ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/19407/21 (910/1125/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллар",
відповідач (боржник) - Приватне акціонерне товариство "Квазар",
скаржник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.),
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу
BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.)
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 02.11.2022
у складі судді: Івченко А.М.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 01.02.2023
у складі колегії суддів: Доманської М.Л., (головуючий), Гарник Л.Л.,
Пантелієнка В.О.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"
до Приватного акціонерного товариства "Квазар"
про зобов`язання повернути майно
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.)
до Приватного акціонерного товариства "Квазар"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи № 910/19407/21
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс"
до Приватного акціонерного товариства "Квазар"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Квазар" (далі - боржник, ПрАТ "Квазар");
визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" (далі - ТОВ "Централ Фінанс") до ПрАТ "Квазар" в розмірі 115 571 350,16 грн.;
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Квазар", а також вирішено інші процедурні та процесуальні питання.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллар" (далі - ТОВ "Піллар") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до ПрАТ "Квазар" про зобов`язання повернути за актом приймання-передачі станок різки алмазним дротом DW288P6-03 у складі всіх його частин, вказаних у Додатку № 1 до Договору оренди майна № 170901/1 від 01.09.2017.
2.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення дії договору оренди відповідач, порушуючи умови Договору оренди, не повернув позивачу майно, передане йому за договором оренди.
3. Справа слухалась неодноразово.
4. Постановою Верховного Суду від 05.10.2021 касаційну скаргу ПрАТ "Квазар" задоволено частково;
постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 у справі № 910/1125/19 скасовано;
справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4.1. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові від 04.09.2018 у справі № 925/1223/17 щодо застосування положень статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4.2. Підставою для направлення справи на новий розгляд стало також і те, що суди не встановили правових підстав володіння/користування відповідачем спірним майном, в тому числі й після реалізації спірного майна з електронних торгів, які згодом були визнані недійсними, не з`ясували чи спірне майно було передано на зберігання у межах виконавчого провадження, не встановили місце та правовий режим перебування спірного майна.
5. 24.11.2021 на адресу суду від BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) надійшла заява з самостійними вимогами до ПрАТ "Квазар" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
5.1. Вимоги заявника обґрунтовані порушенням його прав як власника майна, яке є предметом спору у цій справі та яке було передано ТОВ "Піллар" у користування на підставі Договору лізингу обладнання № 170804 від 04.08.2017, однак протиправно утримується відповідачем після припинення дії Договору оренди майна № 170901/1 від 01.09.2017, укладеного між ТОВ "Піллар" та ПрАТ "Квазар".
Розгляд справи місцевим господарським судом та прийняте ним рішення
6. Ухвалою місцевого господарського суду від 02.11.2022 у справі № 910/19407/21 (910/1125/19) заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) про витребування майна з чужого незаконного володіння повернуто без розгляду;
заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) про вжиття заходів забезпечення позову повернуто без розгляду.
6.1. Місцевий суд, з урахуванням положень статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пояснень заявника, дійшов висновку про повернення заяви без розгляду, оскільки під час розгляду заяви та заявником не усунуто недоліки, про які були зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.09.2022.
6.2. З огляду на зазначене суд також повернув BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) заяву про вжиття заходів забезпечення позову без розгляду.
Розгляд справи в господарському суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
7. Постановою від 01.02.2023 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу BSB Cooperatieve U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) залишив без задоволення;
ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 - залишив без змін.
7.1. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позов про витребування майна з чужого незаконного володіння має майновий характер, оскільки заявником додано до позовної заяви копію договору лізингу обладнання від 04.08.2017 № 170804, укладеного між BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.; лізингодавець) та ТОВ "Піллар" (лізингоодержувач), та відповідно до пункту 1.2 якого вартість майна, яке є предметом спору у цій справі, становить 519 586,08 євро, що на момент подання позову еквівалентно 15 709 346,31 грн.
7.2. Також апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, тому BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) повинно було сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру (про витребування майна з чужого незаконного володіння) у розмірі 1,5 відсотка ціни позову (з урахуванням вартості спірного майна у позадоговірних зобов`язаннях)
7.3. Оскільки BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 не виконало, в ухвалі від 02.11.2022 суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для повернення без розгляду заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про витребування майна з чужого незаконного володіння та, відповідно, заяви про вжиття заходів забезпечення позову, як заяви, що є похідною від заяви про витребування майна в цьому випадку.
7.4. Доводи скаржника про тривалість розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову понад два дні з дня її надходження, апеляційний суд відхилив, оскільки в цьому випадку заява про забезпечення позову не є заявою, яка подана до подання позову. Крім того суд врахував, що нормами ГПК України не заборонено здійснення судом розгляду заяви про забезпечення позову у судовому засіданні, а тому розгляд такої заяви в судовому засіданні не є процесуальним порушенням.
7.5. Суд зауважив, що скаржник не позбавлений доступу до суду в цьому випадку, а BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) має можливість звернутись з відповідним позовом до суду у разі сплати судового збору у порядку та розмірі, встановленому чинним законодавством.
7.6. Доводи скаржника щодо різного вирішення одного і того ж питання судом суд не взяв до уваги, оскільки ухвалою від 30.11.2021 місцевий суд лише витребував оригінал платіжного доручення. Враховуючи, що цей недолік заявником було усунено, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 прийнято заяву BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) до розгляду та об`єднано позовну заяву в одне провадження з первісним позовом.
7.7. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
8. BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) 22.02.2023 звернулось з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 910/19407/21 (910/1125/19).
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/19407/21 (910/1125/19) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Жуков С.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023.
10. Ухвалою від 15.03.2023 Верховний Суд прийняв касаційну скаргу BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) у справі № 910/19407/21 (910/1125/19) Господарського суду м. Києва до провадження та постановив здійснити перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 02.11.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;
10.1. надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.03.2023;
10.2. витребував з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/19407/21 (910/1125/19);
10.4. справа № 910/19407/21 (910/1125/19) надійшла до Верховного Суду 27.03.2023у кількості 7 томів із супровідним листом від 22.03.2023 №910/19407/21(910/1125/19)/1802/2023 з Господарського суду міста Києва.
11. Від арбітражного керуючого Новика Є.М. надійшов відзив на касаційну скаргу BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.), в якій ліквідатор ПрАТ "Квазар" просив відмовити у задоволенні зазначеної касаційної скарги.
12. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 16.11.2022 № 2738-IX), та огляду на обставини, зазначені в п.п. 10.4. цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 910/19407/21 (910/1125/19) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.))
13. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій допустили порушення пункту 2 частини першої статті 164, пункту 2 частини першої статті 163, частини одинадцятої, тринадцятої статті 176, частини четвертої статті 236 ГПК України та частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час визначення позовної вимоги як майнової.
13.1. Скаржник аргументував, що за своєю суттю позовна вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не направлена на її "збагачення", яке можна оцінити вартісно, а безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін, не буде змінено власника майна, а лише буде зобов`язано відповідача передати майно її власнику. Спір не стосується підтвердження права власності на спірний станок, тому позовна заява у цьому випадку має немайновий характер.
13.1.1. Водночас скаржник зазначив, що словесне формулювання "витребування майна з чужого незаконного володіння" не означає, що така вимога пред`явлена виключно в порядку віндикації (статті 387 388 ЦК України), оскільки така вимога може бути пред`явлена і в порядку кондикції (статті 1212 - 1215 ЦК України), що підтверджується судовою практикою (постанови ВП ВС від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 і від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19). Відтак, на думку скаржника, ПрАТ "Квазар" зобов`язане повернути в натурі спірне майно скаржнику.
13.2. Також скаржник зауважив, що суди не зазначили в чому саме полягає винятковість випадку, що зумовив призначення до розгляду заяви про забезпечення позову в судовому засіданні, а також чому наданих пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову.
13.3. Крім того суд першої інстанції розглядав заяву про забезпечення позову понад два місяці, позаяк відповідно до частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, чим допустив порушення норм процесуального права щодо строку розгляду заяви про забезпечення позову.
13.4. Крім того скаржник доводив, що представник ПрАТ "Квазар" у клопотанні про встановлення недоліків позовної заяви не навів жодних нових обставин чи підстав порівняно з тими, які були зазначені в клопотанні про виправлення описки, за результатами розгляду якої було прийнято ухвалу суду від 30.11.2021.
13.5. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за участю суддів, яким було заявлено відвід, чим порушив вимоги статей 35, 39, частини четвертої статті 11 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, на думку скаржника, суд розглянув справу за відсутності її учасників, оскільки вони не були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (ліквідаторів Кучака Ю.Ф. та Новика Є.М.), а також за відсутності учасника справи, який не зміг взяти участь у судовому засіданні з поважних причин, чим допустив порушення частини першої статті 9, статей 42, 202, частини дванадцятої статті 270 ГПК України.
13.6. Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано висновки, викладені в ухвалі, а не постанові касаційного суду, чим порушеному вимоги частини четвертої статті 236 ГПК України. На думку скаржника, при обґрунтуванні своїх висновків апеляційний суд в оскаржуваній постанові від 01.02.2023 послався на позицію Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 03.01.2023 у справі № 5011-15/2045-2012 (910/16312/20), що не відповідає вимогам частини четвертої статті 236 ГПК України. При цьому апеляційний суд взагалі не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 905/98/20, а також хоч і формально послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 905/105/20, однак не врахував їх загальний зміст та суть.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
17. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.6. описової частини цієї постанови.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
14. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) до ПрАТ "Квазар" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
15. Об`єктом судового розгляду є ухвала Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/19407/21 (910/1125/19), якою заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) про витребування майна з чужого незаконного володіння та про вжиття заходів забезпечення позову повернуто без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
16. За змістом статей 4 14 ГПК України вбачається, що процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду юридичним особам за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також особам, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності як однієї із засад господарського судочинства.
17. За змістом статей 161 162 164 ГПК України вбачається, що при розгляді справ судом в порядку позовного провадження позивач викладає письмово вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування у позовній заяві, до якої додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
18. Приписами статті 174 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
19. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. При цьому, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху ухвалюється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
20. В подальшому, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
21. Разом з тим частиною четвертою статті 174 ГПК України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у вигляді повернення позовної заяви без розгляду, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена до апеляційного суду, а разом із постановою апеляційного суду, прийнятою за результатами її апеляційного перегляду, - і до суду касаційної інстанції.
22. Згідно з частинами одинадцятою, тринадцятою статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
22.1. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
22.2. Зазначені процесуальні норми не містять жодних застережень щодо допустимості залишення позову без розгляду виключно до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у разі, якщо позивач не усунув недоліків оформлення позовної заяви, які полягають у несплаті або недоплаті судового збору. Такий висновку зазначено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.05.2021 у справі № 910/5120/20.
Щодо розгляду касаційної скарги по суті
23. З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2021 на адресу суду від BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) надійшла заява третьої особи з самостійними вимогами до ПрАТ "Квазар" про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке є предметом спору у цій справі та було передано ТОВ "Піллар" у користування на підставі Договору лізингу обладнання № 170804 від 04.08.2017, однак, на думку заявника, протиправно утримується відповідачем після припинення дії Договору оренди майна № 170901/1 від 01.09.2017, укладеного між ТОВ "Піллар" та ПрАТ "Квазар".
24. Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 28.09.2022 Господарський суд міста Києва зазначену заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору залишив без руху;
встановив BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) строк десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків заяви; встановив BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) спосіб усунення недоліків заяви шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 233 370,19 грн.
24.1. При цьому зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що місцевий суд, здійснюючи розрахунок судового збору, який підлягає сплаті за подання ліквідатором позивача позову з віндикаційними вимогами до відповідача про витребування майна, виходив із того, що спір носить майновий характер, а суму судового збору, який підлягає сплаті, суд розрахував за вартістю майна, зазначеною у наданій копії договору лізингу обладнання №170804 від 04.08.2017.
25. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, зазначені в пунктах 13-13.1.1. описової частини цієї постанови, з огляду на таке.
26. Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
26.1. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
26.2. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
26.3. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).
26.4. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 та у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них у цій справі.
27. Зі змісту наявної в матеріалах справи заяви скаржника вбачається, що позовною вимогою є витребування майна - станок різки алмазним дротом DW288P6-03, а правовою підставою заявник визначив положення статті 387 ЦК України, а не на підставі статей 1212 - 1215 ЦК України.
27.1. Крім того судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість майна, яке є предметом спору становить 519 586,08 євро, що в еквіваленті на момент подання позову становить 15 709 346,31 грн.
27.2. Також з матеріалів справи та поданого ліквідатором ПрАТ "Квазар" відзиву вбачається, що така вимога не має безспірний характер, а право власності не підтверджене під час розгляду справи судами попередніх інстанцій доказами в порядку, передбаченому положеннями статей 74 76-77 ГПК України, а також не визнається іншими учасниками цієї справи.
27.3. Доводи скаржника, викладені у пункті 13.6. описової частини цієї постанови, також не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій про те, що спір у справі про витребування рухомого майна (станка різки алмазним дротом DW288P6-03), з визначеною вартістю такого майна (15 709 346,31 грн.) та наявністю спору щодо його власника, є майновим спором.
З огляду на зазначене скаржник дійшов помилкового висновку про те, що спір у справі про витребування рухомого майна (станка різки алмазним дротом DW288P6-03), з визначеною вартістю такого майна (15 709 346,31 грн.) та наявністю спору щодо його власника, має немайновий характер.
28. Порядок та розмір справляння судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір", відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 якого подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з урахуванням сплачених 2 270,00 грн. суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що заявник повинен був здійснити сплату судового збору в розмірі 233 370,19 грн. (15 709 346,31*1,5% - 2 270,00).
29. Враховуючи те, що у встановлені ухвалою Господарського суду и. Києва від 28.09.2022 строки BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) не усунуло недоліки зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано повернув заяву скаржнику на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.
30. Зазначене також спростовує доводи скаржника щодо необґрунтованого повернення місцевим судом заяви про забезпечення позову, оскільки зазначена заява була подана з метою забезпечення в подальшому виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) про витребування майна з чужого незаконного володіння.
31.1. Тобто зазначені заяви є взаємопов`язаними, а заява про забезпечення позову за своєю суттю є похідною заявою від заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та не може розглядатись окремо, без наявності первісної вимоги заявника - витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки спрямована на забезпечення виконання саме цієї вимоги.
32. Доводи, викладені у пунктах 13.4 колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки в цьому випадку скаржником оскаржується не процесуальні дії чи бездіяльність інших осіб, а судове рішення, за результатами якого було повернуто заяву скаржника з огляду на несплату визначеного Законом судового збору.
33. Крім того колегія суддів звертає увагу на неправильне тлумачення скаржником підстав та наслідків відводу/самовідводу судді відповідно до статей 32 39 40 ГПК України з огляду на таке.
33.1. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 20.01.2022 місцевий господарський суд передав справу № 910/1125/19 за позовом ТОВ "Піллар" до ПрАТ "Квазар" про зобов`язання повернути майно та за заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) до ПрАТ "КВАЗАР" про витребування майна з чужого незаконного володіння до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/19407/21 про банкрутство ПрАТ "КВАЗАР", а ухвалою від 06.06.2022 Господарський суд міста Києва у складі судді Яковенко А.В. прийняв зазначену справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання в межах справи про банкрутство.
33.2. Водночас з матеріалів справи вбачається, що скаржником було заявлено відвід судді Яковенко А.В. При цьому ухвалами від 18.07.2022 суддя в задоволенні заяви представника BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) про відвід судді Яковенко Анни Валеріївни від розгляду справи №910/19407/21 (910/1125/19) відмовила, а також задовольнила самовідвід судді Яковенко Анни Валеріївни від розгляду справи №910/19407/21 (910/1125/19). Справа була передана уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
33.3. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2022 справу № 910/19407/21 (910/1125/19) передано судді Івченко А.М., який ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 зазначену справу прийняв до провадження.
33.4. З матеріалів справи вбачається, що підготовче засідання неодноразово відкладалось, розгляд справи по суті не здійснювався.
33.5. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 32, частини першої статті 39, частини першої статті 40 ГПК України, наслідком задоволення заяви про відвід (самовідвід) на стадії підготовчого провадження є здійснення розгляду справи спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
33.6. Водночас системний аналіз частини першою статті 177, частини другої статті 182 ГПК України дає підстави для висновку, що за наявності заяви/клопотання одного з учасників справи суд не позбавлений права на стадії підготовчого провадження також розглянути питання щодо відповідності сплаченого заявником розміру судового збору вимогам Закону.
33.7. Крім того, оскільки суддя Івченко А.М. не був задіяний під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі та щодо встановлення обставин сплати/не сплати судового збору, а, відтак, не був позбавлений права повторно здійснити перевірку розміру сплаченого судового збору в межах підготовчого провадження (до розгляду справи по суті).
34. Верховний Суд, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 910/5120/20, частково погоджується із доводами скаржника про неправильне застосування судом положень статті 174 ГПК України, оскільки в цьому випадку провадження у справі вже було відкрито судом, тому, за наявності недоліків, не усунутих заявником, суд мав застосувати пункт 8 частини першої статті 226 ГПК.
34.1. Разом з тим помилкове застосування судами попередніх інстанцій зазначених положень ГПК України не спростовує обов`язку BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей.) здійснити доплату судового збору в розмірі 233 370,19 грн., оскільки спір у цій справі є майновим, встановлення судами відсутності сплати заявником сплати судового збору в зазначеному розмірі та
34.2. Також це не спростовує право скаржника, передбаченого частиною четвертою статті 226 ГПК України, повторно звернутися з відповідною заявою до суду після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду.
34.3. Відтак безпосередньо у цьому випадку, враховуючи наслідки несплати повної суми судового збору, передбачені положеннями статей 174 та 226 ГПК України для заявника, та керуючись принципом процесуальної економії, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи для продовження розгляду місцевим та/або апеляційним судом з мотивів неправильного застосування норм процесуального права.
35. Колегія суддів зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
36. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland" від 19.06.2001, заява № 28249/95), зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, враховуючи наведене, доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не знайшли підтвердження під час касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
39. Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому касаційна скарга BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
Судові витрати
40. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
На підставі викладеного та керуючись статтями 301 308 309 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/19407/21 (910/1125/19) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В.Васьковський
С.В. Жуков