ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/21682/15 (910/18747/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі: cкаржника (представник ТОВ "Олімпіас Груп") - Салій Н.В. (ордер № 800510 від 01.02.2021); боржника (представник ДП "Конярство України") - Нестеришин Т.С. (ордер від 02.02.2022); третьої особи (представник Міністерства економіки України) - Гріненко Н.В. (дов. № 2431-03/713 від 13.12.2021); Прокурора (Офіс Генерального прокурора) - Міхед О.В. (посв. № 055027)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021
у справі
за позовом Державного підприємства "Конярство України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство економіки України
про визнання договорів недійсними
в межах справи №910/21682/15
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-Київ"
до Державного підприємства "Конярство України"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" (Далі - ДП "Конярство України", позивач) на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.
2. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2017 у справі № 910/21682/15 визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне" (далі - ТОВ "Тепличне", первісний кредитор, відповідач -2) до ДП "Конярство України" в розмірі 29 883 614,73грн., з яких: 2 436,00грн. - вимоги першої черги, 29 881178,73 грн. - вимоги четвертої черги задоволення.
3. Вказана ухвала суду першої інстанції залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та постановою Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/21682/15.
4. При розгляді заяви ТОВ "Тепличне" з кредиторськими вимогами до боржника судом було встановлено, що заявлені кредитором вимоги виникли на підставі договорів поставки № 3259 від 26.04.2012, № 3622 від 06.08.2012, № 05\08\12-П від 05.08.2012, № 3148 від 20.04.2012, № 3133 від 19.04.2012, договору про виконання сільськогосподарських робіт № 45 від 01.04.2012, договорів поставки насіння № 4227 від 12.04.2013, № 4323 від 30.04.2013, № 4228 від 12.04.2013, біржових договорів № 19 від 16.05.2012, № 22 від 16.05.2012, № 6 від 11.05.2012, № 5 від 11.05.2012, № 20 від 16.05.2012, № 7 від 11.05.2012, № 9 від 11.05.2012, договорів поставки засобів захисту рослин № 4218 від 11.04.2013, № 4222 від 12.04.2013 та складають основний борг в розмірі 15 075 750 грн. 89 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 12 005 619 грн. 29 коп., 3 % річних в розмірі 945 202 грн. 69 коп., пеню в розмірі 6733357 грн. 30 коп., штраф в розмірі 855 897 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 187 088 грн. 24 коп., 30 % річних в розмірі 2 570 634 грн. 88 коп. та підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, доручень на отримання товару, актів надання послуг, договорів відступлення права вимоги, а також рішень господарського суду м. Києва від 08.06.2015 у справі № 910/6176/15-г, від 28.10.2015 у справі № 910/342/15-г, від 12.05.2015 у справі № 910/5005/15-г, від 27.04.2015 у справі № 910/6177/15-г, від 08.06.2015 у справі № 910/5663/15-г, від 23.03.2015 у справі № 910/2814/15-г, від 12.05.2015 у справі № 910/6174/15-г, від 09.04.2015 у справі № 910/2771/15-г, від 16.03.2015 у справі № 910/921/15-г, від 16.03.2015 у справі № 910/2813/15-г, від 17.03.2015 у справі № 910/901/15-г, від 20.05.2015 у справі № 910/6175/15-г та ухвал господарського суду м. Києва від 18.01.2016 у справі № 910/6176/15-г, від 25.01.2016 у справі № 910/342/15-г, від 16.02.2016 у справі № 910/5005/15-г, від 22.01.2016 у справі № 910/6177/15-г , від 20.01.2016 у справі № 910/5663/15-г, від 14.01.2016 у справі № 910/2814/15-г, від 24.12.2015 у справі № 910/6174/15-г, від 25.02.2016 у справі № 910/2771/15-г, від 28.12.2015 у справі № 910/921/15-г, від 28.12.2015 у справі № 910/2813/15-г, № 910/901/15-г від 12.01.2016, 25.12.2015 у справі № 910/6175/15-г.
5. У подальшому, 20.11.2017 між ТОВ "Тепличне" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" (Далі - ТОВ "Олімпіас Груп", новий кредитор, відповідач - 1) було укладено 6 договорів про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2, № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4, відповідно до умов яких первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор набув (прийняв) права вимоги до Державного підприємства "Конярство України" за усіма господарськими договорами, перелік яких наведений в договорах, в обсягах та на умовах, що існували на момент укладення договорів відселення права вимоги.
6. Усі первинні документи, що засвідчують права вимоги ТОВ "Тепличне" до ДП "Конярство України" передані ТОВ "Олімпіас Груп" за актами приймання-передачі документів.
7. Відповідно до умов наведених вище договорів відступлення права вимоги, з моменту їх укладення до ТОВ "Олімпіас Груп" перейшли права вимоги до ДП "Конярство України" щодо сплати основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено неоплаченими договорами.
8. 30.11.2020 до Господарського суду м. Києва звернулось ДП "Конярство України" з позовом до ТОВ "Олімпіас Груп" та ТОВ "Тепличне" про визнання договорів недійсними.
9. Позивач переконує, що оспорювані договори про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2, № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017 є договорами факторингу, оскільки, право вимоги до нового кредитора - ТОВ "Олімпіас Груп" перейшло з дисконтом.
10. Крім того, як зазначає позивач, укладаючи оспорювані договори ТОВ "Тепличне" отримало фінансування, а ТОВ «Олімпіас Груп», в свою чергу, укладаючи оспорювані договори набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається і ціною вимоги, що передбачена кожним із оспорюваних договорів.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі №910/21682/15(910/18747/20), позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АП/17/1 від 20.11.2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Тепличне» (надалі - ТОВ «Тепличне») та товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпіас Груп» (надалі - ТОВ «Олімпіас Груп», скаржник) . Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АП/17/2 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АФХ/17/1 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АФХ/17/2 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АФХ/17/3 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Стягнуто з ТОВ «Олімпіас Груп» на користь Державного підприємства «Конярство України» (надалі - ДП «Конярство України», боржник) 6306 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ «Тепличне» на користь ДП «Конярство України» 6306 грн. судового збору.
11.1. Судові рішення обґрунтовані тим, що укладаючи оспорювані договори ТОВ «Тепличне» отримало фінансування, а ТОВ «Олімпіас Груп», в свою чергу, укладаючи оспорювані договори набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається і ціною вимоги, що передбачена кожним із оспорюваних договорів, що свідчить про те, що укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2 договори про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2, № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017 за своєю правовою природою (незважаючи на їх назву як договори про відступлення права вимоги) є договорами факторингу, проте, сама по собі назва оскаржуваних у даній справі правочинів не змінює їх правової природи.
Отже, встановивши, що за своєю правовою природою оскаржувані договори є договорами факторингу та містять всі притаманні даному правочину умови, зокрема щодо наявності плати, яка виражена у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі та не відповідають суб`єктному складу договору факторингу, наявні всі правові підстави для визнання оскаржуваних договорів недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. ТОВ "Олімпіас Груп" звернулось до Касаційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
12.1. На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 ГПК України скаржник зазначив, що підставою для звернення до суду касаційної інстанції є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 та чисельних постановах Верховного Суду зазначених у касаційній скарзі.
ТОВ "Олімпіас Груп" переконує, що оскаржувані договори є договорами цесії, а не факторингу та вважає, що право вимоги відступлено ТОВ «Тепличне» «за номінальною вартістю» без отримання ТОВ «Олімпіас Груп» винагороди за таке відступлення, що свідчить про відсутність у спірних правовідносинах ознак фінансування під відступленням права грошової вимоги.
Оскільки, для відносин факторингу визначальним є саме оплатність послуг фактора та отримання ним додаткової плати за надання грошових коштів замість відступленої вимоги, скаржник вважає, що в оспорюваних договорах відсутні умови, притаманні договору факторингу, а розмір грошових вимог, відступлених за цими договорами, дорівнював ціні її відступлення, у зв`язку з чим укладені між відповідачами оспорювані договори про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором цесії. Враховуючи викладене, на думку скаржника оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що грубо порушують принцип правової визначеності, а тому підлягають скасуванню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
13. ДП «Конярство України», Міністерством економіки України та Київською міською прокуратурою подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Провадження у Верховному Суді
14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи
№ 910/21682/15 (910/18747/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.11.2021.
15. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 910/21682/15 (910/18747/20).
Призначено до розгляду касаційну скаргу ТОВ "Олімпіас Груп" на 12 січня 2022 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
16. У зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Н.Г. у відпустці, розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 11.01.2022
№ 29.3-02/86 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи
№ 910/21682/15 (910/18747/20).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21682/15 (910/18747/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г. що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.01.2022.
17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 910/21682/15 (910/18747/20) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 до 26 січня 2022 року о 12:50 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.
18. У зв`язку з перебуванням судді Огородніка К.М. у відпустці, розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 17.01.2022
№ 29.3-02/136 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи
№ 910/21682/15 (910/18747/20).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21682/15 (910/18747/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г. що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.01.2022.
19. 26.01.2022 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання від представника скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" Салія М.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням останнього на самоізоляції з причин виявлення у нього коронавірусної хвороби.
20. Крім того, 26.01.2022 у судовому засіданні новим представником скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" Кошельник Б.С. заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи враховуючи те, що договір про надання правової допомоги було підписано 26.01.2022.
21. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 910/21682/15 (910/18747/20) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 до 02 лютого 2022 року о 12:10 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, виходячи з такого.
23. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на переконання позивача, укладені між відповідачами договори про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2, № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017 є договорами факторингу, оскільки, право вимоги до нового кредитора - ТОВ "Олімпіас Груп" перейшло з дисконтом, тобто, укладаючи оспорювані договори ТОВ "Тепличне" отримало фінансування, а ТОВ «Олімпіас Груп», в свою чергу, укладаючи оспорювані договори набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається і ціною вимоги, що передбачена кожним із оспорюваних договорів.
25. Скаржник у касаційній скарзі доводить, що в оспорюваних договорах відсутні умови, притаманні договору факторингу, а розмір грошових вимог, відступлених за цими договорами, дорівнював ціні її відступлення, у зв`язку з чим укладені між відповідачами оспорювані договори про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договорами цесії.
26. Відповідно до положень статті 300 ГПК України, касаційна скарга розглядається в межах тих доводів та вимог скаржника, які стали підставою для відкриття цього касаційного провадження.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
27. Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України , предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
28. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
29. Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
30. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
31. Згідно із ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
32. Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
33. За змістом ст. 1048 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.
34. Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" умови.
35. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.
36. З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
37. Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2021 у справі № 906/1174/18 вказала, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.
38. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
39. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.
40. Під час розгляду справи судами встановлено, що укладеними 20.11.2017 року між ТОВ «Тепличне» (первісний кредитор, відповідач 2) та ТОВ «Олімпіас Груп» (новий кредитор, відповідач 1) договорами № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2, № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4, відступлено право вимоги до Державного підприємства "Конярство України" за усіма господарськими договорами, перелік яких наведений у цих договорах.
41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за визначеннями кожного з оспорюваних договорів:
- борг - означає суми грошових коштів, належні до сплати ТОВ «Тепличне» боржником (ДП «Конярство України») за неоплаченими Договорами, в тому числі сума основної заборгованості за такими договорами, а також індекс інфляції та три проценти річних за прострочення виконання Боржником (ДП «Конярство України») грошового зобов`язання за цими договорами (ст. 625 Цивільного кодексу України);
- неоплачені договори - господарські договори (договори постачання, купівлі-продажу, поворотно-фінансової допомоги, надання послуг, зберігання, біржові договори тощо), укладені між Боржником (ДП «Конярство України») та ТОВ «Агрофармафім» (договори про відступлення прав вимоги від 20 листопада 2017 року № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4) ТОВ «Агральп Україна» (договори про відступлення прав вимоги від 20 листопада 2017 року № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2) перелік яких наведений в Додатку №1 до кожного з оспорюваних Договорів, право грошової вимоги до боржника (ДП «Конярство України») за якими на момент укладення кожного з оспорюваних договорів належить ТОВ «Тепличне» на підставі договорів про відступлення права вимоги, перелік яких наведений в Додатку №1 до кожного з оспорюваних Договорів.
- права вимоги - означає всі права вимоги ТОВ «Тепличне» до боржника (ДП «Конярство України») за неоплаченими договорами на дату відступлення прав вимоги, включно всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні ТОВ «Тепличне» щодо виплати суми Боргу.
42. Як встановлено під час розгляду справи, згідно пункту 1.1. кожного з оспорюваних договорів в порядку та на умовах, визначених кожним з оспорюваних договорів, ТОВ «Тепличне» відступає (передає), а ТОВ «Олімпіас Груп» набуває (приймає) права (замість ТОВ «Тепличне») вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати боргу за основними договорами, в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення кожного з оспорюваних договорів;
Відповідно до пункту 1.4. кожного з оспорюваних договорів відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим кожним з Оспорюваних Договорів, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення ДП «Конярство України» основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачені основними договорами;
У пункті 4.6. кожного з оспорюваних договорів вказано, що з моменту відступлення (передачі) ТОВ «Тепличне» ТОВ «Олімпіас Груп» відступлених прав, ТОВ «Олімпіас Груп» набуває усіх прав та обов`язків ТОВ «Тепличне» у справі про банкрутство ДП «Конярство України» з усіма існуючими забезпеченнями. В свою чергу, ТОВ «Теплчине», підписанням кожного з оспорюваних договорів, надає свою згоду на здійснення правонаступництва щодо всіх належних йому прав та обов`язків як конкурсного кредитора у справі про банкрутство ДП «Конярство України» до ТОВ «Олімпіас Груп»;
За приписами пункту 4.8. розмір інфляційних втрат та 3 % річних, що підлягають сплаті ДП «Конярство України» з моменту виникнення заборгованості за основними договорами у відповідності до ст. 625 ЦК України після укладення кожного з оспорюваних договорів визначається ТОВ «Олімпіас Груп» самостійно відповідно до вимог чинного законодавства.
43. Виходячи з наведених встановлених судами попередніх інстанцій обставин, у зв`язку з укладенням оспорюваних договорів до відповідача 1 перейшли права вимоги до позивача щодо сплати основної суми боргу за основними договорами з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання, штрафними санкціями, передбаченими основними договорами, а також сплаченими судовими зборами.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано скаржником під час касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій:
- враховуючи умови Договору № Т-АП/17/1 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами постачання, окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана відповідачем 2 із загальною сумою дисконту 4 969 010,08 грн;
- враховуючи умови Договору № Т-АП/17/2 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами постачання, окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана Відповідачем 2 із загальною сумою дисконту 4 595 248,97 грн;
враховуючи умови Договору № Т-АФХ/17/1 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана Відповідачем 2 із загальною сумою дисконту 1 855 522,04 грн;
враховуючи умови Договору № Т-АФХ/17/2 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана відповідачем 2 із загальною сумою дисконту 1 184 612,45 грн;
враховуючи умови Договору № Т-АФХ/17/3 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана відповідачем 2 із загальною сумою дисконту 2 273 916,43 грн;
таким чином, враховуючи умови Договору № Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана відповідачем 2 із загальною сумою дисконту 7 856 387,30 грн.
45. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, доводи касаційної скарги про те, що набуття права вимоги здійснювалось за номінальною вартістю, спростовуються змістом оспорюваних договорів, в яких вказана ціна придбання права вимоги, змістом ухвали місцевого суду від 24.04.2017 року у справі №910/21682/15, постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 року та постанови Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №910/21682/15, ухвали місцевого суду від 01.08.2018 року у справі №910/21682/15, заяв ТОВ «Тепличне» про визнання кредиторських вимог, у яких вказано про розмір вимог, які були відступлені ТОВ «Тепличне» на користь ТОВ «Олімпіас Груп» за оспорюваними договорами.
46. Отже, ТОВ «Тепличне» відступило грошові вимоги до боржника в обмін на грошові кошти, які ТОВ «Олімпіас Груп» зобов`язалося сплатити ТОВ «Тепличне», тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової винагороди до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.
47. За висновками Великої Палати Верховного Суду, що висвітлені у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16:
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.
48. Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
49. Наведені законодавчі положення та висновки про застосування норм права, що викладені Великою Палатою Верховного Суду, дають підстави вважати, що укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2 договори про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2, № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017 за своєю правовою природою (незважаючи на їх назву як договори про відступлення права вимоги) є договорами факторингу, що правильно встановлено судами під час розгляду справи
50. Отже, встановивши, що за даними Переліку фінансових установ, унесених до Державного реєстру фінансових установ, що міститься на веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ТОВ «Олімпіас Груп» не належить до фінансових установ, а його відсутність у Державному реєстрі фінансових установ виключає будь-яку можливість укладення ним договорів факторингу та порушує вимоги законодавства щодо суб`єктного складу договору факторингу, суди дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для визнання оскаржуваних договорів недійсними.
51. Зазначені вище висновки судів попередніх інстанцій повністю відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, що спростовує протилежні доводи скаржника у касаційній скарзі.
52. Інші викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника також не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки їм також було надано оцінку судами, які їх відхилили, навівши мотиви такого відхилення; ці аргументи фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та обставин, установлених господарськими судами, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Крім того, такі доводи не впливають на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях.
53. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
54. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції ураховує, що ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, і доводи, викладені у касаційних скаргах, наведеного не спростовують.
55. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
56. Доводи касаційної скарги не дають підстав стверджувати про те, що наведені судами мотивування є необґрунтованими, позаяк правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів цієї справи, обставин спору та норм чинного законодавства.
57. Дотримуючись приписів статті 86 ГПК України, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки є законними та обґрунтованими.
58. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
59. За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо правомірності визнання недійсними оскаржуваних правочинів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
61. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
62. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Розподіл судових витрат
63. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у цій справі судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 910/21682/15 (910/18747/20) залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді О.О. Банасько
В.Г. Пєсков