ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/19592/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024
у складі колегії суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Тищенко А. І., Тищенко О. В.
та на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2024
суддя: Ващенко Т. М.
у справі № 910/19592/23
за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-центр Дніпро»
про стягнення 2 280,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-центр Дніпро» (далі - ТОВ «Інструмент-центр Дніпро», відповідач) про стягнення 2 280,00 грн збитків, завданих порушенням строків реєстрації податкових накладних.
2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків, а саме - шляхом подання, протягом 5 днів з дня вручення ухвали, належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Короткий зміст ухвали та постанови судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/19592/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, позовну заяву акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-центр Дніпро» про стягнення 2 280,00 грн постановлено вважати неподаною та повернуто АТ «Українська залізниця».
4. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не було усунуто недоліків, допущених при поданні позовної заяви щодо надання суду доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, а тому позовна заява підлягає поверненню на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
5. Суди попередніх інстанцій вказують на те, що положення ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України мають імперативний характер, що відповідно свідчить про обов`язковість надсилання позовної заяви з додатками до моменту звернення до суду з позовом чи то через електронний кабінет, чи то засобами поштового зв`язку у випадку відсутності такого кабінету.
6. Також суди наголошують на тому, що національним законодавством України (ст. 172 Господарського процесуального кодексу України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов`язку позивача, особи, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, надіслати учасникам справи відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до відкриття провадження у справі.
7. Крім того, суди зазначають, що неповідомлення сторони у справі про звернення з позовною заявою до суду порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
8. Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/19592/23, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу № 910/19592/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. Касаційну скаргу подано з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
10. Позивач наголошує на відсутності у нього обов`язку направлення копії позовної заяви відповідачеві, з огляду на приписи абз. 2 ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким, якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
11. Позивач зазначає, що нормами ст. 164 172 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок позивача додавати до позовної заяви документи, що підтверджують направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу. Проте, норми зазначеної ст. 172 мають пряме посилання на ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює особливості для надсилання документів через електронний кабінет. Зокрема в ст. 172 визначено, що таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу. Тобто сама ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, норми якої визнано судами попередніх інстанцій імперативними, містить посилання на норму ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає основні положення саме для випадків направлення документів через електронний кабінет.
12. Скаржник вказує на те, що позовна заява представником позивача в судовій справі № 910/19592/23 подана через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», у зв`язку з чим до спірних правовідносин мають застосовуватись норми ст. 172 Господарського процесуального кодексу України з обов`язковим урахуванням особливостей, встановлених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
13. На думку позивача, суди попередніх інстанцій , не застосовуючи норми абз. 2 ч. 7 ст. 42, а також ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, порушили основні засади господарського судочинства, зокрема, оберігаючи права відповідача, який свідомо відмовився від їх реалізації, суди фактично обмежили в законних правах позивача, який виконав свої обов`язки, визначені законом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
14. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
Позиція Верховного Суду
15. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання правомірності повернення позовної заяви позивачу судом першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків, допущених при поданні позовної заяви щодо надання до суду доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
16. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
17. Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Частинами 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
19. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 162 ГПК України в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.
20. Верховний Суд звертає увагу на те, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду.
21. Пунктом 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
22. Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді (ч. 1 ст. 171 ГПК України).
23. Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
24. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23 вказав на те, що статус учасника справи особа має ще до моменту звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі (по суті з моменту складення позивачем остаточного тексту позовної заяви і визначення у ньому певної особи відповідачем).
Сторони втрачають свій процесуальний статус у зв`язку із відмовою у відкритті провадження у справі.
25. За приписами ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
26. Як зазначалося вище, позивач заперечує наявність у нього обов`язку направлення копії позовної заяви відповідачеві, з огляду на приписи абз. 2 ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким, якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 с. 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
27. Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
28. Частиною 6 ст. 6 ГПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи» від 19.10.2023) передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
29. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23 вказав на те, що єдина судова інформаційно-комунікаційна система може ефективно та повноцінно функціонувати, якщо всі учасники справи будуть мати електронні кабінети, це дозволить значно пришвидшити процес обміну документами та робить його менш витратним як для учасників справи, так і для суду. Саме тому законодавець після певного перехідного етапу, коли реєстрація електронного кабінету була добровільною, перейшов до запровадження обов`язкової реєстрації електронних кабінетів для певних категорій осіб.
Зміни до ст. 6 ГПК України дозволяють зрозуміти логіку законодавця, спрямовану на те, щоб зробити комунікацію з судом та учасниками господарського процесу через ЄСІКС обов`язковою, а це можливо лише якщо всі юридичні особи та фізичні особи - підприємці матимуть електронні кабінети (як обов`язковий реквізит, наприклад, рахунок у банку).
Електронний кабінет є сервісом, який розроблений та запропонований державою всім учасникам судових процесів. Особливістю повноцінного онлайн судочинства (електронного суду) є те, що особа - учасник справи повинна мати можливість вчинити будь-які процесуальні дії онлайн, у режимі 24/7, без необхідності фізичного відвідування пошти, банку чи суду.
Отже, судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
30. Відповідно до ч. 8 ст. 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
31. Верховний Суд бере до уваги, що саме реєстрація електронного кабінету надає можливість особі бути обізнаною про наявні судові справи, швидко та своєчасно отримувати інформацію про подані до неї позови та ухвалені судові рішення, ефективно користуватися своїми процесуальними правами, що сприяє виконанню завдання господарського судочинства - а саме, справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляду інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
32. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав на те, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи» від 19.10.2023) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет.
33. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструмент-центр Дніпро» є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язана реєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
34. Таких висновків дійшов і апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові.
35. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі у відповідача відсутній.
36. У частині 6 ст. 42 ГПК України встановлено, що процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
37. Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023), якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
38. Тобто у разі відсутності електронного кабінету в учасника справи відповідні копії документів мають бути надіслані такому учаснику у паперовій формі листом з описом вкладення, лише якщо такий учасник справи відповідно до закону не зобов`язаний його реєструвати.
39. Натомість для учасників справи, які згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, однак не зробили цього, законодавець передбачив процесуальну відповідальність у вигляді відсутності обов`язку надсилання цим суб`єктам паперових копій документів.
40. Приписи абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України спонукають осіб, перелік яких визначений ч. 6 ст. 6 ГПК України, виконати свій обов`язок з реєстрації електронного кабінету, усвідомлюючи, зокрема, можливі негативні процесуальні наслідки його невиконання.
41. АТ «Українська залізниця» подало позовну заяву в електронній формі з використанням електронного кабінету, а тому у нього відсутній обов`язок із надсилання копії цієї позовної заяви, зокрема, у паперовій формі листом з описом вкладення, відповідачу, який є юридичною особою та відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет.
42. Верховний Суд зазначає, що покладення на позивача, який виконав належним чином вимоги закону про реєстрацію електронного кабінету, подав позов з використанням ЄСІКС, додаткового тягаря з направлення паперових копій процесуальних документів цінним листом з описом вкладення на адресу особи, яка такий обов`язок не виконала, є невиправданим.
43. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
44. З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про покладення на позивача обов`язку надати докази надіслання відповідачу копії позовної заяви, зокрема у паперовій формі листом з описом вкладення, з огляду на відсутність у останнього електронного кабінету, оскільки не врахував, що відповідач є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, а тому мав зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
45. Таким чином, повернення позовної заяви з підстав не усунення недоліків позовної заяви (ненадання до суду доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення), від виконання вимог якої, щодо надання доказів надсилання копій документів іншому учаснику справи, позивач звільнений згідно з ч. 7 ст. 42 ГПК України, ставить учасника спору у становище правової невизначеності.
46. Верховний Суд також звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суди мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням права на звернення до суду.
47. Суди попередніх інстанцій, залишаючи поза увагою положення абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України беруть до уваги лише абз. 1 ч. 7 ст. 42 ГПК України, відповідно до якого документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
48. Водночас положення зазначеного абзацу стосуються випадків коли учасник справи не зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет (особи, які не передбачені ч. 6 ст. 6 ГПК України).
Тобто особа, подаючи документи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у якої наявний обов`язок щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, які не зобов`язані реєструвати електронні кабінети, і з огляду на це такі електронні кабінеті в них відсутні, надсилає таким учасникам документи у паперовій формі листом з описом вкладення.
49. Верховний Суд приймає до уваги, що відповідач, у даному випадку - ТОВ «Інструмент-центр Дніпро», має право на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами.
50. Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
51. Згідно з ч. 1, 8 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
52. Водночас ст. 6 ГПК України встановлено обов`язок юридичної особи зареєструвати в обов`язковому порядку, свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
53. За приписами абз. 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України суд, направляючи такому учаснику справи, який не зареєстрував електронний кабінет, судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
54. Відповідно до п. 124 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, у разі надходження заяви учасника справи про ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через систему Електронний суд, суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи у паперовій формі, що перебуває в такому суді, та долучення їх до матеріалів електронної судової справи.
55. Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст. 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
56. Тобто позивач, звернувшись з позовною заявою в електронній формі з використанням електронного кабінету, у справі де відповідачем є юридична особа, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язана була зареєструвати електронний кабінет, обґрунтовано покладався на те, що у нього відсутній обов`язок із надсилання копій цієї позовної заяви відповідачеві, та очікував на відкриття провадження за його позовною заявою.
57. Суди попередніх інстанцій помилково посилаються на постанову Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 911/4670/13 з огляду на положення ч. 3 ст. 3 ГПК України, відповідно до якої судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
58. Тобто суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви позивача, сформованої в системі «Електронний суд» 22.12.2023 мав керуватися нормами ГПК України зі змінами, зокрема відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи».
59. Отже, права відповідача, який не зареєстрував електронний кабінет, не порушуються у разі не направлення йому позивачем паперової копії позовної заяви при поданні позову з використанням підсистеми «Електронний суд». Відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов`язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ГПК України, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи господарського процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо.
60. З урахуванням вищезазначеного, виходячи з аналізу наведених норм та обставин справи, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов помилкових висновків про повернення позовної заяви з підстав не усунення недоліків, на які судом було вказано позивачу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, однак від обов`язку виконання яких позивач звільнений законом, наслідком чого стало фактичне обмеження права позивача на звернення до суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
62. Згідно з ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
63. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
64. Частиною 6 ст. 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
65. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, касаційна скарга - підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
66. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/19592/23 скасувати.
3. Справу № 910/19592/23 направити до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
Н. М. Губенко