ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7845/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" - не з`явився,
Регіонального відділення Фонду державного майна України
по місту Києву - Редчиць О.С.,
Державне підприємство Державне спеціалізоване
видавництво "Вища школа" - не з`явився,
Державний комітет телебачення та радіомовлення України - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019
(головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019
(суддя Смирнова Ю.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1) Державне підприємство Державне спеціалізоване видавництво "Вища школа", 2) Державний комітет телебачення та радіомовлення України
про визнання договору оренди продовженим та зобов`язання укласти додаткову угоду,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, в якому просить суд:
- визнати договір оренди №6802 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.04.2014, укладений між сторонами, продовженим до 28.02.2020;
- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Шанс» додаткову угоду у редакції, запропонованій позивачем.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення 28.03.2017 строку дії договору оренди №6802 від 28.04.2014, який настав, позивач як орендар не отримував від відповідача жодного повідомлення (заяви) про припинення договору оренди у зв`язку з закінченням терміну, на який його було укладено, а отже керуючись чинним законодавством та п. 10.4 договору, строк дії договору вважається автоматично продовженим на тих самих умовах, які були передбачені договором, однак, відповідач відмовляється укласти додаткову угоду про продовження відповідного договору оренди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Суди мотивували свої висновки тим, що матеріалами справи підтверджено, що в межах одного місяця після закінчення терміну дії договору № 6802 від 28.04.2014, орендодавець звернувся до орендаря із заявою, в якій висловив заперечення проти продовження дії договору на тих самих умовах та запропонував змінити умови договору в частині розрахунку орендної плати, однак враховуючи, що такої згоди сторонами досягнуто не було, договір № 6802 від 28.04.2014 припинився 28.03.2017 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "Шанс" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що: судами невірно застосовано до спірних правовідносин ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; відповідно до положень ст. 777 ЦК України 285 ГК України та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у нього виникло переважне право на укладення договору оренди на новий термін; позивач не отримував жодних заперечень від орендодавця проти продовження договору оренди №6802 від 28.04.2014.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Державний комітет телебачення та радіомовлення України подав пояснення, у яких підтримує позицію відповідача у справі та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
8. 10.03.2020 від ТОВ «Шанс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що його представник - Дяковський О.С. не може бути присутнім у судовому засіданні, у зв`язку з участю у судовому засіданні в іншій справі.
9. Розглянувши вказана клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки ТОВ «Шанс» не було надано доказів неможливості взяти ним участь у судовому засіданні через представника позивача - керівника, водночас явка учасників справи у судове засідання судом касаційної інстанції не визнавалась обов`язковою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. 28.04.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та ТОВ «Шанс» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6802, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 1019,3 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 7, в підвальному, на першому, другому, третьому та четвертому поверхах будівлі (далі - майно) (реєстровий номер майна 02476669.1.АААЖКЛ509), що перебуває на балансі Державного підприємства Державного спеціалізованого видавництва «Вища школа», код ЄДРПОУ 02476669 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2013 і становить 9987947,00 грн.
11. Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою.
12. Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2014 року 34469,72 грн. Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2014 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2014 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
13. Пунктом 3.5 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
14. Згідно з п. 10.1 договору його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 28.04.2014 до 28.03.2017 включно.
15. У п. 10.4. договору сторони дійшли згоди про те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця. Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
16. 28.04.2014 сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 7, яким підтверджується, що орендодавець згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6802 від 28.04.2014 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 1019,3 кв.м, що розміщене за адресою: м.Київ, вул. Гоголівська, 7, в підвальному, на першому, другому, третьому та четвертому поверхах будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства Державного спеціалізованого видавництва «Вища школа».
17. Посилаючись на те, що оскільки після закінчення 28.03.2017 визначеного договором строку дії договору оренди орендар не отримував від відповідача жодного повідомлення (заяви) про припинення договору оренди у зв`язку з закінченням терміну, на який його було укладено, то на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» такий договір вважається автоматично продовженим на тих самих умовах, які були передбачені договором, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція Верховного Суду
18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
19. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
20. Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
21. Відповідно до ст.ст. 6 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
22. Згідно з частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
23. Частинами 1, 2, 4 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
24. Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
25. Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
26. Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
27. Частиною першою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.
28. Статтею 764 ЦК України передбачено, що у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
29. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
30. Норма ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
31. Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
32. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19.
33. Надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, суди встановили, що 13.04.2017, тобто в межах одного місяця після закінчення терміну дії договору, орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було надіслано орендарю (позивачу) лист №30-06-4309 від 11.04.2017, у якому повідомлено орендаря, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву заперечує проти продовження дії договору оренди № 6802 від 28.04.2014 на старих умовах.
34. У листі орендодавець запропонував змінити умови договору щодо розрахунку орендної плати з урахуванням проведення нової незалежної оцінки майна, однак, згоди щодо розміру орендної плати та внесення відповідних змін до договору сторонами досягнуто не було.
35. Судами встановлено, що факт отримання даного листа орендарем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103259861660 та позивачем не заперечується.
36. Таким чином, встановивши, що в межах одного місяця після закінчення терміну дії договору №6802 від 28.04.2014, орендодавець відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умов договору звернувся до орендаря із заявою, в якій висловив заперечення проти продовження дії договору на тих самих умовах та запропонував змінити умови договору в частині розрахунку орендної плати, врахувавши, що такої згоди сторонами досягнуто не було, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що за таких обставин договір №6802 від 28.04.2014 припинився 28.03.2017 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та продовження даного договору на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не відбулось.
37. Враховуючи зазначене доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є безпідставними.
38. Посилання скаржника на те, що відповідно до положень ст. 777 ЦК України, ст. 285 ГК України та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у нього виникло переважне право на укладення договору оренди на новий термін, оскільки він належним чином виконував умови договору оренди №6802 від 28.04.2014, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій про те, що спірний договір оренди №6802 від 28.04.2014 припинився 28.03.2017 у зв`язку із закінченням строку, оскільки за змістом наведених статей поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем при укладенні договору на новий строк у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, що наділена переважним правом, однак в межах даної справи вимоги позивача зводяться саме до продовження договору на тих самих умовах, що були ним передбачені.
39. Доводи касаційної скарги про те, що він не отримував жодних заперечень від орендодавця проти продовження договору оренди №6802 від 28.04.2014, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, оскільки відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. Суд касаційної інстанції відхиляє також твердження скаржника про порушення апеляційним судом його права на правову допомогу, з посиланням на прийняття рішення суду без заслуховування представника позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки позивача було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, однак останнім не було надано доказів неможливості взяти участь у судовому засіданні через представника позивача - керівника, а також інших представників (адвокатів), довіреності щодо право на представництва яких наявні в матеріалах справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
42. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
43. Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки доказів у справі, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав її задоволення.
Розподіл судових витрат
44. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/7845/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
В.І. Студенець