ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1986/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Інвест",
представник позивача - не з`явився,
відповідач - акціонерне товариство "Балтік Інтернешнл Банк",
представник відповідача- Тоцька А.О., адвокат (довіреність від 06.01.2020 № б/н),
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Балтік Інтернешнл Банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 (головуючий - суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю. і Дідиченко М.А.), прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 18.11.2019 (суддя Сівакова В.В.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Інвест" (далі - Товариство)
до акціонерного товариства "Балтік Інтернешнл Банк" (далі - Банк)
про припинення іпотеки за іпотечним договором, припинення записів про іпотеку та обтяження, внесених на підставі іпотечного договору.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство 18.02.2019 звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило:
- визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 15.08.2006, укладеним між закритим акціонерним товариством "Спец-Інвест" (правонаступник -Товариство) та Банком, посвідченим державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори Рябикіною А.А., зареєстрованим у реєстрі за № 9-3823 (далі - Іпотечний договір);
- припинити обтяження, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом від 15.08.2006 за реєстраційним номером 2018187 про державну реєстрацію іпотеки нежилого будинку -адміністративного (літ. А) за адресою: місто Київ, вул. Нижньоюрківська, 81, що належить на праві власності Товариству;
- припинити обтяження, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом від 15.08.2006 за реєстраційним номером 2018116 про обтяження нежилого будинку -адміністративного (літ. А) за адресою: місто Київ, вул. Нижньоюрківська, 81, що належить на праві власності Товариству;
- припинити обтяження, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом від 15.08.2006 за реєстраційним номером 2018882 про державну реєстрацію іпотеки нежилого будинку -адміністративного (літ. Б) за адресою: місто Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а, що належить на праві власності Товариству;
- припинити обтяження, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом від 15.08.2006 за реєстраційним номером 2018816 про обтяження нежилого будинку -адміністративного (літ. Б) за адресою: місто Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а, що належить на праві власності Товариству;
Позовна заява мотивована безпідставністю вимог в отриманому від Банку повідомленні-вимозі від 18.01.2018 за вих. № 13-01/147 щодо виконання Товариством як майновим поручителем за Іпотечним договором порушеного боржникомImpex Traiding LP (Сомпекс Імпекс Трайлдинг ЕлПі, зареєстроване на території Королівства Шотландія, м. Едінгбург), зобов`язання перед Банком за кредитним договором від 14.08.2006 № 13/42/06-305 (далі - Кредитний договір), на забезпечення виконання за яким був укладений Іпотечний договір та в іпотеку передане нерухоме майно [нежитлова будівля -адміністративна (літ. А) за адресою: місто Київ, вул. Нижньоюрківська, 81 та нежитлова будівля -адміністративна (літ. Б) за адресою: місто Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а (далі-Будівлі)] з огляду на офіційне припинення з 03.08.2017 особи боржника за Кредитним договором - Sompex Impex Traiding LP, внаслідок чого є припиненими зобов`язання і іпотека за Іпотечним договором, відсутні підстави для існування записів про іпотеку та обтяження предмета іпотеки, а тому ці записи підлягають припиненню за рішенням суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2019 провадження у справі № 910/1986/19 закрито та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2019.
Закриваючи провадження у справі за відсутністю предмета спору, на підставі приписів пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , суд першої інстанції встановив, що Товариством не доведено, що компанію Sompex Impex Trading LP остаточно ліквідовано та не підтверджено факт припинення основного зобов`язання за Кредитним договором, що має наслідком визнання припиненою іпотеки. Дослідивши відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.03.2019, суд зазначив, що на підставі Іпотечного договору (зі змінами) власником предмета іпотеки з 15.02.2019 зареєстровано Банк, а, отже, відповідач реалізував право на звернення стягнення на предмет іпотеки та зареєстрував за собою право власності на вказане майно, і у відповідності до положень абзацу четвертого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. У зв`язку із закриттям провадження у справі судом також було скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2019, відповідно до положень частини дев`ятої статті 145 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020: апеляційну скаргу Товариства на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/1986/19 задоволено; ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі, скасовано; справу № 910/1986/19 направлено для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі є передчасним, оскільки між сторонами у справі залишилися неврегульовані питання, які є невирішеними у межах даної справи відносно заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Банк, зазначає про ухвалення постанови суду апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак вважає її такою, що не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 910/1986/19 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2019 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Банку мотивована тим, що:
- судом апеляційної інстанції не враховано, що Договір Іпотеки припинив існування на підставі абзацу четвертого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з тим, що Банк 15.02.2019 звернув стягнення на предмет іпотеки, а тому у цій справі відсутній предмет спору;
- судом апеляційної інстанції не обґрунтовано невірного застосування судом першої інстанції норм законодавства.
Доводи іншого учасника справи
Від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність постанови суду апеляційної інстанції, воно просить залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 без змін, а касаційну скаргу Банку - без задоволення. Водночас Товариство зазначає, що предметом позову у цій справі є припинення Іпотечного договору та записів про обтяження за ним з підстав припинення боржника за основним зобов`язанням (Кредитним договором), а не з підстав набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Водночас Товариство звернулось до Верховного Суду з клопотанням про розгляд справи № 910/1986/19, яку призначено до розгляду на 07.04.2020, без участі Товариства та його представника.
Встановлені судами обставини
14.08.2006 між Банком, який зареєстрований та здійснює свою діяльність на території Латвійської Республіки, м. Рига, та компанією Sompex Impex Trading LLC (Сомпекс Імпекс Трейдінг ЕлЕлСі), зареєстрованою на території Південно-Африканської Республіки, м. Сомерсет-Вест, укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк видав, a Sompex Impex Trading LLC отримало і зобов`язалось повернути відповідачу кредитні кошти на загальну суму 2 000 000,00 доларів США.
Між Банком та компанією Sompex Impex Trading LLC було укладено низку додаткових угод до Кредитного договору, зокрема додатковою угодою від 14.03.2014 № 8 внесено зміни та визначено позичальником за Кредитним договором - Sompex Impex Trading LP (Сомпекс Імпекс Трайлдинг ЕлПі, зареєстроване на території Королівства Шотландія, м. Едінбург).
На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком (іпотекодержатель) та закритим акціонерним товариством "Спец-Інвест" (іпотекодавець; правонаступником якого є Товариство) укладено Іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку таке нерухоме майно: нежитловий будинок - адміністративний, площею 1 175,5 кв.м, розташований за адресою: Україна, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81, літ. А; нежитловий будинок - адміністративний, площею 489,9 кв.м, розташований за адресою: Україна, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а, літ. Б (предмет іпотеки).
Договором від 03.04.2014 до Іпотечного договору внесено зміни та вказано позичальником за кредитним договором - Sompex Impex Trading LP.
21.01.2018 Товариство отримало від Банку повідомлення-вимогу від 18.01.2018 № 13-01/147 щодо порушення боржником основного зобов`язання за Кредитним договором із вимогою про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги у позасудовому порядку шляхом, зокрема: придбання відповідачем права власності на предмет іпотеки або продажу відповідачем предмету іпотеки третім особам за визначеною відповідачем вартістю (1 061 764,00 дол. США).
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.03.2019, на підставі Іпотечного договору (зі змінами) власником предмета іпотеки з 15.02.2019 зареєстровано Банк, а, отже, відповідач реалізував право на звернення стягнення на предмет іпотеки та зареєстрував за собою право власності на вказане майно.
Разом з тим, підставою для подання позову стало виявлення Товариством факту припинення боржника за основним зобов`язанням (Кредитним договором), а тому й припинення основного зобов`язання та зобов`язання, яке його забезпечувало, на підставі положень статті 609 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України "Про іпотеку". З огляду на припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку із припиненням боржника 03.08.2017 та нереалізацію відповідачем права на звернення стягнення на іпотечне майно до зазначеної дати позивач звернувся до суду з вимогами про припинення іпотеки за іпотечним договором та припинення записів про іпотеку та обтяження, внесених на підставі іпотечного договору, що і є предметом спору як об`єкт спірних правовідносин.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, підставою позову у справі № 910/1986/19 було те, що Товариство виявило факт припинення боржника за основним зобов`язанням (кредитним договором), а відтак і припинення основного зобов`язання та зобов`язання, яке його забезпечувало, на підставі положень статті 609 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України "Про іпотеку". З огляду на припинення зобов`язань за Кредитним договором у зв`язку із припиненням боржника 03.08.2017 та нереалізацію відповідачем права на звернення стягнення на іпотечне майно до зазначеної дати позивач звернувся до суду з вимогами про припинення іпотеки за іпотечним договором та припинення записів про іпотеку та обтяження, внесених на підставі іпотечного договору, що і є предметом спору як об`єкт спірних правовідносин. А тому підстави звернення з позовною заявою були інші, ніж ті, з яких судом першої інстанції було закрито провадження у справі.
Отже, предмет та підстава позову за цим спором обумовлюються наявністю між сторонами договірних зобов`язань за Іпотечним договором.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Окрім того, відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Разом з тим, при вирішенні спору суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі № 905/1926/16.
При цьому, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, судом першої інстанції не було враховано та досліджено підстав, з яких Товариство звернулось з позовною заявою, та не розглянуто по суті наявність або відсутність порушених прав Товариства і не прийнято за результатами їх розгляду відповідне рішення; натомість було закрито провадження з інших підстав, які не були предметом розгляду в межах поданої Товариствам позовної заяви.
Крім того, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом не враховано, що закриття провадження у справі на підставі статті 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина може зумовлювати відмову в позові, а не закриття провадження у справі (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).
Проте неврахування зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду не вплинуло на правильність ухвалення постанови про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/1986/19 та її передачі до місцевого господарського суду для продовження розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Довід скаржника про незазначення судом апеляційної інстанції норм законодавства, які були порушені судом першої інстанції, не є правовою підставою для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, з урахуванням приписів статті 310 ГПК України.
Разом з тим посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 918/144/15, не приймається Судом, оскільки, по-перше, у цій судовій справі розглядалось питання про визнання договору недійсним, а по-друге, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 918/144/15, та зазначила, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Окрім того, Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Водночас Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у мотивувальній частині даної постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
За змістом частини четвертої статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За таких обставин Суд вважає за доцільне залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, однак з урахуванням мотивів та висновків, що наведені у цій постанові Верховного Суду.
З урахуванням викладеного та меж перегляду справи судом касаційної інстанції касаційна скарга Банку задоволенню не підлягає.
Судові витрати
Понесені Банком у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються, відповідно, на Банк, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 304 308 311 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Балтік Інтернешнл Банк" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 зі справи № 910/1986/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко