ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7187/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020
(у складі колегії суддів: Мальченко А. О. (головуючий), Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.), прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020
за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича
у справі № 910/7187/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов`язання вчинити дії та стягнення 2 529,98 грн,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» (далі - позивач, ТОВ «Авантаж Інспект») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» (далі - відповідач, АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики»), в якому просило:
зобов`язати відповідача внести зміни до особового рахунку № 8201950 позивача, відкритого відповідачем на підставі договору від 07.02.2018 № 07323/ЦТЛ-2018 про надання послуг, шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 71 707,00 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача 2 529, 98 грн, з яких 1 663,60 грн інфляційних втрат та 866, 38 грн 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» на користь ТОВ «Авантаж Інспект» 3 842,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
11.09.2019 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ.
Додатковим рішенням від 26.09.2019 стягнуто з відповідача на користь позивача 866,38 грн 3 % річних та 1 663,60 грн інфляційних втрат.
21.10.2019 на виконання зазначеного додаткового рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ.
05.12.2019 стягувач (ТОВ «Авантаж Інспект») звернувся до Солом`янського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві із заявою від 11.11.2019 № 11/11-2 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі №910/7187/19.
06.12.2019 старшим державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковичем С. Ю. (далі - державний виконавець Сакович С. Ю.) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60802867 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019, а також постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 252,30 грн.
Крім того, під час розгляду судом першої інстанції скарги по суті державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 60802867 винесено постанови: про арешт майна боржника від 19.12.2019, про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 26.12.2019, про арешт коштів боржника від 26.12.2019, про зміну реєстраційних даних від 26.12.2019, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.12.2019.
13.12.2019 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Саковича С. Ю., у якій просив:
визнати неправомірними дії державного виконавця Саковича С. Ю., вчинені в межах виконавчого провадження № 60802867, а саме: винесення постанов від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60802867 та про стягнення виконавчого збору; інші виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на майно відповідача у виконавчому провадженні № 60802867;
скасувати постанови державного виконавця Саковича С. Ю. від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, прийняті в межах виконавчого провадження № 60802867, а також інші постанови, винесені щодо відповідача у виконавчому провадженні № 60802867;
до закінчення розгляду цієї скарги, заборонити державному виконавцю Саковичу С.Ю. вчиняти дії щодо накладення арешту на банківські рахунки АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» (код 40123465) та вчиняти інші дії, що пов`язані із зарахуванням грошових коштів на депозитний рахунок, їх перерахування стягувачу, в межах виконавчого провадження № 60802867;
зобов`язати Солом`янський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі №910/7187/19 стягувачу відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаргу аргументовано тим, що на підставі п. 3 р. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-IX (далі - Закон України № 145-IX), щодо АТ «Укрзалізниця», яке станом на 20.10.2019 включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, заборонено вчиняти будь-які виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», у т. ч. і щодо виконання судових рішень про стягнення грошових коштів із відповідача. Таким чином, дії державного виконавця Саковича С. Ю. щодо відкриття виконавчого провадження № 60802867 та стягнення виконавчого збору шляхом винесення постанов від 06.12.2019 були неправомірними і не відповідали вимогам чинного законодавства, а виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 скаржнику відмовлено у задоволенні скарги.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що в силу положень Конституції України та приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прийняте Господарським судом міста Києва додаткове судове рішення від 26.09.2019 у справі № 910/7187/19, на виконання якого видано наказ від 21.10.2019, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Заборона вчинення виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», встановлена Законом України № 145-IX, не поширюється на виконання рішення суду про стягнення грошових коштів. Державний виконавець Сакович С. Ю. при винесенні постанов від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60802867 та про стягнення виконавчого збору діяв у відповідності до норм чинного законодавства, тому відсутні правові підстави для скасування постанов державного виконавця Саковича С. Ю. від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, а також визнання дій щодо їх прийняття неправомірними, і як наслідок відсутні підстави для зобов`язання виконавчу службу винести постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 стягувачу відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Заявлені скаржником вимоги про визнання неправомірними інших виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно відповідача у виконавчому провадженні № 60802867 та скасування інших постанов, винесених щодо відповідача у виконавчому провадженні № 60802867 не підлягають задоволенню, оскільки є такими, що заявлені на майбутнє, а станом на час звернення відповідачем до суду зі скаргою на дії державного виконавця Саковича С. Ю. останнім не було вчинено інших дій, направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019, окрім прийняття постанов від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Вимоги скаржника про заборону державному виконавцю Саковичу С. Ю. вчиняти дії щодо накладення арешту на банківські рахунки відповідача та вчиняти інші дії, що пов`язані із зарахуванням грошових коштів на депозитний рахунок, їх перерахування стягувачу в межах виконавчого провадження № 60802867 до закінчення розгляду скарги, визнані судом першої інстанції такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вживати заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 скасовано частково. Задоволено частково скаргу відповідача на дії Солом`янського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві. Визнано неправомірними дії державного виконавця Саковича С. Ю. щодо винесення постанов від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження №60802867 та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60802867. Скасовано постанови державного виконавця Саковича С. Ю. від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60802867 та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 60802867. Зобов`язано Солом`янський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019, виданого на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі №910/7187/19, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі № 910/7187/19 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що п. 3 р. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 145-IX щодо АТ «Укрзалізниця», яке станом на 20.10.2019 включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, заборонено вчиняти будь-які виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» протягом трьох років з дня набрання чинності Законом України № 145-ІХ, в т. ч. і щодо виконання судових рішень про стягнення грошових коштів із відповідача, за винятком стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Водночас предметом стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 є суми інфляційних втрат та 3 % річних, а не грошові кошти і товари, що були передані в заставу за кредитними договорами, тому на примусове стягнення грошових коштів (інфляційних втрат та 3 % річних) за наказом Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 діяла пряма заборона, встановлена Законом України № 145-IX, з урахуванням чого дії державного виконавця Саковича С. Ю. щодо відкриття виконавчого провадження № 60802867 та стягнення виконавчого збору є неправомірними.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в тій частині, в якій залишив без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2020.
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020, прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020, у травні 2020 року ТОВ «Авантаж Інспект» подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просило скасувати постанову апеляційного господарського суду від 06.05.2020, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 - залишити без змін.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Авантаж Інспект» зазначило, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень п. 3 р.ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 145-ІХ у подібних правовідносинах.
При винесенні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції неправильно трактовано приписи п. 3 р. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №145-ІХ. Скаржник вказав, що заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України № 145-ІХ не може поширюватися на виконання рішення у справі №910/7187/19 про стягнення грошових коштів; приписами п. 3 р. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 145-ІХ передбачена можливість стягнення з відповідача в межах виконавчого провадження як товарів, переданих в заставу за кредитними договорами, так і грошових коштів, оскільки грошові кошти не можуть бути самостійним предметом застави за кредитними договорами. Також скаржник зазначив про обов`язковість виконання судових рішень всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 06.05.2020, прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020, без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
29.07.2020 відповідач подав до Верховного Суду заяву (вх. № 4368/2020 Д1), в якій просив зупинити касаційне провадження у справі № 910/7187/19, яка розглядається, до прийняття об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду остаточного рішення у справі № 904/3535/19, а також продовжити відповідачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Авантаж Інспект», посилаючись на неможливість надати аргументований відзив на касаційну скаргу ТОВ «Авантаж Інспект» до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/3535/19.
Суд, розглянувши вказану заяву відповідача, відмовив у її задоволенні, про що постановлено окрему ухвалу від 31.07.2020.
У строк, встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-ІХ, АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» та державний виконавець Сакович С. Ю. не скористалися своїм правом відповідно до ст. 295 ГПК України та не подали до суду касаційної інстанції письмових відзивів на касаційну скаргу ТОВ «Авантаж Інспект».
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Враховуючи, що ТОВ «Авантаж Інспект» подало касаційну скаргу після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що у касаційній скарзі ТОВ «Авантаж Інспект» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 06.05.2020, прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020, в частині задоволених вимог скарги відповідача, тому предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в цій частині.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-ІХ.
Пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №145-IX заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Таким чином, законодавцем в основу положення, визначеного п. 3 р. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 145-ІХ, покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Законом України № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.
Вказана правова позиція наведена в ухвалах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6948/19 та у справі № 910/13346/18, з якою не узгоджуються висновки суду апеляційної інстанції, зроблені при розгляді апеляційної скарги відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2020.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження»:
примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5);
під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13);
виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18);
виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення; виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26);
державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (ч. 4 ст. 27);
виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку (ч. 4 ст. 4).
Дійшовши висновку про задоволення скарги відповідача на дії державного виконавця Саковича С. Ю. в частині та визнаючи неправомірними дії державного виконавця Саковича С. Ю. щодо винесення постанови від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60802867, скасовуючи зазначену постанову від 06.12.2019, суд апеляційної інстанції не встановив та не зазначив в оскаржуваній постанові, чи були підстави у державного виконавця Саковича С. Ю. для повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019) стягувачу без відкриття виконавчого провадження, передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також, чи узгоджуються дії державного виконавця Саковича С. Ю. щодо відкриття виконавчого провадження з положеннями ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Про необхідність встановлення обставин щодо дотримання державним виконавцем при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18 та від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.
Без встановлення наведених вище обставин, а також без врахування факту добровільного виконання боржником додаткового рішення суду першої інстанції від 26.09.2019, є передчасним висновок суду апеляційної інстанції про зобов`язання Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019, виданого на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі № 910/7187/19, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження.
Водночас зі змісту скарги відповідача на дії державного виконавця Саковича С. Ю. вбачається, що відповідач просив визнати неправомірними дії державного виконавця Саковича С. Ю. щодо винесення постанови від 06.12.2019 про стягнення виконавчого збору та скасувати постанову від 06.12.2019 про стягнення виконавчого збору.
Ці вимоги поданої скарги були розглянуті апеляційним господарським судом в порядку господарського судочинства.
Разом з тим за численними висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постановах від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 14.11.2018 у справі № 906/515/17, від 13.03.2019 у справі № 545/2246/15-ц, від 03.04.2019 у справі № 370/1034/15-ц, у справі № 370/1288/15-ц, від 21.08.2019 у справі № 381/2126/18, від 05.05.2020 у справі № 589/117/17, від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з ч. 2 ст. 315 ГПК України, п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», мають враховуватись судами при розгляді справ.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши по суті скаргу відповідача на дії державного виконавця Саковича С. Ю. в частині вимог про визнання неправомірними дії останнього у виконавчому провадженні № 60802867 про стягнення з боржника 252,30 грн виконавчого збору, не застосував наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду та не звернув уваги на те, що скарга на такі дії не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в межах оскарження сторонами рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ГПК України, в результаті чого не перевірив наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині відповідно до ст.231 ГПК України, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ТОВ «Авантаж Інспект» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 06.05.2020, прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020, в частині задоволених вимог скарги відповідача, і не оскаржує зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог скарги відповідача про визнання неправомірними інших виконавчих дій державного виконавця Саковича С. Ю., спрямованих на звернення стягнення на майно відповідача у виконавчому провадженні № 60802867 та про скасування інших постанов державного виконавця Саковича С. Ю., винесених щодо відповідача у виконавчому провадженні № 60802867; вимог про заборону державному виконавцю Саковичу С. Ю. вчиняти дії щодо накладення арешту на банківські рахунки відповідача та вчиняти інші дії, що пов`язані із зарахуванням грошових коштів на депозитний рахунок, їх перерахування стягувачу, в межах виконавчого провадження № 60802867, до закінчення розгляду скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції від 06.05.2020, прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції від 05.02.2020, підлягає скасуванню в частині задоволених вимог скарги АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» на дії державного виконавця Саковича С. Ю. з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, встановити обставин, що мають значення для справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити скаргу відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі №910/7187/19 скасувати в частині задоволення вимог скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича щодо винесення постанов від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60802867 та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 60802867; про скасування постанов старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60802867 та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 60802867; про зобов`язання Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2019, виданого на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі № 910/7187/19, на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
3. Справу № 910/7187/19 в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі № 910/7187/19, прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: І. С. Міщенко
В. Г. Суховий