№ 910/4390/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/4390/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" - Погодін В.О. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Місто Банк" Білої Ірини Володимирівни (далі - Банк в особі Фонду)

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 (суддя Чебикіна С.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Євсіков О.О., Майданевич А.Г.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (далі - Банк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (далі - ТОВ "Каховка Протеїн Агро"

про стягнення 1 929 432,75 грн та розірвання договору найму.

СУТЬ СПОРУ

1. Банк та ТОВ "Каховка Протеїн Агро" у 2015 році уклали договір оренди приміщення для розміщення офісу. У 2020 році сторони продовжили строк дії договору оренди до березня 2021 року.

2. Під час процедури виведення Банку з ринку було встановлено, що ТОВ "Каховка Протеїн Агро" не сплачувало Банку орендних платежів, а також вартості комунальних послуг з липня 2017 року.

3. Банк, від імені та в інтересах якого діяла уповноважена особа Фонду, звернувся до суду з позовом до ТОВ "Каховка Протеїн Агро" про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. Банк звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання про те, чи має суд апеляційної інстанції приймати доказ, що не був поданий до суду першої інстанції, але який міститься у переліку додатків до позовної заяви, і про що не був складений відповідний акт.

6. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. 16.03.2015 Банк (за договором - наймодавець) та ТОВ "Каховка Протеїн Агро" (за договором - наймач) уклали Договір №638 найму приміщення для розміщення офісу (далі - Договір), за умовами якого:

- наймодавець передає наймачеві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, яке є власністю наймодавця (далі - приміщення), розташоване за адресою: Україна, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 6 (літера "А"), на 3-му та 4-му поверхах, що має загальну площу 150,4 кв.м та складається з кабінетів №7 площею 52,3 кв.м, №8 площею 29,7 кв.м, №9 площею 37,4 кв.м, №41 площею 31,0 кв.м; право власності наймодавця на вказані приміщення підтверджено свідоцтвом про право власності, виданим 03.04.2008 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункти 1.1 та 1.2);

- приміщення разом з майном та обладнанням, перелік якого зазначений у акті приймання-передавання, наймодавцем передається наймачеві для розташування офісу (п.1.3);

- плата за найм встановлюється з розрахунку 260,00 грн за 1 кв.м площі приміщення на місяць, з урахуванням ПДВ та підлягає сплаті наймачем щомісячно протягом 10-ти календарних днів від дати надходження на його адресу від наймодавця акту про найм за попередній місяць та рахунку-фактури; наймодавець надсилає на адресу наймача акт та рахунок-фактуру до 10-го числа поточного місяця; зазначена вище плата за найм на кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати на індекс інфляції за поточний місяць, що оприлюднюється Державною службою статистики (п.1.4);

- вартість спожитої наймачем електричної енергії відшкодовується наймодавцю щомісячно на підставі погодженого сторонами розрахунку спожитої наймачем електричної енергії, у поточному місяці за попередній, у період часу з першого по останній робочий день місяця, у якому здійснюється відшкодування, на підставі виставленого наймодавцем рахунку-фактури, виходячи з вартості 0,005 кіловат потужності, що споживається наймачем на 1 кв.м приміщення, протягом семи днів на тиждень та 24 годин на добу; наймодавцем до рахунку-фактури додається розрахунок спожитої наймачем електричної енергії, фактом погодження наймачем наданого наймодавцем розрахунку є оплата рахунку-фактури (п.1.5);

- вартість опалення та вентиляції, водопостачання та каналізації, вивезення твердих побутових відходів відшкодовується наймачем наймодавцеві щомісячно, на підставі погодженого сторонами розрахунку частки вартості витрат наймодавця на утримання приміщення із загальної вартості витрат, понесених наймодавцем по утриманню всього приміщення, яке знаходиться у власності наймодавця у поточному місяці за попередній, у період часу з першого по останній робочий день місяця, у якому здійснюється відшкодування, на підставі виставленого наймодавцем рахунку-фактури, пропорційно площі приміщення; наймодавець до рахунку-фактури додає розрахунок на відшкодування наймачем у поточному місяці за попередній частини вартості витрат наймодавця на опалення та вентиляцію, водопостачання та каналізацію, вивезення твердих побутових відходів, понесених наймодавцем по утриманню всього приміщення, яке знаходиться у власності наймодавця (п.1.6);

- всі розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України за платіжними реквізитами, вказаними наймодавцем у відповідних рахунках-фактурах, щомісяця у поточному місяці за попередній, у період часу з першого по останній день місяця, та при здійсненні наймачем повного остаточного розрахунку за договором; наймодавцем до рахунків-фактур, що виставляються відповідно до п.1.5, п.1.6 Договору, додаються копії первинних документів (п.2.1);

- строк здійснення платежів за Договором визначається у виставлених наймодавцем до сплати наймачем рахунках-фактурах (п.2.2);

- у разі порушення строків здійснення платежів за Договором, наймач сплачує наймодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такого порушення, від несплаченої у строк суми за кожен день прострочення (п.4.3);

- Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 16.03.2016 (п.5.1).

8. 31.03.2020 Додатковою угодою №7 до Договору сторони домовились про продовження строку дії Договору до 31.03.2021.

9. 21.01.2021 Банк направив ТОВ "Каховка Протеїн Агро" претензію від 20.01.2021 №56 з вимогою протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання вимоги оплатити заборгованість за Договором у розмірі 1 929 432,75 грн, яка виникла з липня 2017 року до 16.01.2021, та розрахунок такої заборгованості.

10. ТОВ "Каховка Протеїн Агро" залишило претензію без розгляду та відповіді.

Короткий зміст позовних вимог

11. 16.03.2021 Банк, від імені та в інтересах якого діяла уповноважена особа Фонду, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Каховка Протеїн Агро" про стягнення 1 301 353,00 грн заборгованості з орендної плати із урахуванням індексу інфляції, 184 249,36 грн пені, 76 789,93 грн 3% річних, 367 039,48 грн оплати комунальних послуг за Договором та розірвання цього Договору.

12. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати, а також посиланням на статті 526 611 612 625 629 651 782 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 232 291 Господарського кодексу України (далі - ГК) в частині розірвання такого Договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, у задоволенні позову відмовив.

14. Рішення судів попередніх інстанцій мотивоване таким:

1) подані позивачем докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог не доводять ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог у частині стягнення заборгованості за Договором, а тому його права не порушені відповідачем, оскільки:

- з відповідних умов Договору вбачається, що необхідними умовами виконання Договору, які сторони погодили, є наявність акту приймання-передавання приміщення, рахунків-фактур щомісячної плати за наймане приміщення, рахунків-фактур за спожиті щомісячні комунальні послуги, розрахунки спожитих комунальних послуг;

- позивач, звертаючись до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг, не надав суду акту приймання-передавання приміщення; також позивач не надав суду актів найму із рахунками-фактурами до нього з доказами направлення наймачу погоджених сторонами розрахунків спожитої наймачем електричної енергії, витрат на утримання приміщення, рахунків-фактур на комунальні послуги, первинних документів, які додаються до рахунків-фактур та доказів направлення зазначених рахунків-фактур на адресу відповідача, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, 2.2 Договору;

2) позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог у частині розірвання Договору, тому права позивача не були порушені в цій частині, оскільки:

- для встановлення можливості розірвання спірного Договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем істотні порушення його умов, чи наявна шкода та її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного Договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання (посилається на статті 619 611 651 ЦК, ст.188 ГК, постанови Верховного Суду від 07.04.2019 у справі №910/6381/18, від 28.08.2019 у справі №910/5381/18, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18);

- позивач не надав судам належних та допустимих, в розумінні статей 73 76-79 86 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), доказів того, що відповідач істотно порушив умови Договору (завдав йому значної шкоди) і, як наслідок, не довів істотності порушення відповідачем Договору, що може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами правочину у судовому порядку.

15. Додатково в обґрунтування відмови у задоволенні клопотання Банку про прийняття доказів, поданого під час апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив таке:

- сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач більше ніж протягом 4 місяців не подав відповідні докази;

- позивач не довів винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції Акта приймання-передачі від 16.03.2015, який він просить долучити до справи на стадії апеляційного перегляду, як не надав також доказів неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; саме лише посилання на технічну помилку не спростовує зазначеного та не звільняє від обов`язку дотримання процесуальних процедур;

- докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, не доводять ті обставини, на які він посилається як на їх підставу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

16. 25.08.2022 Банк в особі Фонду звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

17. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 2 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій неповно і невсебічно з`ясували обставини справи та неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 526 611 759 762 ЦК, ст.291 ГК, а суд апеляційної інстанції порушив ч.3 ст.269 ГПК.

18. Касаційна скарга мотивована таким:

- однією з підстав для відмови в задоволенні позову стало те, що позивач не надав доказів передання приміщення в оренду; під час розгляду справи суд апеляційної інстанції з`ясував, що цей доказ зазначений в переліку додатків до позовної заяви, проте з невідомих причин / обставин його не було додано до матеріалів справи; під час відкриття провадження у справі не було встановлено факт відсутності доказу, не було складено акт про його відсутність в матеріалах справи;

- суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання про прийняття доказів у справі та послався на висновки Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.269 ГПК, викладені у постановах від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18; у чинному законодавстві та судовій практиці Верховного Суду відсутнє будь-яке чітке визначення критеріїв винятковості випадків неподання доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а тому є необхідність у відступленні від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, шляхом його уточнення щодо неподання доказів внаслідок технічної помилки, яка не була виявлена судом першої інстанції;

- суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі №6-113цс14 (щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних), від 27.04.2012 у справі №13/110-11 (щодо строку нарахування штрафних санкцій в порядку ч.6 ст.232 ГК), від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 (щодо істотного порушення умов договору як підстави його розірвання, яка передбачена ч.2 ст.651 ЦК).

19. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

20. 16.11.2022 під час судового засідання представник Банку в особі Фонду з дозволу Верховного Суду надав такі пояснення:

- основною підставою для відмови у задоволенні позову стала відсутність у матеріалах справи копії Акту приймання-передавання від 16.03.2015, проте позивач був упевнений, що такий акт був доданий до позовної заяви; у зв`язку з цим Банк заявив клопотання про долучення цього доказу в апеляційному провадженні; при цьому, хоча тягар доказування загальним правилом покладений на позивача, відповідач не з`явився жодного разу у судове засідання та не скористався правом щодо спростування відповідної обставини; відсутність зазначеного Акта в матеріалах справи не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це порушує права орендодавця;

- спірне приміщення на момент розгляду цієї справи не перебуває в оренді; Договір розірваний не був, однак у 2021 році спірне приміщення відповідач повернув; ТОВ "Каховка Протеїн Агро" оплату за Договором не здійснювало з липня 2015 року; із зазначеного часу відповідач фактично займав приміщення безоплатно, користуючись особистими зв`язками з попереднім керівництвом Банку; комунікація між орендодавцем та орендарем здійснювалась шляхом листування електронною поштою, докази чого не збереглись; уповноважена особа Фонду з`ясувала вищенаведене лише під час процедури виведення Банку з ринку.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

21. Верховний Суд ухвалою від 24.10.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку в особі Фонду, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 09.11.2022.

22. 09.11.2022 судове засідання у справі №910/4390/21 не відбулося у зв`язку з технічною несправністю, пов`язаною із відсутністю доступу до підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, про що було складено відповідний акт.

23. Верховний Суд ухвалою від 10.11.2022 повідомив учасників справи, що розгляд справи №910/4390/21 відбудеться 16.11.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо подання доказів на стадії апеляційного провадження

24. Банк у касаційній скарзі зазначає, що однією з підстав для відмови в задоволенні позову стало те, що позивач не надав доказів передання приміщення в оренду. Стверджує, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції з`ясував, що цей доказ зазначений в переліку додатків до позовної заяви, проте з невідомих причин / обставин його не було додано до матеріалів справи. При цьому під час відкриття провадження у справі не було встановлено факт відсутності доказу, не було складено акт про його відсутність в матеріалах справи.

25. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив в задоволенні клопотання про прийняття доказів у справі, посилаючись на висновки Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.269 ГПК, викладені у постановах від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18. Вважає, що у чинному законодавстві та судовій практиці Верховного Суду відсутнє будь-яке чітке визначення критеріїв винятковості випадків неподання доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а тому є необхідність у відступленні від висновків, наведених у зазначених постановах Верховного Суду, про застосування норми права у подібних правовідносинах, шляхом його уточнення щодо неподання доказів внаслідок технічної помилки, яка не була виявлена судом першої інстанції.

26. Верховний Суд частково погоджується із цим доводом скаржника, зважаючи на таке.

27. За загальним правилом докази у справі повинні подаватись до суду першої інстанції разом із позовною заявою.

28. Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

29. При цьому ГПК містить винятки із цього правила та визначає, коли докази, подані позивачем із порушенням строків, встановлених ст.80 ГПК, можуть бути прийняті та враховані, зокрема, судом апеляційної інстанції.

30. Частиною 4 ст.80 ГПК передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: 1) доказ, який не може бути подано, 2) причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, 3) докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

31. Згідно з ч.3 ст.269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

32. У постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, на які посилався суд апеляційної інстанції, зазначено, що суд апеляційної інстанції, приймаючи докази, повинен мотивувати, у чому полягає винятковість випадку неподання стороною доказів до суду першої інстанції у встановлений строк та зазначити про докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від такої сторони у строк, встановлений судом.

33. Відмовляючи у задоволенні клопотання Банку про прийняття доказів у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції Акту приймання-передавання від 16.03.2015, який він просить долучити до справи на стадії апеляційного перегляду, як не надав і доказів неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника. Саме по собі посилання скаржника на технічну помилку не спростовує зазначеного та не звільняє його від обов`язку дотримання процесуальних процедур.

34. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, зважаючи на таке.

35. ГПК не мітить визначення поняття виняткового випадку в розумінні ст.269 ГПК.

36. Разом з тим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від учасника справи, тягар доведення яких покладений на нього (постанови від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013, від 16.09.2022 у справі №913/703/20 (п.83) тощо).

37. Поняття об`єктивних обставин є оціночним і у кожному випадку повинне встановлюватись окремо залежно від того, чи дійсно обставини, на які посилається учасник справи, не залежали від нього та унеможливили своєчасне подання доказів у справі.

38. Скаржник у касаційній скарзі зазначав, що таким винятковим випадком, на його думку, є технічна помилка, а саме, помилкове недолучення доказу - Акту приймання-передавання від 16.03.2015, хоча у переліку додатків до позовної заяви такий Акт був зазначений.

39. Пунктом 8 ч.3 ст.162 ГПК передбачено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

40. Абзацом 1 п.4 розд.ІІ "Приймання та реєстрація документів" Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814 (далі - Інструкція з діловодства) передбачено, що відповідальний працівник суду у день надходження кореспонденції перевіряє цілісність конверта (пакета), відповідність адресування, із дотриманням правил безпеки розкриває конверт (пакет), перевіряє відповідність вкладень опису (наявність додатків до документа).

41. Конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів (п.6 розд.ІІ Інструкції з діловодства).

42. У зв`язку з цим, навіть якщо через помилку позивача або особи, яка від його імені / за його дорученням зверталася із позовом, відповідні документи не будуть долучені до позовної заяви, належна перевірка переліку документів відповідальним за опрацювання вхідної кореспонденції працівником суду дозволить вчасно виявити та виправити таку помилку, зокрема надасть змогу позивачу надіслати до суду першої інстанції докази, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

43. У справі, що переглядається Банк у позовній заяві вказав про те, що до його позовної заяви додається копія Акта приймання-передавання до Договору, датованого 16.03.2015 (п.1 розділу "Додатки"). Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач не надав суду саму копію такого Акта.

44. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідальний за опрацювання вхідної кореспонденції працівник Господарського суду міста Києва, прийнявши позовну заяву, не встановив відсутність додатку - Акта приймання-передавання від 16.03.2015 та не склав відповідний акт в порядку, визначеному Інструкцією з діловодства, не повідомив Банк про відсутність такого документа. Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі (ухвала від 12.04.2021) не зазначив, що позовна заява не містить серед додатків Акту приймання-передавання від 16.03.2015.

45. Зазначене фактично призвело до того, що позивач вчасно не зміг виявити допущену ним помилку та виправити її, що фактично унеможливило вчасне подання такого доказу до суду першої інстанції.

46. Верховний Суд звертає увагу на необхідності застосування принципу рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.31 постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/20010/20).

47. Відтак суд апеляційної інстанції, встановивши допущену під час розгляду справи судом першої інстанції помилку, повинен був вжити відповідних процесуальних заходів для її виправлення, зокрема, прийняти надані позивачем докази та надати їм оцінку відповідно до статей 86 та 269 ГПК.

48. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання Банку про долучення доказів на стадії апеляційного перегляду.

49. Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу, що висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, на які посилається скаржник, не стосуються застосування ст.269 ГПК до ситуації неподання позивачем додатків до позовної заяви, за умови відсутності складання відповідальним працівником суду відповідного акту як виняткового випадку неподання доказів до суду першої інстанції. Натомість вказані висновки стосуються того, які саме відомості повинен зазначати суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання учасника справи про долучення доказів.

50. У зв`язку з цим Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків, про що просить скаржник у касаційній скарзі.

Щодо стягнення заборгованості за Договором та його розірвання

51. Банк у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні апеляційної скарги та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі №6-113цс14 (щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних), від 27.04.2012 у справі №13/110-11 (щодо строку нарахування штрафних санкцій в порядку ч.6 ст.232 ГК), від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 (щодо істотного порушення умов договору як підстави його розірвання, яка передбачена ч.2 ст.651 ЦК).

52. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування комунальних послуг, не надав Акту приймання-передавання приміщення, актів найму із рахунками-фактурами до нього з доказами направлення наймачу, погоджених сторонами розрахунків спожитої наймачем електричної енергії, витрат на утримання приміщення, рахунків-фактур на комунальні послуги, первинних документів, які додаються до рахунків-фактур та доказів направлення зазначених рахунків-фактур на адресу відповідача, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, 2.2 Договору та надсилання яких, відповідно до вказаних положень Договору, є підставою для здійснення розрахунків.

53. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, зважаючи на таке.

54. У судовому засіданні 16.11.2022 представник Банку в особі Фонду з дозволу Верховного Суду надав пояснення про те, що спірне приміщення на момент розгляду цієї справи фактично не перебуває в оренді, однак Договір розірваний не був, хоча у 2021 році воно було повернуте відповідачем. При цьому ТОВ "Каховка Протеїн Агро" оплату за Договором не здійснювало з липня 2015 року, із зазначеного часу відповідач фактично займав приміщення безоплатно, користуючись особистими зв`язками з попереднім керівництвом Банку. Комунікація між орендодавцем та орендарем здійснювалась шляхом листування електронною поштою, докази чого не збереглись, рахунки-фактури та акти не надсилались. Зазначене було з`ясовано уповноваженою особою Фонду лише під час процедури виведення Банку з ринку.

55. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірний Договір є договором оренди.

56. Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

57. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК).

58. У п.1.1 спірного Договору сторони дійшли згоди, що Банк передає ТОВ "Каховка Протеїн Агро" у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, яке є власністю Банку. Умови та розмір оплати встановлені у пунктах 1.4-1.6, 2.1, 2.2 Договору.

59. Зокрема, п.1.4 Договору передбачено, що плата за найм встановлюється з розрахунку 260,00 грн за 1 кв.м площі приміщення на місяць, з урахуванням ПДВ та підлягає сплаті наймачем щомісячно протягом 10-ти календарних днів від дати надходження на його адресу від наймодавця акту про найм за попередній місяць та рахунку-фактури. Наймодавець надсилає на адресу наймача акт та рахунок-фактуру до 10-го числа поточного місяця. Зазначена вище плата за найм на кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати на індекс інфляції за поточний місяць, що оприлюднюється Державною службою статистики.

60. Відповідно до п.1.5 Договору вартість спожитої наймачем електричної енергії відшкодовується наймодавцю щомісячно на підставі погодженого сторонами розрахунку спожитої наймачем електричної енергії, у поточному місяці за попередній, у період часу з першого по останній робочий день місяця, у якому здійснюється відшкодування, на підставі виставленого наймодавцем рахунку-фактури, виходячи з вартості 0,005 кіловат потужності, що споживається наймачем на 1 кв.м приміщення, протягом семи днів на тиждень та 24 годин на добу. Наймодавцем до рахунку-фактури додається розрахунок спожитої наймачем електричної енергії, фактом погодження наймачем наданого наймодавцем розрахунку є оплата рахунку-фактури.

61. Згідно з п.1.6 Договору вартість опалення та вентиляції, водопостачання та каналізації, вивезення твердих побутових відходів відшкодовується наймачем наймодавцеві щомісячно, на підставі погодженого сторонами розрахунку частки вартості витрат наймодавця на утримання приміщення із загальної вартості витрат, понесених наймодавцем по утриманню всього приміщення, яке знаходиться у власності наймодавця у поточному місяці за попередній, у період часу з першого по останній робочий день місяця, у якому здійснюється відшкодування, на підставі виставленого наймодавцем рахунку-фактури, пропорційно площі приміщення. Наймодавець до рахунку-фактури додає розрахунок на відшкодування наймачем у поточному місяці за попередній частини вартості витрат наймодавця на опалення та вентиляцію, водопостачання та каналізацію, вивезення твердих побутових відходів, понесених наймодавцем по утриманню всього приміщення, яке знаходиться у власності наймодавця.

62. З наведеного вбачається, що підставою для сплати ТОВ "Каховка Протеїн Агро" орендних та комунальних платежів є передача Банком йому у користування відповідного нежитлового приміщення. Направлення відповідних актів, розрахунків та рахунків-фактур, передбачені зазначеними положеннями Договору, є визначеним сторонами порядком здійснення розрахунків. Тому сам лише факт, що позивач не надсилав відповідачу такі документи не є підставою для неоплати останнім відповідних сум, що визначені Договором, за умови, що ТОВ "Каховка Протеїн Агро" дійсно використовувало спірне приміщення у зазначений Банком період.

63. Тому суд апеляційної інстанції для встановлення наявності підстав для здійснення ТОВ "Каховка Протеїн Агро" визначених Договором платежів повинен був у першу чергу з`ясувати, чи передав Банк товариству спірне приміщення у користування, коли таке приміщення було повернуте. Однак такі обставини не були встановлені судом апеляційної інстанції, зокрема, через помилкову відмову у задоволенні клопотання Банку про долучення до матеріалів справи Акта приймання-передавання від 16.03.2015.

64. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду України, наведені у постановах від 01.10.2014 у справі №6-113цс14 (щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних), від 27.04.2012 у справі №13/110-11 (щодо строку нарахування штрафних санкцій в порядку ч.6 ст.232 ГК).

65. Справа №6-113цс14 стосується стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання стороною грошового зобов`язання. У постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі №6-113цс14 наведено висновок про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

66. Суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували питання щодо необхідності стягнення інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних. А тому відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували висновок Верховного Суду України, наведений у постанові від 01.10.2014 у справі №6-113цс14.

67. Також Верховний Суд звертає увагу, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про ухвалення Верховним Судом України постанови від 27.04.2012 у справі №13/110-11, а також будь-яких інших постанов, які б ухвалювались Верховним Судом України під час розгляду зазначеної справи. У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на вказану постанову.

68. Крім того, Банк просив розірвати спірний Договір з підстав, передбачених ст.651 ЦК.

69. Частиною 2 ст.651 ЦК передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

70. Верховний Суд України у постанові від 18.09.2013 у справі №6-75цс13, на яку посилається скаржник, зазначив:

"<…> оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

<…>

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати".

71. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не дослідив, чи є невнесення ТОВ "Каховка Протеїн Агро" орендних та комунальних платежів (у разі, якщо у товариства виник відповідний обов`язок) істотним порушенням умов Договору, зокрема, чи завдала така несплата шкоди Банку, у зв`язку з чим останній не може отримати те, на що він розраховував при укладенні Договору.

72. Крім того, суд апеляційної інстанції не встановив строк дії спірного Договору з урахуванням усіх укладених сторонами додаткових угод, що має суттєве значення при вирішенні питання про його розірвання (зокрема, Верховний Суд у постанові від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 зазначив, що розірваним може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір).

73. У зв`язку із наведеним, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для розірвання Договору відповідно до ст.651 ЦК через те, що Банк не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих, в розумінні статей 73 76-79 86 269 ГПК, доказів того, що відповідач істотно порушив умови Договору є передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

75. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п.3 ч.3 ст.310 ГПК).

76. Згідно з ч.4 ст.310 ГПК справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

77. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

78. Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції має розглянути клопотання Банку про долучення доказів, подане до Північного апеляційного господарського суду та помилково залишене судом без задоволення, та розглянути цю справу з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів.

Розподіл судових витрат

79. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Місто Банк" Білої Ірини Володимирівни задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі №910/4390/21 скасувати.

3. Справу №910/4390/21 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко