ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/202/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», скаржник)
на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2022 (суддя Босий В.П.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 (головуючий суддя: Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
у справі № 910/202/22
за позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі -ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», позивач)
до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Українська залізниця», Залізниця,)
про стягнення 360 313,48 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення 360 313,48 грн. вартості недостачі вантажу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем, як перевізником, зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/202/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 360 313,48 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у діях відповідача усіх елементів складу господарського правопорушення та доведеності позивачем факту недостачі вантажу, який перевозився відповідачем у відповідних вагонах. При цьому господарські суди відзначили, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу.
Враховуючи положення частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, а також статті 115 Статуту залізниць України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем довідки вантажовідправника, що містяться в матеріалах справи, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір заявленої до стягнення грошової суми є підтвердженим відповідно до вимог законодавства. У свою чергу, суди попередніх інстанцій відзначили, що наданий позивачем розрахунок грошової суми, проведений останнім з урахуванням вимог Статуту залізниць України та пункту 27 Правил перевезення вантажів (норми природної втрати під час перевезення), у зв`язку з чим суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх судових інстанцій, АТ «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд їх (судові рішення) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги (з урахуванням доповнень) АТ «Українська залізниця» посилається на порушення судами норм як процесуального права так і неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/15076/19, від 25.01.2021 у справі № 910/118/20; судами не дотримано вимог частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; вказує, що місцевий та апеляційний господарські суди повинні керуватись правовими висновками Верховного Суду та привести свою судову практику у відповідність із цими висновками.
Крім того, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно застосування статті 332 Цивільного кодексу України, статей 31, 32, 37, 111 Статуту залізниць України в частині покладання відповідальності на залізниці за незбереження вантажу у випадках, коли вагони технічно справні, непошкоджені пломби та відсутні ознаки доступу до вантажу на шляху слідування. Стверджує, що суди допустили невірне застосування вищевказаних норм.
Також стверджує, що касаційна скарга у цій справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки існує низка рішень судів попередніх інстанцій у аналогічних справах з протилежними правовими висновками, зокрема, у справах №910/5403/21, № 910/14317/21, № 910/17214/21, № 910/17215/21, № 910/17224/21, тобто Залізниця, подавши касаційні скарги у справах № 910/15076/19, № 910/118/20, отримавши позитивні висновки Верховного Суду, очікувала на урахування цих висновків апеляційним господарським судом.
З посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 905/748/17, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд під час прийняття постанови не врахував викладені у зазначеній справі висновки, а саме «судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання визначення придатності вагонів для перевезення як в технічному, так і комерційному відношенні, виходячи із викладених в комерційних актах обставин. Також не з`ясовано питання допустимості перевезення спірного вантажу у вагонах відкритого типу і не надано оцінки тому, що в залізничних накладних в графі «відмітки відправника» міститься інформація про те, що перевезення вантажу у вагонах відкритого типу з одержувачем узгоджено.».
Поряд з цим, посилаючись на порушення вимог частини дев`ятої статті 81 ГПК України, зазначає, що ухвалою суду від 10.02.2022 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, вимоги якої залишились позивачем не виконані у зв`язку з чим скаржник вважає, що судам недотримано вимоги приписів статей 76 77 81 ГПК України щодо повного та всебічного встановлення усіх обставин справи.
Зазначає про відсутність вини Залізниці. Стверджує, що вже сформована судова практика щодо застосування 2% норм природних втрат, з огляду на перевезення кам`яного вугілля, яку суди не врахували під час розгляду даної справи.
Доводи інших учасників справи
Позивач не скористався наданим правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що у період з червня по жовтень 2021 року відповідно до залізничних накладних за номерами №46374930, №46508537, №46508545, №46537643, №46534046, №46691457, №46692729, №46248548, №46331567, №46520938, №46560892, №46534020, №46688784, №46189932, №46189718, №46625216, №46625299, №46534046, №46482014, №46330858, №46477675, №46710141, №46982377, №47117726, №46729935, №47551395, №47057872, №47493473, №46806980, №47202890, №47227392, №47227384, №47227376, №47260047, №47399092 та №47399100 відправником - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» направлено залізничним транспортом кам`яне вугілля.
На станції одержувача залізницею проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину товару у вагонах №№67836312, 56743420, 56874001, 56872260, 53526257, 53543211, 52513595, 53075214, 54778659, 62524319, 62965058, 62048665, 52226156, 54780929, 56205115, 53535837, 62200746, 53544730, 53578001, 53577573, 53529954, 56963507, 53512976, 59953828, 50063692, 56150881, 60724853, 56875131, 56870074, 56743479, 62965033, 56485600, 53547253, 61297321, 62257662, 62522651, 56323785, 63485833, 53498028, 56542806, 61190229, 62110770, 56875164, 56767015, 56219173, 53525341, 60461332, 53518486, 56927965, 56998545, 56917784, 56965304, 55850051, 53171286, 56558455, 53519542, 54039284, 53541231, 62965280, 53589156, 56348410, 56193717, 56743875, 53520649, 55341275, 62610779, 53528279, 53513875, 53544409, 62007935, 56323835, 56872294, 54753223, 61076923, 61298766, 56584931, 53541017, 56330574, 56968522, 56916463, 60354719, 53196309, 53169520, 60487964, 63694541, 60221801, 66938887, 65231060, 66684218, 65349409, 60660545, 68822725, 68747948, 66039421, 66174566, 63661722, 61077038, 53527826, 54752019, 53535175, 53589362, 53527388, 61605747, 53497756, 52586427, 53525713, 61191128, 53544706, 56998685, 61014932, 63870570, 53511143, 56259906 та 56873623 було втрачено, про що складено комерційні акти №№388103/848, 388103/1235, 388103/1238, 388103/1239, 388103/1233, 388103/1236, 388103/1237, 388103/1243, 388103/1240, 388103/1244, 388103/1241, 388103/1234, 388103/1242, 388103/1232, 388103/1263, 388103/1262, 388103/1252, 388103/1254, 388103/1255, 388103/1264, 388103/1256, 388103/1258, 388103/1261, 388103/1259, 388103/1260, 388103/1257, 388103/1299, 388103/1295, 388103/1298, 388103/1299, 388103/1296, 388103/1183, 388103/1184, 388103/1179, 388103/1182, 388103/1181, 388103/1180, 388103/1185, 388103/1203, 388103/1201, 388103/1204, 388103/1202, 388103/1231, 388103/1253, 388103/1280, 388103/1282, 388103/1281, 388103/1279, 388103/1309, 388103/1311, 388103/1300, 388103/1303, 388103/1306, 388103/1308, 388103/1302, 388103/1305, 388103/1304, 388103/1312, 388103/1301, 388103/1307, 388103/1310, 388103/1168, 388103/1167, 388103/1165, 388103/1164, 388103/1166, 388103/1172, 388103/1171, 388103/1170, 388103/1269, 388103/1268, 388103/1270, 388103/1273, 388103/1271, 388103/1287, 388103/1230, 388103/1229, 388103/1228, 388103/1227, 388103/1199, 388103/1200, 388103/1225, 388103/1226, 388103/1313, 388103/1357, 450003/872, 388103/1376, 388103/1375, 388103/1319, 388103/1407, 388103/1408, 388103/1363, 388103/1362, 388103/1361, 388103/1364, 388103/1404, 450003/866, 388103/1384, 388103/1385, 388103/1386, 388103/1387, 388103/1378, 388103/1377, 388103/1381, 388103/1379, 388103/1380, 388103/1383, 388103/1382, 388103/1390, 388103/1391, 388103/1397, 388103/1396, 388103/1394 та 388103/1395.
Суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку, що вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, а також фактичній масі вантажу та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах №№67836312, 56743420, 56874001, 56872260, 53526257, 53543211, 52513595, 53075214, 54778659, 62524319, 62965058, 62048665, 52226156, 54780929, 56205115, 53535837, 62200746, 53544730, 53578001, 53577573, 53529954, 56963507, 53512976, 59953828, 50063692, 56150881, 60724853, 56875131, 56870074, 56743479, 62965033, 56485600, 53547253, 61297321, 62257662, 62522651, 56323785, 63485833, 53498028, 56542806, 61190229, 62110770, 56875164, 56767015, 56219173, 53525341, 60461332, 53518486, 56927965, 56998545, 56917784, 56965304, 55850051, 53171286, 56558455, 53519542, 54039284, 53541231, 62965280, 53589156, 56348410, 56193717, 56743875, 53520649, 55341275, 62610779, 53528279, 53513875, 53544409, 62007935, 56323835, 56872294, 54753223, 61076923, 61298766, 56584931, 53541017, 56330574, 56968522, 56916463, 60354719, 53196309, 53169520, 60487964, 63694541, 60221801, 66938887, 65231060, 66684218, 65349409, 60660545, 68822725, 68747948, 66039421, 66174566, 63661722, 61077038, 53527826, 54752019, 53535175, 53589362, 53527388, 61605747, 53497756, 52586427, 53525713, 61191128, 53544706, 56998685, 61014932, 63870570, 53511143, 56259906 та 56873623. При цьому, судами відзначено, що доказів заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі положень статті 133 Статуту залізниць України право пред`явлення позову за недостачу вантажу, відправленого залізничними накладними №46374930, №46508537, №46508545, №46537643, №46534046, №46691457, №46692729, №46248548, №46331567, №46520938, №46560892, №46534020, №46688784, №46189932, №46189718, №46625216, №46625299, №46534046, №46482014, №46330858, №46477675, №46710141, №46982377, №47117726, №46729935, №47551395, №47057872, №47493473, №46806980, №47202890, №47227392, №47227384, №47227376, №47260047, №47399092 та №47399100, було передано вантажовідправнику - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувачів на відповідних залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи.
Судами, на підтвердження вартості втраченого вантажу, взято до уваги надані позивачем копії довідок про вартість вугільної продукції, які складені ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», підписані директором та головним бухгалтером філії ВТП «Павлоградвантажтранс», скріплені печаткою підприємства та узгоджується зі статтею 115 Статуту залізниць України.
Також суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наданий позивачем розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі товару (кам`яного вугілля), є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки останній проведений з урахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу, що у відповідності до пункту 27 Правил перевезення вантажів, на думку позивача, складає 1% від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах.
При цьому судами взято до уваги, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом. Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам`яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю не більше 16%, тобто, з характеристиками в межах встановлених норм. Отже, з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було вугілля кам`яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних, у вугіллі кам`яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, суди дійшли висновку, що позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Враховуючи встановлені обставини справи, господарські суди дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що: у спірних перевезеннях як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу; не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження; Залізниця, оглянувши подані до перевезення завантажені вагони за спірними залізничними накладними, прийняла їх до перевезення, що не заперечується відповідачем; жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагонах залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як комерційному так і технічному відношенні; вказане підтверджує, що вантажовідправник належним чином здійснив навантаження та підготовку вантажу до транспортування; Залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірних залізничних накладних, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції відхилила доводи апелянта щодо невірного визначення вологості вантажу та не надання позивачем відомостей щодо вологості вугілля.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом позову у цій справі є стягнення збитків у розмірі вартості недостачі вантажу, завданих залізницею як перевізником, який не забезпечив збереження вантажу при перевезенні. Позовні вимоги заявлені вантажовідправником до перевізника.
Так, за змістом частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондує положенням частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 23 Закону України «Про залізничний транспорт»).
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажу.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 113 Статуту залізниць України).
У статті 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Згідно із статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що на станції одержувача залізницею проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину товару у вагонах №№67836312, 56743420, 56874001, 56872260, 53526257, 53543211, 52513595, 53075214, 54778659, 62524319, 62965058, 62048665, 52226156, 54780929, 56205115, 53535837, 62200746, 53544730, 53578001, 53577573, 53529954, 56963507, 53512976, 59953828, 50063692, 56150881, 60724853, 56875131, 56870074, 56743479, 62965033, 56485600, 53547253, 61297321, 62257662, 62522651, 56323785, 63485833, 53498028, 56542806, 61190229, 62110770, 56875164, 56767015, 56219173, 53525341, 60461332, 53518486, 56927965, 56998545, 56917784, 56965304, 55850051, 53171286, 56558455, 53519542, 54039284, 53541231, 62965280, 53589156, 56348410, 56193717, 56743875, 53520649, 55341275, 62610779, 53528279, 53513875, 53544409, 62007935, 56323835, 56872294, 54753223, 61076923, 61298766, 56584931, 53541017, 56330574, 56968522, 56916463, 60354719, 53196309, 53169520, 60487964, 63694541, 60221801, 66938887, 65231060, 66684218, 65349409, 60660545, 68822725, 68747948, 66039421, 66174566, 63661722, 61077038, 53527826, 54752019, 53535175, 53589362, 53527388, 61605747, 53497756, 52586427, 53525713, 61191128, 53544706, 56998685, 61014932, 63870570, 53511143, 56259906 та 56873623 було втрачено, про що складено комерційні акти №№388103/848, 388103/1235, 388103/1238, 388103/1239, 388103/1233, 388103/1236, 388103/1237, 388103/1243, 388103/1240, 388103/1244, 388103/1241, 388103/1234, 388103/1242, 388103/1232, 388103/1263, 388103/1262, 388103/1252, 388103/1254, 388103/1255, 388103/1264, 388103/1256, 388103/1258, 388103/1261, 388103/1259, 388103/1260, 388103/1257, 388103/1299, 388103/1295, 388103/1298, 388103/1299, 388103/1296, 388103/1183, 388103/1184, 388103/1179, 388103/1182, 388103/1181, 388103/1180, 388103/1185, 388103/1203, 388103/1201, 388103/1204, 388103/1202, 388103/1231, 388103/1253, 388103/1280, 388103/1282, 388103/1281, 388103/1279, 388103/1309, 388103/1311, 388103/1300, 388103/1303, 388103/1306, 388103/1308, 388103/1302, 388103/1305, 388103/1304, 388103/1312, 388103/1301, 388103/1307, 388103/1310, 388103/1168, 388103/1167, 388103/1165, 388103/1164, 388103/1166, 388103/1172, 388103/1171, 388103/1170, 388103/1269, 388103/1268, 388103/1270, 388103/1273, 388103/1271, 388103/1287, 388103/1230, 388103/1229, 388103/1228, 388103/1227, 388103/1199, 388103/1200, 388103/1225, 388103/1226, 388103/1313, 388103/1357, 450003/872, 388103/1376, 388103/1375, 388103/1319, 388103/1407, 388103/1408, 388103/1363, 388103/1362, 388103/1361, 388103/1364, 388103/1404, 450003/866, 388103/1384, 388103/1385, 388103/1386, 388103/1387, 388103/1378, 388103/1377, 388103/1381, 388103/1379, 388103/1380, 388103/1383, 388103/1382, 388103/1390, 388103/1391, 388103/1397, 388103/1396, 388103/1394 та 388103/1395.
Господарські суди також встановили, що на підтвердження вартості втраченого вантажу, позивачем надані копії довідок про вартість вугільної продукції, які складені ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», підписані директором та головним бухгалтером філії ВТП «Павлоградвантажтранс», скріплені печаткою підприємства та узгоджується зі статтею 115 Статуту залізниць України.
При цьому судами попередніх судових інстанції визнано обґрунтованим розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі товару (кам`яного вугілля), наданий позивачем, оскільки він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та проведений з урахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу.
Водночас як суд першої інстанції, так і колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з позивачем, що норма природної втрати кам`яного вугілля у даному випадку становить 1% від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах.
При цьому судами зазначено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом. Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам`яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю не більше 16%, тобто, з характеристиками в межах встановлених норм. Отже, з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було вугілля кам`яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних, у вугіллі кам`яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Відповідно до статті 11 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу вантажу у разі, зокрема, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Господарські суди встановили, що Залізниця, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника, як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого Залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.
Частиною третьою статті 314 ГК України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За змістом статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (частина друга статті 114 Статуту залізниць України).
У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила видачі вантажів), встановлено норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси.
Зокрема, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже;
2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі;
4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
З урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства Касаційний господарський суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності розміру заявлених до стягнення у цій справі збитків.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості розрахунку збитків, спричинених внаслідок недостачі товару (кам`яного вугілля), наданого позивачем, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо того, що в даному випадку має застосовуватись коефіцієнт норми природної втрати товару (кам`яного вугілля) у розмірі 1% від маси вантажу.
Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою характеристики (властивості) вантажу - кам`яного вугілля, яке повинно бути відображено у накладних (графа 20 «Найменування вантажу»).
Так, здійснюючи посилання на залізничні накладні, які представлені до матеріалів справи, суди попередніх судових інстанцій вказали, що кам`яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю не більше 16%, тобто, з характеристиками в межах встановлених норм, а отже з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було вугілля кам`яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних, у вугіллі кам`яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Разом з тим вказаний висновок судів попередніх судових інстанцій є передчасним, оскільки останні (суди) не дослідили та не надали оцінку всім наявним у справі накладним як у їх сукупності, так і кожній окремо на наявність у графі 20 всіх цих накладних характеристики (властивості) вантажу - кам`яного вугілля, а саме стану (% вологи) в якому перевозилось кам`яне вугілля. Про таку характеристику вантажу, як стан вологи мало бути зазначено у залізничних накладних за якими здійснювалась відправка, як це передбачено Правилами оформлення перевізних документів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (додаток 3, графа 20).
Аналогічна правова позиція, що розрахунок вартості недостачі вантажу здійснюється з врахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу (кам`яного вугілля) відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, та безпосередньо залежить від характеристики (властивості) вантажу, зазначеній в залізничній накладній, неодноразово викладена в постановах Верховного Суду, прийнятих у подібних правовідносинах, зокрема, від 15.03.2021 у справі №910/5038/20, від 25.01.2021 у справі №910/118/20, від 03.09.2020 у справі № 910/15076/19, від 07.08.2018 у справі №910/23346/16, від 16.10.2019 у справі № 910/16904/18.
Дані обставини судами попередніх інстанцій не були враховані при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому доводи та аргументи касаційної скарги в цій частині є частково обґрунтованими.
У зв?язку з цим слід визнати обґрунтованими доводи касаційної скарги, про те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/15076/19, від 25.01.2021 у справі № 910/118/20.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідність забезпечення єдності судової практики в такій ситуації видається пріоритетною в порівнянні з малозначним характером цієї справи. Важливе значення для забезпечення єдності судової практики в цілому має узгодженість та відсутність суперечності у ній.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Доводи скаржника щодо недотримання судами попередніх судових інстанцій вимог приписів статей 76, 77 та 81 ГПК України Судом не приймаються до уваги, оскільки згідно з частиною десятою статті 81 ГПК України передбачено декілька варіантів судової дискреції у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів: суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для якої витребувався доказ, або відмовити у її визнанні; суд може розглянути справу за наявними в ній доказами; у разі неподання доказів позивачем - суд може залишити позов без розгляду. Отже, залишення позову без розгляду є правом а не обов`язком суду.
Водночас, Суд звертає увагу на те, що мотиви відхилення/ відмови від необхідності дослідження витребуваних доказів (які не надані учасником справи) повинні бути відображені у судовому рішенні. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Стосовно доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах щодо застосування статті 332 ЦК України, статей 31, 32, 37, 111 Статуту залізниць України в частині покладання відповідальності на залізниці за незбереження вантажу у випадках, коли вагони технічно справні, непошкоджені пломби та відсутні ознаки доступу до вантажу на шляху слідування, Суд зазначає таке.
Верховний Суд не знаходить очевидно неприйнятними доводи скаржника стосовно того, що відправник зобов`язаний підготувати вантаж і здійснити навантаження з виконанням відповідних вимог Технічних умов та Статуту з підготовки вантажу з урахуванням його схоронності під час транспортування. Водночас, відзначає, що за змістом рішення суд апеляційної інстанції лише здійснив цитування зазначених вище норм права (статей 31, 32, 111 Статуту) та не встановив і не надав оцінки конкретним обставинам та доказам наведеним відповідачем щодо виконання /невиконання позивачем зобов`язань з підготовки вантажу з урахуванням його схоронності під час транспортування, що позбавляє Верховний Суд можливості надати відповідний висновок про відсутність якого наголошує скаржник в силу статті 300 ГПК України.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Однак, оскаржувані судові рішення таким вимогам процесуального закону не відповідають.
З урахуванням викладеного колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги частково обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовані до спірних правовідносин положення статті 114 Статуту залізниць України та пункту 27 Правил видачі вантажів, а також не були дотриманні вимоги ГПК України, а тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги є передчасними, оскільки під час касаційного провадження Верховним Судом встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм права, які є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд, оскільки зазначені порушення були допущені судом першої інстанції і не усунуті судом апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» задовольнити, судові рішення попередніх інстанцій у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цієї постанови, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
Судові витрати
За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо судових витрат у ній.
Керуючись статтями 300 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/202/22 скасувати.
3. Справу № 910/202/22 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова