ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7339/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 (суддя Усатенко І.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 (головуючий суддя: Мальченко А.О., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про зобов`язання виконати умови договору та визнання дій неправомірними,
За участю представників:
позивача - Мар`їна І.О. - адвокат
відповідача - Онищенко І.П. - адвокат
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (далі - АТ "Харківміськгаз", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", відповідач), в якому просило суд:
- визнати неправомірними дії АТ "Укртрансгаз" по визначенню обсягів протраспортованого природного газу за вузлами обліку природного газу, що не вказані у додатку №3 договору транспортування природного газу №1512000745-09/15-553 від 17.12.2015;
- зобов`язати АТ "Укртрансгаз" визначати обсяг протранспортованого природного газу згідно умов договору №1512000745-09/15-553 від 17.12.2015, вказаних у додатку № 3.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення умов вказаного договору, безпідставно за завищеними показниками обліковував обсяг протранспортованого газу.
1.3. Відповідач у відзиві проти позову заперечив, посилаючись на наступні обставини: акти, додані позивачем, підтверджують обсяг газу, переданий з газотранспортної системи відповідача до газорозподільної системи позивача і не підтверджують обсяг газу протранспортований за певним договором, в додатку №3 до договору не міститься обов`язку визначати обсяг газу, а міститься лише перелік вузлів обліку. Також відповідач зазначив, що вузли обліку, за якими він здійснював облік протранспортованого газу згідно вузлів комерційного обліку належним чином введених в комерційну експлуатацію. А зміни до додатку № 3 до договору були ініційовані до внесення відповідачем, оскільки, він ввів в експлуатацію нові пункти виміру витрат газу. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення своїх прав.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020, позов задоволено частково, зобов`язано АТ "Укртрансгаз" визначати обсяг протранспортованого природного газу згідно умов договору №1512000745 від 17.12.2015, вказаних у додатку № 3; в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій АТ "Укртрансгаз" по визначенню обсягів протранспортованого природного газу за вузлами обліку природного газу, що не вказані в додатку № 3 до договору транспортування природного газу № 1512000745-09/15-553 від 17.12.2015 відмовлено. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь АТ "Харківміськгаз" судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 16.06.2020 (згідно з відміткою на конверті) Акціонерним товариством "Укртрансгаз" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 910/7339/19.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 01.07.2020 у справі № 910/7339/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 09.09.2020, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.08.2020.
3.4. Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.
3.5. 01.09.2020 від відповідача надійшло клопотання про врахування правових висновків (постанови Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №910/14550/17).
3.6. У судове засідання 09.09.2020 з`явилися представники учасників справи. Представник відповідача підтримав касаційну скаргу. Представник позивача виклала заперечення проти касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (скаржник) просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 в частині задоволених позовних вимог. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
4.2. Касаційна скарга обґрунтована п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права у подібних правовідносинах - ст. 901 ЦК України без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 5 ГПК України - без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 14.06.2019 у справі № 916/998/18;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права - п. 9 глави 2 та п. З глави 5 розділу III, п. 2 глави 1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, ч. 4 ст. 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", п. 3,4 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 486 від 30.12.2009 "Про прийняття міждержавних стандартів як національних, скасування чинності національних стандартів" у взаємозв`язку із застосуванням норм права - ст. ст. 6 11 14 16 509 526 629 ЦК України та ст. ст. 76-78 ГПК України;
- суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних доказів, що стосуються підтвердження (встановлення) наявності факту використання комерційних ВОГ, не зазначених у додатку № 3 до Договору(п. 1 ч. 3 cт. 310 ГПК України), та встановили обставини, що мають суттєве значення (здійснення обліку у спірний період природного газу іншими комерційними ВОГ, ніж тими, що передбачені у додатку №3 до Договору), на підставі недопустимих доказів - листів позивача, як додатків до актів приймання-передачі природного газу, що додані до позовної заяви (п. 4 ч. 3 cт. 310 ГПК України).
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", яке в подальшому змінило найменування на АТ "Укртрансгаз" (у тексті договору - оператор), та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз", яке в подальшому змінило найменування на АТ "Харківміськгаз" (у тексті договору - замовник) було укладено договір на транспортування природного газу № 1512000745 (далі - договір).
5.2. При цьому, судом першої інстанції було враховано подані сторонами екземпляри договору та надані ними пояснення, з яких вбачається, що між сторонами було укладено договір транспортування природного газу №1512000745 від 17.12.2015, інших договорів транспортування природного газу сторонами не укладалось 17.12.2015, а номер № 1512000745-09/15-553 містить частину внутрішньої реєстрації документації позивачем та є договором № 1512000745 від 17.12.2015, укладеним між сторонами.
Сторонами не надано належних, допустимих та вірогідних доказів того, що договір № 1512000745-09/15-553 від 17.12.2015 та договір № 1512000745 від 17.12.2015 є різними правочинами. З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що за своїм змістом, вищезазначені тексти договорів підтверджують вчинення одного й того ж правочину.
Враховуючи, що у відповідача в наявності є договір саме за №1512000745 і позивач не заперечує тих обставин, що між сторонами укладався саме договір №1512000745, а додаток до номеру -09/15-553 є лише внутрішньою реєстраційною нумерацією позивача, і судом встановлено ідентичність обох екземплярів договорів, місцевим господарським судом розглянуто укладений сторонами правочин саме як договір №1512000745 від 17.12.2015.
5.3. Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункт 2.2. договору).
Умовами пункту 2.3-2.5. договору передбачено, що послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуга балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування). Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка № 1 та/або № 2 до цього договору. Приймання-передача газу. Документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ в точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6 договору).
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ в точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.7 договору).
Відповідно до п. 2.8 договору додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газобудівне підприємство або виробник біогазу.
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання - передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи, визначення та перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору. Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) (пункти 5.1., 5.4, 5.5 договору).
Згідно з п. 8.2 договору у разі якщо замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної системи до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об`єму) газу за годину за стандартних умов, розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmax абс), та величиною максимальної витрати (q max) за робочих умов комерційних ВОГ, що визначені у додатку 3 до цього договору. При цьому для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у Протоколі розрахунку параметрів витратоміра, за заданими характеристиками звужуючого пристрою і що видається уповноваженим органом у сфері метрології. (Надалі зазначено формулу визначення потужності). При цьому для точок, зазначених у цьому пункті, величина замовленої потужності за додатком 1 до цього договору визначається на підставі потужності точок, визначеної у додатку 3 до цього договору, з урахуванням такого: якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильників газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ в одному напрямку передачі газу (та які працюють почергово, наприклад за необхідності окремого обліку у міжсезонні періоди тощо), величина потужності визначається за вимірювальним трубопроводом, що має найбільшу максимальну вимірювану об`ємну витрату природного газу; якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильників газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ в одному напрямку передачі газу (та які працюють одночасно) або які обліковують природний газ за різними напрямками передачі газу, величина потужності визначається за сумою максимальних вимірюваних об`ємів витрат природного газу вищезгаданими вимірювальними трубопроводами.
Відповідно до п.п. 11.1-11.4 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора. Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору.
Згідно з п.п. 17.1, 17.2 договору цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін.
5.4. До матеріалів справи долучена копія додатку № 3 до договору "Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу", згідно якого: ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС ТЕЦ-5 м. Харків) встановлений до вузла редукування, метод змінного перепаду тиску, Рmax абсолютне - 2,400 МПа, максимальні витрати газу - 2775216 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016; ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС-1 м. Харків) встановлений після вузла редукування, метод змінного перепаду тиску, Рmax абсолютне - 0,400 МПа, максимальні витрати газу - 5308824 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016; ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС-2 м. Харків) встановлений після вузла редукування, метод змінного перепаду тиску, Рmax абсолютне - 0,400 МПа, максимальні витрати газу - 5290848 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016; ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС-3 м. Харків (міські і селищні нитки)) встановлений після вузла редукування, метод змінного перепаду тиску, Рmax абсолютне - 0,400 МПа, максимальні витрати газу - 1076568 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016; ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС-4 м. Харків) встановлений після вузла редукування, метод змінного перепаду тиску, Рmax абсолютне - 0,400 МПа, максимальні витрати газу - 4937760 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016. Додаток підписаний уповноваженими особами, підписи яких скріплені печатками обох контрагентів.
5.5. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом № 1001ВИХ-18-500 від 29.01.2018 (а.с. 23-24, т. 1), яким направив для підписання уточнюючий додаток № 3 (Перелік комерційних вузлів обліку газу), згідно якого: ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС ТЕЦ-5 м. Харків) встановлений до вузла редукування, ультразвуковий лічильник газу, Рmax абсолютне - 5,500 МПа, максимальні витрати газу - 17160000 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016; ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС-1 м. Харків) встановлений до вузла редукування, ультразвуковий лічильник газу, Рmax абсолютне - 2,600 МПа, максимальні витрати газу - 8112000 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016; ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС-2 м. Харків) встановлений після вузла редукування, метод змінного перепаду тиску, Рmax абсолютне - 0,400 МПа, максимальні витрати газу - 5290848 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016; ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС-3 м. Харків (міські і селищні нитки)) встановлений після вузла редукування, метод змінного перепаду тиску, Рmax абсолютне - 0,400 МПа, максимальні витрати газу - 1076568 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016; ПППГ (ГРС, ПВВГ) - в м. Харків (ГРС-4 м. Харків) встановлений після вузла редукування, метод змінного перепаду тиску, Рmax абсолютне - 0,400 МПа, максимальні витрати газу - 4937760 м. куб, реквізити акту розмежування балансової належності газопроводів - № б/н від 21.11.2016.
Отже, згідно запропонованого відповідачем переліку були внесені зміни до п.п. 1, 2 щодо місця встановлення та типу ВОГ, збільшено Рmax абсолютне та збільшені максимальні витрати газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов.
5.6. У відповідь на вказаний лист позивач направив відповідачеві лист №Км02.5.2-ЛВ-4186-0218 від 23.02.2018 (а.с. 25, т. 1), в якому зазначив, що станом на поточну дату сторонами договору належним чином оформлено додаток №3, в якому прийняті в експлуатацію та опломбовані згідно з нормами діючого законодавства комерційні вузли обліку природного газу, встановлені у пунктах приймання-передачі газу. Позивач вказав, що він заперечував щодо прийняття в експлуатацію нових ВОГ через невідповідність вимогам чинних нормативних документів. Крім того, максимальні витрати нових ВОГ штучно завищені, що призведе до необґрунтованого збільшення потужності приєднання та відповідно плати за неї, а тому проект уточненого додатку № 3 був повернутий відповідачеві без підписання.
5.7. 26.02.2018 відповідач повторно звернувся до позивача з листом №1001ВИХ-18-1033 та проханням підписати уточнений додаток № 3 (а.с. 26, т. 1).
5.8. Листом № Км02.5.2-ЛВ-5122-0318 від 23.03.2018 позивач надав відповідь, згідно якої погоджувався підписати уточнений додаток № 3, однак, з урахуванням протоколу розбіжностей. До вказаного листа долучено додаток №3 до договору та відповідний протокол розбіжностей до додатку №3 (а.с. 27-29, т. 1).
5.9. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, Додаток № 3 з протоколом розбіжностей не був підписаний відповідачем.
6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до того моменту, поки сторонами шляхом внесення відповідних змін до договору не погоджено використання нових комерційних ВОГ, до виконання є обов`язковим договір з усіма додатками, в погодженій сторонами редакції; заперечення відповідача з посиланням на його право як оператора використовувати свої комерційні ВОГ не спростовують його обов`язку виконувати умови підписаного ним же договору; доводи відповідача про те, що додатком № 3 на нього не покладено обов`язків, спростовуються самим додатком № 3 договору та його умовами, які регламентують порядок обліку протранспортованого газу; оскільки відповідач у своїх запереченнях по суті спору заперечував його обов`язок при здійсненні розрахунків протранспортованого газу дотримуватись умов погоджених сторонами в додатку № 3 до договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача визначати обсяг протранспортованого газу згідно умов договору, вказаних у додатку № 3 до договору, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Разом з тим, щодо вимоги позивача про визнання відповідних дій відповідача протиправними суд дійшов висновку, що задоволення такої вимоги не буде сприяти відновленню права позивача, обумовленого договором, на облік протранспортованого газу, згідно умов укладеного між сторонами договору, тобто такий спосіб не забезпечує реального захисту права, яке на думку позивача є порушеним; з огляду на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України № 460-IX від 15.01.2020, тобто станом на момент подання касаційної скарги (далі - ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
7.2. За правилами пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
7.3. Дослідивши доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду приймає до уваги таке.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі № 923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
7.4. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив, що правовідносини у вказаних справах не є подібними зі справою, що переглядається:
- у справі № 910/5320/17 (постанова Верховного Суду від 24.09.2019) Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" з позовом про зобов`язання вчинити дії - скасувати нараховані за січень і лютий 2017 року обсяги природного газу, у тому числі втрати та витрати загальною кількістю 10 461,411 тис.м3, що не визнані Позивачем.
Позовна заява мотивована тим, що донарахування обсягів спожитого та розподіленого природного газу здійснено Відповідачем з порушенням положень Кодексу газорозподільних систем.
- у справі № 905/1926/16 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018) ПАТ "Донбасенерго" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 липня 2016 року) до ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" про зобов`язання останнього виконати умови укладеного з ПАТ "Донбасенерго" договору № АУП-20-07/0003 від 20 липня 2015 року, а саме: прийняти виконання зобов`язань ПАТ "Донбасенерго" за договором № АУП-20-07/0003 від 20 липня 2015 року шляхом надання ПАТ "Донбасенерго" актів приймання-передачі електроенергії за вказані періоди, на зазначену кількість і вартість електроенергії.
Позов мотивовано тим, що ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" своєчасно не підготовлено, не підписано та не передано ПАТ "Донбасенерго" акти приймання-передачі електричної енергії за період з травня 2015 року по квітень 2016 року, чим порушено права та охоронювані законом інтереси ПАТ "Донбасенерго" як виробника за договором. Зазначена бездіяльність ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" створює перешкоди у здійсненні ПАТ "Донбасенерго" бухгалтерського обліку господарських операцій з продажу електроенергії, розрахунків податкових зобов`язань ПАТ "Донбасенерго" перед бюджетом, порушує майнові інтереси останнього, а тому заявлені позовні вимоги є ефективним способом захисту порушеного права ПАТ "Донбасенерго".
- у справі № 916/998/18 (постанова Верховного Суду від 14.06.2019) АТ "Одесаобленерго" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "ЗЕМ" про визнання неправомірними дій, а саме: видачі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) від 05.03.2018 № 18/2018 на об`єкт, розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 12, та зобов`язання виконувати у повному обсязі обов`язки, передбачені у пункті 3.1.14 договору на послуги з передачі електричної енергії від 09.09.2009 № 3/П (далі - Договір), а саме: при видачі технічних умов на приєднання до мереж електропередавальної організації нових споживачів постачальника на ступені напруги 0,4 кВ зобов`язувати їх узгоджувати технічні умови з постачальником з питань організації обліку електричної енергії, на ступені напруги 10 кВ узгоджувати технічні умови з постачальником у частині приєднання та організації обліку електричної енергії.
Позовна заява обґрунтована тим, що:
- постачання електроенергії фізичним та юридичним особам, що перебувають на території смт Затока, здійснюється АТ "Одесаобленерго" як ліцензіатом з постачання електричної енергії та на підставі укладених між АТ "Одесаобленерго" і споживачами договорів про постачання електричної енергії. Проте деяким споживачам передача електроенергії здійснюється мережами ТОВ "ЗЕМ", порядок якої (передачі) передбачений умовами Договору;
- ТОВ "ЗЕМ" порушено умови пункту 3.1.14 Договору та протиправно надано новим споживачам технічні умови, які не узгоджувались з АТ "Одесаобленерго", а саме: приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) № 18/2018 на об`єкт, розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 12, які були видані 05.03.2018, оскільки технічні умови попередньо не узгоджувались з постачальником - АТ "Одесаобленерго".
- у справі № 338/180/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018) позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 104 699 грн, з яких 100 000 грн - безпідставно одержані кошти, 750 грн - три проценти річних і 3 949 грн - інфляційні втрати.
7.5. Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що сторонами не надано суду належних та допустимих доказів передачі спору на вирішення в судовому порядку.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на день розгляду справи чинним є підписаний обома сторонами додаток № 3 до договору №1512000745 від 17.12.2015 (Перелік комерційних вузлів обліку газу) в первинній редакції.
Посилаючись на те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору, викладених у додатку №3 до договору, здійснюючи щомісячний розрахунок протраспортованих обсягів природного газу на підставі даних завищених типорозмірів лічильника газу ВОГ, які не погоджені умовами укладеного договору, що призвело до розбіжностей обсягів протранспортованого природного газу між сторонами, позивач звернувся з даним позовом до суду, зокрема з вимогою зобов`язати відповідача визначати обсяги протранспортованого природного газу згідно умов укладеного між сторонами договору, вказаних у додатку № 3 до договору.
7.6. Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення вказаної вимоги позивача, з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання вищевказаного договору, суд першої інстанції правильно визначив, що вищевказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортування природного газу.
Відповідно до ст. 5, розділу І Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на момент укладення договору) договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу; розподілена (договірна) потужність - частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
За приписами ч. 1 ст. 1 Розділу VІІІ Кодексу ГТС (в чинній на момент укладення договору редакції) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу; комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ) - вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об`єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами; комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб`єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу.
Згідно з чинною редакцією ч.ч. 1, 10, 11 ст. 1 Розділу VІІІ Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу. Договір транспортування та додатки складаються українською мовою. За письмовим зверненням замовника послуг транспортування оператор газотранспортної системи надає договір транспортування українською та англійською мовами.
За змістом вищевказаних норм, договір є основним документом, який регламентує та регулює правовідносини між контрагентами (оператором та споживачем).
Відповідно до ч.ч. 3-5, 7 ст. 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС комерційний ВОГ (ПВВГ) у точці входу до газотранспортної системи має бути розташований у точці приєднання, яка має співпадати з межею балансової належності між операторами суміжних систем або іншими суб`єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи. У випадку, якщо комерційний ВОГ (ПВВГ) у точці входу до газотранспортної системи не розташований у точці приєднання, яка має співпадати з межею балансової належності між операторами суміжних систем або іншими суб`єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, власник комерційного ВОГ (ПВВГ) передає оператору газотранспортної системи на обслуговування на підставі договору відповідну інфраструктуру від комерційного ВОГ (ПВВГ) до межі балансової належності, який передбачає покриття відповідних витрат оператора газотранспортної системи. На газорозподільній станції комерційні ВОГ (ПВВГ) можуть бути встановлені на газопроводі високого тиску до вузла редукування, а на газопроводі низького тиску після вузла редукування. Якщо комерційні ВОГ (ПВВГ), у тому числі прикордонні ГВС (ПВВГ) як у точці входу, так і точці виходу розташовані до (після) межі балансової належності, обсяг переданого газу зменшується (збільшується) на розрахункову величину виробничо-технологічних витрат на ділянці між цим комерційним ВОГ (ПВВГ) і межею балансового розподілу суміжних суб`єктів господарювання. Обсяги інших виробничо-технологічних витрат природного газу після комерційного вузла обліку газу на газорозподільних станціях, у тому числі на газорегулюючому обладнанні, запобіжних пристроях, скидних клапанах, продувних свічках тощо, визначаються за результатами інструментального визначення обсягів виробничо-технологічних витрат, що провадиться за графіком або розрахунком погодженими сторонами.
7.7. Разом з тим, як зауважив суд першої інстанції, відповідачем не заперечено та не спростовано заявлених позивачем обставин, що згідно уточненого додатку № 3 нові комерційні ВОГ встановлено не на межі балансової належності, що згідно Кодексу ГТС має бути врегульовано сторонами, оскільки, передбачає додаткові витрати замовника.
З огляду на те, що сторонами не погоджено зміни місця розташування комерційних ВОГ, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони мають керуватись умовами підписаного та обов`язкового до виконання договору.
"1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності."
Враховуючи саме заявлені позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції правильно визначив, що спір між сторонами щодо відповідності вимогам чинного законодавства введення в експлуатацію нових комерційних ВОГ та їх відповідність державним стандартам не входить до предмету доказування у даній справі та відповідно не досліджується судом.
Використання приладів обліку природного газу, не повірених або не атестованих в установленому порядку є правопорушенням на ринку природного газу, за яке суб`єкти ринку несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно не здійснювалась оцінка доданого до матеріалів справи листування щодо введення в експлуатацію нових комерційних ВОГ, оскільки такі документи не впливають на предмет доказування у даній справі.
При цьому, колегія суддів касаційного суду відмічає, що в даному випадку предметом позову не є ні внесення змін до договору, ні визнання його недійсним з підстави невідповідності чинному на час укладення законодавству.
Зазначене повністю спростовує посилання скаржника в даному випадку на таку підставу касаційного оскарження, як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права - п. 9 глави 2 та п. З глави 5 розділу III, п. 2 глави 1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, ч. 4 ст. 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", п. 3,4 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 486 від 30.12.2009 "Про прийняття міждержавних стандартів як національних, скасування чинності національних стандартів" у взаємозв`язку із застосуванням норм права - ст. ст. 6 11 14 16 509 526 629 ЦК України та ст. ст. 76-78 ГПК України
7.9. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.
За приписами статей 509 526 ЦК України, статей 173 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3, 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
7.10. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено та не спростовано відповідачем ту обставину, що сторонами шляхом внесення відповідних змін до договору № 1512000745 від 17.12.2015 не погоджено використання нових комерційних ВОГ, а відтак, до виконання є обов`язковим договір з усіма додатками, в погодженій сторонами редакції.
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, заперечення відповідача, з посиланням на приписи п. 18 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС, яким визначено його право як оператора використовувати свої комерційні ВОГ, не спростовують обов`язку останнього виконувати умови підписаного ним договору.
Крім того, суди на підставі власної оцінки доказів встановили, що посилання відповідача на те, що додатком № 3 до договору на нього не покладено відповідних обов`язків, спростовуються самим додатком №3 договору та його умовами, які регламентують порядок обліку протранспортованого газу.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу ч.2 ст.300 ГПК України переоцінка доказів не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
7.11. Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, з огляду на заперечення відповідача щодо наявності в нього обов`язку при здійсненні розрахунків протранспортованого газу дотримуватись умов погоджених сторонами в додатку № 3 до договору, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача визначати обсяг протранспортованого газу згідно умов договору №1512000745 від 17.12.2015, вказаних у додатку № 3 до договору, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами ч. 6 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дана норма кореспондується з положенням ст.20 ГК України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 № 911/1563/17).
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Тобто, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.
7.12. З огляду на викладене, а саме встановлений судами факт встановлення та використання відповідачем нових комерційних ВОГ без попереднього внесення відповідних змін до договору № 1512000745 від 17.12.2015, а саме його додатку №3, позивачем шляхом пред`явлення до відповідача вимоги про зобов`язання визначати обсяг протранспортованого природного газу згідно умов договору, вказаних у додатку №3 до договору, було обрано ефективний спосіб захисту свого права, а відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для її задоволення.
7.13. Вищевикладене свідчить, що судами першої та апеляційної інстанції спір розглянуто саме в межах заявлених предмета та підстав позову з оцінкою всіх доказів, наданих сторонами, що стосуються саме цих предмета та підстав.
На підставі зазначеного, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга є не обґрунтованою.
8. Висновки Верховного Суду
8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" необхідно залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 - без змін.
8.3. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 910/7339/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 910/7339/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський