№ 910/26475/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/26475/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

боржника ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія": Шевченко О. Б.

кредиторів: Джас І. В.

арбітражного керуючого Бандола О. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021

у складі колегії суддів: Копитової О. С. (головуючої), Грека Б. М., Отрюха Б. В.

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019

у складі судді Чеберяка П. П.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", відкрито процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Хоменка О. А. та призначено попереднє засідання суду на 18.02.2015.

2. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" було оприлюднено на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України 18.12.2014 за № 12641.

3. 17.03.2015 до Господарського суду м. Києва надійшли на затвердження реєстр вимог кредиторів ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія".

4. Ухвалами Господарського суду м. Києва розгляд справи неодноразово відкладався.

Короткий зміст і підстави заявлених вимог

5. 27.10.2015 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла заява Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 1301/9 від 20.10.2015 про визнання грошових вимог до ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" у розмірі 31 188,61 грн.

6. Ці вимоги обґрунтовано наявністю самостійно узгодженого, але не сплаченого у встановлений строк податкового зобов`язання в розмірі 31 388, 61 грн по земельному податку, згідно із самостійно поданою боржником декларацією від 30.08.2015.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

7. Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулася із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 31 388,60 грн з порушенням визначеного Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також - Закон про банкрутство) тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

8. Заявлені кредитором вимоги виникли на підставі самостійно поданої декларації від 30.08.2015 № 9020647198 (земельний податок з юридичних осіб).

9. Ці вимоги не визнані боржником та розпорядником майна через те, що заявлена сума є поточною заборгованістю боржника та може бути заявлена як поточні вимоги до боржника лише в ліквідаційній процедурі останнього.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

10. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 11.11.2019 у справі № 910/26475/14 відмовлено у визнанні кредиторських вимог Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві на суму 31 388,60 грн.

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог до боржника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві на суму 31 388,60 грн залишено без змін.

12. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що вказане зобов`язання боржника перед бюджетом виникло після порушення провадження по справі про банкрутство та відповідно не є конкурсними вимогами в розумінні закону, тому відсутні підстави для включення їх до реєстру вимог кредиторів на стадії розпорядження майном як за приписами Закону про банкрутство, так і Кодексу України з процедур банкрутства (далі також - КУзПБ).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнений виклад вимог та підстав касаційних скарг

(Головне управління ДПС у м. Києві)

13. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі Головного управління ДПС у м. Києві просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким визнати вимоги контролюючого органу в повному обсязі.

14. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи в якості підстави касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та посилається в контексті цієї підстави на те, що висновок про відмову у визнанні грошових вимог контролюючого органу суперечить приписам статей 4 42 ГПК України, статей 1, 16, 19, 23 Закону про банкрутство, статей 1 16 45 47 КУзПБ.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(розпорядник майна ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" арбітражний керуючий Бандола О. О.)

15. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо передчасного заявлення контролюючим органом поточних вимог до боржника.

(представник кредиторів Джас І. В.)

16. У відзиві на касаційну скаргу представник кредиторів заперечує доводи касанта, стверджуючи про правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки вимогам контролюючого органу.

17. У судовому засіданні представники учасників справи підтримали раніше висловлені позиції та надали пояснення по суті касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

21. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

22. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів щодо кредиторських вимог Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві на суму 31 388,60 грн, які є вимогами зі сплати самостійно узгодженого, але не сплаченого у встановлений строк, податкового зобов`язання в розмірі 31 388, 61 грн по земельному податку.

23. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, повністю відхилив зазначені вимоги контролюючого органу, як заявлені передчасно, зауваживши, що ці вимоги виникли після порушення провадження по справі про банкрутство, тобто є поточними, відтак можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

24. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до твердження, що заявлені контролюючим органом кредиторські вимоги на суму зобов`язання зі сплати земельного податку підлягають включенню до реєстру кредиторських вимог до боржника незалежно від моменту виникнення податкового зобов`язання.

25. Отже, враховуючи предмет і підстави заявлених вимог, мотиви з яких виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи у їх визнанні та доводи касаційної скарги, необхідним є з`ясування питання моменту виникнення грошового зобов`язання, заявленого контролюючим органом як кредиторські вимоги до боржника на стадії розпорядження майном та порядок їх розгляду судом.

26. Вирішуючи ці питання касаційний суд враховує, що заява Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 1301/9 від 20.10.2015 про визнання грошових вимог до ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" у розмірі 31 188,61 грн була подана до Господарського суду м. Києва у жовтні 2015 року, тобто на час дії Закону про банкрутство, а оскаржувані судові рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог ухвалені після введення в дію (21.10.2019) КУзПБ, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

27. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України (далі - ПК України), які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

28. За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на момент подання заяви з вимогами до боржника) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

29. У підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на момент подання заяви з вимогами до боржника) визначено, що податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

30. Згідно з пунктами 54.1 статті 54 ПК України (в редакції на момент подання заяви з вимогами до боржника), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

31. За загальним правилом платник податків зобов`язаний зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України - в редакції на момент подання заяви з вимогами до боржника).

32. Так, згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України (в редакції на момент подання заяви з вимогами до боржника), Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

33. За змістом абзацу 8 частини першої статті 1 Закону про банкрутство, у редакції на час подання контролюючим органом заяви про визнання кредиторських вимог, заявлені та визнані судом грошові зобов`язання, які виникають після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, є поточними кредиторськими вимогами до боржника.

34. Відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

35. Отже, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції такий порядок подання заяв з вимогами до боржника у процедурі розпорядження майном боржника був встановлений саме для конкурсних кредиторів, якими відповідно до положень статті 1 Закону про банкрутство визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження по справі про банкрутство.

36. Відповідно до абзацу 8 частини першої статті 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Аналогічні за змістом норми щодо визначення поточного кредитора містить абзац 11 частини першої статті 1 КУзПБ.

37. Класифікація кредиторів законодавцем здійснена в залежності від часу, або періоду виникнення грошового зобов`язання у боржника. Тобто, поточними є кредитори із вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов`язаннях, які виникли після порушення провадження у справі.

38. Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 встановлена статтею 45 КУзПБ.

39. Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги контролюючого органу виникли на підставі самостійно поданої боржником декларації від 30.08.2015 № 9020647198 (земельний податок з юридичних осіб), тобто після порушення ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2014 провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" та спливу 30-денного строку з дня публікації відповідного оголошення.

41. Згідно із частиною п`ятнадцятою статті 16 Закону про банкрутство, яка тотожна за змістом частині чотирнадцятій статті 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

42. Тлумачення абзацу четвертого частини восьмої статті 23, абзацу дев`ятого частини першої статті 38 Закону про банкрутство приводить до висновку, що кредитори за вимогами до боржника які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство (поточні кредитори), можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

43. За приписами КУзПБ законодавець чітко визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. Згідно з частиною восьмою статті 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

44. Відповідно до частини четвертої статті 60 КУзПБ заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у ліквідаційній процедурі після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

45. Подібну за змістом правову позицію щодо системного аналізу положень Кодексу України з процедур банкрутство, що регламентуюсь подання кредиторами заяв про визнання поточних вимог до боржника саме після визнання його банкрутом та розгляд цих вимог господарським судом викладено Верховним Судом mutatis mutandis у постановах від 23.02.2021у справі № 904/11028/15, від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012.

46. Розглядаючи вимоги щодо визнання кредиторської заборгованості та внесення вимог до реєстру вимог кредиторів, господарський суд перевіряє обґрунтованість та законність дій розпорядника майна боржника і боржника, щодо розгляду грошових вимог, про що за результатами розгляду виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна або ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, та розмір грошових вимог кредиторів, які підлягають відхиленню.

47. З огляду на викладене та враховуючи, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" відкрито ухвалою господарського суду 15.12.2014, а грошові вимоги контролюючого органу, що ґрунтуються на самостійно узгодженому платником податковому зобов`язанні згідно декларацією від 30.08.2015, виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, а також те, що на момент заявлення кредиторських вимог та на час ухвалення оскаржуваних судових рішень про відмову у їх визнанні боржник перебуває у процедурі розпорядження майном, суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що грошові вимоги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на суму 31 388,60 грн є поточними та правомірно відхилили їх, як заявлені передчасно.

48. Відтак колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статей 1, 16, 19, 23 Закону про банкрутство, статей 1 16 45 47 КУзПБ та помилкового віднесення заявника до поточних кредиторів, як необґрунтовані, позаяк вони спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наведеними вище правовими висновками.

49. Решта аргументів скаржника відхиляються як такі, що не узгоджуються із встановленим обставинами справи та спростовуються наведеними вище у цій постанові висновками суду касаційної інстанції. До того ж доводи щодо наявності підстав для визнання грошових вимог контролюючого органу ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм спеціального закону.

50. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

51. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Щодо суті касаційної скарги

52. Доводи Головного управління ДПС у м. Києві наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

56. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржуваних судових рішень витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

57. Тлумачення абзацу четвертого частини восьмої статті 23, абзацу дев`ятого частини першої статті 38 Закону про банкрутство приводить до висновку, що кредитори за вимогами до боржника які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство (поточні кредитори), можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

58. Аналіз абзацу третього частини восьмої статті 45, частини четвертої статті 60 КУзПБ свідчить, що розгляд поточних вимог кредиторів до офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом допускається лише у формі розгляду таких заяв у позовному провадженні.

59. Заява кредитора про визнання його вимог до боржника, які є поточними за своєю природою, подана у процедурі розпорядження майном до офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом підлягає відхиленню судом за результатами попереднього засідання.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/26475/14 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді В. Г. Пєсков В. Я. Погребняк