ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17396/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - Міністерства оборони України - не з`яв.,
відповідача - державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" - не з`яв.,
розглянув у закритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - Завод)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020
(головуючий суддя - Грек Б.М., судді Верховець А.А. і Чорногуз М.Г.)
зі справи № 910/17396/18
за позовом Міністерства оборони України (далі - Міністерство)
до Заводу
про стягнення 48 826 452,47 грн.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 48 826 452,47 грн., у т.ч.: 21 186 684,68 грн. - пеня в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких прострочено виконання, за кожний день прострочення; 15 808 425,38 грн. - штраф за прострочення надання послуг понад 30 днів і 11 831 342,41 грн. - за обліковою ставкою НБУ від суми невикористаних коштів.
2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2019 (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020: позов задоволено частково; із Заводу стягнуто на користь Міністерства пеню в сумі 3 385 315,56 грн. і відповідну суму витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
4. Рішення та постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначеній сумі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Завод, як він зазначає, "не оспорюючи постанову по суті позовних вимог", вважає, що "апеляційним судом здійснено неправильний розподіл судових витрат та безпідставно стягнуто з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України судовий збір у повному обсязі сплачений за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги". У зв`язку з цим Завод просить "скасувати п.2 постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 910/17396/18 щодо стягнення з державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 490 971,00 грн. У цій частині залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі № 910/17396/18. В інших частинах постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі № 910/17396/18 залишити без змін".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Судом апеляційної інстанції на підставі його помилкових висновків (пункти 8.4, 9.3 оскаржуваної постанови) стягнуто з відповідача судовий збір у повному обсязі, що сплачувався позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Доводи позивача
7. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та відсутність підстав для задоволення скарги.
МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
8. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої і апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем укладено державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням від 22.12.2017 № 342/3/5/17/78 (далі - Контракт) щодо виконання у 2017 - 2018 роках робіт (надання послуг) з капітального ремонту виробів за номенклатурою, етапами, в обсягах та у строки, визначені в календарному плані.
10. На виконання умов Контракту позивач здійснив попередню оплату в сумі 154 000 000 грн.
11. Станом на 07.12.2018 відповідачем порушені строки надання послуг за Контрактом, що й стало підставою для подання позову в даній справі.
12. Позивачем було порушено строки виконання своїх зобов`язань з поставки виробів у ремонт до відповідача (визначені пунктом 3.1 Контракту), що мало наслідком порушення термінів надання відповідачем послуг за Контрактом. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Позовна вимога про стягнення суми штрафних санкцій підлягає задоволенню у загальному розмірі 3 385 315,56 грн. (згідно з поданим відповідачем суду контррозрахунком).
13. З огляду на викладене суд першої інстанції поклав витрати зі сплати судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і стягнув з відповідача на користь позивача 50 779,73 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
14. Зі свого боку, суд апеляційної інстанції:
- погодився "з доводами місцевого суду про зменшення розміру штрафних санкцій";
- послався на пункт 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", за яким у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено;
- стягнув із Заводу на користь Міністерства "судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 490 971 грн. (один миль он чотириста дев`яносто тисяч дев`ятсот сімдесят одна грн. 00 коп.)" (пункт 2 резолютивної частини постанови апеляційної інстанції).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
15. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
16. Суд апеляційної інстанції, зазначивши в оскаржуваній постанові про "зменшення розміру штрафних санкцій", не врахував, що в дійсності жодного такого зменшення у розгляді даної справи не відбулося. Названий суд помилково ототожнив часткове задоволення позовних вимог про стягнення сум штрафних санкцій, здійснене у зв`язку з лише частковою, а не повною обґрунтованістю таких вимог, - із зменшенням розміру штрафних санкцій (неустойки), яке може здійснюватися судом на підставі статей 223 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.
17. Суд апеляційної інстанції також необґрунтовано послався на постанову пленуму Вищого господарського суду України (див. абзац третій пункту 14 даної постанови Верховного Суду). Вказаний апеляційною інстанцією підпункт 4.3 пункту 4 згаданої постанови Вищого господарського суду України ґрунтувався на положенні пункту 3 статті 83 ГПК України в редакції, яка на час прийняття оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вже не була чинною.
До того ж, як вже зазначалося, в даній справі мало місце не зменшення суми штрафних санкцій судом, а часткова відмова суду у стягненні сум цих санкцій у зв`язку з необґрунтованістю (також частковою) відповідних вимог.
18. У пункті 1 резолютивної частини оскаржуваної постанови апеляційної інстанції зазначено, що рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у цій справі залишається без змін.
Однак у пункті 2 резолютивної частини тієї ж постанови апеляційної інстанції вказується про стягнення з відповідача судового збору за подання як апеляційної скарги, так і позовної заяви (хоча в рішенні місцевого господарського суду від 03.12.2019 вже зазначалося про стягнення з відповідача суми судового збору, - див. пункт 13 цієї постанови Верховного Суду). Тобто, зазначаючи про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційний господарський суд фактично все ж змінив його (у частині стягнення судових витрат), не вказавши однак, про таку зміну в резолютивній частині своєї постанови. Тобто пункти 1 і 2 резолютивної частини оскаржуваної постанови, по суті, суперечать один одному.
19. Також наявна невідповідність між залишенням апеляційної скарги Міністерства без задоволення (пункт 1 резолютивної частини оскаржуваної постанови) і стягненням на його користь із Заводу судового збору за подання апеляційної скарги (пункт 2 тієї ж частини). Такий розподіл судового збору суперечить наведеним приписам частини першої статті 129 ГПК України.
20. У зв`язку з наведеним не можуть вважатися прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у т.ч. щодо правильності застосування апеляційним господарським судом згаданого підпункту 4.3 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
21. Таким чином, судом апеляційної інстанції у розгляді та вирішенні питань розподілу судових витрат зі справи порушено частину першу статті 129 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині такого розподілу. Це є підставою для скасування оскаржуваної постанови у відповідній частині, а саме пункту 2 резолютивної частини зазначеного судового рішення (з визначенням пункту 3 тієї ж резолютивної частини як пункту 2). У решті зазначену постанову слід залишити без змін. Касаційна ж скарга, відповідно, підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 300 308 311 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" задовольнити.
2. Скасувати пункт 2 резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 зі справи № 910/17396/18.
У зв`язку з цим пункт 3 тієї ж частини вважати пунктом 2.
У решті зазначену постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов