ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/3268/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Колос І.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2022 (суддя Бойко Р.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 (головуючий суддя - Куксов В.В., судді Шаптала Є.Ю. і Яковлєв М.Л.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (далі - Товариство)
про забезпечення позову
у справі № 910/3268/22
за позовом Компанії
до акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - Банк)
про стягнення 1 717 000 000 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство, та
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства,
до: Компанії;
Банку
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
1. У квітні 2022 року Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про стягнення 1 717 000 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Банк неправомірно не виконав своїх зобов`язань за банківською гарантією від 07.09.2021 №11122-21/1 (далі - Банківська гарантія), виданою на забезпечення зобов`язань Товариства за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 №1196-01024 (далі - Договір), у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача коштів у зазначеному розмірі.
2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2022 (постановленою після усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 04.05.2022): відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у розгляді справи Товариство як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; визначено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 14.06.2022.
3. У подальшому, у червні 2022 року, Товариством було подано до того ж суду позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому Товариство просило суд визнати такою, що не підлягає виконанню, Банківську гарантію, видану Банком.
В обґрунтування цього позову Товариство вказувало, що: направлені Компанією вимоги надіслані на електронну адресу Банку без нотаріально посвідчених копій документів, отримані Банком після завершення строку дії гарантії, а відтак у Банку відсутні були підстави для їх задоволення, внаслідок чого не настав гарантійний випадок; також виставлені бенефіціаром рахунки за вимогою не були приведені у відповідність до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2022 у справі №640/4677/22 про забезпечення позову, а заявлені у вимогах суми не є достовірними; таким чином, у зв`язку із завершенням строку дії гарантії та відсутністю гарантійного випадку гарантія є такою, що не підлягає виконанню.
4. Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2022: прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства до Компанії та Банку про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, до розгляду з первісним позовом у цій справі; вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, об`єднано в одне провадження із первісним позовом шляхом залучення Товариства до участі у справі як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; встановлено сторонам за позовом третьої особи строки для подання заяв по суті спору.
5. 30.06.2022 до господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства, в якій третя особа просила заборонити Банку здійснювати будь-які виплати за Банківською гарантією за вимогами Компанії вих. №01/10219 від 09.03.22022, вих. №01/10815 від 15.03.2022, вих. №01/11433 від 18.03.2022, вих. №01/11656 від 22.03.2022, вих. №01/11631 від 21.03.2022, вих. №01/12492 від 29.03.2022, вих. №01/12493 від 29.03.2022, вих. №01/12491 від 28.03.2022 (далі - Вимоги Компанії) до набрання законної сили судовим рішенням по справі №910/3268/22.
6. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022:
- заяву Товариства про забезпечення позову задоволено;
- заборонено Банку здійснювати будь-які виплати за Банківською гарантією по Вимогам Компанії до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/3268/22;
- постановлено, що дана ухвала набирає законної сили з 05.07.2022, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 05.07.2025;
- визначено, що стягувачем за даною ухвалою є Товариство, а боржником - Банк.
7. Ухвалу та постанову мотивовано, зокрема, тим, що: обраний позивачем захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги за позовом третьої особи наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права або інтереси заявника, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття такого заходу.
8. У касаційній скарзі Компанія просить: скасувати оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи; відмовити в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову в цій справі; судові витрати за розгляд апеляційної та касаційної скарг покласти на Товариство.
9. Скаргу мотивовано необґрунтованістю та безпідставністю оскаржуваних судових рішень, прийняттям їх з порушенням норм матеріального і процесуального права.
10. У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, зокрема, про те, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона Банку здійснювати будь-які виплати за Банківською гарантією по вимогам Компанії може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав Товариства, оскільки останнє не зможе у випадку встановлення судом у даній справі підставності та правомірності вимог Товариства захистити свої права у межах цього судового провадження без нових звернень до суду. Банк просить: касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін; судові витрати покласти на Компанію.
11. Товариством також подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому Товариство заперечує щодо змісту касаційної скарги, вказує що: аргументи Компанії, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень; невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до нівелювання суті позову Товариства, що унеможливить ефективний захист порушених інтересів Товариства, та просить касаційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
12. У прийнятті оскаржуваних судових рішень з даної справи попередніми судовими інстанціями з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
12.1. Предметом спору за позовом третьої особи є немайнова вимога Товариства про захист його прав шляхом визнання Банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
12.2. У випадку невжиття заходів забезпечення позову, гарант (Банк) може у безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (Компанії) суму Банківської гарантії, яка є предметом позовних вимог за первісним позовом у цій справі, а відтак ефективний захист у даному судовому процесі за позовом третьої особи втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за Банківською гарантією, яка є предметом позовних вимог за позовом третьої особи, під час розгляду цього спору знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову Товариства. У такому випадку для ефективного захисту своїх прав та законних інтересів Товариству необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України).
12.3. Водночас у разі сплати гарантом на користь бенефіціара грошових коштів за Банківською гарантією гарант набуває право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (принципала) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником, і, оскільки Товариством не визнається законність вимог Компанії, то ним не будуть задоволенні регресні вимоги гаранта, у зв`язку з чим останнім будуть нараховуватись штрафні санкції у вигляді пені та штрафу за порушення принципалом зобов`язання щодо відшкодування гаранту витрат за Банківською гарантією.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову в даній справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на Товариство (третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову), та зумовить виникнення інших судових спорів, що, у свою чергу, не відповідає принципам господарського судочинства та ефективному захистові порушеного права.
12.4. Обраний заявником захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору по суті, та має на меті зупинення вчинення на час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки у вигляді ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
12.5. Стосовно того, чи запропонований заявником захід забезпечення позову не матиме наслідком втручання у господарську діяльність Банку та Компанії або її зупинення:
- господарська діяльність Банку як банківської установи полягає у залученні у вклади коштів не конкретної особи або обмеженої кількості осіб, а необмеженої (на розсуд Банку) кількості фізичних та юридичних осіб і розміщення відповідних коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик. Тимчасова (до вирішення спору по суті) заборона Банку здійснювати будь-які виплати на виконання Банківської гарантії за певним переліком вимог бенефіціара не є втручанням у господарську діяльність Банку в розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності";
- захід спрямований на зменшення ризику порушення майнових прав заявника, пов`язаних з перерахуванням коштів за Банківською гарантією, до вирішення справи по суті;
- вжиття заходів забезпечення позову не порушить прав позивача за первісним позовом, оскільки в разі задоволення первісного позову (що виключає задоволення позову третьої особи) такі заходи забезпечення перестануть діяти, та бенефіціар може отримати від гаранта гарантійну суму, яка може бути стягнута судом.
12. Причиною подання касаційної скарги стала незгода Компанії із вжиттям судом першої інстанції (з яким погодилася й апеляційна інстанція) заходу забезпечення позову.
13. Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:
- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (стаття 136);
- позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії (стаття 137).
14. Попередні судові інстанції, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених ними обставин дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову третьої особи у визначений нею у відповідній заяві спосіб.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
15. Посилання скаржника на те, що суд "здійснив формальний розгляд заяви" (про забезпечення позову) має декларативний, не підтверджений змістом оскаржуваних судових рішень характер.
Твердження скаржника стосовно того, що суд "не дослідив письмових доказів, не надав правової оцінки обґрунтованості вимог заявника щодо можливого ускладнення виконання рішення суду", спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень; до того ж скаржником не зазначено, які конкретно письмові докази, наявні в матеріалах справи, не були (на думку скаржника) досліджені судом.
16. Скаржник посилається також на те, що: суд не проаналізував, що відсутність добровільності виконання зобов`язань АТ "Банк Альянс" призвело до "подання до суду за відмову у виконанні" Вимог Компанії; не дослідив, що Банк вже здійснив часткову оплату за Банківською гарантією за вимогою Компанії № 01/10219 від 09.03.2022 до подання позовної заяви до суду.
Проте відповідні обставини, про які зазначає скаржник, могли бути предметом доказування у розгляді справи по суті, а не у вирішенні процесуального питання щодо вжиття заходу забезпечення позову.
17. Також посилання скаржника на те, що "суд не дослідив обставин втручання у діяльність учасників ринку на ринку електричної енергії" не знаходить підтвердження за змістом оскаржуваних судових рішень, у яких відповідні обставини досліджено (про це зазначено і в підпункті 11.5 пункту 11 даної постанови).
18. Доводи скаржника стосовно того, що судом застосовано обмеження, не пов`язані з предметом спору, а також що суд вжив заходів забезпечення позову, які не є адекватними, не є співмірними та не є збалансованими в інтересах обох сторін спору так само не знаходять свого підтвердження за змістом оскаржуваних судових рішень.
Так, судами з`ясовано і скаржником не заперечується, що предметом спору за позовом третьої особи (Товариства) в даній справі є вимога Товариства про визнання Банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Отже, захід забезпечення позову у вигляді заборони здійснення виплат за тією ж самою Банківською гарантією не може бути визнаний таким, що не пов`язаний з предметом спору.
Судами в оскаржуваних рішеннях також встановлено, неодноразово зазначено й підкреслено, що вжиття такого заходу має виключно тимчасовий характер (на час вирішення відповідного спору зі справи) і не перешкоджає здійсненню учасниками справи їх законодавчо визначеної діяльності.
Крім того, судами визначено і скаржником не спростовано, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в разі невжиття заходу забезпечення свого позову не може захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (підпункт 12.2 пункту 12 цієї постанови); наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, від 16.03.2021 у справі №921/302/20, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.
Таким чином, вказані доводи скаржника не знаходять належного підтвердження за змістом оскаржуваних судових рішень.
19. Питання, що пов`язані із здійсненням розрахунків за електричну енергію та із застосуванням у цьому зв`язку положень (умов) Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил ринку та Договору, а також вказаних у касаційній скарзі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р і наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73, на які посилається скаржник, можуть бути предметом дослідження, а відповідні докази - предметом оцінки судом у процесі розгляду даної справи, у тому числі позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, по суті. Саме в такому розгляді, за наявності належних підстав для цього, мають вирішуватися й порушені скаржником питання щодо "негативних наслідків для виконання взаємних фінансових вимог та зобов`язань учасників ринків за договорами купівлі-продажу електричної енергії і послуг, що надаються на ринку електричної енергії за рахунок відповідних фінансових гарантій".
20. Міркування (та аргументи) скаржника стосовно подібності/неподібності правовідносин у даній справі і справах №№910/17741/20, 910/2663/61 не можна визнати коректними, оскільки: згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм; водночас зазначені справи на час прийняття цієї постанови у касаційному порядку не переглядалися, відповідно, й висновки Верховним Судом в них не формулювалися.
21. Скаржник, зазначаючи про недоведеність, на його думку, вимог заяви про вжиття заходу забезпечення позову, не вказує, однак, які, власне, докази у зв`язку з цим відсутні та/або не досліджені судами.
Стосовно посилання скаржника на те, що "заявником не зазначена, а судами не досліджена така обставина як дійсна неможливість повернення грошових коштів, перерахованих гарантом НЕК "Укренерго" у разі визнання вимог такими, що не підлягають виконанню", - слід відзначити, що відповідна обставина може бути предметом розгляду в процесі вирішення спору з даної справи по суті, а не під час вирішення питання про обрання та застосування заходу забезпечення позову.
22. Судом не приймається посилання скаржника на статтю 19 Господарського кодексу України, згідно з якою, зокрема, забороняється незаконне втручання в господарську діяльність суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду.
Дане посилання є необґрунтованим, оскільки:
- по-перше, відповідна норма, як випливає з її змісту, стосується втручання у зазначену діяльність органів державної влади (їх посадових осіб) саме при здійсненні ними державного контролю та нагляду, тоді як суд не здійснює будь-яких контрольно-наглядових функцій стосовно суб`єктів господарювання;
- по-друге, реалізація судом своїх дискреційних повноважень, передбачених процесуальним законом, зокрема вжиття заходу забезпечення позову, не може вважатися незаконним втручанням у будь-чию діяльність.
23. З приводу доводів скаржника про те, що, "вказуючи на існування підстав для забезпечення позову судом першої інстанції не досліджено обставини справи та не враховано, що предметом позову до сторін є немайнова вимога. Рішення суду за такими вимогами не потребує виконання, а тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення. Отже і заходів забезпечення позову в даному випадку не потребується", - Суд зазначає таке.
По-перше, наведені приписи статті 136 Господарського процесуального кодексу України не передбачають, що застосування забезпечення позову можливе лише за майновими вимогами та/або тільки у справах, рішення в яких потребують примусового виконання.
По-друге, ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду не є єдиною підставою для забезпечення позову.
Таке забезпечення, за змістом вказаної норми процесуального права, допускається і в разі, якщо невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
24. Поряд з тим доводи скаржника, пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та перевіркою (оцінкою) доказів, не можуть бути предметом касаційного розгляду справи в силу імперативного припису частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, за яким суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
25. З урахуванням наведеного доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, приймаються Судом у частині, що узгоджуються з наведеним у цій постанові.
26. Таким чином, звертаючись з касаційною скаргою, Компанія не спростувала висновків попередніх судових інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними рішень.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.
27. Понесені Компанією судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на Компанію, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Постанова ухвалена у розумний строк з урахуванням дати надходження до Верховного Суду матеріалів справи № 910/3268/22 - 07.12.2022
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 910/3268/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос
Постанова ухвалена з окремою думкою судді Колос І.Б.