№ 910/20594/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/20594/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національного банку України

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Євсіков О.О., судді - Корсак В.А., Владимиренко С.В.)

від 22.12.2020,

за заявою Національного банку України

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу його дублікату

у справі за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ"

про стягнення 1 000 725,92 грн,

В С Т А Н О В И В:

рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 стягнуто з ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" на користь Національного банку України 632037,60 грн пені, 368 688,32 грн штрафу та 20 014,50 грн витрат зі сплати судового збору.

На виконання вказаного рішення 20.10.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ.

У травні 2019 року Національний банк України подав до місцевого суду заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу його дублікату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 вказану заяву Національного банку України задоволено, поновлено строк для пред`явлення наказу від 20.10.2015 до виконання та видано дублікат наказу.

Свій висновок суд першої інстанції обґрунтував тим, що стягувачем пропущено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 скасовано. У задоволенні заяви Національного банку України відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що стягувач з заявою про видачу дублікату виконавчого листа звернувся поза межами строку пред`явлення до виконання, і відсутні поважні причини пропуску цього строку, оскільки заявник не надав доказів того, що в період з 2016 по 2019 роки він вчиняв дії, спрямовані на з`ясування обставин щодо виконання наказу господарського суду, а також не надав належних доказів, що зазначений наказ був втрачений виконавчою службою чи поштою.

Суд відмовив заявнику у видачі дублікату наказу, оскільки було відмовлено у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, а відповідно до підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI Перехідних положень ГПК України суд може видати дублікат виконавчого документу, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся з заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа.

У січні 2021 року Національний банк України подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020.

Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, а саме статті 12, пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 86, 236, 326, підпункту 19.4 пункту 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України. Вказує, що судом не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11, від 14.11.2018 у справі № 707/28/17-ц, у постановах Верховного Суду від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15, від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Вказує, що дублікат наказу господарського суду може бути виданий лише у разі звернення стягувача або виконавця з заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання, проте такий строк у спірних правовідносинах сплив та не був поновлений апеляційним судом.

Під час касаційного провадження у справі ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі. На переконання відповідача наявні правові підстави для закриття касаційного провадження згідно з п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки існує висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11.

Пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою для відкриття касаційного провадження у справі , яка передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Проте, касаційне провадження цій справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 10.03.2021 на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в частині оскарження відмови у видачі дублікату наказу господарського суду.

З огляду на те що, підставою відкриття касаційного провадження у справі було неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішення про відмову у видачі дублікату наказу господарського суду і неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України), а касаційне провадження у справі з підстави відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах передбаченої у п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не відкривалось, клопотання ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" про закриття касаційного провадження згідно з п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України у справі не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи 20.10.2015 Господарський суд міста Києва видав наказ №910/20594/15. Строк пред`явлення наказу до виконання встановлено до 20.10.2016.

10.11.2015 позивач звернувся до державної виконавчої служби з заявою №18-02010/86019 про відкриття виконавчого провадження щодо наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/20594/15.

25.11.2015 старший державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49471016.

22.12.2018 старший державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

10.04.2019 позивач звернувся до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві з запитом щодо надання інформації про стан виконавчого провадження ВП №49471016.

На запит позивача Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві надав відповідь від 18.04.2019, у якій зазначив, що 22.12.2018 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернути стягнення.

Посилаючись на втрату наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/20594/15 та обставини неповідомлення Національного банку України про завершення виконавчого провадження ВП №49471016, позивач 06.05.2019 звернувся до суду з заявою про видачу дубліката наказу та поновлення строку на пред`явлення останнього до виконання.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Аналогічні положення викладені у статті 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України впродовж строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання необхідно зазначити таке.

На момент видачі наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/20594/15 та на час відкриття виконавчого провадження № 49471016 (постанова від 25.11.2015) діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини 1 статті 22, пункт 1 частини 1 статі 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV).

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII.

Пунктом 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII).

У справі, що розглядається, на момент набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII (05.06.2016) строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 ще не закінчився (був встановлений до 20.10.2016, перервався пред`явленням до виконання 25.11.2015). Оскільки стягувачем за наказом Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/20594/15 є державний орган - Національний банк України, то з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII та частини 1 статті 12 цього Закону, на цей наказ поширюється вимоги щодо строку його пред`явлення до виконання - впродовж трьох місяців.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У вказаній статті чітко визначено перелік документів виконавчого провадження, які надсилаються виконавцем сторонам та іншим учасникам рекомендованим поштовим відправленням, зокрема і постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як зазначено у частині восьмій Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Частиною одинадцятою Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Із аналізу Правил надання послуг поштового зв`язку вбачається, що Кабінет Міністрів України визначив в окрему категорію поштових відправлень рекомендовані листи.

У статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII законодавець чітко визначив категорію (рекомендований лист) поштового відправлення, якою надсилається постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв`язку зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04 жовтня 2001 року № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Згідно з частиною 1 ст. 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи вказані норми, суд робить висновок, що належним доказом надіслання органом виконавчої служби постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є квитанція, касовий чек або інший розрахунковий документ пошти про оплату рекомендованого поштового відправлення.

Проте у цій справі до суду не було надано доказів направлення на адресу Національного банку України постанови Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 22.12.2018 ВП №49471016 про повернення виконавчого документа стягувачу рекомендованим листом у порядку, визначеному статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" або отримання Національним банком України такої постанови разом з наказом Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 в період до 18.04.2019, що позбавило стягувача можливості бути обізнаним про вчинення відповідних дій державним виконавцем та в подальшому реалізувати своє право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Матеріалами справи підтверджується повідомлення Національного банку України про винесення 22.12.2018 державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу тільки 18.04.2019, коли представнику Національного банку України було вручено відповідного листа Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 18.04.2019.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Колегія суддів Верховного Суду з таким висновком Верховного Суду України погоджується та не вбачає підстав для відступу від нього.

Подібний за змістом висновок про перебіг, переривання строку пред`явлення наказу суду до виконання викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 723/3410/15-ц та від 29.01.2020 у справі № 344/19847/18.

Отримавши постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження або постанову виконавця про повернення виконавчого документу (що має місце у цій справі), стягувач стає обізнаним про відсутність примусового виконання судового рішення, що надає йому можливість реалізувати свої правомочності стягувача, вжити заходи щодо подальшого виконання чинного рішення суду.

Враховуючи те, що строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався пред`явленням до виконання, рішення суду виконано не було, а стягувач дізнався про винесення постанови про повернення виконавчого документу 18.04.2019, перебіг строку пред`явлення такого документа до виконання починається заново з 18.04.2019 (отримання стягувачем інформації про вчинення державним виконавцем відповідної дії - винесення постанови про повернення виконавчого документу), і становить три місяці, тобто до 18.07.2019.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про початок перебігу нового строку пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 до виконання з 22.12.2018 - дати винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Частина п`ята статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII не може тлумачитися як така, що передбачає обчислення нового строку пред`явлення виконавчого документу до виконання після повернення з дати винесення відповідної постанови виконавцем, а не з дати отримання стягувачем відомостей про повернення виконавчого документу/постанови про повернення виконавчого документу, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) обмежуються права стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання після переривання такого строку. У разі виникнення певних недоліків виконавчого провадження в частині своєчасного направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу разом з наказом, втрати поштового відправлення з відповідними постановою та наказом, нівелюється можливість виконання рішення суду за відсутності вини та впливу стягувача.

Національний банк України з заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 звернувся до суду 06.05.2019, в межах тримісячного строку, передбаченого частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", тобто до спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому заява вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Дійшовши помилкових висновків про сплив строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, суди попередніх інстанцій зосередились на дослідженні обставин пропуску такого строку, з`ясуванні наявності поважних причин його поновлення, чого вчиняти необхідності не було.

Внаслідок власної оцінки доказів у справі суди прийняли протилежні за змістом рішення, а саме Господарський суд міста Києва задовольнив заяву Національного банку України, поновив строк для пред`явлення наказу від 20.10.2015 до виконання та видав дублікат наказу. Північний апеляційний господарський суд у задоволенні заяви Національного банку України відмовив.

Звернення стягувача до суду першої інстанції з заявою про видачу дубліката наказу у цій справі перш за все обумовлено фактом втрати цього наказу.

Колегія суддів відзначає, що для мети отримання дублікату наказу, виданого на виконання чинного рішення, стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому було видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є виконання чинного судового рішення.

Матеріали справи не містять доказів повернення на адресу Національного банку України наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 після фактичного припинення примусового виконання рішення суду та винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 22.12.2018, зокрема рекомендованим листом у порядку, визначеному у статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання апеляційного суду на журнал реєстрації вихідної кореспонденції Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, листи АТ «Укрпошта» від 09.04.2020, 13.04.2020, у яких зазначено, що Київською міською дирекцією АТ «Укрпошта» не зафіксовано факт втрати поштового відправлення є безпідставним, тому що такі докази не підтверджують відправлення виконавчою службою на адресу Національного банку України рекомендованого поштового відправлення з постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 22.12.2018 та наказом Господарського суду міста Києва від 20.10.2015.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви Національного банку України про видачу дубліката виконавчого документа (судового наказу) у справі № 910/20594/15 є помилковим.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 в частині задоволення заяви Національного банку України про видачу дублікату наказу є законною.

Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки апеляційним судом не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнає обґрунтованими доводи Національного банку України про необхідність врахування при вирішенні спору висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11, у постановах Верховного Суду від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15, від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12 щодо застосування статті 12, пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», підпункту 19.4 пункту 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України при вирішенні питання про видачу дублікату наказу суду.

Пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 312 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Касаційне провадження у справі відкрите виключно в частині оскарження відмови у видачі дублікату наказу. Постанова Північного апеляційного господарського суду та ухвала Господарського суду міста Києва в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, не може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статті 287 ГПК України і відповідно не є предметом касаційного перегляду в цій частині.

З урахуванням викладеного оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у видачі дублікату наказу, з залишенням в силі ухвали суду першої інстанції в цій частині.

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, витрати Національного банку України зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 2 270,00 грн підлягають стягненню з ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ". Витрати ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та з оплати вартості правничої допомоги у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300 301 308 312 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Національного банку України у справі № 910/20594/15 задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 910/20594/15 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Національного банку України про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 920/20594/15 та розподілу судових витрат.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 у справі № 920/20594/15 в частині задоволення заяви Національного банку України про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 920/20594/15 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код ЄДРПОУ 38090593) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) 2 270,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

І. Кондратова