ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/3800/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Майора І.В.,
відповідача -Кобзаря А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк»
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Гулевець О.В.)
від 13.07.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.)
від 01.02.2022,
у справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк»
про визнання зобов`язання поруки припиненими та визнання недійсним пункту договору
В С Т А Н О В И В:
у березні 2021року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Міжнародний інвестиційний банк" про визнання зобов`язання поруки, що виникли на підставі договору поруки №00091.13-СВD від 10.11.2014, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Міжнародний інвестиційний банк" - припиненими; визнання недійсним підпункту 5.4 договору поруки №00091.13-СВD від 10.11.2014 у частині, що поручитель дає згоду на будь-яку зміну зобов`язань позичальника за кредитним договором, зокрема про зміну, що призводить до збільшення обсягу його відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 як поручитель за кредитними зобов`язаннями ПрАТ «Свинець», не давала згоди на зміну істотних умов кредитного договору між ПрАТ «Свинець» та АТ "Міжнародний інвестиційний банк", зокрема на збільшення строку кредитування та збільшення обсягу її відповідальності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано зобов`язання поруки, що виникли на підставі договору поруки №00091.13-СВD від 10.11.2014 між ОСОБА_1 та АТ "Міжнародний інвестиційний банк" - припиненими.
Господарські суди виходили з того, що поручитель не давав письмової згоди на зміну забезпеченого порукою зобов`язання за кредитним договором №00091.13-СВD від 08.08.2013 щодо збільшення строку користування кредитом, а тому порука, в силу приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України, є припиненою.
У травні 2022 року АТ "Міжнародний інвестиційний банк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення частково і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову щодо вимог про визнання зобов`язання поруки, що виникли на підставі договору поруки №00091.13-СВD від 10.11.2014 між ОСОБА_1 та АТ "Міжнародний інвестиційний банк" - припиненими.
Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами попередніх інстанції не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 908/16/21, від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 17.11.2021 у справі № 910/20089/21, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, згідно з якими наявність третейської угоди (застереження) в договорі та поданих, не пізніше початку розгляду справи по суті, заперечень відповідачем проти вирішення спору в господарському суді, зобов`язує суд залишити позов без розгляду;
- статті 22 Господарського процесуального кодексу України без врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, від 10.08.2021 у справі № 873/51/21, від 12.08.2019 у справі № 876/7/19, від 17.09.2020 у справі № 873/58/20, відповідно до яких будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності, тим самим забезпечуючи принцип автономності третейського застереження;
- пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.
Також скаржник зазначає, що в ухваленні судового рішення брала участь суддя - Гулевець О.В., якій було заявлено відвід. Суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (визнав припиненим договір поруки № 00091.13-CBD від 10.11.2014, який не міститься в матеріалах справи). Суди не дослідили зібрані у справі докази.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін.
Рішення господарських судів в частині відмови у задоволенні позову щодо вимоги про визнання недійсним підпункту 5.4 договору поруки №00091.13-СВD від 10.11.2014 у частині, що поручитель дає згоду на будь-яку зміну зобов`язань позичальника за кредитним договором, зокрема про зміну, що призводить до збільшення обсягу його відповідальності - не оскаржується, а тому не є предметом касаційного перегляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 08.08.2013 між АТ "Міжнародний інвестиційний банк" (банк) та ПрАТ "Свинець" ( позичальник) було укладено кредитний договір №00091.13-СВD, згідно з умовами якого предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді (відкличної) відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: сума кредиту - 1 350 000,00 (один мільйон триста п`ятдесят тисяч) доларів США 00 центів; строк користування кредитом (строк кредиту) - до 07 серпня 2014 року включно; плата за користування кредитом (розмір процентів, проценти): 12 (дванадцять) % річних; тип процентної ставки за кредитом - фіксована; фіксована плата за надання кредиту: 107 905,50 (сто сім тисяч дев`ятсот п`ять) гривень 50 копійок.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "Міжнародний інвестиційний банк" укладено договір поруки №00091.13-СВD/SUR, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання ПрАТ "Свинець", місцезнаходження: 85102, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30615525) зобов`язань у повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів (плати за користування кредитом), комісій, неустойки та інших платежів, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №00091.13-СВD від 08 серпня 2013 року та будь-якими додатковими договорами до нього (у т.ч., які збільшуватимуть основне зобов`язання) (далі як всі зобов`язання разом, так і кожне з них окремо - зобов`язання).
Умовами пункту 1.2 договору поруки, передбачено, що згідно з кредитним договором №00091.13-СВD від 08 серпня 2013 року банк надав позичальнику кредит у сумі 4 980 000,00 (чотири мільйони дев`ятсот вісімдесят тисяч) доларів США 00 центів зі строком повернення до 07 серпня 2015 року (включно) та зі сплатою процентів (плати за користування кредитом) в розмірі 12% (дванадцять) процентів річних. Сплата банку процентів за користування кредитом та погашення кредиту здійснюються позичальником в порядку встановленому кредитним договором.
У випадку порушення позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору, поручитель і позичальник відповідає перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, плати за користування кредитом, неустойки, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед банком за виконання зобов`язання за кредитним договором будь-яким новим боржником по кредитному договору у випадку переводу боргу за кредитним договором, в тому числі, за правонаступника позичальника, що прийняв спадщину (п. 1.3 договору поруки).
У розділі 4 договору поруки №00091.13- СВD/SUR від 10.11.2014 передбачено, що всі вимоги, які виникають при виконанні договору або у зв`язку з ним або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.
Пункт 5.4 договору поруки визначено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується зі всіма умовами кредитного договору та дає згоду на будь-яку зміну зобов`язань позичальника за кредитним договором, в т.ч. зміну, що призводить до збільшення обсягу його відповідальності.
Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Зміни та доповнення до договору оформлюються в письмовій формі додатковим договором сторін, який є невід`ємною частиною (п. 5.8 договору поруки).
07 серпня 2015 року між АТ "Міжнародний інвестиційний банк" та ПрАТ "Свинець" укладено договір про внесення змін №14 до кредитного договору №00091.13-СВD від 08.08.2013.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, викладеного у новій редакції, предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді (відкличної) відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: сума кредиту - 4 980 000,00 (чотири мільйони дев`ятсот вісімдесят тисяч) доларів США 00 центів; строк користування кредитом (строк кредиту) - до 25 грудня 2015 року (включно); плата за користування кредитом (розмір процентів, проценти): 12 (дванадцять) % річних; тип процентної ставки за кредитом - фіксована; фіксована плата за надання кредиту: 107 905,50 (сто сім тисяч дев`ятсот п`ять) гривень 50 копійок.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 у третейській справі № 07/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» в рахунок часткового виконання зобов`язань ПрАТ «Свинець» за кредитним договором № 00091.13-CBD від 08.08.2013 2000000,00 доларів США та третейський збір у сумі 25 500,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 873/51/21 рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 у третейській справі № 07/21 скасовано.
Постановою Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 873/51/21 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 у третейській справі № 07/21.
07.04.2021 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з запереченнями проти вирішення спору у цій справі в господарському суді, в якому просив позов ОСОБА_1 залишити без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, відмовляючи відповідачеві у задоволенні вказаного клопотання, зазначив, що у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускаються.
З огляду на відсутність взаємної згоди сторін спору передати його на вирішення до третейського суду (оскільки позивач заперечує щодо передачі на вирішення третейському суду спору у цій справі), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Втім, Верховним Суд не підтримує висновків судів про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про третейські суди" в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.
Згідно з ч. ч. 1, 4, 6, 9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Частиною 5 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Право сторін на передачу спору для вирішення третейським судом також передбачено ст. 22 ГПК України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Тобто, у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.
Господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди.
Крім того, суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві третейського суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в третейській угоді вказівки на місце проведення третейського розгляду чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певного третейського суду чи регламенту, за яким має здійснюватися третейський розгляд.
Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16.
Судами попередніх інстанцій встановлено факт включення сторонами у договір поруки №00091.13-СВD/SUR від 10.11.2014 між ОСОБА_1 та АТ "Міжнародний інвестиційний банк" третейського застереження, яке міститься у розділі 4 договору поруки, зміст якого відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про третейські суди».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до господарського суду із запереченнями, в порядку частини першої статті 226 ГПК України, та просив залишити позов у справі без розгляду, посилаючись на укладення сторонами третейської угоди.
Судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено обставин, що третейська угода визнана недійсною та не може бути виконана.
Місцевий суд вказав, що оскільки позивач фактично ставить під сумнів дію поруки за договором №00091.13- СВD/SUR від 10.11.2014, а відповідно і третейське застереження, яке встановлено у договорі, суд вважає, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду є передчасним.
Розглянувши спір по суті позовних вимог, апеляційний суд вказав, що зобов`язання поруки припинили свою дію станом на серпень 2015 року, у зв`язку з чим і третейська угода, вказана у договорі поруки втратила свою чинність.
Проте з такими висновками господарських судів погодитись не можливо, оскільки принцип автономності третейської угоди свідчить, що дійсність основного договору не впливає на дійсність включеної до нього третейської угоди. Третейська угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність, втрата чинності основного договору, припинення зобов`язань за основним договором не можуть бути підставою для автоматичної недійсності/втрати чинності третейської угоди.
З матеріалів справи не вбачається, що господарськими судами встановлено обставини, що третейське застереження у розділі 4 договору поруки є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Наявність дійсного, чинного та виконуваного третейського застереження у договорі поруки №00091.13- СВD/SUR від 10.11.2014 між ОСОБА_1 та АТ "Міжнародний інвестиційний банк" встановлена і при розгляді господарської справи № 873/51/21 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 № 07/21, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» 2 000 000,00 доларів США в рахунок часткового виконання зобов`язань ПрАТ «Свинець» за кредитним договором № 00091.13-CBD від 08.08.2013.
Враховуючи викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, господарський суд першої інстанції повинен був на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України залишити позов без розгляду, а не вирішувати спір по суті, оскільки сторони у цьому випадку уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду, і від відповідача до початку розгляду справи по суті надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, і така угода є дійсною, не втратила чинність або може бути виконана.
Не виправив цього процесуального порушення і апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку.
Підставою касаційного оскарження судових рішення скаржником зазначено, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України - місцевим та апеляційним судами не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду визнає обґрунтованими доводи скаржника про необхідність врахування висновків у постановах Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 908/16/21, від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 17.11.2021 у справі № 910/20089/21, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, згідно з якими наявність дійсного, чинного та виконуваного третейського застереження в договорі та поданих, не пізніше початку розгляду справи по суті, заперечень відповідачем проти вирішення спору в господарському суді, зобов`язує суд залишити позов без розгляду на підставі пункту 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Частиною 1 ст. 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, межі розгляду справи судом касаційної інстанції передбачені ст. 300 ГПК України, а також зважаючи на те, що доводи, наведені у касаційній скарзі щодо наслідків наявності укладеної між сторонами третейської угоди отримали підтвердження, касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, а судові рішення у справі необхідно скасувати частково, а позов в частині вимог про визнання припиненими зобов`язань поруки, що виникли на підставі договору поруки №00091.13- СВD/SUR від 10.11.2014 між ОСОБА_1 та АТ "Міжнародний інвестиційний банк" залишити без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій у відповідні частині, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг відповідача покладається на позивача.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України необхідно стягнути з позивача на користь АТ «Міжнародний інвестиційний банк» 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 4 540,00 грн судового збору за подання касаційної скарги. Судовий збір за подання позову покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 300 301 308 313 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі № 910/3800/21 в частині задоволення позову про визнання припиненими зобов`язань поруки, що виникли на підставі договору поруки №00091.13-СВD від 10.11.2014 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» та розподілу судових витрат - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» в частині вимог про визнання припиненими зобов`язань поруки, що виникли на підставі договору поруки №00091.13-СВD від 10.11.2014 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 35810511) 7 945,00 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко