ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17923/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу
Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022
у складі колегії суддів: Буравльов С.І., (головуючий), Шапран В.В., Андрієнко В.В.,
та на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022
у складі судді: Чебикіної С.О.
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 25 353,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовної заяви
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - позивач, ТОВ "Маркс.Капітал") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач, МТСБУ) про стягнення з відповідача 2 428,48 грн. - 3% річних, 15 753,97 грн. - інфляційних втрат, 7 171,47 грн. - пені на підставі статей 624 625 992 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування".
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у зв`язку із визнанням банкрутом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна") на підставі статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, право вимоги якої у останнього виникло на підставі укладення договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-04/2016 від 30.04.2016.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
2. 26.10.2015 у місті Києві на Червонозоряному проспекті відбулася ДТП за участю транспортного засобу "Skoda", д.р.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Opel Vectra", д.р.з. НОМЕР_2 .
3. Постановою Солом`янського суду міста Києва 24.12.2015 у справі № 760/21779/15-п водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом "Skoda", д.р.з. НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
4. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Skoda", д.р.з. НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ "СК "Україна" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5560024 від 19.01.2015.
5. Відповідно до звіту № 192/01-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 22.01.2016, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Opel Vectra, д.р.з. НОМЕР_3 в результаті ДТП, становить 33 502,96 грн.
6. 05.02.2015 власник автомобіля "Opel Vectra", д.р.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 подала до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування.
7. 01.04.2016 між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С. (далі - ФОП Шиян Д.С.) укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ОСОБА_4 відступила ФОП Шиян Д.С. права вимоги в зобов`язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
8. 30.04.2016 між ФОП Шиян Д.С. та ТОВ "Маркс.Капітал" укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-04/2016 (далі - Договір).
8.1. Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1.
8.2. Згідно з п. 1.2 Договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
8.3. За змістом пункту 1 додатку № 1 до Договору факторингу зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1., розмір переданого права вимоги 28 685,88 грн.
9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".
10. 12.10.2018 позивачем подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі № 910/842/18 з детальним розрахунком заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед позивачем, в тому числі за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору (полісу) № АІ/5560024 від 19.01.2015.
11. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за договором № 5/30-04/2016 від 30.04.2016.
12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.
13. У зв`язку з ліквідацією ПрАТ "СК "Україна" 10.09.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування в розмірі 54 039,80 грн., з яких: 28685,88 грн. завданих збитків, 7 171,47 грн. пені, 15 753,97 грн. інфляційних втрат та 2 428,48 грн. 3% річних.
13.1. На підставі рішення МТСБУ № 3.1-05/30770 від 20.09.2019 відповідач виплатив позивачу 28 685,88 грн. відшкодування шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/17923/21 позов задоволено повністю;
стягнуто з МТСБУ (ідентифікаційний код: 21647131) на користь ТОВ "Маркс.Капітал" (ідентифікаційний код: 37686922) 15 753,97 грн. - втрат внаслідок інфляції, 2 428,48 грн. - 3% річних з простроченої суми, 7 171,47 грн. - пені, 2 270,00 грн. судового збору, 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
14.1. Суд встановив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - ПрАТ "СК "Україна" та закрито провадження у справі.
14.2. Зазначеною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
14.3. Також суд встановив, що станом на момент звернення позивача із позовом у цій справі до суду його визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна" - банкрута із грошовими вимогами, в тому числі, в розмірі 54 039,80 грн. Заявлені кредитором вимоги складаються із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов`язаннях, що виникли на підставі договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів..
14.4. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про те, що розмір грошової вимоги, а саме розмір завданого збитку, 3% річних; розмір інфляційних втрат; та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" встановлені у справі про банкрутство, мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.
14.5. Суд, з посиланням на пункт 20.3 статті 20 та статтю 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зазначив, що в цьому випадку має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України) суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
14.6. Зважаючи на перехід до позивача прав вимоги до відповідача зі сплати спірного страхового відшкодування, а також враховуючи оплату МТСБУ лише тіла цього відшкодування, суд дійшов висновку про доведеність заявлених позивачем як новим кредитором грошових вимог про стягнення з відповідача 15 753,97 грн. втрат внаслідок інфляції, 2 428,48 грн. 3% річних з простроченої суми, 7 171,47 грн. пені за розрахунком позивача.
14.7. Суд визнав необґрунтованими посилання відповідача про те, що перебіг позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом суперечать вимогам статті 264 ЦК України, оскільки такий строк був перерваний пред`явленням позивачем кредиторських вимог у справі № 910/842/18 та після ухвалення рішення про ліквідацію страховика цивільної відповідальності винуватця ДТП не сплив.
14.6. Позивач просив суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого ним надано договір про надання професійної правової допомоги № 11/2020 від 26.10.2020, ордер адвоката серія ВІ № 1033616, акт надання послуг від 19.10.2021, з огляду на надану оцінку яким суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 апеляційну скаргу МТСБУ залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/17923/21 залишено без змін.
15.1. Колегія суддів апеляційного господарського суду, зіславшись на пункт 20.3 статті 20 та підпункт "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зазначила, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплат суми страхового відшкодування, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
15.2. Твердження відповідача стосовно початку перебігу строку позовної давності з моменту настання ДТП, а не з моменту визнання ПрАТ "СК "Україна" банкрутом колегією суддів відхилені, оскільки, з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникло з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство.
15.3. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про те, що позивачем не пропущено позовну давність, оскільки закінчення спеціального річного строку позовної давності припало на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", який станом на час ухвалення оскаржуваного рішення було продовжено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Не погодившись із наведеними судовими рішеннями, МТСБУ звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі № 910/17923/21 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 з вимогою оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Рух касаційної скарги в Верховному Суді
17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/17923/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: судді Ткаченко Н.Г. - головуючої, суддів Огородніка К.М., Жукова С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2022.
17.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено касаційне провадження у справ № 910/17923/21 до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/16820/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
18. У зв`язку з припиненням повноважень судді Ткаченко Н. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/17923/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: судді Погребняк В.Я. - головуючий, судді - Васьковський О.В., Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023.
19. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 прийнято до провадження справу № 910/17923/21 за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.12.2022 справу № 910/16820/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
20.1. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/20 оприлюднено 25.07.2023.
21. 14.08.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання МТСБУ про поновлення провадження у справі № 910/17923/21; в якому заявник просить врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/20, задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі, здійснити розподіл судових витрат.
22. Ухвалою від 14.08.2023 Верховний Суд задовольнив клопотання МТСБУ про поновлення провадження у справі № 910/17923/21;
поновив касаційний розгляд у справі № 910/17923/21 за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (МТСБУ)
23. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, невірне застосування норм матеріального права та в якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і в контексті цієї підстави зазначає таке:
- справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (полягає у тому, що правозастосування стосовно покладення на МТСБУ відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика члена МТСБУ, що визнаний банкрутом (щодо стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат) стосується необмеженої кількості осіб, як потерпілих, що потрапляють у ДТП та порушує принцип індивідуальності юридичної відповідальності);
- справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб у сфері виконання обов`язків страховиків - членів МТСБУ, які на сьогоднішній день перебувають у процесі добровільної ліквідації;
- справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильного застосування судами норми матеріального права, а саме підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 та підпункту "а" пункту 41.2. статті 41 Закону № 1961-IV, щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
23.1. У якості підстави визначеної частиною другою статті 287 ГПК України скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норм пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 і як наслідок неврахування судом касаційної інстанції, що МТСБУ є спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування та є юридичною особою приватного права, а отже у даному правовому висновку не в повній мірі було розглянуто всі аспекти, які стосуються виконання обов`язків покладених Законом № 1961-IV на скаржника.
23.2. МТСБУ посилається на те, що воно не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПрАТ ?СК ?Україна? ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.
23.3. Скаржник зазначає, що Закон № 1961-IV та акти, прийняті МТСБУ, не передбачають віднесення до витрат, які здійснюються за рахунок фонду захисту потерпілих, сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення страховиком виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування. При цьому відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 протоколу президії від 17.11.2005 № 144 витрати, які виникли внаслідок неналежного виконання Дирекцією МТСБУ своїх зобов`язань щодо проведення регламентних виплат за рахунок фонду захисту потерпілих, а саме сплата пені, штрафів та моральної шкоди, здійснюються за рахунок кошторису витрат на утримання Бюро.
23.4. Скаржник також вважає, що, оскільки Закон № 1961-IV та статут МТСБУ не містять вимог про виконання Бюро обов`язку зі сплати пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV, ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на загальних підставах або Закону про банкрутство), чинного на час ліквідації ПрАТ ?СК ?Україна?.
23.5. Скаржник наголошує, що гарантійні функції МТСБУ щодо виконання зобов`язання страхової компанії, що визнана банкрутом та/або ліквідована визначені у підпункті "ґ" пункту 41.1. статті 41 та у підпункті "а" пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV і завданням МТСБУ є саме відшкодування шкоди в той час як нараховані вимоги щодо трьох процентів річних, інфляційних втрат відповідно до приписів частини п`ятої статті 45 Закону про банкрутство та ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 є повністю погашеними.
23.6. З посиланням на висновок науково-правової експертизи, виконаний на запит скаржника, щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н. М. Пархоменко, касатор зазначає, що до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується, зі сплати пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплата МТСБУ регламентної виплати, передбаченої підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону, в розмірі оціненої згідно з таким Законом № 1961-IV (статті 9, 22-31) шкоди є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону переходять до МТСБУ.
23.7. До вимог кредиторів зі сплати суми пені, 3% річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування страховиком-банкрутом мають застосовуватися положення Закону про банкрутство та КУзПБ на загальних підставах, за якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(ТОВ "Маркс.Капітал")
24. 03.11.2022 на електронну адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Маркс.Капітал" просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення та викладено спростування доводів касаційної скарги МТСБУ, в тому числі, спростування наявності підстав для касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
24.1. Позивач зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, постанова КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, постанови КЦС ВС від 29.06.2022 у справі № 756/953/18, від 13.07.2022 у справі № 345/1940/20, не містять суперечностей у висновках, на які вказує скаржник, отже, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є надуманою.
24.2. Позивач вважає, що в суду не було підстав для відкриття провадження за касаційною скаргою МТСБУ, оскільки наведені ним обґрунтування не свідчать про наявність передбачених законом підстав для розгляду судом касаційної інстанції малозначної справи стосовно того, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки виняткове значення справи аргументується ним через незгоду з постановою КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, а також через неврахування судами особливого статусу МТСБУ.
24.3. У спростування доводів касаційної скарги ТОВ "Маркс.Капітал" наводить наступні пояснення
- метою позиції скаржника є звуження гарантійної функції МТСБУ у випадках, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, натомість цей закон наголошує на повноті захисту прав потерпілого, зокрема стаття 3, пункт 20.3 статті 20, статті 39, 41 Закону № 1961-IV;
- щодо доводів скаржника стосовно гарантійної функції МТСБУ у випадках передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV за твердженням ТОВ "Маркс.Капітал" зазначений закон не містить норм, які говорять, що після настання визначених обставин обсяг прав потерпілого звужується до наявності одного права, а саме "права отримати тіло страхового відшкодування";
- щодо доводів скаржника стосовно відсутності у нього обов`язку виконувати договір в частині пені за твердженням ТОВ "Маркс.Капітал" положення Закону № 1961-IV не виділяють: 1) потерпілих осіб, які передбачені підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 зазначеного закону, як таких, що не мають права на отримання пені передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV; 2) інших категорій потерпілих осіб визначених пунктом 41.1. статті 41 зазначеного закону, як таких, що мають право на отримання пені передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV;
- щодо доводів скаржника стосовно відсутності у нього обов`язку виконувати договір страхування в частині інфляційного збитку та трьох процентів річних за користування чужими коштами позивач стверджує, що Закон № 1961-IV не містить норм, які говорять, що після настання обставин, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 обсяг прав звужується за рахунок прав передбачених статтею 625 ЦК України, навпаки положення зазначеного закону містять норми, які говорять про необхідність виконання відповідачем всіх зобов`язань за договором страхування.
24.4. Також, до відзиву ТОВ "Маркс.Капітал" долучено копію науково-правового висновку від 17.10.2022, підготовленого виконуючим обов`язків завідувача кафедри цивільного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо застосування аналогії закону та аналогії права згідно підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV, який, на його думку, відповідає вимогам статті 108 ГПК України та може бути врахований попри те, що йому не надавали оцінку суди попередніх інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
25. Вирішуючи наведені в пунктах 23 та 24 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.
Щодо покладення на МТСБУ відповідальності за порушення грошового зобов`язання (три проценти річних та інфляційні втрати) страховика-члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та ліквідований
26. Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166 1167 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.
26.1. Системний аналіз зазначених статей свідчить про те, що особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
27. Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
28. У статті 999 ЦК України унормовано, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
28.1. При цьому Законом України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності).
29. Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
29.1. Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.
29.2. При цьому системний аналіз статей 3, 4 Закону № 1961-IV дає підстави для висновку про те, що страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок ДТП та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі у випадках, передбачених Законом № 1961-IV, за рахунок МТСБУ.
30. Як визначає стаття 39 Закону № 1961-IV, Бюро є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.
30.1. Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону № 1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій на умовах, передбачених цим Законом.
32. Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
33. Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону № 1961-IV, відповідно до пункту 20.1 якої у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.
33.1. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону № 1961-IV).
33.2. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV).
33.3. У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.
33.4. Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.
34. Ліквідація юридичної особи - страховика у зв`язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону про банкрутство, який був чинний на час порушення справи про банкрутство ПрАТ "СК "Україна" із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.
34.1. Так, частиною сьомою статті 87 Закону про банкрутство було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.
З огляду на зазначене однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов`язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування.
35. Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.
35.1. При цьому регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.
35.2. Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.
35.3. Водночас пунктом 41.3 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
36. Пунктом 22.2 Закону № 1961-IV передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
36.1. Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону № 1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.
36.2. Разом з тим цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV.
37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).
38. Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.
З огляду на зазначене, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.
39. Разом з тим МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.
39.1. Тобто МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.
39.2. При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.
39.3. Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до МТСБУ потерпілої особи за таким відшкодуванням.
39.4. Тобто, МТСБУ у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від ДТП особою (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від19.07.2023 у справі № 910/16820/21, постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/16777/21, від 21.08.2023 у справі № 910/19818/21).
Щодо суті спору та доводів касаційної скарги
40. Предметом спору в цій справі є вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до МТСБУ про стягнення 2 428,48 грн. - 3% річних, 15 753,97 грн. - інфляційних втрат, 7 171,47 грн. - пені, нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - ПрАТ ?СК ?Україна?, щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування, у тому числі за договором страхування, право вимоги за яким набув позивач.
41. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
41.1. Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
41.2. Отже, у випадку несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.
42. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
43. У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.
43.1. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
44. Разом із цим МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.
44.1. Положення Закону № 1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.
44.2. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів/майна, тому лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування.
44.3. З огляду на зазначене, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми виникає у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від19.07.2023 у справі № 910/16820/21).
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати не допустило прострочення виконання цього зобов`язання. При цьому МТСБУ здійснено виплату страхового відшкодування, а інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат залишена відповідачем без задоволення
45.1. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на те, що обґрунтування доводів позивача та встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було допущено ліквідованим страховиком - ПрАТ ?СК ?Україна?, а не відповідачем, яким є МТСБУ.
45.2. З огляду на зазначене відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону № 1961-IV.
45.3. Отже, оскаржені рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову ТОВ "Маркс.Капітал" у задоволенні позову про стягнення з МТСБУ 2 428,48 грн. - 3% річних, 15 753,97 грн. - інфляційних втрат, 7 171,47 грн. - пені втрат в повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
47. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
48. Ураховуючи зазначені норми законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, у зв`язку із чим касаційна скарга підлягає повному задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
49. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
50. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
51. Згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
52. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення - про відмову у задоволенні позову, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 311 314 315 317 326 327 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 910/17923/21.
3. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (вул. Колективна, 10, м. Полтава, ідентифікаційний код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, ідентифікаційний код 21647131) - 3 405 грн. 00 копійок (три тисячі чотириста п`ять гривень) відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 4 540 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
В.В. Білоус
О.В. Васьковський