ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/5011/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Стратієнко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
та представників:
позивача - Павліченко Л. М.
відповідача - Вольда М. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства енергетики України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 (головуючий суддя - Ткаченко Б. О., судді - Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.)
у справі № 910/5011/18
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
до Міністерства енергетики України
про визнання укладеною додаткової угоди
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", яке в процесі розгляду справи змінило найменування на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (замінене на Міністерство енергетики України) (відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди від 31.01.2018 № 1 до договору № 240517/04-Дн-ГРМ від 24.05.2017.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на непідписання відповідачем додаткової угоди від 31.01.2018 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 240517/04-Дн-ГРМ від 24.05.2017 в редакції протоколу розбіжностей від 07.03.2018, та посилається на неможливість підписання такої додаткової угоди в редакції відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ПАТ "Дніпропетровськгаз" є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать Закону України "Про ринок природного газу" та постанові Кабінету Міністрів від 21.02.2017 року № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових", а тому у суду відсутні підстави для їх задоволення.
5. Так, проаналізувавши зміст додаткової угоди місцевий господарський суд зазначив, що з підпункту 1.1. запропонованої позивачем редакції додаткової угоди вбачається, що Міністерство зобов`язується надати належним чином засвідчені правовстановлюючі документи на державні газорозподільні системи або їх складові. Разом з тим, за висновками суду, ні пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95, ні положеннями примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 не передбачено такого зобов`язання для Міністерства щодо надання належним чином засвідчених правовстановлюючих документів.
6. Крім цього, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95, з метою врегулювання питання використання газорозподільних систем, Міністерством прийнято наказ від 09.03.2017 № 183 "Про використання газорозподільних систем", у пункті 1 якого визначено операторам газорозподільних систем: до 10.04.2017 надати до Міненерговугілля у двох примірниках результати щорічної інвентаризації державного майна, що обліковується на їх балансах, відповідно до вимог наказу Міненерговугілля від 22.02.2017 № 142 разом з правовстановлюючими документами на державне майно, що використовується для розподілу природного газу; відновити у разі потреби та подати Міненерговугілля до 01.06.2017 правовстановлюючі документи на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, відповідно до результатів проведеної щорічної інвентаризації.
7. Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вищенаведене підтверджує неузгодженість додаткової угоди в редакції позивача з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 та наказу Міненерговугілля від 09.03.2017 № 183 "Про використання газорозподільних систем", і відповідно, у Міністерства відсутні правові підстави щодо підписання зазначеної додаткової угоди в редакції позивача.
8. Місцевий господарський суд також зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" затверджено Перелік майна, що надається в експлуатацію оператору газорозподільної системи. При цьому зазначений перелік не передбачає поділ майна (об`єктів) на: об`єкти, що безпосередньо використовуються для розподілу природного газу та об`єкти державного майна, що безпосередньо для розподілу природного газу не використовуються.
9. Крім того суд констатував, що є незрозумілим наведений позивачем підхід поділу даного майна, при цьому позивач якимось чином з газорозподільних систем, що є об`єктами державної власності, намагається виділити об`єкти, що безпосередньо використовуються для розподілу природного газу без конкретизації права власності.
10. Отже за висновками суду, запропонований позивачем у підпункту 1.2. пункту 1 додаткової угоди поділ майна суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" та основному договору а також іншим нормативно-правовим актам які регулюють користування газорозподільної системи або їх складових.
11. Стосовно пропозиції позивача доповнити пункт 3 додаткової угоди абзацом наступного змісту: "Плата за експлуатацію, передбачена пунктом 15 Договору, визначається за період з 1 травня 2017 року до дати підписання СТОРОНАМИ оновленого відповідно до умов цієї угоди Переліку, на підставі залишкової балансової вартості державного майна станом на 31.12.2017", суд першої інстанції зауважив, що пункт 3 додаткової угоди № 1 стосується порядку набрання чинності та строків дії додаткової угоди, а не врегульовує додаткові питання плати за експлуатацію.
12. Щодо доводів позивача про необхідність доповнення абзацу першого наступним: "в частині визначення пооб`єктного Переліку майна, без врахування майна, що було списано протягом 2017 року право експлуатації на яке надається оператору газорозподільних систем, за винятком вартості об`єктів, визначеної за наслідками проведеної незалежної оцінки, яка стає обов`язковою для СТОРІН з дати підписання Переліку з урахуванням проведеної оцінки", місцевий господарський суд вказав, що дані пропозиції не узгоджуються зі змістом додаткової угоди в цілому та із основним договором. Зокрема позивачем, не визначено строки, порядок проведення незалежної оцінки, мета проведення оцінки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.
14. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що ні пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95, ні Положеннями примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 не передбачено такого зобов`язання для Міністерства щодо надання належним чином засвідчених правовстановлюючих документів.
15. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що в цій частині запропоновані позивачем умови угоди жодним чином не суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 і Положенню примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95, а навпаки, включення вказаної умови відповідає приписам 316 317 319 319 320 321 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки надання відповідачем правовстановлюючих документів на державні газорозподільні системи або їх складові, підтверджує як право особи, яка передає їх у експлуатацію, тобто здійснює розпорядження ними, так і право особи, яка приймає їх у експлуатацію на здійснення розпорядження вказаними об`єктами на належній правовій підставі - волі правовласника. При цьому, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" від 21.02.2017 № 95 визначено порядок вчинення відповідних дій, з метою оформлення документів з метою саме забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових, а саме шляхом проведення інвентаризації та паспортизації.
16. Також суд апеляційної інстанції вказав про помилковість висновків місцевого господарського суду стосовно неузгодженості додаткової угоди в редакції позивача з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 та наказу Міненерговугілля від 09.03.2017 № 183 "Про використання газорозподільних систем" оскільки такі висновки спростовуються наявними матеріалами справи. Разом з цим, оскільки Постановою № 95 визначено порядок забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових шляхом проведення відповідних дій з метою перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення відповідно до результатів проведеної згідно з абзацом другим цього підпункту інвентаризації, а вказаним наказом врегульовано вже фактичне використання відповідних систем, а також подання відповідних документів у випадку їх наявності.
17. Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що запропонований позивачем у підпункту 1.2. пункту 1 додаткової угоди поділ майна суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" та основному договору а також іншим нормативно-правовим актам які регулюють користування газорозподільної системи або їх складових, суд апеляційної інстанції зазначив, що такі висновки є помилковими, оскільки відповідно до Постанови № 95, предметом договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових можуть бути лише газорозподільні системи або їх складові, право власності на які належить державі, а відтак обґрунтованими та підставними є твердження позивача про необхідність виокремлення з Переліку майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи, майна, яке відноситься до державної форми власності, та майна, яке не відноситься до державної форми власності.
18. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що без проведення інвентаризації та підтвердження правовстановлюючими документами складу майна в переліку (згідно п.1 додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей АТ "Дніпропетровськгаз") вимагати від позивача підписання "Переліку майна право експлуатації на яке надається АТ "Дніпропетровськгаз"" за результатами інвентаризації станом на 31.12.2016 - є недоцільним. Водночас, на виконання Постанови № 95 від 21.02.2017 відповідачем використано матеріали інвентаризації станом на 31.12.2016, в той час як зазначеною Постановою № 95 постановлено саме Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Фондом державного майна забезпечити проведення до 01.12.2017: інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі операторів газорозподільних систем; перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення відповідно до результатів проведеної згідно з абзацом другим цього підпункту інвентаризації.
19. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладення додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей позивача має на меті більш повне врегулювання спірних правовідносин сторін з метою проведення належної інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі позивача, як Оператора газорозподільних систем; перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення. Оскільки без проведення інвентаризації та підтвердження правовстановлюючими документами складу майна в переліку, вимагати від позивача підписання Переліку майна право експлуатації на яке надається позивачу за результатами інвентаризації станом на 31.12.2016 - є недоцільним.
20. У цій частині суд апеляційної інстанції послався на ухвали Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 924/287/18 та від 13.09.2021 у справі № 910/5019/18.
21. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час підписання додаткової угоди № 1 до договору № 31/14 від 29.11.2012 у травні 2017 року додаток № 1 до договору "Перелік державного майна, яке перебуває на балансі підприємства ПАТ "Дніпропетровськгаз" та надається йому на праві господарського відання станом на 31.12.2011" зазнав змін тільки в частині назви і містить інформацію щодо кількості та вартості об`єктів державного майна станом на 31.12.2011, яка була достовірною і оформленою належним чином станом на зазначену дату. Додаткова угода була підписана на підставі даних 2011 року на перехідний період в умовах необхідності виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових". З огляду на викладене підстави для підписання додаткової угоди від 31.01.2018 № 1 до договору в редакції Міністерства, - відсутні, оскільки запропонована відповідачем до підписання угода не відображає достовірні дані обліку газорозподільних систем та їх складових.
22. Також, Північний апеляційний господарський суд задовольнив клопотання позивача про долучення до матеріалів справи в якості доказів експертних висновків, складених на замовлення позивача, а саме:
- Висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 17.01.2022 № 9898, складений судовим експертом Незалежним інститутом судових експертиз Шульгою Л. Д. (свідоцтво № 1148, рішення ЦЕКК Міністерства юстиції України від 19.07.2007, дія якого продовжена до 15.06.2023, має кваліфікацію судового експерта);
- Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи від 17.01.2022 № 9897, складений судовим експертом Незалежним інститутом судових експертиз Галієвою О. М. (свідоцтво № 1738, рішення ЦЕКК Міністерства юстиції України від 31.07.2015, дія якого продовжена до 23.11.2024, має кваліфікацію судового експерта).
23. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що клопотання про долучення вказаних документів мотивовано необґрунтованістю наявного у справі висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судового експертиз від 06.04.2021 № 777/778-20, а також тим, що на стадії розгляду справи судом першої інстанції позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи, і доводами щодо порушення в цій частині судом першої інстанції норм процесуального права мотивована апеляційна скарга. При цьому, позивач у тому числі з метою економії процесуального часу самостійно звернувся до експертної установи, уклав договір з ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" з метою проведення експертного дослідження, і отримав відповідні висновки вже на стадії апеляційного розгляду справи.
24. Надані позивачем експертні висновки були враховані судом апеляційної інстанції, як додаткові докази в підтвердження наявності підстав для задоволення позову та укладення спірної додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей, запропонованому позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
25. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції Міністерство енергетики України звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/5011/18.
26. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/20897/17.
27. При цьому скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та не довів їх помилковості, натомість на підставі тих самих норм матеріального права дійшов протилежних висновків.
28. Разом з цим, доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення.
29. Зазначені доводи скаржника полягають у тому, що місцевим господарським судом за клопотанням позивача двічі призначалась судова експертиза у справі, а після надходження висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.04.2021 № 777/778-20 позивачем не було доведено, що вказаний висновок є необґрунтованим, чи таким що суперечить матеріалам справи, викликає сумнів у його правильності, або складений за наявності істотного порушення норм, які регулюють порядок призначення і проведення експертизи, у зв`язку з чим судом першої інстанції було відмовлено позивачу у призначенні повторної експертизи. При цьому, суд апеляційної інстанції, незважаючи на наведене та без належного обґрунтування позивачем винятковості випадку і необхідності долучення цих доказів до матеріалів справи безпідставно прийняв нові докази від позивача, а саме висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 17.01.2022 № 9898, та висновок експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи від 17.01.2022 № 9897, та врахував їх під час ухвалення оскаржуваної постанови.
30. Окрім цього, за доводами скаржника, надані позивачем експертні висновки складені з порушенням вимог чинного законодавства, яке регулює проведення судової економічної та будівельно - технічної експертизи, оскільки у висновку судової економічної експертизи від 17.01.2022 № 9898 надано відповідь на питання, вирішення якого не належить до завдань економічної експертизи, а у наданому позивачем висновку будівельно - технічної експертизи від 17.01.2022 № 9897 відсутнє обґрунтування відповіді на питання, яке також було поставлено експерту у судовій економічній експертизі. Окрім цього, надані позивачем висновки містять відповіді, які відносяться до з`ясування питань права.
31. Наведене за доводами скаржника свідчить про вирішення експертами питань, які виходять за межі спеціальних знань експерта, що свідчить про порушення основних принципів експертної діяльності та не можуть бути враховані під час розгляду цієї справи.
Позиція інших учасників справи
32. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
33. 12.11.2012 між позивачем та відповідачем був укладено договір № 31/02 "Про надання на праві господарського віддання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва".
34. 24.05.2017 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості, як органом управління, та ПАТ "Дніпропетровськгаз" (яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"), як оператором, було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 12.11.2012 № 31/02 щодо його приведення до вимог примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 з протоколом розбіжностей.
35. В подальшому, Міністерством направлено АТ "Дніпропетровськгаз" для підписання проект додаткової угоди № 1 від 31.01.2018, разом із додатком, сформованим на підставі матеріалів інвентаризації газорозподільних систем або їх складових, що належать державі станом на 31.12.2016, в якій містяться умови:
- пункт1 викладено в наступній редакції: У зв`язку із завершенням інвентаризації державного майна станом на 31.12.2016, сторони домовились викласти додаток № 1 до договору експлуатації "Перелік майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи", в новій редакції, що додається;
- пункт 2 додаткової угоди викладено в наступній редакції: Додаток до цієї угоди, сформований на підставі матеріалів інвентаризації газорозподільних систем або їх складових, що належать державі станом на 31.12.2016, є її невід`ємною частиною і має юридичну силу, якщо він укладений з дотриманням вимог законодавства та підписаний уповноваженими представниками сторін;
- пункт 3 додаткової угоди викладено в наступній редакції: ця угода набуває чинності з дати підписання та, відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались сторонами з 01.05.2017;
- пункт 4 додаткової угоди викладено в наступній редакції: Ця угода складена при повному розумінні сторонами її умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
36. Однак, АТ "Дніпропетровськгаз" не було підписано додаткову угоду № 1, та надіслано Міністерству енергетики та вугільної промисловості протокол розбіжностей від 07.03.2018 до додаткової угоди № 1 від 31.01.2018 до Договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017, в якому викладено відповідні пункти в наступній редакції:
- пункт 1 додаткової угоди викладено наступним чином:
1. На виконання пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.17 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових", враховуючи законодавчу невизначеність питань виду та форми правовстановлюючих документів на газорозподільні системи та їх складові, СТОРОНИ домовились викласти додаток 1 "Перелік майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи" в новій редакції після виконання таких умов:
1.1. Міністерство зобов`язується надати належним чином засвідчені правовстановлюючі документи на державні газорозподільні системи або їх складові.
1.2. Оператор в 20 денний строк з моменту отримання документів, визначених у п. 1.1. цієї додаткової угоди, зобов`язується сформувати, підписати зі своєї сторони та надати Міністерству "Перелік майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи" станом на 31 грудня 2017 року за залишковою балансовою вартістю державного майна з розподілом об`єктів державного майна за функціональним призначенням на:
- об`єкти, що безпосередньо використовуються для розподілу природного газу;
- об`єкти державного майна, що безпосередньо для розподілу природного газу не використовуються.
1.3. Міністерство зобов`язується протягом 20 робочих днів з дати отримання наданого Оператором відповідно до п. 1.2. цієї додаткової угоди "Перелік майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи" здійснити його перевірку, оформлення та підписання.
1.4. Оператор в місячний строк з дати отримання підписаного Міністерством відповідно до п. 1.3. цієї додаткової угоди "Переліку майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи" зобов`язується звернутись до НКРЕКП України за включенням до складу тарифу на розподіл природного газу плати за користування державним майном, включеним до вказаного Переліку.
- Пункт 2 додаткової угоди: виключити.
- пункт 3 додаткової угоди: Ця Угода набуває чинності з дати підписання та, відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного Кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 травня 2017 року в частині визначення пооб`єктного Переліку майна, без врахування майна, що було списано протягом 2017 року, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи, за винятком вартості об`єктів, визначеної за наслідками проведеної незалежної оцінки, яка стає обов`язковою для СТОРІН з дати підписання Переліку з урахуванням проведеної оцінки.
Плата за експлуатацію, передбачена пунктом 15 Договору, визначається за період з 1 травня 2017 року до дати підписання СТОРОНАМИ оновленого відповідно до умов цією додаткової угоди Переліку, на підставі залишкової балансової вартості державного майна станом на 31.12.2017 року.
- пункт 4 додаткової угоди: в редакції Міністерства без змін.
37. Листом від 07.03.2018 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повернуло додаткову угоду № 1 разом з протоколом розбіжностей, - без підписання.
38. Також позивачем до матеріалів справи долучені Договори про списання державного майна, що не ввійшло до статутного капіталу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" у процесі корпоратизації та перебуває на його балансі, а також накази Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12.05.2017 № 315 та № 316 від 12.05.2017 про списання державного майна з балансу АТ "Дніпропетровськгаз", а також відповідні Переліки об`єктів державної власності, що обліковуються на балансі АТ "Дніпропетровськгаз" та пропонуються до списання, в яких наведено відповідні об`єкти списання.
39. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 призначено у справі № 910/5011/18 економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Проте до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку.
40. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 призначено у справі № 910/5011/18 експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертів було поставлено наступні запитання:
1) Якими є джерела фінансування створення (будівництва, реконструкції, переобладнання, перебудови тощо) майна, що обліковується на балансі AT "Дніпропетровськгаз" як державне в розрізі кожного об`єкта?
2) Чи підтверджується рішеннями міських/сільських рад та актами прийому-передачі належність газопроводів до комунальної, державної форми власності, власності AT "Дніпропетровськгаз" та власності інших осіб?
3) Чи підтверджується документами бухгалтерського обліку AT "Дніпропетровськгаз" взяття на баланс, обслуговування, користування, експлуатацію газопроводів міських, сільських, селищних рад згідно переліку (вказаного в п.1 додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей AT "Дніпропетровськгаз")?
4) Якими коштами було профінансовано будівництво, реконструкція та переобладнання майна згідно переліку (вказаного в п.1 додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей AT "Дніпропетровськгаз")?
5) Визначити долі державного, комунального майна, майна AT "Дніпропетровськгаз" та майна інших осіб, яке обліковується на балансі AT "Дніпропетровськгаз"?
41. В подальшому до Господарського суду міста Києва від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист від 20.05.2021 № 777/778-20 разом з висновком експерта від 06.04.2021 № 777/778-20 та матеріалами справи.
42. За результатами проведеної експертизи було надані наступні висновки:
1) Документально встановити якими є джерела фінансування створення (будівництва, реконструкції, переобладнання, перебудови тощо) майна, що обліковується на балансі AT "Дніпропетровськгаз" як державне в розрізі кожного об`єкта не надається за можливе, оскільки передбачає проведення ревізії господарської діяльності підприємства.
2) Питання чи підтверджується рішеннями міських/сільських рад та актами прийому- передачі належність газопроводів до комунальної, державної форми власності, власності AT "Дніпропетровськгаз" та власності інших осіб, має правовий характер, що виходить за межі компетенції експерта-економіста.
3) Встановити чи підтверджується документами бухгалтерського обліку AT "Дніпропетровськгаз" взяття на баланс, обслуговування, користування, експлуатацію газопроводів міських, сільських, селищних рад згідно переліку (вказаного в п. 1 додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей AT "Дніпропетровськгаз") не надається за можливо.
4) Встановити якими коштами було профінансовано будівництво, реконструкція та переобладнання майна згідно переліку (вказаного в п. 1 додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей AT "Дніпропетровська") не надається за можливе.
5) Питання щодо визначення долі державного, комунального майна, майна AT "Дніпропетровськгаз" та майна інших осіб, яке обліковується на балансі AT "Дніпропетровськгаз" має правовий характер, що виходить за межі компетенції експертів-економістів.
43. Разом з цим, позивачем в суді апеляційної інстанції додано до матеріалів справи Висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 17.01.2022 № 9898, складений судовим експертом Незалежним інститутом судових експертиз Шульгою Л. Д. та Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи від 17.01.2022 № 9897, складений судовим експертом Незалежним інститутом судових експертиз Галієвою О. М.
44. Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи від 17.01.2022 № 9897, складений судовим експертом Незалежним інститутом судових експертиз Галієвою О. М., за результатами аналізу первинних документів на майно, що обліковується на балансі АТ "Дніпропетровськгаз" у якому експертом надано відповідь на запитання:
1) Чи є технічна можливість відповідно до нормативно-правових актів розділ/виділ/поділ частки об`єктів державного комунального майна у вигляді системи газопостачання/газопроводів?
2) Чи підтверджується документально створення (побудова) та технічне використання майна, яке обліковується на балансі АТ "Дніпропетровськгаз" за рахунок державних або комунальних інвестицій?
45. Зокрема, на поставлені питання експертом надано відповіді:
1. Розділ/виділ/поділ об`єктів комунального та державного майна у вигляді елементів систем газопостачання на окремі частини системи, з технічної точки зору, неможливий, оскільки відокремлення:
- будь-якої частини газопроводів будь-якого тиску призведе до фізичної відсутності газу як речовини, що транспортується в газопроводі та як наслідок до неможливості постачання газу до споживача;
- устаткування та обладнання зниження та регулювання тиску, електрохімічного захисту призведе до порушення режиму тиску транспортування та, як наслідок втрати цілісності всій системи та порушення безпечної експлуатації;
2. Наданими документами підтверджується приналежність об`єктів, які обліковуються на балансі АТ "Дніпропетровськгаз" до:
- приватна власність АТ "Дніпропетровськгаз" - 4,73%, перелік такого майна наведений в додатку № 5 до Висновку;
- державна власність - 1,46%, перелік такого майна наведений в додатку № 6 до Висновку;
- комунальна власність - 1,99%, перелік такого майна наведений в додатку № 7 до Висновку;
- приватна власність інших осіб - 0,35%, перелік такого майна наведений в додатку № 8 до Висновку.
Визначити належність до тієї чи іншої форми власності 35,56% обсягу майна, що обліковується на балансі АТ "Дніпропетровськгаз" не вбачається за можливе у зв`язку з відсутністю таких даних в наданих документах. Перелік такого майна наведений в додатку № 9 до висновку.
Підтвердити або спростувати належність 55,91% від обсягу майна, що обліковується на балансі АТ "Дніпропетровськгаз" до державної форми власності не вбачається за можливе у зв`язку з відсутністю будь-яких документів про право володіння майном. Перелік такого майна наведений в додатку № 10 до висновку.
46. Висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 17.01.2022 № 9898, складеним судовим експертом Незалежним інститутом судових експертиз Шульгою Л. Д., зокрема встановлено, що балансова вартість становить 370 829 331,87 грн (відповідь по першому питанню), сума капітальних інвестицій здійснених АТ "Дніпропетровсьгаз" в основні засоби (необоротні матеріальні активи) по кожному об`єкту, що обліковується на балансі АТ "Дніпропетровсьгаз" складає 92 485 018, 81 грн (відповідь по другому питанню), первісна вартість майна в розрізі кожного об`єкта, яке обліковується на балансі АТ "Дніпропетровсьгаз", у зв`язку з його поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція та ін.) збільшилась на суму 114 511 862,01 грн (відповідь по третьому питанню), фінансування робіт пов`язаних з поліпшенням відновленням ремонтом реконструкцією та технічним обслуговуванням майна, що обліковується на балансі АТ "Дніпропетровсьгаз", а також забезпечувались умови безпечного та безаварійного технічного використання майна, здійснювалось за рахунок амортизаційних відрахувань (відповідь по четвертому питанню), приналежність до державної власності тих складових, які опубліковуються на балансі як державне майно не має можливості підтвердити або спростувати (відповідь по п`ятому питанню).
Позиція Верховного Суду
47. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Міністерства енергетики України підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
48. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
49. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога АТ "Дніпропетровськгаз" до відповідача про визнання укладеною додаткової угоди № 1 від 31.01.2018 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 року № 240517/04-Дн-ГРМ в редакції викладеної у протоколі розбіжностей ПАТ " Дніпропетровськгаз " від 07.03.2018.
50. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що доказами, які знаходяться в матеріалах справи підтверджується неузгодженість додаткової угоди в редакції позивача з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95, наказу Міненерговугілля від 09.03.2017 № 183 "Про використання газорозподільних систем", примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, а також іншими нормативно-правовими актами які регулюють користування газорозподільною системою або її складовими, що вірно встановлено місцевим господарським судом. Окрім цього, суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв надані позивачем нові докази, та врахував їх під час ухвалення оскаржуваної постанови.
51. Так, стосовно доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку з прийняттям поданих позивачем нових доказів у справі колегія суддів зазначає таке.
52. Відповідно до частини третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
53. Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
54. Згідно із частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
55. Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80 269 ГПК України.
56. Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603 та від 28.20.2021 у справі № 910/1405/19.
57. Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 922/2187/20.
58. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, досліджуючи питання наявності підстав для прийняття нових доказів, а саме висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 17.01.2022 № 9898, та висновку експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи від 17.01.2022 № 9897, зазначив, що на стадії розгляду справи судом першої інстанції позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи, і доводами щодо порушення в цій частині судом першої інстанції норм процесуального права в силу приписів частини третьої статті 255 ГПК України мотивована апеляційна скарга, що визнається судом апеляційної інстанції обґрунтованим. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржник самостійно звернувся до експертної установи, уклав договір з ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" з метою проведення експертного дослідження, і отримав відповідні висновки вже на стадії апеляційного розгляду справи, а тому з метою забезпечення загальних принципів господарського судочинства, закріплених в статті 2 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає доводи скаржника про необхідність прийняття вказаних висновків у якості доказів - обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами статті 269 ГПК України.
59. Утім колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
60. Судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих до місцевого господарського суду доказів. Крім цього, місцевим господарським судом двічі, ухвалами від 07.06.2018 та від 17.09.2019, за клопотанням позивача призначалась судова експертиза у справі, за наслідками проведення якої експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз було складено висновок від 06.04.2021 № 777/778-20. При цьому, позивачем не було доведено, що вказаний висновок є необґрунтованим, чи таким що суперечить матеріалам справи, викликає сумнів у його правильності, або складений за наявності істотного порушення норм, які регулюють порядок призначення і проведення експертизи, у зв`язку з чим судом першої інстанції було відмовлено позивачу у призначенні повторної експертизи.
61. Крім того, надані позивачем висновки експерта від 17.01.2022 № 9898 та від 17.01.2022 № 9897 датовані уже після постановлення місцевим господарським судом рішення (21.09.2021) у цій справі, а відтак не можуть бути прийняті судом до уваги.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 922/2187/20.
62. Відтак Верховний Суд враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, погоджується з доводами скаржника про неправомірне прийняття наведених вище доказів судом апеляційної інстанції.
63. Разом з цим, що стосується доводів касаційної скарги в частині помилковості висновків суду апеляційної інстанції щодо відповідності запропонованої позивачем редакції додаткової угоди постанові Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95, наказу Міненерговугілля від 09.03.2017 № 183 "Про використання газорозподільних систем", примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, а також іншими нормативно-правовим актами які регулюють користування газорозподільної системи або їх складових колегія суддів зазначає таке.
64. Згідно з абзацом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб`єктів господарювання державного сектору економіки.
65. Пунктом 16 частини першої статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, приймають рішення про подальше використання цього майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), у тому числі об`єктів, що не підлягають приватизації.
66. Відповідно до положень пункту 2 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3 - 5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном). Взаємовідносини між власниками газорозподільних систем, які відносяться до державного майна, та Операторами ГРМ врегульовуються відповідно до вимог законодавства.
67. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" (далі - постанова № 95) затверджено Примірний договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових.
68. Згідно з пунктом 2 постанови № 95 визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості органом управління газорозподільними системами, власником яких є держава, або їх складовими.
69. Відповідно, до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 постановлено Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Фондом державного майна забезпечити проведення:
1) до 1 грудня 2017 року: інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі операторів газорозподільних систем; перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення відповідно до результатів проведеної згідно з абзацом другим цього підпункту інвентаризації;
2) в установленому законодавством порядку до 31 грудня 2018 року паспортизації газорозподільних систем.
70. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95, з метою врегулювання питання використання газорозподільних систем, Міністерством прийнято наказ від 09.03.2017 № 183 "Про використання газорозподільних систем", у пункті 1 якого визначено операторам газорозподільних систем: до 10.04.2017 надати до Міненерговугілля у двох примірниках результати щорічної інвентаризації державного майна, що обліковується на їх балансах, відповідно до вимог наказу Міненерговугілля від 22.02.2017 № 142 разом з правовстановлюючими документами на державне майно, що використовується для розподілу природного газу; відновити у разі потреби та подати Міненерговугілля до 01.06.2017 правовстановлюючі документи на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, відповідно до результатів проведеної щорічної інвентаризації.
71. Так, проаналізувавши наведені вище положення місцевий господарський суд зазначив, що ні пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95, ні положеннями примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 не передбачено такого зобов`язання для Міністерства щодо надання належним чином засвідчених правовстановлюючих документів на державні газорозподільні системи або їх складові.
72. Також суд першої інстанції зауважив, що Перелік майна, що надається в експлуатацію оператору газорозподільної системи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових", не передбачає поділ майна (об`єктів) на об`єкти, що безпосередньо використовуються для розподілу природного газу та об`єкти державного майна, що безпосередньо для розподілу природного газу не використовуються.
73. Разом з цим, суд першої інстанції, стосовно пропозиції позивача доповнити пункт 3 додаткової угоди абзацом наступного змісту: "Плата за експлуатацію, передбачена пунктом 15 Договору, визначається за період з 1 травня 2017 року до дати підписання СТОРОНАМИ оновленого відповідно до умов цієї угоди Переліку, на підставі залишкової балансової вартості державного майна станом на 31.12.2017" зазначив, що пункт 3 додаткової угоди № 1 стосується порядку набрання чинності та строків дії додаткової угоди, а не врегульовує додаткові питання плати за експлуатацію.
74. Стосовно пропозиції позивача щодо доповнення абзацу першого додаткової угоди текстом наступного змісту: "в частині визначення пооб`єктного Переліку майна, без врахування майна, що було списано протягом 2017 року право експлуатації на яке надається оператору газорозподільних систем, за винятком вартості об`єктів, визначеної за наслідками проведеної незалежної оцінки, яка стає обов`язковою для СТОРІН з дати підписання Переліку з урахуванням проведеної оцінки", суд першої інстанції дійшов висновку, що дані пропозиції не узгоджуються зі змістом додаткової угоди в цілому та із основним договором. Зокрема позивачем, не визначено строки, порядок проведення незалежної оцінки, мета проведення оцінки.
75. Верховний Суд погоджується із наведеними висновками місцевого господарського суду, при цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції, дійшовши протилежних висновків на підставі наведених вище норм, не спростував зазначених висновків суду першої інстанції, зокрема щодо невідповідності запропонованої позивачем редакції додаткової угоди вимогам Закону України "Про ринок природного газу" та постанові Кабінету Міністрів від 21.02.2017 року № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових", та належним чином не навів обґрунтування мотивів з яких дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання укладеною додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції.
76. При цьому колегія суддів вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції, в обґрунтування висновків щодо наявності підстав для задоволення позову у цій справі, на ухвали Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 924/287/18 (ухвала про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України) та від 13.09.2021 у справі № 910/5019/18 (ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України) оскільки вказані ухвали не є постановами Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах.
77. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про доведення скаржником підстав касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022, а отже, і про наявність підстав для її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
78. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
79. За змістом частини першої статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
80. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
81. У статті 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
82. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і які, у свою чергу, не спростував суд апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 відповідає положенням чинного законодавства, натомість постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 необхідно скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Розподіл судових витрат
83. Відповідно до статті 129 ГПК України, оскільки касаційну скаргу відповідача задоволено, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги мають бути покладені на позивача.
Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Міністерства енергетики України задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 у справі № 910/5011/18 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/5011/18 залишити в силі.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Міністерства енергетики України судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 3 524 грн.
5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С. В. Бакуліна
Л. В. Стратієнко