ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
Cправа № 910/7154/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Картере В. І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю представників учасників справи:
ліквідатор ТОВ "Фірма Томас" арбітражний керуючий Кандаурова А. П. - в судовому засіданні особисто,
представник ОСОБА_1 - Горецька М. В.,
уповноважена особа учасників ТОВ "Фірма Томас" Зайцев Д. С. - в судовому засіданні особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Томас" арбітражного керуючого Кандаурової Анни Павлівни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022
у складі колегії суддів: Доманської М. Л. (головуючого), Пантелієнка В. О., Гарник Л. Л.
у справі за заявою ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Томас"
про банкрутство
На розгляд Суду постало питання визнання кредиторських вимог до боржника, що виникли на підставі договору відступлення права вимог по договору позики, укладеного з нерезидентом.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 01.06.2011 між GOGOL-MOGOL LIMITED, Кіпр, (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Томас" (далі - ТОВ "Фірма Томас") укладено Угоду про надання позики № 01/06/2011, відповідно до якої GOGOL-MOGOL LIMITED надає ТОВ "Фірма Томас" позику на поповнення оборотних грошових коштів в Євро, у розмірі 10 млн. Євро, на строк з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника та до 15.06.2021 зі сплатою 10% річних (Процентна Ставка), а ТОВ "Фірма Томас" зобов`язується повернути Позику і сплатити нараховані відсотки на умовах і в порядку, передбаченому Угодою.
2. Зазначена Угода була зареєстрована в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області, про що свідчить копія реєстраційного свідоцтва № НОМЕР_1 .
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що частина з цієї позики була надана Позичальнику трьома платежами, а саме:
- від 06.07.2011 на суму 116 000 Євро;
- від 08.07.2011 на суму 2 000 Євро;
- від 24.02.2012 на суму 230 000 Євро.
4. Позичальником на рахунок компанії GOGOL-MOGOL LIMITED було здійснено часткове погашення позики, а саме:
- 07.12.2011 на суму 35 000 Євро та процентів за користування позикою на суму 4 850 Євро;
- 09.09.2013 на суму 153 000 Євро та процентів за користування позикою на суму 44 851 Євро.
5. 25.05.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/7154/21 про банкрутство ТОВ "Фірма Томас". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Визнано ОСОБА_2 кредитором ТОВ "Фірма Томас" на загальну суму 1 331 991,56 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кандаурову Анну Павлівну.
6. 16.09.2021 постановою Господарського суду міста Києва припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Фірма Томас". Припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кандаурової Анни Павлівни. Визнано ТОВ "Фірма Томас банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кандаурову Анну Павлівну.
Подання заяви з кредиторськими вимогами
7. 16.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 19 412 368, 92 грн.
8. Заява з грошовими вимогами обґрунтована тим, що 15.03.2012 між компанією GOGOL-MOGOL LIMITED (Кіпр, первісний кредитор), ОСОБА_3 (громадянин Російської Федерації, новий кредитор) та ТОВ "Фірма Томас" (боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги № 1.
9. Відповідно до п. 1.1 договору первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Угодою про надання позики від 01.06.2011 №01/06/2011 (далі - Основний договір) з Боржником, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним договором.
10. За цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором у сумі 304 150 євро, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах та на умовах, встановлених Основним договором (п. 1.2 договору).
11. Пунктом 2.2 договору визначено, що підписанням цього договору сторони повідомлені про заміну первісного кредитора у зобов`язані, а також боржник вважається повідомлений належним чином про відступлення права вимоги Новому кредитору за основним договором.
12. В подальшому, 20.05.2020 між ОСОБА_3 (первісний кредитор), ОСОБА_1 (новий кредитор) та ТОВ "Фірма Томас" (боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги № 2.
13. Відповідно до п. 1.1 договору, первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором про відступлення права вимоги від 15.03.2012 № 1 (далі - Основний договір) з Боржником, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним договором.
14. За цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором у сумі 304 150 євро, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах та на умовах, встановлених Основним договором (п. 1.2 договору).
15. Пунктом 2.2 договору визначено, що підписанням цього договору сторони повідомлені про заміну первісного кредитора у зобов`язані, а також боржник вважається повідомленим належним чином про відступлення права вимоги Новому кредитору за основним договором.
16. 26.10.2021 ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кандауровою А. П. подано до суду першої інстанції заперечення проти грошових вимог ОСОБА_1 , в яких арбітражний керуючий Кандаурова А. П. стверджує, що договір відступлення права вимоги від 15.03.2012 № 1 є фіктивним, що в свою чергу ставить під сумнів та унеможливлює укладення в подальшому між громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 , громадянином України ОСОБА_1 та ТОВ "Фірма Томас" наступного договору № 2 від 20.05.2020 про відступлення права вимоги.
17. Ліквідатор надала суду висновок експерта №124/21 від 18.10.2021 про результати проведення почеркознавчої експертизи за Заявою ТОВ "Фірма Томас" у справі № 910/7154/21, який був складений ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива" в особі експерта вищого класу, кандидата юридичних наук Бондар М. Є., де було встановлено, що "Підписи від імені ОСОБА_4 , зображення яких містяться у правих нижніх кутах сторінок 1-3 та у графах "від імені Первісного кредитора" та "For the original Lender" на сторінці 4 у технічній копії Договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.03.2012 (в англомовній версії дата зазначена як 15.03.2021), укладеного від імені Гоголь-Моголь Лімітид в особі директора ОСОБА_4 , громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 та ТОВ "Фірма Томас" в особі директора ОСОБА_5 виконані не тією ж особою, яка виконала підписи від імені ОСОБА_4 , зображення яких містяться у графах "The Lender/Позикодавець" в лівих нижніх кутах сторінок 1-4 та у графах "For and on behalf of the Lender" та "Від імені Позикодавця" на сторінці 4 технічної копії Угоди про надання позики №01/06/2011 від 01.06.2011, укладеної від імені Гоголь-Моголь Лімітид в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ "Фірма Томас" в особі директора ОСОБА_6 , а іншою особою".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
18. 25.11.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/7154/21 відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором ТОВ "Фірма Томас" на суму 19 412 368,92 грн, залучено до участі у справі ОСОБА_7 , як уповноважену особу учасників ТОВ "Фірма Томас".
19. Ухвала в частині кредиторських вимог мотивована тим, що грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 19 412 368,92 грн не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки не підтверджені належними доказами.
20. Суд першої інстанції обставини, на які посилається ОСОБА_1 щодо укладання між компанією GOGOL-MOGOL LIMITED, ОСОБА_3 та ТОВ "Фірма Томас" Договору про відступлення права вимоги від 15.03.2012 № 1, визнав такими, що не відповідають дійсності, у зв`язку із встановленими у ході почеркознавчої експертизи ознаками підробки підписів директора компанії - GOGOL-MOGOL LIMITED.
21. Суд першої інстанції дійшов висновку що Договір про відступлення права вимоги від 15.03.2012 № 1, на який посилається ОСОБА_1 у своїй заяві з грошовими вимогами до боржника, є фіктивним, що, у свою чергу, ставить під сумнів та унеможливлює укладання у подальшому між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ "Фірма Томас" наступного Договору про відступлення права вимоги від 20.05.2020 № 2, який є нікчемним.
Короткий зміст апеляційної скарги та відзивів на неї
22. 30.11.2021 ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредиторських вимог та прийняти нове рішення
23. ОСОБА_1 стверджував, що договір відступлення прав вимоги № 1 від 15.02.2012 є чинним в силу вимог статті 204 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину. Отже, на думку скаржника, з 20.05.2020 він набур прав кредитора боржника, що виникли на підставі Угоди про надання позики від 01.06.2011 № 01/06/2011. ОСОБА_1 вказував, що суд першої інстанції, в порушення статей 86 237 ГПК України не дослідив, на користь якої особи боржником здійснювалося перерахування грошових коштів, а тому висновок про часткове погашення позики на суму 153 000,00 Євро та процентів за користування позикою на суму 44 851,00 Євро є помилковим.
24. Також, за твердженням ОСОБА_1 , висновок експерта від 18.10.2021, який прийняв до уваги суд першої інстанції, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки такий складений в порушення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
25. Крім того, на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції вийшов за межі його вимог та за відсутності відповідних заяв зробив неправомірний висновок про фіктивність Договору відступлення прав вимоги від 15.03.2012 № 1 та Договору відступлення прав вимоги від 20.05.2020 № 2.
26. Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, уповноважена особа учасників ТОВ "Фірма Томас" Зайцев Д. С. у відзиві на апеляційну скаргу посилався на положення статті 513 ЦК України та Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління Національного банку України № 270 від 17.06.2004 та стверджував, що ОСОБА_3 як нерезидент, оскільки він є громадянином Російської Федерації, у разі відступлення йому права вимоги за договором позики ставав новим позикодавцем за договором позики від 01.06.2011, і відповідно для набрання чинності відступлення права вимоги такий договір мав містити відомості щодо набуття ним чинності після реєстрації зміни позикодавця в Національному банку України.
27. Також, на думку уповноваженої особи учасників боржника, аналогічно мала бути зареєстрована в НБУ додаткова угода про позикодавця-нерезидента і отриманий додаток до реєстраційного свідоцтва, яким мали вноситися зміни до реєстраційного свідоцтва. Однак такі дії не були зроблені, що за твердженням ОСОБА_7 свідчить про фіктивність договору відступлення прав вимоги від 15.03.2012 та те, що цей договір не укладався. За доводами уповноваженої особи учасників боржника договір від 15.03.2012 не виконувався.
28. Крім того, у відзиві вказано, що укладення договору відступлення прав вимоги безоплатно є нехарактерним для комерційної діяльності, а також не вказано про повноваження особи підписувати такий договір від імені компанії GOGOL-MOGOL LIMITED та відсутні посилання на основний договір позики. В договорі відступлення прав вимоги від 20.05.2020 не вказано яке право передається та на підставі чого воно виникло. ОСОБА_7 також посилається на те, що до районного суду із позовом про стягнення заборгованості ОСОБА_1 було подано відмінні між собою копії договору відступлення прав вимоги, а дата договору в англомовній версії "15.03.2021" свідчить, що такий не укладався, а був виготовлений значно пізніше. Додатково вказується про відповідність висновку експерта вимогам статті 98 ГПК України.
29. 04.02.2021 до суду апеляційної інстанції від ліквідатора ТОВ "Фірма Томас" арбітражного керуючого Кандаурової А. П. також надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому ліквідатор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
30. Ліквідатор також наголошувала на відсутності реєстрації в Національному банку України договору відступлення прав вимоги від 15.03.2012 № 1 або додаткової угоди до нього; відмінності поданих кредитором копій договорів до місцевих судів із позовами про стягнення на їх підставі заборгованості, невиконання вказаного договору, натомість погашення заборгованості перед первісним кредитором - GOGOL-MOGOL LIMITED; відповідності висновку експерта вимогам процесуального закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
31. 27.07.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/7154/21 скасовано в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором ТОВ "Фірма Томас" на суму 9 585 895,55 грн.
32. В цій частині прийнято нове судове рішення, яким визнано кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Фірма Томас" на загальну суму 9 590 436,55 грн, з яких 9 585 895,55 грн - основний борг, 4 540 грн - судовий збір. Постановлено внести зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника у справі №910/7154/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Томас" з наступною черговістю: 4 540 грн - перша черга, 9 585 895,55 грн - четверта черга. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/7154/21 в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором ТОВ "Фірма Томас", залишено без змін.
33. Суд апеляційної інстанції вказав, що висновок експерта не відповідає вимогам, визначеним чинним законодавством України. Із поданої суду копії висновку експерта вбачається, що експерту були подані на дослідження і ним досліджувались технічні копії документів, а оригінали документів та вільні зразки почерку особи, яка підлягає ідентифікації, не були надані. При цьому, з цього експертного дослідження не можна зробити висновок, що саме Договір про відступлення права вимоги від 15.03.2012 №1, укладений GOGOL-MOGOL LIMITED, ОСОБА_3 та ТОВ "Фірма Томас", містить підпис не ОСОБА_4 від імені GOGOL-MOGOL LIMITED, а іншої особи. Експерт не встановив, в якому саме з двох досліджуваних копій договорів - підпис не належить ОСОБА_4 , експерт лише констатував, що в цих двох договорах підписи від імені ОСОБА_4 виконані різними особами (експерт досліджував технічні копії договорів).
34. Таким чином, апеляційний господарський суд визнав висновок суду першої інстанції про фіктивність договору про відступлення права вимоги від 15.03.2012 № 1 необґрунтованим, а належних та допустимих доказів фіктивності Договору про відступлення права вимоги від 15.03.2012 №1 суду не надано.
35. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції, зробивши висновок про фіктивність договору про відступлення права вимоги від 15.03.2012 № 1, не встановив факту недійсності цього договору.
36. Апеляційний господарський суд зазначив, що, у даному випадку, судом не обґрунтовано та матеріалами справи не підтверджено, що Договір про відступлення права вимоги від 20.05.2020 № 2 є нікчемним, тобто, щодо цього правочину також діє презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України.
37. Щодо суми визнаних грошових вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з умов договору чітко вбачається, що новому кредитору передано право вимоги за основним договором на конкретно визначену суму - 304 150 євро, яка включає нараховані і не сплачені на момент набуття права вимоги проценти, штрафні санкції, неустойку.
38. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи уповноваженої особи учасників ТОВ "Фірма Томас" Зайцева Д.С. про часткове погашення боржником своїх зобов`язань на суму 153 000 євро та процентів за користування позикою у сумі 4 4851 євро, з тих мотивів, що на час здійснення відповідної проплати, боржник був обізнаний, що новим кредитором за зобов`язаннями за основним договором на суму 304 150 євро вже не є ОСОБА_9 лімітед, а тому вказана проплата не може бути врахована, як належний доказ погашення боржником своїх зобов`язань за Угодою про надання позики від 01.06.2011 №01/06/2011 перед новим кредитором .
39. Зазначення в англомовній версії Договору від 15.03.2012 дати його укладення- 15.03.2021, суд розцінив як технічну описку.
40. Суд апеляційної інстанції також погодився з доводами скаржника, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог заявника, встановивши фіктивність Договору про відступлення права вимоги від 15.03.2012 № 1.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
41. 11.08.2022 до Верховного Суду ліквідатором ТОВ "Фірма "Томас" арбітражним керуючим Кандауровою А. П. подано касаційну скаргу, в якій наведено прохання скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/7154/21.
42. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції правильно зазначив, що договір відступлення права вимоги №1 від 15.03.2012 є фіктивним і відповідно, нікчемним, оскільки не є укладеним, про що свідчать такі обставини того, що:
- Договір або додаткова угода до нього не були відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в НБУ, а отже відсутність такої реєстрації не давала можливості здійснювати у подальшому будь-яке погашення позики з боку ТОВ "Фірма Томас" на ОСОБА_3 , що свідчить про те, що договору не існувало, і він не був направлений на реальне настання наслідків за ним;
- до Шевченківського і Оболонського місцевих судів з позовами про стягнення заборгованості, ОСОБА_1 подавалися зовсім інші копії договору про відступлення права вимоги №1 від 15.03.2012, підписи на яких від імені ТОВ "Фірма Томас" та від GOGOL-MOGOL LIMITED суттєво відрізняються від тих, які є на копіях того ж договору, наданих у якості доказів до заяви про визнання кредитором;
- Договір, наданий до Господарського суду м. Києва у справу про банкрутство містить підпис, що виконаний явно не ОСОБА_4 , що підтверджується висновком експерта, а також містить дату - "15.03.2021", що вочевидь підтверджує фальсифікацію цього договору з боку ОСОБА_1 ;
- даний договір ніколи не виконувався сторонами, оскільки навіть через півтора роки після нібито укладення договору, ТОВ "Фірма Томас" продовжило виконувати зобов`язання перед GOGOL-MOGOL LIMITED, первісним кредитором.
- через два роки після нібито передачі заборгованості компанія GOGOL-MOGOL LIMITED підписала документ з ТОВ "Фірма Томас" щодо наявності заборгованості за договором позики, і у подальшому відступила частину позики фізичній особі, вимоги якої підтверджені судовим рішенням.
43. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд неправильно застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 321/1260/19, оскільки Верховний Суд у даній постанові не зазначає про фактичну необхідність визнання будь-якого правочину недійсним, а натомість зазначає необхідність суду на підставі наявних доказів підтвердити або спростувати обставину нікчемності правочину. Така сама правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
44. Щодо висновку суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог заявника, встановивши фіктивність Договору про відступлення права вимоги від 15.03.2012 № 1, скаржник вказує, що Верховним Судом зазначено, що суд має повноваження з власної ініціативи робити висновок про нікчемність правочину, зокрема у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц, постанові Верховного суду від 15.03.2018 у справі №616/137/16-ц, від 19.08.2020 у справі №385/344/16-ц, п.7.1,-7.15 Постанови Великої палати Верховного суду від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц.
45. Скаржник також стверджує, що висновок експерта повністю відповідає вимогам ст. 98 101 ГПК України, та стверджує, що чинним законодавством не передбачено заборони на проведення експертизи по копіях документів, при цьому має вказуватись, що експертом оцінюється не оригінал, а копія документу та посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 19.04.2018 у справі №910/4050/17.
46. Як стверджує скаржник, Північним апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові не надається жодної оцінки відсутності будь-яких дій ОСОБА_3 протягом тривалого часу будь-яких дій спрямованих на виконання договору відступлення права вимоги та посилається на постанови Верховного суду від 24.02.2021 у справі №926/2308/19, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18.
47. Скаржник стверджує також про неправильне застосування апеляційним судом стандарту переваги більш вагомих доказів та посилається на висновки у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові і від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
48. Скаржник вказує, що апеляційним судом не надано жодної оцінки належності та допустимості доказів, поданих з боку ОСОБА_1 як заявника відповідних вимог, всупереч правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, від 27.08.2020 у справі №911/2498/18.
49. На думку скаржника, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18 наведена правова позиція, якою чітко підтверджується належність оцінки доказів з боку Господарського суду м. Києва, при винесенні ухвали від 25.11.2021.
50. У доповненнях на касаційну скаргу ліквідатора додатково стверджує, що відсутність реєстрації спірного договору відступлення права вимоги від 15.03.2012 в НБУ свідчить про його неукладність та посилається на постанову Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 910/6913/17.
51. Додатково наводить постанови Верховного Суду щодо стандарту доказування кредитором своїх вимог від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 11.06.2019 у справі № 904/2394/18, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 05.06.2018 у справі № 5023/7064/11.
52. Ліквідатор зауважує на можливості застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 із посиланням на постанову Верховного Суду 10.08.2022 у справі № 520/15772/15-ц.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
53. 21.09.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на безпідставність скарги.
54. 08.11.2022 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення до відзиву, в яких він просить залишити касаційну скаргу залишити без задоволення, додатково посилаючись на наявність корпоративного спору між учасниками боржника.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
55. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
56. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання визнання у межах провадження про банкрутство кредиторських вимог ОСОБА_1 до боржника, що виникли на підставі договору відступлення права вимоги, які кредитор також отримав на підставі відступлення прав вимоги по договору позики, укладеного з нерезидентом.
57. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків про скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та направлення цієї справи в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 на новий апеляційний розгляд з таких мотивів.
58. Колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі 911/2043/20.
59. Так, на переконання судової палати, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
60. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
61. Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
62. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
63. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема положеннями статей 45 - 47 вищезгаданого Кодексу.
64. Згідно з частиною першою статті 46 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
65. Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
66. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
67. Колегія суддів додатково звертає увагу, що окремим завданням суду у межах провадження про банкрутство є недопущення ознак фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства у чому полягає захист публічного інтересу у процедурах банкрутства (подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
68. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
69. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
70. Разом з тим, Суд звертає увагу, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
71. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
72. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2011 між GOGOL- MOGOL LIMITED (Позикодавець) та ТОВ "Фірма Томас" укладено Угоду про надання позики № 01/06/2011, відповідно до якої GOGOL-MOGOL LIMITED надає ТОВ "Фірма Томас" позику на поповнення оборотних грошових коштів в Євро, у розмірі 10 млн. Євро, на строк з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника та до 15.06.2021 зі сплатою 10% річних (Процентна Ставка), а ТОВ "Фірма Томас" зобов`язується повернути Позику і сплатити нараховані відсотки на умовах і в порядку, передбаченому Угодою. Судами також встановлено, що зазначена Угода була зареєстрована в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області, про що свідчить копія реєстраційного свідоцтва № 13921.
73. Обґрунтовуючи свої кредиторські вимоги до боржника, ОСОБА_1 вказує, що 15.03.2012 між компанією GOGOL-MOGOL LIMITED (первісний кредитор), ОСОБА_3 (новий кредитор) та ТОВ "Фірма Томас" (боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги № 1, за яким первісний кредитор відступив своє право вимоги до боржника в сумі 304 150 євро. В подальшому, 20.05.2020 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (новий кредитор) та ТОВ "Фірма Томас" (боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги № 2, за яким ОСОБА_3 передав своє право вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно з Договором про відступлення права вимоги від 15.03.2012 № 1.
74. Відмовляючи у визнанні кредиторський вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, взявши до уваги висновок експерта від 18.10.2021 №124/21 про результати проведення почеркознавчої експертизи Договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.03.2012, дійшов висновку, що вказаний Договір № 1 від 15.03.2012, є фіктивним, що, у свою чергу, ставить під сумнів та унеможливлює укладання у подальшому між громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 , громадянином України ОСОБА_1 та ТОВ "Фірма Томас" наступного Договору про відступлення права вимоги № 2 від 20.05.2020, який є нікчемним.
75. Спростовуючи такі висновки, апеляційний господарський суд вказав, що висновок експерта не відповідає вимогам щодо проведення почеркознавчої експертизи відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, оскільки експерту були подані на дослідження і ним досліджувались технічні копії документів, а оригінали документів та вільні зразки почерку особи, яка підлягає ідентифікації, не були надані.
76. Визнаючи вимоги ОСОБА_1 , апеляційний господарський суд керувався положеннями статті 204 ЦК України та виходив з презумпції правомірності правочину, оскільки матеріали справи не містять доказів визнання недійсним в судовому порядку Договору про відступлення права вимоги від 15.03.2012 №1; відсутнє судове рішення про визнання цього Договору недійсним, яке б набрало законної сили; недійсність такого договору прямо не встановлена законом.
77. Відносно оцінки висновку експерта у цій справі, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного господарського суду про те, що такий не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
78. Суд відзначає, що, відповідно до п. 3.5. вказаної Інструкції, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
79. В касаційній скарзі, скаржник стверджує, що висновок експерта повністю відповідає вимогам ст. 98 101 ГПК України, та стверджує, що чинним законодавством не передбачено заборони на проведення експертизи по копіях документів, при цьому має вказуватись, що експертом оцінюється не оригінал, а копія документу та посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 19.04.2018 у справі №910/4050/17.
80. У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/4050/17 наведено висновок, що чинним законодавством не передбачено заборони на проведення експертизи по копіях документів, при цьому має вказуватись, що експертом оцінюється не оригінал, а копія документу.
81. Однак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17, оскільки зі змісту цієї постанови вбачається, що у справі була призначена технічна експертиза документів, а не почеркознавча.
82. Разом з тим, окрім невідповідності підписів від імені позикодавця на поданій ОСОБА_1 копії договору від 15.03.2012 № 1, у цій справі ліквідатор боржника та уповноважена особа учасників боржника стверджують про його неукладеність.
83. Як встановлено судами, Угода про надання позики від 01.06.2011 №01/06/2011 укладена між позикодавцем - нерезидентом (Республіка Кіпр) та боржником - резидентом, зареєстрованим в Україні.
84. На дату укладення, Угоди про надання позики від 01.06.2011 №01/06/2011, діяло Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління Національного банку України № 270 від 17.06.2004 (далі - Положення № 270).
85. Відповідно до пункту 1.7 - 1.9 Положення № 270, договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов`язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов`язковій реєстрації Національним банком відповідно до Указу Президента України від 27.06.99 N 734 ( 734/99 ) "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства". Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку (далі - територіальні управління). Реєстраційні свідоцтва (додаток 1) видаються резидентам-позичальникам, які не є банками, територіальним управлінням за місцезнаходженням обслуговуючого банку. Резидент-позичальник зобов`язаний зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту.
86. У відповідності до вказаного Положення, Угода про надання позики від 01.06.2011 №01/06/2011 була зареєстрована в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області.
87. У відзивах на апеляційну скаргу, уповноважена особа засновників боржника ОСОБА_7 та ліквідатор боржника арбітражний керуючий Кандаурова А. П. вказували, що Договір про відступлення права вимоги № 1 від 15.03.2012 між GOGOL-MOGOL LIMITED, ОСОБА_3 - громадянин Російської Федерації, нерезидентом, та ТОВ "Фірма Томас" (боржник) є неукладеним та стверджували про відсутність реєстрації Договору № 1 у відповідності до Положення № 270.
88. Положення статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
89. Пункт 1.15 Положення № 270, в редакції, чинній на моменту укладення Договору відступлення прав вимоги № 1 від 15.03.2012 передбачав, що Національний банк (територіальне управління) здійснює реєстрацію змін до договору на підставі додаткових угод за умови, що розмір виплат за користування кредитом за таким договором з урахуванням додаткових угод не перевищує розміру виплат за максимальною процентною ставкою на дату надходження до Національного банку (територіального управління) пакета документів для реєстрації змін до договору.
90. У постанові Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №910/6913/17, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, щодо недотримання порядку реєстрації договору відступлення прав вимоги за договором, за яким банк-резидент отримав грошові кошти від нерезидента, Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій, що невчинення державної реєстрації договору не є належною підставою для визнання такого правочину недійсним, оскільки правовим наслідком недотримання вимог про державну реєстрацію правочину є його неукладеність, а не недійсність.
91. Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
92. Однак, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та визнаючи кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Фірма Томас", суд апеляційної інстанції обмежився дослідженням висновку експерта та положеннями статті 204 ЦК України та не звернув уваги на зазначені вище доводи у відзивах на апеляційну скаргу, зокрема, щодо необхідності реєстрації в Національному банку України Договору відступлення прав вимоги № 1.
93. Верховний Суд звертає увагу, що наведені доводи відзивів на апеляційну скаргу щодо укладеності та дійсності Договору відступлення права вимоги № 1 від 15.03.2012, вимоги за яким в подальшому перейшли ОСОБА_1 не були очевидно необґрунтованими, а отже суду апеляційної інстанції слід було дослідити такі аргументи, надати на них відповідь та відобразити це в судовому рішенні, чого зроблено не було.
94. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
95. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
96. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
97. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
98. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
99. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.
100. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
101. Однак, ухвалену у даній справі постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованою, оскільки судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду обґрунтованості вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Фірма Томас", порушено статті 236 269 ГПК України та допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не здійснено детальну перевірку, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, розміру, структури та моменту виникнення, із дослідженням первинних документів, а також не відображено зазначені обставини в судовому рішенні та залишено поза увагою заперечення й доводи арбітражного керуючого та уповноваженої особи учасників боржника.
102. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлене судове рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
103. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
104. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором у даній справі.
105. Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ліквідатора ТОВ "Фірма "Томас" арбітражного керуючого Кандаурової Анни Павлівни підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 - скасуванню із направленням справи в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В. Розподіл судових витрат
106. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Томас" арбітражного керуючого Кандаурової Анни Павлівни задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі № 910/7154/21 скасувати.
3. Справу № 910/7154/21 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 .
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Картере