№ 910/2741/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2741/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 (суддя Борисенко І.І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 (головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В. Шаптала Є.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про встановлення господарських правовідносин,

За участю представників сторін:

від позивача: Щербак Р.І. - адвокат,

від відповідача: Сидоренко Д.О. - представник,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" (далі - позивач, АСК «Укррічфлот») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідач, ДП «АМПУ») про визнання укладеним договору №02-01-19 від 23.01.2019 у відповідній редакції.

1.2. Ці вимоги мотивовано тим, що у позивача відсутня необхідність врегулювання взаємовідносин з ДП «АМПУ» під час агентування суден у морських портах, оскільки АСК «Укррічфлот» не здійснює представництво інших судовласників, а лише експлуатує власні плавзасоби від свого імені. Спірний правочин покликаний врегулювати відносини щодо надання послуг в морських портах України без використання послуг морського агенту.

1.3. Відповідач заперечував проти позовних вимог, вважав їх безпідставними та такими, що повністю суперечать нормам чинного законодавства, оскільки ДП «АПМУ» створило всім морським агентам рівні умови здійснення своєї діяльності шляхом укладення договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, надавши морським агентам можливість замовляти та отримувати послуги на території будь-якого морського порту України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019, у позові відмовлено.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 30.12.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 910/2741/19.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 16.01.2020 у справі №910/2741/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. 27.01.2020 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 26.02.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.02.2020.

3.4. 19.02.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу, скерований на адресу суду 17.02.2020, та докази його вчасного направлення на адресу позивача, отримані судом 20.02.2020.

3.5. В судове засідання з`явився представник позивача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги. Представник відповідача, який також з`явився у судове засідання, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.

4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що позивач є судновласником і не виконує агентування та фрахтування морського та торгового флотів, а тому правовідносини, що складаються між сторонами спору слід урегулювати саме шляхом укладання спірного договору, а не шляхом приєднання до договору від 03.12.2018, що в свою чергу свідчить про прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням та не застосуванням норм процесуального права, а саме ст. 236 ГПК та матеріального права, а саме ст. 20 116 117 КТМ України, ст. 296 297 ГК України, ч. 3 ст. 21 ЗУ "Про морські порти України".

4.3. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 09.03.2016 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (за договором - адміністрація) та Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі директора Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" Миколаївський річковий порт (на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 22.12.2017 змінено тип Компанії як акціонерного товариства та найменування на Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот") (за договором - морський агент) укладений договір №44-П-АМПУ-16 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є: надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту; послуги із забезпечення проведення криголамних робіт протягом періоду оголошеної льодової кампанії.

Перелік послуг не є вичерпним, адміністрація порту суднозаходу за можливості може надавати морському агенту інші послуги (перелік яких зазначається в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору), за його письмовою заявкою з оплатою згідно з діючими та затвердженими вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу.

Відповідно до п.1.2 договору визначено, що при виконанні даного договору сторони керуються та зобов`язані виконувати вимоги чинного законодавства та нормативно - правових актів України, режимних та розпорядчих документів адміністрації; обов`язкових постанов по морському порту, положення про забезпечення пропускного та внутрішньо - об`єктового режиму.

Пунктом 7.1. договору визначено, що договір набуває чинності з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору у встановлений термін.

5.2. 16.11.2018 на адресу позивача надійшов лист №7760/3342/120-03-01/вих. від відповідача, яким повідомлено, що відповідно до п.7.1 діючого договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, відповідач не має наміру продовжувати строк його дії, в зв`язку з чим зазначений договір припиняє свою дію з 01.01.2019. А також, наголошено, що з 01.01.2019 відповідач укладатиме вищезазначені договори у вигляді єдиного документу, а саме у вигляді договору приєднання. При чому, роз`яснено, що з 01.01.2019 для укладення такого договору морським агентам достатньо надіслати до відповідача декларацію про приєднання до договору та відповідний пакет документів.

5.3. 14.12.2018 позивач направив відповідачу лист за вих. №08-1-1-03/124, в якому заперечив проти встановлення подібної форми співпраці з державним підприємством, наділеним засобами адміністративного впливу на учасників ринку річкових та морських перевезень, з огляду на невідповідність рішення щодо укладення договору приєднання загальним принципам укладення господарських договорів між суб`єктами господарювання.

Відповідачем у листі-відповіді № 8656/3939/10-03-01/Вих від 22.12.2018 повідомлено позивача, що його доводи щодо невідповідності обраного способу укладення договірних відносин залишено поза увагою та запропоновано вкотре приєднатися до договору № 367-П-АПМУ-18 від 03.12.2018, зазначаючи при цьому, що всі зміни викладені у новій редакції договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України стосуються виключно порядку його акцептування (всі інші умови співпадають з умовами договору № 44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016).

5.4. 03.12.2018 договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 (надалі за текстом договір № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018) розміщено на офіційному веб - ресурсі відповідача за наступним посиланням: http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya.

5.5. 27.12.2018 позивач відповідно до листа № 1-1-12/254 від 27.12.2018 звернувся до відповідача з клопотанням про надання для розгляду проекту договору, який би регулював відносини щодо надання послуг в морських портах України судновласнику без залучення послуг морського агенту.

28.12.2018 аналогічний за своїм змістом запит було направлено Філією Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" до Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (лист № 1332 від 27.12.2018).

Миколаївською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у листі № 58/12-01-02/Вих/18 від 09.01.2019 повідомлено Філію Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", що згідно установчих документів філії вона не має повноважень на укладення договорів по вищезазначеному питанню, та запропоновано звернутися до центрального апарату відповідача.

Відповідь відповідача, викладена в листі № 417/10-03/01/Вих від 04.02.2019, за своїм змістом аналогічна листу №8656/3939/10-03-01/Вих від 22.12.2018.

5.6. 24.01.2019 позивачем направлено на адресу відповідача відповідно до додатку до листа №80 від 23.01.2019 два примірника належним чином підписаних скріплених печаткою договору №02-01-19 від 23.01.2019 для розгляду та підписання відповідачем.

У відповідь на лист № 80 від 23.01.2019 відповідач заперечив щодо умов договору № 02-01-19 від 23.01.2019. Вказані заперечені викладені в листі №509/10-03-01/Вих від 07.02.2019.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що договір, визнання укладеним якого є предметом даної справи, не є обов`язковим для укладання сторонами в силу прямої норми закону, жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання договору сторони не заключали, по суті договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України є договором приєднання, який розміщено на офіційному сайті, та який не акцептований позивачем, у зв`язку з чим відсутні підстави переддоговірного врегулювання спору щодо укладання договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, а відтак відсутні законні підстави зобов`язувати відповідача укладати спірний договір у відповідній редакції.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідно до ч 1 ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ст. 11 названого Кодексу, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

В силу вимог ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

За правилами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зі змісту ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначено в ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

7.3. Преамбулою Закону України "Про морські порти України" визначено, що саме цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України.

Статтею 1 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

7.4. Судами встановлено, що за умовами п. 2.1 Статуту Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" підприємство створене з метою, передбаченою статтею 15 Закону України "Про морські порти України" та встановленими чіткими цілями згідно з порядком встановлення чітких цілей діяльності для державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2016 №1052.

7.5. Згідно зі ст.13 Закону України "Про морські порти України" державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про морські порти України", метою утворення адміністрації морських портів України, серед іншого, є надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; організація та забезпечення безпеки мореплавства; справляння та цільове використання портових зборів; а також забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту.

З метою реалізації визначених законом функцій у процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори, що відповідають цілям та меті її утворення, визначеним у статті 15 цього Закону, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про морські порти України", ст. 67 Господарського кодексу України).

7.6. Разом з цим, відповідача визнано суб`єктом природної монополії на ринку надання спеціалізованих послуг морських портів на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Донецької, Запорізької областей та АРК.

Судами у справі встановлено, що з метою створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту для договору №367-П-АМПУ-18 відповідачем була обрана форма договору приєднання, яка забезпечує рівність вимог для усіх контрагентів відповідача.

Таким чином, відповідач створив всім морським агентам рівні умови здійснення своєї діяльність шляхом укладання договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, надавши морським агентам можливість замовляти та отримувати послуги на території будь-якого морського порту України.

7.7. За приписами ч.3 ст.4 ГК України до господарських відносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України, застосовуються правила цього Кодексу.

Відповідно до ст. 85 КТМ України, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Статтею 116 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

Згідно зі ст. 117 КТМ України, морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Морський агент зобов`язаний: а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; б) діяти в межах своїх повноважень; в) не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб`єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем.

7.8. Відповідно до умов укладеного 09.03.2016 між сторонами договору №44-П-АМПУ-16 (п.1.1- 1.1.3), його предметом було надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки, порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту.

Перелік послуг не є вичерпним, адміністрація порту суднозаходу за можливості може надавати Морському агенту інші послуги (перелік яких зазначається в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору), за його письмовою заявкою з оплатою згідно з діючими та затвердженими вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу. При виконанні даного договору сторони керуються та зобов`язані виконувати вимоги чинного законодавства та нормативно-правових актів України, режимних та розпорядчих документів адміністрації, обов`язкових, постанов по морському порту та Зводу звичаїв морського порту, які діють у відповідному морському порту, Положення про забезпечення пропускного та внутрішньо-об`єктового режиму.

Отже, за умовами договору, на підставі якого сторони урегульовували свої правовідносини упродовж 2016-2019 років позивач був визначений та отримував від відповідача послуги саме як Морський агент.

Судами встановлено, що докази звернення позивача під час дії Договору № 44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016 до відповідача щодо наявності зауважень до умов зазначеного вище договору, зокрема щодо переліку послуг у справі відсутні.

7.9. Разом з цим, відповідно до пункту 2.1 договору № 367-П-АМПУ-18 предметом договору є врегулювання взаємовідносин Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації за адресоюhttp://www.uspa.gov.ua/morski-agenti/perelik-poslug-shcho-nadavutsya-u-morskikh-portakh-ukraiini (надалі - Послуги).

Згідно до ст. 21 Закону України "Про морські порти України", тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги , які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною 3 ст. 21 Закону України "Про морські порти України", передбачено, що тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню" від 13.06.2013 № 405 затверджений перелік спеціалізованих послуг, що надаються в морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню: - забезпечення лоцманського проведення (тарифи визначені у наказі Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення лоцманського проведення суден" від 03.12.2013 № 965); - регулювання руху суден (тарифи визначені у наказі Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги з регулювання руху суден" від 03.12.2013 № 966); - забезпечення проведення криголамних робіт (тарифи визначені у наказі Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення проведення криголамних робіт" від 26.12.2013 № 1059); - забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства (тарифи визначені у наказі Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" від 18.12.2015 №541).

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в Україні встановлені Порядком справляння та розмірів ставок портових зборів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316.

Таким чином, тарифи на спеціалізовані послуги та розмір портових зборів визначено державою, в відтак такі тарифи не повинні бути узгодженні при укладанні договорів.

При цьому, як встановлено судами, перелік послуг, які надаються Миколаївською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за вільними тарифами, розміщений на веб-сайті Адміністрації за адресою http://www.uspa.gov.ua/images/marine agents/Mvkolaiv.pdf, повністю охоплює перелічені позивачем послуги, потреба у отримані яких існує у позивача, та не обмежує його права та законні інтереси.

7.10. Порядок укладання господарських договорів встановлений ст.181 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.ч. 2-6 цієї статті проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі , та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частина 7 зазначеної статті встановлює, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Статтею 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Таким чином, із вищенаведених норм законодавства вбачається:

- переддоговірний спір може передатися на розгляд суду у разі недосягнення згоди щодо умов договору, у разі згоди обох сторін;

- переддоговірний спір передається на розгляд суду у разі коли сторона - виконавець за договором є монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), отримала протокол розбіжностей і не згодна з його умовами;

- переддоговірний спір підлягає вирішенню в судовому порядку у разі, якщо договір є обов`язковим на підставі закону.

Позивачем не доведено та із матеріалів справи не вбачається згоди на переддоговірне врегулювання спору між сторонами, при цьому, відповідач, як монополіст в сфері надання послуг в морських портах, не отримував протоколу розбіжностей від позивача. Зворотного матеріали справи не містять, а суду не доведено. Вказаний договір не є обов`язковим для сторін. Портові збори та спеціалізовані послуги, що надаються в морських портах сплачуються відповідно до законодавства, а послуги в морських портах, що надаються за вільними тарифами надаються відповідачем у разі їх необхідності отримання морськими агентами або судновласниками.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильним висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що договір, визнання укладеним якого є предметом даної справи, не є обов`язковим для укладання сторонами в силу прямої норми закону, жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання договору сторони не заключали, по суті договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України є договором приєднання, який розміщено на офіційному сайті, та який не акцептований позивачем, у зв`язку з чим відсутні підстави переддоговірного врегулювання спору щодо укладання договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, а відтак відсутні законні підстави зобов`язувати відповідача укладати спірний договір у відповідній редакції.

7.11. Доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в цій частині касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі № 910/2741/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський