наявність повного реєстраційного досьє раніше зареєстрованого референтного лікарського засобу, на яке можна послатися.
34. Таким чином, у фармацевтичної компанії може з`явитися охоронюваний законом інтерес щодо державної реєстрації генеричного лікарського засобу не раніше, ніж завершено реєстрацію оригінального (референтного) лікарського засобу, на повне реєстраційне досьє якого компанія може послатися для реєстрації свого генеричного лікарського засобу.
35. Суд апеляційної інстанції вказав про те, що у даному випадку оригінальний (референтний) лікарський засіб з вмістом 40 мг діючої речовини глатирамеру ацетат було вперше зареєстровано в Україні у грудні 2015, реєстраційне посвідчення від 14.12.2015 № ІІА/6307/01/02 на лікарській засіб "КОПАКСОН 40", що підтверджується Наказом Мінестерства охорони здоров`я України "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) та внесення змін до реєстраційних матеріалів" від 14.12.2015 № 853. Заявником щодо цього лікарського засобу є третя особа у даній справі. Починаючи з цієї дати (14.12.2015), у виробників генеричних лікарських засобів з тим же вмістом діючої речовини може з`явитись охоронюваний законом інтерес, що полягає у безперешкодній реєстрації та продажу таких генеричних лікарських засобів.
36. Тобто, у позивача з`явився охоронюваний законом інтерес щодо безперешкодної реєстрації та продажу генеричного лікарського засобу з вмістом 40 мг глатирамеру ацетат саме 14.12.2015, коли було видано реєстраційне посвідчення на оригінальний лікарський засіб.
37. Суд апеляційної інстанції зазначив таке. "Однак, якщо в Україні виданий патент на винахід, формула якого передбачає використання речовини глатирамеру ацетат у дозуванні 40 мг з певним режимом введення, це є перешкодою для ведення відповідної господарської діяльності іншими компаніями, що мають намір використовувати технології з речовиною глатирамеру ацетат 40 мг чи намір здіснити реєстрацію та продажу відповідного генеричного лікарського засобу з вмістом 40 мг глатирамеру ацетат".
38. Отже, суди попередніх інстанції встановили обставину виникнення у позивача охоронюваного законом інтересу саме 14.12.2015, а також те, що дійсність оспорюваного патенту (за його невідповідності умовам патентоздатності) порушує охоронюваним законом інтерес позивача на безперешкодну реєстрацію генеричного лікарського засобу.
39. Аргумент скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій частини дванадцятої статті 9 Закону України "Про лікарські засоби" (у редакції чинній на дату подання позову), частини п`ятої статті 28 Закону N 3687-XII, Порядку, відхиляється з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а також предмет та підставу позову в даній справі (невідповідність оспорюваного патенту умовам патентоздатності).
40. Суд касаційної інстанції наділений повноваженням з надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надання висновку щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому без відносно до конкретних правовідносин.
41. Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
42. Відповідно до частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
43. Зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач та третя особа фактично вдаються до дослідження обставин справи та оцінки доказів у ній, що з огляду на наведений у цій постанові імперативний припис частини другої статті 300 ГПК України перебуває поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
44. Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 256 257 261 267 ЦК України, то Верховний Суд зазначає таке.
45. Положеннями статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
46. Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
47. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
48. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
49. Верховний Суд, застосовуючи при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (постанови Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/16288/18, від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17, від 22.01.2020 у справі № 916/521/18 та інші) виходить з того, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
50. Так, обидві судові інстанції у прийнятті зазначених рішень виходили з того, що позовну заяву в даній справі подано в межах трирічного строку позовної давності з моменту виникнення в неї з 14.12.2015 охоронюваного законом інтересу, за захистом якого звернувся позивач до суду з даним позовом, оскільки такий інтерес порушується дійсністю оспорюваного Патенту № 103699.
51. Отже, судами попередніх інстанцій встановлені обставини щодо відсутності підстав застосування наслідків перебігу позовної давності до вимог позивача. Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
52. Третя особа також зазначає про те, що підставою оскарження судових рішень попередніх інстанцій є те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 287, з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
53. Втім, з огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд, не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак, у цій справі підстава, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилається скаржник, не підтвердилася.
54. Недодержання стороною в судах попередніх інстанцій свого процесуального обов`язку щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, в силу того ж положення ГПК України не може бути надолужене в суді касаційної інстанції.
55. В касаційній скарзі скаржник також звертає увагу на приписи пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, відповідно до яких підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, зокрема, необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
56. Втім, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції розглядалось клопотання відповідача 2 (яке було підтримане скаржником) про призначення повторної експертизи, а також судом апеляційної інстанції було розглянуто клопотання про призначення повторної комісійної судової експертизи та відхилено з мотивів, наведених в судових рішеннях. Розглянувши вказані доводи скаржника, Верховний Суд не вбачає ознак порушення норм процесуального права при відхиленні судом зазначеного клопотання, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень з цієї підстави.
57. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
58. Як на підставу касаційного оскарження скаржники також посилаються на те, що суд першої інстанції встановив обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів. Утім, такі доводи касаційної скарги не отримали свого підтвердження та відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.
59. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
60. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
61. Разом з цим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
62. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.
63. Відповідно до частини першої, другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.
64. Водночас, у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
65. Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судом рішень з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
66. Посилання скаржника про те, що надані позивачем листи на підтвердження дотримання строку позовної давності є недопустимими доказами відхиляються з огляду на висновки судів попередніх інстанцій. Суд першої інстанції вказав про вторинність зазначених обставин для вирішення питання про застосування в даній справі позовної давності, оскільки оригінальний (референтний) лікарський засіб, на реєстраційне досьє якого міг би послатися позивач при реєстрації генеричного лікарського засобу, був зареєстрований 14.12.2015, а позовна заява подана 14.12.2018. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, вказавши про те, що подана позивачем позовна заява в даній справі в межах трирічного строку позовної давності з моменту виникнення в неї з 14.12.2015 охоронюваного законом інтересу, за захистом якого звернувся позивач до суду з даним позовом.
67. Крім того, частина третя статті 310 ГПК України передбачає, що касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з цієї підстави за умови задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення передбачає передачу справи на новий розгляд, а не скасування судових рішень та винесення нового рішення у справі, як того вимагає скаржник у прохальній частині своєї касаційної скарги, а отже скаржник лише формально посилається на цю підставу без мети її фактичного застосування.
68. Інші аргументи касаційної скарги, усі разом і кожний зокрема, стосуються питань, пов`язаних або із встановленими обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній (чи того й іншого разом). Критична оцінка судами попередніх інстанцій висновку експерта складеного експертом Оцалюком В.М від 09.09.2018 № 19-ОВМ/18 не може бути перевірена й спростована судом касаційної інстанції з урахуванням того, що відповідний висновок, за змістом статті 104 ГПК України, є доказом зі справи. Згідно з частиною другою статті 300 названого Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
69. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
70. Недодержання стороною в судах попередніх інстанцій свого процесуального обов`язку щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, в силу того ж положення ГПК України не може бути надолужене в суді касаційної інстанції.
71. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржників через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
72. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип юридичної визначеності, складовою якого є принцип res judicata.
73. Базове тлумачення принципу res judicata, вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
74. Колегія суддів касаційної інстанції звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", в яких послідовно зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
75. Верховний Суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
76. Звертаючись з касаційною скаргою, третя особа не спростувала наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
77. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
78. Понесені третьою особою у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу компанії Тева Фармасьютікал Індастріз Лтд. (Teva Pharmaceutical Industries Ltd.) залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 у справі № 910/16863/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова