ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/3401/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
боржника: не з`явився,
скаржника: Павлюк П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Грек Б.М., Остапенко О.М.)
у справі № 910/3401/21
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Рух справи
1. ОСОБА_2 (далі - Боржник) звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність у зв`язку з наявним у нього боргом у загальному розмірі 14546502,50 грн та неможливістю погашення цього боргу через скрутне матеріальне становище.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
3. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 визнано кредиторами Боржника: ОСОБА_3 на загальну суму 14051042,50 грн, з яких 4540,00 грн судовий збір - позачергово, 14046502,50 грн - друга черга; ОСОБА_4 на загальну суму 504540,00 грн, з яких 4540,00 грн судовий збір - позачергово, 350000,00 грн - друга черга, 150000,00 грн - третя черга; ОСОБА_5 на загальну суму 10674903,00 грн, з яких 4540,00 грн судовий збір - позачергово, 10670363,00 грн - друга черга.
Стислий зміст постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
4. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 припинено процедуру реструктуризації боргів Боржника, визнано Боржника банкрутом, введено процедуру погашення боргів Боржника.
5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на зазначену постанову суду першої інстанції.
6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. Ухвала мотивована тим, що на момент звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 не набула статусу кредитора у цій справі про неплатоспроможність Боржника та не є її учасником. Водночас із матеріалів справи не вбачається та ОСОБА_1 не доведено, що оскаржуваною постановою місцевого господарського суду вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
8. ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021, передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .
9. На думку ОСОБА_1 , висновки суду апеляційної інстанції суперечать положенням статей 1 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та статті 254 ГПК України.
10. ОСОБА_1 заперечує проти висновку апеляційного господарського суду про те, що у справі про банкрутство право на оскарження мають лише кредитори як учасники справи та особи, які не брали участі у справі, в разі порушення оскарженим рішенням прав і обов`язків такої особи, посилаючись на те, що КУзПБ передбачає більш розширене коло учасників справи про банкрутство.
11. ОСОБА_1 зазначає, що вона є стороною цивільної справи №761/22523/21, яка стосується її прав щодо спільного із Боржником майна, та є учасником справи про банкрутство Боржника згідно з визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, а тому має право на апеляційне оскарження судових рішень у справі.
12. Також ОСОБА_1 наголошує, що вона в своїй апеляційній скарзі в повній мірі обґрунтувала порушення через прийняття оскаржуваної постанови місцевого господарського суду її прав та законних інтересів щодо належного їй на праві спільної сумісної власності майна, яке не може бути включене до ліквідаційної маси в межах справи про банкрутство Боржника до виділення його частки, тобто до розгляду справи про поділ майна.
13. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що в результаті ухвалення оспорюваної постанови суду першої інстанції фактично надано дозвіл керуючому реалізацією майна Боржника на проведення інвентаризації та подальший продаж майна, яке є також майном ОСОБА_1 , що впливає на її права щодо володіння та розпорядження таким майном.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
14. Керуючий реалізацією майна Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою, оскільки оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося.
15. Керуючий реалізацією майна Боржника вважає, що ОСОБА_1 є учасником саме справи щодо поділу майна між колишнім подружжям - ОСОБА_1 та Боржником, але не справи про банкрутство Боржника. При цьому керуючий реалізацією майна Боржника наголошує, що ОСОБА_1 не навела жодні факти включення до складу ліквідаційної маси Боржника майна, яке є спільним сумісним майном Боржника та ОСОБА_1 .
16. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, закрити касаційне провадження за касаційною скаргою, направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті.
17. Боржник вважає, оскаржуване судове рішення законним і мотивованим, а касаційну скаргу ОСОБА_1 такою, що не підтверджена належними доказами та спрямована на затягування судового процесу.
Позиція Верховного Суду
18. Керуючись вимогами статей 14 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
19. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
20. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
21. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).
22. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
23. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
24. Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.
25. Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність 21.10.2019 у зв`язку з введенням в дію КУзПБ.
26. При цьому пунктом 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
27. Отже, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та КУзПБ.
28. Частина 1 статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
29. При цьому відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, зокрема, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
30. Разом з тим суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
31. Однак у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
32. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19. Підстав для відступу від зазначеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.
33. Наведений висновок сформований Верховним Судом щодо здійснення процедури ліквідації юридичних осіб, однак підлягає також врахуванню при розгляді справи про неплатоспроможність фізичних осіб, оскільки в силу положень книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ).
34. Так, згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
35. Тобто у справі про банкрутство учасники поділяються на дві групи: визначені учасниками за законом та особи, які стали учасниками справи в процесі провадження; інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
36. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.
37. Водночас, окрім учасників справи, правом апеляційного оскарження наділені також особи, які не брали участі у справі, але судові рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Стосовно зазначених осіб слід звернутися до усталеної правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, ухваленій у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
38. На переконання Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
39. Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
40. Оскільки на момент подання апеляційної скарги ОСОБА_1 не зверталась до суду із заявою про визнання її грошових вимог до боржника, відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались та не визнавались, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що ОСОБА_1 не набула статусу кредитора в цій справі.
41. Разом з тим апеляційний господарський суд встановив, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №761/22523/21 передано зазначену цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (Боржника) про поділ майна до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/3401/21. Наразі зазначений спір вирішується у межах цієї справи про банкрутство Боржника, але у відокремленому провадженні, коло учасників якого визначається відповідно до положень ГПК України.
42. ОСОБА_1 як сторона (позивач) у вказаному відокремленому провадженні є особою, щодо прав або обов`язків яких існує спір, але не є безпосереднім учасником справи про банкрутство Боржника (непозовного провадження).
43. Оскаржуваною постановою місцевого господарського суду припинено процедуру реструктуризації боргів Боржника, визнано його банкрутом, введено процедуру погашення боргів Боржника, визначено офіційно оприлюднити повідомлення про визнання Боржника банкрутом, призначено керуючого реалізацією майна Боржника, встановлено йому основну грошову винагороду та строк для проведення інвентаризації майна банкрута і визначення його вартості відповідно до положень КУзПБ тощо.
44. Тобто зазначеною постановою вирішені специфічні питання, притаманні саме процедурі банкрутства (непозовному провадженню), пов`язані з переходом до наступної судової процедури - погашення боргів боржника, та виконанням керуючим реалізацією майна Боржника під час її здійснення повноважень, передбачених КУзПБ. При цьому предметом розгляду суду першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не було вирішення питань щодо позовних вимог у справі №910/3401/21(761/22523/21) та прав чи обов`язків ОСОБА_1 , зокрема, стосовно майна, яке є предметом спору у зазначеному відокремленому провадженні. У мотивувальній і резолютивній частинах вказаної постанови відсутні жодні зазначення про права та обов`язки зазначеної особи.
45. Верховний Суд приймає до уваги аргументи ОСОБА_1 про те, що в результаті ухвалення оскаржуваної постанови місцевого господарського суду про визнання Боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів Боржника спірне у справі №910/3401/21(761/22523/21) майно може увійти до складу ліквідаційної маси.
46. Однак зі змісту вказаної постанови вбачається, що нею безпосередньо не передбачено включення до ліквідаційної маси Боржника конкретного майна, зокрема спірного у справі №910/3401/21(761/22523/21), у тому числі до виділення частки боржника зі спільного сумісного майна подружжя (в разі його наявності).
47. Формування ліквідаційної маси має здійснюватися керуючим реалізацією майна в порядку, передбаченому статтею 131 КУзПБ, із включенням до неї саме майна боржника, що перебуває у його власності, а також майна, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника (крім майна, визначеного частинами 6, 7 зазначеної статті та статтею 132 КУзПБ).
48. Зокрема, майно, що є часткою боржника у спільній власності, може бути включено до ліквідаційної маси із виділенням частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством (ч. 3 ст. 131 КУзПБ).
49. Отже, наведені доводи ОСОБА_1 по суті зводяться до припущень про можливе недотримання керуючим реалізацією майна Боржника наведеного порядку та неналежне формування ним ліквідаційної маси під час здійснення процедури погашення боргів Боржника, зокрема, шляхом помилкового включення до неї належного ОСОБА_1 майна чи спільного Боржника та ОСОБА_1 майна без виділу частки Боржника. Але наведені припущення не можуть бути підставою для висновку про наявне порушення прав чи інтересів зазначеної особи.
50. Що стосується твердження ОСОБА_1 про неможливість виділення частки Боржника із спільного майна для включення його до ліквідаційної маси, як це передбачено частиною 3 статті 131 КУзПБ, оскільки воно не є спільною частковою власністю, а є спільною сумісною власністю, Верховний Суд звертає увагу, що порядок виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, врегульований статтями 364 370 Цивільного кодексу України, однак питання такого виділу не вирішувалося та не підлягало вирішенню місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови у справі про неплатоспроможність Боржника.
51. Зважаючи на викладене, встановивши відсутність у постанові суду першої інстанції жодних висновків щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України через відсутність суб`єкта апеляційного оскарження, адже місцевим господарським судом не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки зазначеної особи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.
53. Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
54. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі №910/3401/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Білоус