ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/4315/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Ваховської І.Б.,
відповідача - Тацишиної О.П.,
розглянув касаційну скаргу Київської міської ради (далі - Рада)
на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2019
(суддя Зеленіна Н.І.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019
(головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді: Мальченко А.О. і Пономаренко Є.Ю.)
у справі № 910/4315/19
за позовом Ради
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК)
про скасування рішення.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 29.01.2019 №60/2-р/к у справі № 110/60/52-рп/к.18 (далі - оспорюване рішення).
2. Позов обґрунтовано прийняттям оспорюваного рішення з порушенням норм чинного законодавства України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, у позові відмовлено.
4. Рішення та постанову мотивовано недоведеністю, необґрунтованістю позовних вимог, невідповідністю їх фактичним обставинам справи і тим, що ці вимоги належним чином і у встановленому порядку спростовано відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Рада, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалення їх за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить: скасувати відповідні судові рішення; прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та скасувати оскаржуване рішення; стягнути з територіального відділення АМК на користь Ради судові витрати.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Попередні судові інстанції при ухваленні судових рішень невірно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильних висновків і неправильної оцінки доказів та обставин справи.
7. Суди неправильно та неповною мірою дослідили й оцінили докази, долучені до матеріалів справи.
8. Висновки, викладені в судових рішеннях, ґрунтуються на невірно застосованих нормативно-правових актах, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
9. Відповідні висновки є невмотивованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, які до того ж не були досліджені судом у повній мірі. Судами не здійснено всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, порушено принцип змагальності та рівності сторін.
Доводи відповідача
10. У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, за повноти встановлених обставин справи на підставі належних доказів у ній, та просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Згідно з оспорюваним рішенням:
- визнано, що Рада своїми діями, які полягають у визначенні пунктом 2 примітки Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Ради від 21.04.2015 №415/1280, у редакції рішення Ради від 08.02.2018 №21/4085 (далі - Методика), можливості встановлювати інший розмір орендної ставки, ніж передбачено Методикою, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні окремим суб`єктам господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
- визнано, що Рада своїми діями, які полягають у визначенні пунктом 10 Таблиці 2 "Орендні ставки за використання нерухомого майна" Методики різних розмірів орендної ставки при визначенні орендної плати за використання нерухомого комунального майна при одному цільовому призначені, а саме при розміщенні суб`єктів, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у прийнятті рішення, внаслідок якого суб`єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови порівняно з конкурентами;
- зобов`язано Раду у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 1 цього рішення, шляхом виключення з Методики пункту 2 Примітки;
- зобов`язано Раду у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 2 цього рішення, шляхом встановлення у Методиці єдиного розміру орендної ставки для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини.
12. Рішенням Ради від 08.02.2018 № 21/4085 (далі - Рішення № 21/4085) внесено зміни до Методики, затвердженої рішенням Ради від 21.04.2015 № 415/1280 (далі - Рішення № 415/1280).
Згідно з Методикою при розрахунках суми орендної плати використовуються ставки, які затверджені Рішенням № 415/1280 (в редакції Рішення № 21/4085).
13. Пунктом 10 Таблиці 2 "Орендні ставки за використання нерухомого майна" Методики визначено, що при наданні в оренду об`єктів нерухомого майна територіальної громади міста Києва суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, застосовується орендна ставка у розмірі 5% у випадку розміщення таких суб`єктів на відстані 200,0 метрів та більше від житлових будинків, у розмірі 25% для тих суб`єктів, які розміщені на відстані менше, ніж 200,0 метрів від житлових будинків.
За висновком територіального відділення АМК, при здійсненні суб`єктами господарювання, які конкурують між собою, своєї діяльності на відповідному ринку для одних з них може застосовуватися орендна ставка на рівні 5%, для інших - у п`ять разів вище (25%), чим створюються дискримінаційні умови для їх діяльності порівняно з конкурентами внаслідок визначення більшого розміру орендної плати, а це може призвести до погіршення умов господарювання для окремих підприємців чи їх груп та нерівності ринкової позиції.
14. Товарними межами ринку є збирання і заготівля відходів як вторинної сировини (КВЕД 38.11) та сортування відходів (КВЕД 38.32). Територіальними межами ринку є територія міста Києва. Часовими межами ринку є 2018 рік.
Суб`єкти господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування відходів, у тому числі вторинної сировини на території міста Києва, є конкурентами на відповідному ринку.
15. Такий критерій, як відстань від житлових будівель не входить до складу основних критеріїв при визначенні розміру орендних ставок, не має економічного обґрунтування та суперечить створенню єдиного організаційно-економічного механізму справлення плати за оренду комунального майна, внаслідок чого певне коло суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на ринку зі збору та сортування вторинної сировини вимушені будуть сплачувати орендну плату в більшому розмірі, ніж їх конкуренти, які діють на цьому ж ринку в межах міста Києва.
16. У зв`язку з посиланням Ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2019 у справі № 826/12473/18, яким встановлено законність Рішення №21/4085, господарськими судами зазначено, що у розгляді вказаної справи не досліджувалося питання порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
17. Пункт 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України":
- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частиніт здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
18. Закон:
стаття 15:
- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша);
- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:
надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
пункт 3 статті 50:
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
частина перша статті 59:
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
19. Частини перша та друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
20. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення.
Попередні судові інстанції, з`ясувавши відсутність визначених Законом підстав для такого скасування, дійшли висновку й про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
21. Зазначаючи про порушення судами норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, Рада, за змістом касаційної скарги, повсякчас і повсюдно (за її текстом) оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням таких обставин та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", котрі (правила) визначено наведеними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Тому перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Водночас, вказуючи про недослідження судами доказів зі справи, скаржник не наводить зазначення таких доказів, які обґрунтовували б саме ті обставини, що входять до предмета доказування у справі і могли б бути встановлені на підставі відповідних доказів й вплинути на результат розгляду справи.
22. Не можна визнати доречними аргументи скаржника, пов`язані з доведенням антиконкурентної узгодженої поведінки. В оспорюваному рішенні, зміст якого з`ясовано попередніми судовими інстанціями, не йшлося про антиконкурентні узгоджені дії, які кваліфікуються за ознаками статті 6 (а не статті 15) Закону.
23. Скаржником не обґрунтовано на основі положень Закону або іншого нормативно-правового акта, що територіальне відділення АМК у прийнятті оспорюваного рішення зобов`язане було з`ясовувати "наявність чи відсутність попиту на об`єкти оренди, що використовуються для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини в місті Києві", порівнювати розмір орендної плати за об`єкти комунальної власності та об`єкти приватної власності, вивчати попит населення на такі послуги. Так само скаржником не обґрунтовано, яким чином відповідні фактори й обставини могли (повинні) були вплинути на законність та обґрунтованість оспорюваного рішення.
24. Скаржник посилається на положення статті 319 Цивільного кодексу України, за яким власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Водночас частиною четвертою тієї ж статті визначено, що власність зобов`язує. Реалізація власником своїх прав щодо, зокрема, користування і розпорядження своїм майном, не звільняє його від обов`язку дотримуватися при цьому вимог законодавства, у тому числі й антимонопольно-конкуренційного.
25. Не приймається твердження скаржника про те, що "конкурентність між суб`єктами господарювання із зазначеного виду діяльності ніяким чином не порушується, оскільки, ці суб`єкти мають рівні права на отримання об`єктів оренди, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва". Рівність прав зазначених суб`єктів щодо отримання в оренду об`єктів оренди жодним чином не виключає з`ясованої попередніми судовими інстанціями можливості такого отримання на різних умовах (у даному разі в частині розміру орендної плати) як складової антиконкуренційної поведінки органу місцевого самоврядування.
26. Неприйнятним є посилання скаржника на статтю 31 Господарського кодексу України в тому розумінні, що до жодного з наведених у ній визначень "не може бути застосовано питання формування розміру орендної плати за договором оренди". Попередніми судовими інстанціями з`ясовано і скаржником не спростовано, що встановлення розміру орендної ставки у залежності від відстані між суб`єктами господарювання і житловими будинками ставить одних з цих суб`єктів у привілейоване становище щодо інших таких же суб`єктів, що підпадає під ознаки як згаданої статті Господарського кодексу України (абзац шостий частини першої), так і наведених в оспорюваному рішенні положень статей 15 і 50 Закону.
27. Так само слід визнати безпідставним посилання скаржника на положення статті 632 Цивільного кодексу України, згідно з яким ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Спірні правовідносини в даній справі не пов`язані ні з укладенням договору, ані із встановленням договірної ціни, а стосуються питань антиконкурентної поведінки органу місцевого самоврядування. Відповідні правовідносини, згідно із статтею 1 названого Кодексу, не є предметом регулювання цього законодавчого акта, а регулюються актами антимонопольно-конкуренційного законодавства, у тому числі Законом.
28. З приводу аргументів скаржника стосовно його виключних повноважень визначати методику розрахунку орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, суд зазначає таке. Зазначені повноваження, так само як і право власності скаржника щодо відповідних об`єктів, повинні реалізовуватися з дотриманням вимог законодавства, у тому числі антимонопольно-конкуренційного, зокрема щодо недопущення дискримінації суб`єктів господарювання (частина друга статті 31 Господарського кодексу України), а недодержання таких вимог тягне за собою наслідки, визначені Законом.
29. Поряд з тим Суд бере до уваги доводи, викладені у касаційній скарзі, як такі, що узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права та встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
30. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів попередніх судових та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих ними судових рішень.
31. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.
Судові витрати
32. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 910/4315/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя Б. Львов
Суддя Т. Малашенкова