№ 910/6245/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6245/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ван Клік" - Хруленка М.В.,

відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - Василенко Г.А.,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ван Клік" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2019

(суддя Бондарчук В.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020

(головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А. і Поляк О.І.)

у справі № 910/6245/19

за позовом Компанії

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі -Комісія)

про спростування недостовірної інформації та відшкодування 1 000 000 грн. шкоди.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство (ПАТ) "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (змінено найменування на ПАТ "Страхова компанія "Ван Клік") звернулося з позовом до Комісії про спростування недостовірної інформації та відшкодування 1 000 000 грн. шкоди.

2. Позов обґрунтовано таким: 29.06.2017 відповідачем видано незаконне розпорядження № 2962 про анулювання ліцензії позивача на провадження страхової діяльності (далі - Розпорядження № 2962); це розпорядження скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 у справі № 826/11254/17 (яка змінена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 у частині підстав задоволення адміністративного позову); незважаючи на встановлення протиправності Розпорядження № 2962, відповідач з липня 2017 року на офіційному інтернет-сайті розміщував недостовірну інформацію про позивача як про компанію, щодо якої видано розпорядження про анулювання ліцензії; поширення щодо позивача такої інформації порушує його немайнові права та наносить шкоду його діловій репутації, яку (шкоду) позивач оцінив у 1 000 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2019:

- позов задоволено частково;

- визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (змінено назву ПАТ "Страхова компанія "Ван Клік"), інформацію, розміщену Комісією в мережі Інтернет за посиланням: https://www.nfp.gov.ua/ua/Zupynennia-obmezhennia-diialnosti-finansovykh-ustanov.html "Зупинення, обмеження діяльноcті фінансових установ" у частині включення ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" до переліку фінансових установ, щодо оприлюднених відомостей в колонці таблиці "стан виконання" розпорядження Комісії № 2962 від 29.06.2017, а саме, що Розпорядження № 2962 набирає чинності 30.07.2017;

- визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна", інформацію, розміщену Комісією в мережі Інтернет за посиланням https://www.nfp.gov.ua/ua/Pro-skarhy-na-finansovi-ustanovy/27330.html, у частині включення ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" до таблиці №2 "інформація про страхові компанії, у яких анульовані (відкликані) ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, та/або страхові компанії, виключені з Державного реєстру фінансових установ, на дії яких надходили звернення";

- зобов`язано Комісію спростувати вказану інформацію шляхом розміщення на головній сторінці офіційного веб-сайту Комісії https://www.nfp.gov.ua офіційного повідомлення такого змісту: "Розміщена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 11.03.2019 року "інформація про страхові компанії, у яких анульовані (відкликані) ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, та/або страхові компанії, виключені з Державного реєстру фінансових установ, на дії яких надходили звернення" в частині включення до вказаного переліку Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" є недостовірною, оскільки розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29.06.2017 року № 2962 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" визнано протиправним та скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 року";

- стягнуто з Комісії на користь Компанії 3 842 грн. судового збору;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення мотивовано обґрунтованістю задоволених позовних вимог і недоведеністю позивачем завдання йому втрат немайнового характеру, зокрема заподіяння моральної шкоди на вказану суму.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020:

- апеляційну скаргу Компанії на згадане рішення місцевого господарського суду залишено без задоволення;

- апеляційну скаргу Комісії на те ж рішення задоволено;

- рішення місцевого господарського суду від 29.08.2019 з цієї справи скасовано в частині задоволення позову, і в цій частині прийнято нове рішення;

- відмовлено у задоволенні позову про визнання недостовірною та спростування інформації;

- в іншій частині згадане рішення місцевого господарського суду залишено без змін;

- стягнуто з Компанії на користь Комісії 5 763 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанову мотивовано тим, що: відомості, відносно яких позивачем заявлено як про недостовірні, є результатом оцінки Комісією діяльності позивача при здійсненні нею своїх повноважень, а прийняте у результаті такої діяльності рішення (про позбавлення позивача ліцензії) не може бути спростоване інакше, як у порядку, передбаченому для оскарження рішень; у зв`язку з цим не підлягають й задоволенню позовні вимоги про стягнення компенсації в розмірі 1 000 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, зазначаючи про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, просить: скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи у повному обсязі; скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду з даної справи у частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Комісії завданої діловій репутації Компанії шкоди в розмірі 1 000 000 грн.; в іншій частині це рішення залишити без змін; прийняти нову постанову, якою стягнути з Комісії завдану діловій репутації Компанії шкоду в зазначеному розмірі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Судами не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 918/233/18.

Скаржник посилається також на положення статей 32 56 Конституції України, статті 34 Господарського кодексу України, статей 94 277 Цивільного кодексу України.

9. В обґрунтування підстав стягнення моральної шкоди скаржник посилається на статті 23 201 1166 1167 Цивільного кодексу України, а також на правові висновки Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 № 904/4494/18.

Доводи іншого учасника справи

10. У відзиві на касаційну скаргу Комісія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про те, що рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2019 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Комісії завданої діловій репутації Компанії шкоди в розмірі 1 000 000 грн. та постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, з дотриманням передбачених принципів справедливості, добросовісності, розумності, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Розгляд заяв відповідача

11. Комісією подано заяву про розгляд касаційної скарги в межах вимог, за розгляд яких сплачений судовий збір, в якій (заяві) зазначає, що згідно з платіжним дорученням від 10.03.2020 № 1111 Компанією при поданні касаційної скарги сплачено судовий збір у сумі 11 526 грн. лише за подання касаційної скарги за немайнові вимоги; положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" не розповсюджуються на позовні вимоги у даній справі та, відповідно, не звільняють позивача від необхідності сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру (відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.) Таким чином, на думку Комісії, державний бюджет не отримав 30 000 грн. судового збору за подання позивачем касаційної скарги у даній справі в частині заявлених майнових вимог. Комісія просить не допустити до розгляду касаційну скаргу в частині заявлених майнових вимог та розглядати касаційну скаргу виключно у межах вимог, за розгляд яких сплачений судовий збір.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Пунктами 1 і 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого указом Президента України від 23.11.2011 № 1070/2011, визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Однією з позовних вимог Компанії є стягнення шкоди, спричиненої поширенням недостовірної інформації Комісією (органом державної влади) у розмірі 1 000 000 грн., а тому в силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" позивач за подання такої вимоги звільнений від сплати судового збору при поданні позову, апеляційної та касаційної скарг. Подана заява Комісії не підлягає задоволенню, і розгляд касаційної скарги Компанії здійснюється в межах вимог касаційної скарги.

12. Комісією подано заяву про застосування заходів процесуального примусу, в якій зазначено, що до Комісії від Компанії надійшло поштове відправлення рекомендованим листом "Укрпошта Експрес за № 0314211894061 вагою 25г". При відкритті даного поштового відправлення було встановлено, що у ньому міститься 11 сторінок та виявлено відсутність прохальної частини касаційної скарги від 11.03.2020 у даній справі та підпису особи, що підписала касаційну скаргу; на підтвердження цього Комісією було складено акт від 12.03.2020 (копію акта додано до заяви). Оскільки касаційна скарга - це документ, що підписаний уповноваженою особою, Комісія не отримала від Компанії касаційної скарги, а отримала останню шляхом ознайомлення з матеріалами справи у суді касаційної інстанції, та такі дії Компанії Комісія вважає зловживанням процесуальними правами та введенням суду в оману при наданні до нього доказів направлення касаційної скарги до Комісії та просить: визнати дії адвоката Хруленка М.В. щодо ненаправлення касаційної скарги до Комісії та введення суду в оману зловживанням процесуальними правами та проявом неповаги до Комісії як сторони у справі; застосувати до адвоката Хруленка М.В. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнути в доход державного бюджету 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб; постановити окрему ухвалу щодо адвоката Хруленка М.В., яку надіслати до Ради адвокатів м. Києва для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Згідно зі статтею 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами та постановлення ухвали про стягнення в доход державного бюджету з відповідної особи штрафу позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Судом не приймається як доказ згаданий акт від 12.03.2020, оскільки він складений самою стороною у справі, тобто особою, зацікавленою у результатах її судового розгляду. До того ж, як зазначається самим заявником, він реалізував свої право і можливість ознайомитися з повним текстом касаційної скарги, отже, засада рівності усіх учасників процесу перед законом і судом додержана.

13. Комісією подано заяву про закриття провадження у справі на підставі статті 296 ГПК України, оскільки висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 918/233/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Суд відхиляє дану заяву з урахуванням такого. Вона за своїм змістом і суттю не узгоджується з іншими поданими відповідачем процесуальними документами у цій справі, а саме раніше поданим відзивом на касаційну скаргу та згаданою заявою про розгляд касаційної скарги в межах вимог, за розгляд яких сплачений судовий збір. Більш того, заявлені в цих трьох процесуальних документах клопотання (про залишення касаційної скарги без задоволення, про розгляд її у певній частині та про закриття касаційного провадження) є взаємовиключними, що вже саме по собі унеможливлює їх одночасний розгляд по суті та задоволення.

Крім того, процесуальна поведінка заявника:

- не свідчить про його добросовісність;

- суперечить по своїй суті доктрині venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується ще на давньоримській максимі - "non concredit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці);

- не відповідає приписові частини першої статті 43 ГПК України щодо добросовісного користування учасниками судового процесу та їх представниками своїми процесуальними правами.

14. Від Компанії до суду надійшли заперечення проти заяви про закриття провадження у справі та заперечення проти заяви про застосування заходів процесуального примусу в яких Компанія просить суд відмовити Комісії в задоволенні згаданих заяв.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

15.1. Розпорядженням № 2962 Комісією анульовано ліцензії ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (змінено найменування на ПАТ "Страхова компанія "Ван Клік") на провадження страхової діяльності.

15.2. 03.07.2017 о 14:09 на офіційному сайті Комісії www.nfp.gov.ua/ua/ Zupуnennia-obmezhennia-diialnosti-finansovykh-ustanov. html "Зупинення, обмеження діяльності фінансових установ" (далі - Офіційний сайт Комісії) було розміщено інформацію про Розпорядження № 2962 у колонці "Стан виконання" з інформацією "Розпорядження набирає чинності з 30.07.2017 р."

15.3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 у справі № 826/11254/17 (зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 у частині підстав задоволення адміністративного позову) визнано протиправним та скасовано Розпорядження № 2962.

15.4. Ще 07.07.2017 позивач звернувся до Голови експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України (далі - ДРС України) зі скаргою на зазначене розпорядження.

Розпорядженням ДРС України від 22.06.2018 було зобов`язано відділ забезпечення діяльності експертно-апеляційної ради ДРС України підготувати матеріали за скаргою ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" на засідання експертно-апеляційної ради з питань ліцензування після отримання та вивчення судової практики з порушеного питання, а саме - до вирішення судової справи № 826/11254/17 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду за касаційною скаргою Комісії із зазначеної справи.

15.5. 11.03.2019 у мережі Інтернет за посиланням https://www.nfp.gov.ua/ua/Pro-skarhy-na-finansovi-ustanovy/27330.html було розміщено офіційне повідомлення під заголовком "Інформація про роботу зі зверненнями громадян та юридичних осіб щодо дій страхових компаній". В абзаці другому цього повідомлення зазначалося: "Крім цього, надається інформація про страхові компанії, у яких анульовані (відкликані) ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, та/або страхові компанії, виключені з Державного реєстру фінансових установ, на дії яких надходили звернення". У таблиці 2 було наведено страхові компанії, в яких анульовано ліцензії, в тому числі позивача.

15.6. Згідно з даними історії змін адміністративного центру офіційного сайту Компанії, зміни у перелік "Зупинення, обмеження діяльності фінансових установ" за гіперпосиланням https://www.nfp.gov.ua/ua/Zupуnennia- obmezhennia-diialnosti-finansovykh-ustanov. html у частині інформації "Розпорядження набирає чинності з 30.07.2017" на інформацію "скасування рішенням по справі №826/11254/17 набрало законної сили 15.05.2018" вносилися 28.05.2019 о 16:42 та 28.05.2019 о 16:52.

15.7. Таким чином, відповідачем було розміщено на своєму офіційному веб-порталі інформацію про позивача щодо анульованих в останнього ліцензій після прийняття та набрання законної сили постанови суду про визнання протиправним Розпорядження № 2962.

15.8. Позивачем не доведено і, відповідно, судом не встановлено, що позивачу завдано втрати немайнового характеру, зокрема, заподіяно моральну шкоду, на суму 1 000 000 грн.

16. Судом апеляційної інстанції додатково з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

16.1. 19.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про спростування недостовірної інформації, в якій просив виключити ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" з переліку страхових компаній, у яких анульовані (відкликані) ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, і спростувати інформацію у спосіб, у який вона була поширена.

Натомість відповідач листом від 04.04.2019 № 2206/13-11 повідомив позивача, що всі ліцензії ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" є діючими, відомості щодо зміни стану ліцензій не вносилися, а, отже, інформація про всі фінансові установи з моменту набуття ними статусу фінансової установи є достовірною. Крім того, інформація, зазначена в розділі "Прес-служба/Про скарги на фінансові установи/Інформація про роботу зі зверненнями громадян та юридичних осіб щодо дій страхових компаній", містить оглядову інформацію "щодо загального стану справ по зверненню громадян", і, як зазначено в описі до таблиці 2, в ній вміщено оглядову інформацію про страхові компанії, на дії яких надходили звернення і щодо яких були прийняті розпорядження про анулювання ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, та/або страхові компанії, виключені з Державного реєстру фінансових установ.

16.2. З наявних у справі звітів про діяльність позивача протягом 2016-2018 років не вбачається ознак зниження його ділової активності, адже прибутковість позивача зростала.

16.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Комісія в межах своєї компетенції здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ (далі - ДРФУ).

ДРФУ, згідно з розпорядженням Комісії від 28.08.2003 № 41, - це система одержання, накопичення, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації (даних) про фінансову установу. До ДРФУ, відповідно до зазначеного розпорядження, окрім іншого, вноситься інформація про ліцензії/дозволи та правила на провадження певного виду фінансових послуг, надання певного виду фінансових послуг [вид господарської діяльності, на провадження якого видана ліцензія, та/або назва дозволу, серія та номер (за наявності) виданої ліцензії або дата і номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про видачу ліцензії, номер і дата прийняття рішення про видачу ліцензії, а також інформація про переоформлення, видачу дубліката та анулювання ліцензії та/або дозволу]. Інформація про ліцензії/дозволи та правила на провадження певного виду фінансових послуг, видані Комісією, вносяться нею до ДРФУ.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

17. Стаття 32 Конституції України:

- кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

18. Закон України "Про інформацію":

стаття 1:

- під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

стаття 5:

- кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб;

стаття 7:

- право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

19. Цивільний кодекс України:

частина перша статті 91:

- юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині;

стаття 200:

- інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями;

частина перша статті 201:

- особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством, є, в числі іншого, ділова репутація;

стаття 277:

- спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (частина четверта);

- спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частини шоста, сьома);

стаття 23:

- особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша);

- моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи (пункт 4 частини другої).

20. ГПК України:

частина друга статті 4:

- юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду;

частини перша, третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частини перша, друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

21. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що принижує репутацію позивача, певної інформації, розміщеної відповідачем (Комісією) у мережі Інтернет, зобов`язання відповідача спростувати таку інформацію та стягнення з останнього коштів на відшкодування моральної шкоди.

22. Суд апеляційної інстанції у розгляді справи, з`ясувавши, на відміну від місцевого господарського суду, що відомості (дані), з приводу яких виник спір, не являють собою негативної та такої, що принижує репутацію позивача, інформації, дійшов висновків й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у тому числі щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди.

23. Крім того, як вбачається із з`ясованих апеляційним господарським судом (також на відміну від місцевого господарського суду), обставин, скаржником (позивачем) не доведено в апеляційній інстанції порушення його (позивача) прав у зв`язку з опублікуванням оспорюваної інформації у вигляді негативного впливу такої інформації на його ділову репутацію, в тому числі через зниження його ділової активності у сфері його діяльності тощо.

24. Водночас Касаційний господарський суд у силу наведених у пункті 19 цієї постанови імперативного приписів статті 300 ГПК України не має права знову встановлювати обставини та оцінювати докази зі справи після вчинення відповідних процесуальних дій апеляційним господарським судом.

25. Посилання скаржника на зазначені в пунктах 8 і 9 цієї постанови судові рішення Верховного Суду не може вважатися прийнятним, оскільки відповідні судові рішення ухвалені за іншої фактично-доказової бази (інших фактичних обставин і доказів, які їх підтверджують), ніж у даній справі, і саме в залежності від таких обставин та доказів й приймалися відповідні рішення Верховним Судом.

26. Поряд з тим Касаційним господарським судом враховуються доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, в якій вона узгоджується з викладеним у пунктах 21-23 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

28. Поряд з тим Касаційний господарський суд не вбачає й підстав для часткового скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки це рішення вже переглянуте апеляційним господарським судом та відповідним чином змінене ним.

29. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.

Судові витрати

30. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ван Клік" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у справі № 910/6245/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов