09.11.2024

№ 910/2000/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2000/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кваліті Оіл"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Грєхова О.А.)

від 03.06.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Зубець Л.П.)

від 07.11.2019

у справі № 910/2000/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кваліті Оіл"

до Держави Україна в особі: Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Прокуратура Київської області, Головне управління Національної поліції в Київській області

про стягнення майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 283 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кваліті Оіл" (далі - ТОВ "Кваліті Оіл") звернулося з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 169 000,00 грн та моральної шкоди у розмірі 114 000,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Кваліті Оіл" був позбавлений майна внаслідок незаконних дій та бездіяльності Прокуратури Київської області та Головного управління Національної поліції в Київській області чим було заподіяно йому матеріальної шкоди у розмірі 169 000,00 грн та спричинено моральну шкоду у розмірі 114 000,00 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/2000/19 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/2000/19 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- Товариством з обмеженою відповідальністю "АБВ Строй" (далі - ТОВ "АБВ Строй") згідно видаткової накладної № РТ-00695 від 28.11.2016 поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кваліті Оіл" два пункти паливозаправних 10 м3 вартістю 114 000,00 грн кожний;

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтатрейдгруп" (далі - ТОВ "Нафтатрейдгруп") та ТОВ "Кваліті Оіл" 01.03.2017 укладено договір оренди № 01/03-17, за умовами якого, ТОВ "Кваліті Оіл" передало ТОВ "Нафтатрейдгруп" в строкове платне користування пункт паливозаправний 10 м3 у кількості однієї штуки, вартістю 114 000,00 грн з ПДВ та пост охорони 1,5х1,5 м, у кількості 1 штука, вартістю 19 188,00 грн з ПДВ;

- пунктом 4.1 договору визначено, що орендар сплачує оренду плату щомісяця в розмірі 2 500,00 грн у строк до 5 числа поточного місяця оренди;

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 11.1 договору);

- за актом приймання-передачі від 01.03.2017 до договору ТОВ "Кваліті Оіл" передало ТОВ "Нафтатрейдгруп" пункт паливозаправний 10 м3 у кількості однієї штуки, вартістю 114 000 грн з ПДВ та пост охорони 1,5х1,5 м, у кількості 1 штука, вартістю 19 188 грн з ПДВ;

- позивач зазначив, що орендоване майно було розміщене ТОВ "Нафтатрейдгруп" на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: вул. Київська, 1-Г, на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області;

- ТОВ "Нафтатрейдгруп" 30.03.2017 повідомила ТОВ "Кваліті Оіл" про те, що невідомі за допомогою автокрану завантажили майно позивача і вивезли у невідомому напрямку;

- згодом, як зазначає позивач, йому стало відомо, що зазначені дії вчинялись працівниками Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області в ході розслідування кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016111200000157 від 27.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 272 Кримінального кодексу України, за фактом порушення невідомими особами правил безпеки під час виконання робіт з торгівлі дизельним паливом на автомобільному газозаправному пункті, розташованому на узбіччі автодороги с. Тарасівка, с. Крюківщина з правої сторони поблизу автодорожнього знаку із надписами "Київ 18", ТОВ "Укр Ді Сі", ТОВ "Палс", "ЯН & ЙЕНСЕН ГРУП" в напрямку руху до с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, що створює загрозу загибелі людей, чи настання інших тяжких наслідків;

- ТОВ "Кваліті Оіл" 14.09.2017 звернувся до Києво-Святошинської місцевої прокуратури із заявою від 13.09.2017 про повернення тимчасово вилученого майна;

- відповіді на заяву прокуратура не надала, майно не повернула, а тому ТОВ "Кваліті Оіл" звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області із скаргою на бездіяльність прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42016111200000157 від 27.03.2017;

- листом № 21556вих-17 від 06.11.2017 Києво-Святошинська місцева прокуратура зазначила, що Слідчим відділенням Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області розслідується кримінальне провадження № 42016111200000157 від 27.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 272 Кримінального кодексу України. У ході досудового розслідування встановлено, що невідомими особами, в порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється торгівля дизельним паливом на автомобільному заправному пункті, розташованому на узбіччі автодороги в с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, що створює загрозу загибелі людей, чи настання інших тяжких наслідків. Так, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення 30.03.2017 слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області за участі спеціаліста - інспектора ГУ Держпраці у Київській області, проведено огляд місця події, де було виявлено та тимчасово вилучено майно надземний резервуар із дизельним паливом, колонка та передано спеціалізованій установі ТОВ "Укроптпостач" на відповідальне зберігання;

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2018 скаргу задоволено, зобов`язано прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Битько Н.М., повернути власнику - ТОВ "Кваліті Оіл", тимчасово вилучене майно - пункт паливозаправний 10 м3, вилучений за адресою: вул. Київська 1-Г, на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- в подальшому, позивач неодноразово звертався до Києво-Святошинської місцевої прокуратури із листами, у яких вимагав виконати ухвалу суду та повернути майно;

- Києво-Святошинська місцева прокуратура в свою чергу у відповідь на листи зазначала, що позивач має можливість звернутись до ТОВ "Укроптпостач" з метою повернення тимчасово вилученого майна;

- ТОВ "Кваліті Оіл" звернулось до суду із скаргою на бездіяльність начальника та слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області щодо неповернення тимчасово-вилученого майна, у якій просило зобов`язати слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП у Київській області у кримінальному провадженні № 42017111200000157 від 27.03.2017 повернути власнику - ТОВ "Кваліті Оіл", тимчасово вилучене майно - пункт паливозаправний 10 м3, вилучений за адресою: вул. Київська 1-Г на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; зобов`язати начальника органу досудового розслідування Києво-Святошинського ВП ГУ НП у Київській області вчинити дії відповідно до статті 39 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема вжити заходів щодо усунення порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених слідчим в частині не повернення тимчасово вилученого майна;

- ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07.2018 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кваліті Оіл" на бездіяльність начальника та слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області щодо неповернення тимчасово-вилученого майна - задоволено частково, зобов`язано слідчого СК Києво-Святошинського ВП ГУ НП у Київській області у кримінальному провадженні №42017111200000157 від 27.03.2017 повернути власнику - ТОВ "Кваліті Оіл" тимчасово вилучене майно - пункт паливозаправний 10 м3, вилучений за адресою: вул. Київська, 1-Г, на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- листом від 09.07.2018 № 11283вих18 Києво-Святошинська місцева прокуратура повідомила позивача, що 05.07.2018 слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200004165, за фактом незаконних дій з майном, яке описано, здійснене особою, якій це майно ввірене, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 388 Кримінального кодексу України;

- позивач зазначає, що позбавлення його майна було спричинено незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, внаслідок яких останньому завдано матеріальної шкоди у розмірі 169 000,00 грн, яка складається з вартості майна у розмірі 114 000,00 грн та вартості не отриманих орендних платежів у розмірі 55 000 грн. Також, позивач зазначає, що оскільки означені дії органів досудового розслідування та прокуратури призвели до приниження ділової репутації товариства, позивачу завдано моральної шкоди у розмірі співмірному із вартістю майна, а саме 114 000,00 грн;

- при цьому, з огляду на частину першу статті 113 Конституції України, статті 3 та статті 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", позивач зазначає, що відповідачем у вказаному спорі має бути саме Кабінет Міністрів України.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що обґрунтовуючи свої вимоги незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, позивачем визначено відповідачами Кабінет Міністрів України та Державну казначейську службу України. При цьому судом встановлено, що позивачем не доведено, що саме внаслідок дій та бездіяльності Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України позивачу завдано шкоди, та саме на зазначені органи покладається відповідальність за дії та бездіяльність самостійних суб`єктів правовідносин - органів досудового розслідування та прокуратури.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі №910/2000/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кваліті Оіл" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кваліті Оіл":

- вказані рішення є необґрунтованими та прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1173 1174 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України "Про прокуратуру", частини третьої статті 19 Закону України "Про національну поліцію";

- самі по собі органи прокуратури та досудового розслідування не можуть бути відповідачами у даній справі, так як законодавчо відповідальність покладено на Державу Україна, яка не є самостійним суб`єктом правовідносин, та саме тому Кабінет Міністрів України та Державна казначейська служба України не повинні завдавати шкоду, а зобов`язані нести відповідальність від імені Держави Україна, як її представники, за шкоду, завдану її органами;

- при розгляді справи судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки тим фактам, що позивачем було визначено відповідачами саме Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України. Такий вибір обґрунтований та повністю відповідає положенням статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України, де зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органів державної влади, при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

3.3. У відзивах на касаційну скаргу Кабінет Міністрів України, Головне управління Національної поліції в Київській області та Прокуратура Київської області просили відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі №910/2000/19 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

4.2. За загальними положеннями, передбаченими частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

4.3. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

4.4. Згідно статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

4.5. Відповідно до частин шостої та сьомої статті 1176 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

4.6. Як передбачено частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

4.7. Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

4.8. Згідно із частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

4.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Кваліті Оіл" в якості підстав позову посилається на те, що позбавлення його майна, а саме пункту паливнозаправного 10 м3 вартість 114 000,00 грн було спричинено незаконними діями, бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.

4.10. Частиною третьою статті 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

4.11. Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органом дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Статтею 56 Господарського процесуального кодексу України врегульовано участь у справі представника. Так, згідно з частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Зміст статті 56 Господарського процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади як представника, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів відповідного органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі.

4.12. У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц Велика Палата дійшла висновку, що належним відповідачем у справах про вішкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав, з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

4.13. Отже, зазначення позивачем, на думку судів попередніх інстанцій, не того органу, який має виступати від імені держави, не свідчить про те, що Держава Україна є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кваліті Оіл" заявлено саме до Держави Україна.

4.14. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236 238 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кваліті Оіл" задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі №910/2000/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко