№ 910/5738/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5738/19

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткача І.В.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Лисенка В.О., адвоката Петрука Я.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019

у справі № 910/5738/19

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради"

до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання протиправною відмови щодо укладення договору реструктуризації заборгованості та зобов`язання укласти такий договір на основі типового,-

ВСТАНОВИВ :

У травні 2019 КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання протиправною відмови АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо укладення з КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради договору реструктуризації заборгованості, яка обліковується за договором № 14/5160/13 про відступлення права вимоги від 01.11.2013 та про зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" укласти на основі типового договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, яка обліковується за договором № 14/5160/13 про відступлення права вимоги від 01.11.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача існує обов`язок, передбачений Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", щодо укладення договору реструктуризації заборгованості, що обліковується за договором № 14/5160/13 про відступлення права вимоги від 01.11.2013 відповідно до типової форми, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 222.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.08.2019 у справі №910/5738/19 (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено. Визнано протиправною відмову АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо укладення з КП "Теплоенерго" договору реструктуризації заборгованості, яка обліковується за договором №14/5160/13 про відступлення права вимоги від 01.11.2013 та зобов`язано АТ "НАК "Нафтогаз України" на основі типового договору укласти договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, яка обліковується за договором № 14/5160/13 про відступлення права вимоги від 01.11.2013.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №910/5738/19 (судді : Кравчук Г.А., Яковлєв М.Л., Куксов В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду, позивач - КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5738/19, залишивши в силі рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2019 у справі № 910/5738/19, оскільки оскаржувана апеляційна постанова прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі позивач - КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради зокрема посилається на те, що правова позиція апеляційного суду є помилковою, позбавляє позивача права на судовий захист на суперечить наявній судовій практиці Верховного Суду, оскільки апеляційний суд відступив від практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в аналогічній справі №910/174/18, з огляду на таке.

Так, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №910/174/18 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/174/18 за позовом КП Управління житлово-комунального господарства" м. Славутич до ПАТ "НАК "Нафтогаз України", яким визнано протиправною відмову ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо виконання вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 та вжиття заходів з врегулювання заборгованості КП "Управління житлово-комунального господарства" та зобов`язано відповідача укласти з позивачем договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ відповідно до Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29.03.2017 №222.

При цьому, Касаційний господарський суд у справі №910/174/18 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, та крім того, КП "Управління житлово-комунального господарства" увійшло до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно вказаного Закону, тому у позивача та відповідача виник обов`язок укласти відповідний договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, у строк визначений законом, а порушення справи про банкрутство КП "Управління житлово-комунального господарства" не перешкоджає врегулюванню питання щодо існуючої заборгованості шляхом реструктуризації, що передбачено законом, при цьому відмова ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від укладання такого правочину є неправомірною та необґрунтованою, як і відмова останнього від списання нарахованих неустойки (штраф, пеню), втрат внаслідок інфляції, процентів річних на реструктуризований борг позивача.

Крім того, у касаційній скарзі позивач посилається на те, що оскільки судом першої інстанції при прийнятті судового рішення не було допущено порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, то скасовуючи рішення суду першої інстанції від 16.08.2019 у даній справі суд апеляційної інстанції допустив порушення ч.1 ст.277 ГПК України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" у справі №910/5738/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. - головуючий, Пільков К.М. Мачульський Г.М., що підтверджується витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.02.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі №910/5738/19 та призначено до розгляду касаційну скаргу КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №910/5738/19 на 01.04.2020 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5738/19, доведено до відома учасників справи, що про дату, час та місце розгляду касаційної скарги їх буде повідомлено додатково.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 розгляд касаційної скарги КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5738/19, призначено у судовому засіданні на 27.05.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 касаційну скаргу КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5738/19 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України у зв`язку з тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Кушнір І.В. -головуючий (доповідач), Пільков К.М., Мачульський Г.М., вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому судовому рішенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №910/174/18, оскільки погоджується, що у даному випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, оскільки вимоги про визнання протиправної відмови щодо укладення договору та зобов`язання укласти такий договір не можуть забезпечити реального захисту порушеного права. Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону №1730 КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради передбачена обов`язковість укладення сторонами договору про реструктуризацію заборгованості, що власне і може бути предметом розгляду в суді.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/397/18, від 05.06.2019 у справі №922/1909/18, від 23.07.2019 у справі №922/1908/18, за позовами до того ж самого відповідача - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", поданих з аналогічних підстав, дійшов висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог шляхом саме визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ в запропонованій позивачами редакції.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №910/483/19 за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання споживання газу АТ "Дніпровська ТЕЦ" по договору №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 - для виробництва електричної енергії та визнання права на реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що встановлення наявності чи відсутності права на реструктуризацію боргу за договором купівлі-продажу природного газу №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 не може бути самостійним предметом спору та розглядатися в окремій справі, оскільки саме право на укладення договору є відповідним спором про право, і в рамках цього спору підлягають встановленню ці обставини. Тобто фактично предметом позову у цій справі позивачем визначений спосіб доказування у випадку подання позову про укладення відповідного договору. Суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання права на реструктуризацію боргу за договором купівлі-продажу природного газу №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 не є ефективним способом захисту порушеного права, не призводить до поновлення порушеного права.

Іншою підставою для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №910/174/18, колегія суддів визначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 238 ГПК України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №915/1401/17 фактично зроблений правовий висновок, що у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в позові та в резолютивній частині судового рішення в обов`язковому порядку мають вказуватися позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору.

При цьому, посилання на поданий позивачем проект договору не спростовує необхідності в позові та в резолютивній частині судового рішення в обов`язковому порядку вказувати позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №911/1170/17, від 06.12.2018 у справі № 908/1634/17, від 11.12.2018 у справі №921/43/18.

Також, передаючи справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що ухвалою Верховного Суду від 21.05.2020 справу №916/1423/18 разом із касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи існування різних підходів щодо застосування норми матеріального права (статті 16 ЦК України) у розгляді питання про можливість чи відсутність можливості у задоволенні позовних вимог про зобов`язання укласти договір у редакції, наведеній позивачем у позовній заяві, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, а саме неоднакове застосування Касаційним господарським судом статті 16 ЦК України при визначенні питання щодо того, чи є "некоректне" зазначення позивачем способу захисту у справі безумовною підставою для відмови у позові по суті, враховуючи те, що у позовних заявах названих справ позивачем зазначено бажану редакцію договору, яку останній просить суд зобов`язати укласти відповідача

Разом із тим, у справі №910/5738/19, що переглядається, апеляційним господарським судом встановлено, що позов (зокрема його прохальна частина) не містить проекту такого договору, умови якого мав би навести суд в своєму рішенні за результатами розгляду справи, матеріали справи не містять проекту договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, до листів від 19.09.2017 № 2021 та від 21.09.2017 №2061 позивачем не додано проекту вказаного договору, і саме в цьому полягає відмінність між цими двома справами.

Відповідно до ч.2 ст.302 ГПК України, суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5738/19 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.06.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2020 касаційну скаргу КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5738/19 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено на 17.07.2020.

За відсутністю кворуму, відповідно до ч. 7 ст. 33 ГПК України, розгляд справи №910/5738/19 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за касаційною скаргою КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" призначений на 17.07.2020 не відбувся, про що були повідомлені учасники справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5738/19 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Ткач І.В., Селіваненко В.П., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.07.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2020 касаційну скаргу КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5738/19 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено на 14.08.2020.

За відсутністю кворуму, відповідно до ч. 7 ст. 33 ГПК України, розгляд справи №910/5738/19 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за касаційною скаргою КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" призначений на 14.08.2020 не відбувся, про що були повідомлені учасники справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5738/19 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.08.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.08.2020 справу № 910/5738/19 призначено розгляд справи № 910/5738/19 за касаційною скаргою КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 на 02.10.2020 на 12 год. 00 хв.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5738/19 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Ткач І.В., Селіваненко В.П., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М. Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.10.2020.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.09.2011 між ПАТ "Дніпрогаз" (продавець) та КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (покупець) було укладено договір № 10142/21/124423 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами, за умовами якого продавець зобов`ячався передати у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для потреб покупця (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), а покупець приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно п.1.3. договору, газ, що передається за цим договором, призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується покупцем в якості теплогенеруючого (теплопостачального) підприємства на власні потреби та втрати.

Відповідно до п.4.1.1. договору, загальна ціна 1000 кубічних метрів природного газу включає в себе: ціну природного газу в розмірі 3 382, 0000 грн., крім того ПДВ -20% - 676, 4000 грн., загалом - 4 058, 40 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 у справі №32/5005/9762/2012, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача - КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь ПАТ "Дніпрогаз" 68 608 300, 48 грн. заборгованості за договором №10142/21/124423 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами від 22.09.2011, 5 237 411, 36 грн. - пені, 428 982, 61 грн. - інфляційних втрат, 1 682 616, 73 грн. - 3% річних, 64 380, 00 грн. - витрат на сплату судового збору та після набрання рішенням чинності рішення вирішено видано відповідний наказ.

Як встановлено судами обох інстанцій, надалі ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 у справі № 32/5005/9762/2012 замінено позивача (стягувача ) - ПАТ "Дніпрогаз" на його правонаступника - ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Дніпрогаз" (первісний кредитор) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №14/5160/13 від 01.11.2013, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - КП "Теплоенерго" за договором на постачання природного газу №10142/21/124423 від 22.09.2011 у сумі 76 021 691, 18 грн., а саме основний борг - 68 608 300, 48 грн., пеня - 5 237 411, 36 грн., інфляційні витрати - 428 982, 61 грн., 3% річних - 1 682 616, 73 грн., судовий збір - 64 380, 00 грн. (п.1.1. договору). Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов`язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за зазначеним вище договором (п.1.2.договору).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до АТ "НАК "Нафтогаз України" як до нового кредитора КП "Теплоенерго", перейшли всі права та обов`язки вибулої з даного зобов`язання сторони - ПАТ "Дніпрогаз", який був первісним кредитором за договором № 10142/21/124423 купівлі-продажу природного газу в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, КП "Теплоенерго" включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що підтверджується повідомленням про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" станом на 14.09.2017.

Судами обох інстанцій встановлено, що КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з листом від 19.09.2017 в якому, повідомляючи про включення його до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії згідно наказу Мінрегіону від 08.09.2017 № 237. В зазначеному листі КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради просило АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укласти з ним договір про реструктуризацію заборгованості згідно Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, на підставі ст.5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Надалі, позивач звернувся до відповідача з листом від 21.09.2017 №2061, в якому просив відповідача списати неустойку (штраф, пеню), інфляційні нарахування, проценти річних, за договорами, заборгованість за якими погашена, посилаючись на п.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, відповідач листом № 26-7718/1.8-17 від 27.10.2017 повідомив позивача про те, що заборгованість за природний газ, яка набута АТ "НАК "Нафтогаз України" за договором відступлення права вимоги, а також заборгованість з неустойки, інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на вказану заборгованість, не підлягають врегулюванню на підставах, передбачених ст.ст. 5, 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у зв`язку з тим, що така заборгованість виникла з договірних відносин за договором купівлі-продажу, укладеним між позивачем (боржником) та продавцем (первісним кредитором) - ПАТ "Дніпрогаз", яке було постачальником газу за цим договором, а не АТ "НАК "Нафтогаз України".

Предметом даного спору є вимоги позивача- КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до відповідача- АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання протиправною відмови відповідача щодо укладення з ним договору реструктуризації заборгованості, яка обліковується за договором про відступлення права вимоги, та про зобов`язання відповідача укласти на основі типового договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, яка обліковується за договором про відступлення права вимоги.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що за змістом ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" незалежно від суб`єкта господарювання, який продавав відповідні енергоносії, та іншого набувача - суб`єкта господарювання за угодою відступлення права вимоги за договором поставки енергоносіїв, дія даного Закону поширюється на всі відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивач належить до кола суб`єктів, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до вказаного Закону, так як його включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" встановлена обов`язковість для сторін цієї справи укладення договору про реструктуризацію заборгованості, а відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в укладенні відповідного договору, оскільки така відмова в укладанні правочину про реструктуризацію заборгованості суперечить положенням ст. ст. 1, 3, 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (Закон №1730.

Північний апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2019 та приймаючи рішення про відмову в позові, виходив з такого.

Враховуючи вимоги ст. ст. 179 184 187 Господарського кодексу України, ч. 9 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами вказаних правовідносин має бути укладений відповідний договір на основі типового договору у вигляді єдиного документа. Тобто, спір між сторонами, і в межах якого було подано позов у даній справі, фактично стосується права позивача на реструктуризацію боргу за договором відступлення права вимоги, юридичною формою виразу якого є договір про реструктуризацію боргу, укладений відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Апеляційним судом було встановлено, що даний позов (зокрема його прохальна частина) не містить проекту такого договору, умови якого мав би навести суд в своєму рішенні за результатами розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, оскільки вимоги про визнання протиправної відмови щодо укладення договору та зобов`язання укласти такий договір не можуть забезпечити реального захисту порушеного права. Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачена обов`язковість укладення сторонами договору про реструктуризацію заборгованості, що власне і може бути предметом розгляду в суді.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять проекту договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, та крім того позивачем не додано проекту договору і до листів від 19.09.2017 № 2021 та від 21.09.2017 №2061.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем у даній справі обрано неправильний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні цього позову.

Згідно ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ГК України , одним із способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

При цьому, обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав та інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №331/6927/16-ц.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, як це зазначено в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.

Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки містяться, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Правовідносини щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруюючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії врегульовані Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (Закон №1730), який набрав чинності 30.11.2016.

Зазначеним Законом визначається комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Процедура врегулювання заборгованості включає в себе заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. Виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).

Статтею 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

За ч. ч. 8 та 9 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості. За зверненнями побутових споживачів теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, зобов`язані укласти з такими споживачами договори про реструктуризацію заборгованості побутових споживачів станом на 1 липня 2016 року за умови здійснення ними поточних розрахунків за відповідні спожиті послуги. Умови реструктуризації заборгованості побутових споживачів згідно з такими договорами не можуть бути гіршими, ніж умови реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, передбачені укладеними ними договорами.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93, формування та ведення реєстру здійснюється Мінрегіоном шляхом: збирання та оброблення інформації про підприємства; внесення даних до реєстру та змін до них, а також виключення таких даних з реєстру.

Отже, Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" прямо передбачено обов`язок сторін укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

За ч. 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади відповідно до частини другої цієї статті можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до ч. 3 ст.184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст.179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст.181 зазначеного Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, за правилом частини другої цієї статті, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч. 2, ст. 187 ГК України).

За ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відтак, апеляційний суд відмовляючи в задоволенні позову дійшов висновку, що між сторонами вказаних правовідносин має бути укладений відповідний договір на основі типового договору у вигляді єдиного документа, тобто, спір між сторонами, і в межах якого було подано позов у цій справі, фактично стосується права позивача на реструктуризацію боргу за договором відступлення права вимоги, юридичною формою виразу якого є договір про реструктуризацію боргу, укладений відповідно до Закону № 1730.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, оскільки враховуючи вимоги чинного законодавства, позов про визнання протиправною відмову відповідача щодо укладення з позивачем відповідного договору реструктуризації заборгованості та про зобов`язання відповідача укласти на основі типового договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ є неналежним способом захисту порушеного права і не призводить до поновлення порушеного права, а невірно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/397/18, від 05.06.2019 у справі №922/1909/18, від 23.07.2019 у справі №922/1908/18 та у постановах від 11.09.2018 у справі №911/1170/17, від 06.12.2018 у справі № 908/1634/17, від 11.12.2018 у справі №921/43/18.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, з урахуванням вище викладеного, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5738/19 постановлена у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Разом з тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку щодо наявності підстав для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/174/18 з підстав, зазначених вище.

Доводи касаційної скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові від 24.12.2019 у справі № 910/5738/19.

Враховуючи те, що касаційний суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 314 315 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5738/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді- Баранець О.М.

Булгакова І.В.

Дроботова Т.Б.

Катеринчук Л.Й.

Львов Б.Ю.

Селіваненко В.П.

Ткач І.В.