№ 910/20003/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/20003/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022

у справі №910/20003/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 28 012, 83 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - ТОВ "Маркс.Капітал", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ, відповідач) про стягнення 28 012, 83 грн, з яких: 3 950,88 грн 3% та 24 061,95 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання зі своєчасної виплати страхового відшкодування у встановлений строк.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання у повному обсязі МТСБУ свого обов`язку з виплати за договором страхування № АІ/4133248 страхового відшкодування, передбаченого приписами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-IV).

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що МТСБУ зобов`язано відшкодувати за ліквідованого страховика виключно шкоду, до якої законом не віднесено сплату 3% річних та інфляційних втрат, поряд з цим відповідач не є правонаступником ліквідованого боржника, а також первісний кредитор не передавав позивачу прав на зазначені вимоги за договором відступлення права вимоги. Також заявлено про застосування строків позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

02.03.2015 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Dodge», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві на перехресті вул. Урицького - вул. Кудряшова, під час повороту ліворуч на зелений колір світлофора не надав дорогу автомобілю «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Сталося зіткнення між ними, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 12.03.2015 у справі №760/4268/15-п ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнуто штрафу у розмірі 340,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент ДТП, була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4133248 (далі - договір страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" (далі -ПрАТ "СК "Україна").

Згідно зі Звітом про визначення вартості матеріального збитку №11256, складеного оцінювачем ОСОБА_2 11.03.2015, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Hyundai», д.р.н. НОМЕР_2 , на дату 11.03.2015, становить 59 430,74 грн (далі - звіт №11256 від 11.03.2015).

26.03.2015 ОСОБА_3 подала до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування.

На підставі договору про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 07.10.2015, укладеного між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) Шияном Д.С., та договору про надання фінансових послуг факторингу №5/31-10/2015 від 31.10.2015, укладеного між ФОП Шияном Д.С. та ТОВ "Маркс.Капітал", позивач набув усі права вимоги, серед іншого, до винної у ДТП особи, відповідальність якої застрахована ПрАТ "СК "Україна" за договором страхування №АІ/4133248.

Позивач зазначав, що ПрАТ "СК "Україна", порушуючи умови договору страхування №АІ/4133248, не здійснило виплату грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".

ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання грошових вимог до ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов`язаннями, які виникли на підставі договору страхування АІ/4133248.

24.04.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» подало уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі №910/842/18, в т.ч. за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору страхування АІ/4133248. Уточнення стосувались детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед ТОВ «Маркс.Капітал», в т.ч. за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору страхування АІ/4133248 у розмірі 89 262,83 грн, з яких: 49 000,00 грн - страхове відшкодування, 3 950,88 грн - 3% річних, 24 061,95 грн - інфляційні втрати, 12 250,00 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «СК «Україна» у зобов`язанні, яке виникло на підставі Полісу №АІ/4133248 від 15.10.2014 визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

У зв`язку з ліквідацією ПАТ «СК «Україна» позивач звернувся до МТСБУ із заявою від 30.08.2019, у якій просив здійснити регламентні виплати в розмірі 1 810 219,64 грн, до яких, зокрема, входять виплати за договором страхування АІ/4133248 від 15.10.2014 в розмірі 89 262,83 грн, з яких: 49 000,00 грн - страхове відшкодування, 3 950,88 грн - 3% річних, 24 061,95 грн - інфляційні втрати, 12 250,00 грн - пеня.

26.09.2019 МТСБУ виплатило ТОВ «Маркс.Капітал» 49 000,00 грн як відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що мала місце 02.03.2015 за участю транспортного засобу «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_2 .

Посилаючись на часткове виконання МТСБУ зобов`язання за договором страхування №АІ/4133248 та невиконання вимог перед ТОВ "Маркс.Капітал" з виплати 3% річних у розмірі 3 950,88 грн та 24 061,95 грн інфляційних втрат, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №910/20003/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов задоволено повністю; стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 3 950,88 грн - 3% річних, 24 061,95 грн - інфляційних втрат, 5000,00 грн - витрат на правничу допомогу та 2 270,00 грн судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика (ПрАТ "СК "Україна"), що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та п. 36.5 статті 36 Закону № 1961-ІV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

У цих висновках суди врахували правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 910/14293/19 (від якої не вбачав підстав відступати Верховний Суд у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суди зазначили, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події. Встановивши обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності, та дату звернення з цим позовом, суди спростували доводи відповідача про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності (апеляційним судом враховано правові висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

МТСБУ (далі також скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та стверджує про необхідність відступлення шляхом передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3% річних, інфляційних втрат і пені у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який у подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності.

В обґрунтування необхідності відступу від висновку Верховного Суду у наведеній постанові скаржник зазначає про невідповідність цього висновку доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону №1961-IV.

Скаржник вважає, що, оскільки Закон №1961-IV та статут МТСБУ не містять вимог про виконання МТСБУ обов`язку зі сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону №1961-IV, ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися на загальних підставах положення Кодексу України з процедур банкрутства або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на час ліквідації ПрАТ "СК "Україна", згідно з якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.

Скаржник стверджує, що він не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПрАТ "СК "Україна" ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.

У питанні прийнятності касаційної скарги МТСБУ вказує про наявність виняткового значення цієї справи для скаржника та зазначає, що покладення відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика-члена МТСБУ, що визнаний банкрутом, порушує принцип індивідуального характеру відповідальності. Також вважає, що справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб (потерпілих осіб внаслідок ДТП) та фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері виконання обов`язків страховиків - членів МТСБУ, які на сьогоднішній день перебувають у процесі добровільної ліквідації.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ТОВ "Маркс.Капітал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач вважає, що позиція відповідача полягає у намаганні звузити гарантійну функцію МТСБУ у випадках, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-ІV, натомість цей закон наголошує на повноті захисту прав потерпілого (стаття 3, пункт 20.3 статті 20, статті 39, 41 Закону № 1961-ІV). Крім того, Закон № 1961-ІV не містить норм, які обмежують права потерпілого, передбачені статтею 625 ЦК України у зобов`язанні за договором страхування.

Касаційне провадження

Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2022 відкрито касаційне провадження у цій справі № 910/20003/21 за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022; зупинено касаційне провадження у справі до розгляду справи №910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру судових рішень 19.07.2023 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №910/16820/21, яку (постанову) оприлюднено 25.07.2023.

07.08.2023 до касаційного суду надійшла заява МТСБУ, в якій скаржник просить поновити касаційне провадження у справі; врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21; задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі; здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2023 поновлено касаційне провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою МТСБУ, призначено розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності/відсутності підстав для покладання на МТСБУ обов`язку сплати 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням страховиком, якого визнано банкрутом та ліквідовано, зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк.

Як зазначалося вище, у оскаржених судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення позову, врахувавши правовий висновок Верховного Суду про застосування норм права, викладений у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, згідно якого МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Така правова позиція Верховного Суду була мотивована, серед іншого, тим, що у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15 (за яким потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному; він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав), та зробила висновок, за яким покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Наведена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, у випадку наявності договору страхування та за умови виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування, унеможливила захист права потерпілої внаслідок ДТП особи (іншої особи, яка має/набула відповідне право) на відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом до завдавача шкоди (винуватця ДТП) в рамках деліктного зобов`язання, натомість зумовила єдино можливий порядок захисту такого права шляхом звернення з відповідними вимогами до страховика особи, яка завдала шкоди, а у разі неплатоспроможності такого страховика - у процедурі його банкрутства. При цьому лише за наслідком ліквідації такого страховика у вказаній процедурі із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування у потерпілої особи виникає право вимоги страхового відшкодування до МТСБУ в силу підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV.

За таких обставин (зокрема й з огляду на визначений Великою Палатою Верховного Суду спосіб захисту порушених прав постраждалої внаслідок ДТП особи), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 вважав правомірним та справедливим покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) ліквідованим страховиком на МТСБУ.

Однак, у постанові від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду відступила від вищезазначеного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, серед іншого, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Розглянувши наведені в касаційній скарзі доводи та правильність застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального і процесуального права, судова колегія звертається у порядку частини четвертої статті 300 ГПК України до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21, та зазначає таке.

У пункті 8.39 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від ДТП особою.

У цій справі суди встановили, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди і в цій частині спір між сторонами відсутній, натомість позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням страховиком (ПрАТ "СК "Україна"), якого визнано банкрутом та ліквідовано, зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк.

Стаття 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

Разом із цим МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.

Положення Закону № 1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.

МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі.

Як свідчать установлені судами попередніх інстанцій обставини, МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку зі здійснення регламентної виплати (ліквідації страховика у судовій процедурі банкрутства відповідною ухвалою суду) не допустило прострочення виконання цього зобов`язання.

Верховний Суд звертає увагу на те, що з обґрунтування доводів позивача та встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що прострочення виконання грошового зобов`язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було допущено ліквідованим страховиком - ПрАТ ?СК ?Україна?, а не відповідачем, яким є МТСБУ.

За наведених мотивів, відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону №1961-IV.

Дійшовши цього висновку, касаційний суд погоджується з доводами скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та зазначає про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень із прийняттям у справі нового рішення про відмову ТОВ "Маркс.Капітал" у задоволенні позовних вимог про стягнення з МТСБУ сум 3 % річних та інфляційних втрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права та обставини, установлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення - про відмову у задоволенні позову, сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача.

Керуючись статтями 240 300 301 308 311 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/20003/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 28 012, 83 грн відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10, ідентифікаційний код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, ідентифікаційний код 21647131) - 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 00 копійок відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік