ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2704/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" - Чорного О.А.,
відповідача - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - не з`яв.,
розглянувши касаційні скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (далі - ВП "Централізовані закупівлі")
на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2021
(суддя Стасюк С.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021
(головуючий суддя Тищенко О.В., судді Станік С.Р. і Хрипун О.О.),
додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2021
(суддя Стасюк С.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021
(головуючий суддя Тищенко О.В., судді Станік С.Р. і Хрипун О.О.),
зі справи № 910/2704/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" (далі - Товариство)
до Компанії
про стягнення 4 845 099,97 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1. Позов було подано про стягнення 6 036 000 грн. основного боргу, 213 674,40 грн. "інфляційних втрат" та 48 550, 97 грн. - 3 % річних та обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки в частині здійснення оплати за поставлену продукцію.
У подальшому розмір позовних вимог було зменшено: позивач просив стягнути з відповідача 4 845 099,97 грн. з яких: 4 500 000 грн. основного боргу, 276 448,80 грн. "інфляційних втрат" та 68 651,17 грн. - 3 % річних.
2. Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2021: позов задоволено частково; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 100 000 грн.; стягнуто з Компанії "Енергоатом" на користь Товариства 4 400 000 грн. основного боргу, 276 448,80 грн. "інфляційних втрат", 68 651,17 грн. - 3 % річних, 72 676,50 грн. судового збору.
Рішення мотивовано частковим доведенням обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, і неспростуванням відповідних обставин відповідачем.
3. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2021: задоволено заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення; стягнуто з Компанії на користь Товариства 7 000 грн. витрат на правову допомогу.
Зазначене рішення мотивовано тим, що вказаний розмір витрат позивачем доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачем не подано доказів неспівмірності таких витрат.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у даній справі залишено без змін, а судові витрати за розгляд апеляційної скарги Компанії покладено на останню.
Постанову мотивовано повним з`ясуванням місцевим господарським судом обставин справи за правильного застосування ним норм матеріального і процесуального права.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у даній справі залишено без змін. Постанову мотивовано прийняттям судом згаданого додаткового рішення відповідно до вимог, зокрема Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. У касаційній скарзі на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, якою це рішення залишено без змін, Компанія в особі ВП "Централізовані закупівлі" просить: зазначені рішення та постанову скасувати в частині стягнення 3% річних та "інфляційних втрат"; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині; судові витрати у справі покласти на позивача повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано: неврахуванням попередніми судовими інстанціями правових висновків Верховного Суду, що призвело до неправильного застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 86 236 ГПК України; відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частини першої статті 614 Цивільного кодексу України.
7. У касаційній скарзі на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, якою це додаткове рішення залишено без змін, Компанія в особі ВП "Централізовані закупівлі" просить: скасувати зазначені судові рішення повністю; ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству у стягненні витрат на професійну правничу допомогу (далі - ППД).
Касаційну скаргу обґрунтовано прийняттям оскаржуваних додаткового рішення та постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неналежним дослідженням судами обставин справи, які мали суттєве (вирішальне) значення для прийняття законного та справедливого рішення зі справи; недотримання судами статей 236 237 ГПК України; винятковим значенням даної справи для відповідача.
8. Товариство у відзиві на касаційну скарги на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій з`ясували всі фактичні обставини справи, дослідили та надали належну оцінку наявним доказам і обставинам, і просить рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
9. У прийнятті рішення від 10.06.2021 та постанови від 18.11.2021, якою це рішення залишено без змін, попередніми судовими інстанціями з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
9.1. Товариством як постачальником і Компанією в особі відокремленого підрозділу (далі - ВП) "Атомкомплект" як покупцем укладено договір поставки від 22.06.2020 № 53-129-01-20-02128 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити фільтри повітряні власного виробництва (продукція) для ВП "Запорізька АЕС" Компанії (кінцевий споживач), а покупець - прийняти і оплатити продукцію.
9.2. 26.08.2020 позивачем було передано відповідачу обумовлену Договором продукцію, а відповідач оплату за неї не здійснив.
Після надіслання позивачем відповідачу досудової вимоги останній частково сплатив заборгованість за продукцію в сумі 1 536 000 грн. В результаті за відповідачем рахується заборгованість у сумі 4 500 000 грн., що й стало причиною подання позову в даній справі.
9.3. Відповідачем надано суду докази перерахування позивачу в рахунок заборгованості за Договором суми 100 000 грн.
9.4. Відсутні об`єктивні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних до 0,1% від заявленої суми.
10. У прийнятті додаткового рішення від 19.07.2021 та постанови від 18.11.2021, якою це рішення залишено без змін, попередніми судовими інстанціями з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
10.1. Товариством на підтвердження понесення ним витрат на ППД подано суду договір про надання правової допомоги, акт приймання - передачі наданих послуг до договору, платіжне доручення на суму 7 000 грн.
10.2. Представництво відповідача в суді здійснював керуючий АБ "Чорного О.А." - Чорний О.А., що підтверджується протоколами судових засідань.
10.3. Під час розгляду справи в суді відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення з нього витрат на ППД посилаючись, зокрема, на їх неспівмірність. Водночас відповідних доказів, обґрунтувань щодо неправильності розрахунків витрат на ППД або неналежності послуг адвоката до справи Компанією суду не надано.
11. Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України:
- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша);
- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга).
З огляду на наведені законодавчі приписи попередні судові інстанції, з`ясувавши не спростовані й не заперечувані скаржником обставини неналежного виконання ним своїх грошових зобов`язань за Договором, дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, у тому числі стосовно "інфляційних втрат" та процентів річних.
12. Водночас аргументи скаржника з цього приводу є не лише взаємно суперечливими, а, й, по суті, взаємовиключними: з одного боку, він зазначає про наявність, на його думку, підстав для зменшення (згідно із статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України) розміру нарахованої санкції у вигляді 3% річних, з іншого боку (з посиланням, зокрема, на статтю 614 Цивільного кодексу України) - про підстави для повної відмови у стягненні сум "інфляційних втрат" і 3% річних. Проте одні й ті самі позовні вимоги в принципі не можуть бути задоволені судом частково (шляхом зменшення розміру заявлених до стягнення сум) і одночасно - відхилені судом повністю.
13. У розгляді питання, пов`язаного з розподілом витрат на ППД, Суд враховує таке.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, пов`язаною з присудженням судових витрат на підставі статті 41 названої Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були, зокрема, неминучими (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У прийнятті додаткового рішення з даної справи та постанови, якою його залишено без змін, попередні судові інстанції не з`ясували обставини та не дослідили докази щодо саме неминучості витрат позивача в даній справі на ППД.
Поряд з тим суд касаційної інстанції за приписами частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. З урахуванням наведеного:
14.1. Звертаючись з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, якою це рішення залишено без змін, відповідач не спростував наведених висновків попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
14.2. Верховний Суд погоджується з доводами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові.
14.3. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне зазначену касаційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін за відсутності визначених процесуальних підстав для їх скасування.
14.4. Касаційна скарга Компанії на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2021 та постанову апеляційного господарського суду від 18.11.2021, якою це рішення залишено без змін, відповідно до частин третьої, четвертої статті 310 ГПК України підлягає частковому задоволенню у зв`язку з необхідністю направлення справи у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставин та дослідити докази, зазначені в цій постанові (пункт 13 останньої), надати їм та доводам сторін належну правову оцінку та вирішити відповідне процесуальне питання згідно із законом.
15. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки його касаційна скарга, зазначена, зокрема, в підпунктах 14.1-14.3 пункту 14 даної постанови, залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, якою це рішення залишено без змін, залишити без задоволення, а зазначені рішення та постанову - без змін.
2. Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, якою це додаткове рішення залишено без змін, задовольнити частково.
3. Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, якою це додаткове рішення залишено без змін, у справі № 910/2704/21 скасувати.
Справу в частині розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов