ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/7906/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.
за участі секретаря судового засідання Кравченко О.В.
учасники справи:
позивач - Приватне підприємство "Медсервіс-Партнер",
представник позивача -Браніцький Олександр Миколайович, адвокат,
відповідач 1 - Державна фіскальна служба України,
відповідач 2 - Офіс Генерального прокурора,
відповідач 3 - Державна казначейська служба України
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Медсервіс-Партнер"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 27.09.2021
у складі судді: Марченко О.В.
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 15.12.2021
у складі колегії суддів: Євсікова О.О. (головуючого), Корсака В.А., Попікової О.В.,
у справі за позовом
Приватного підприємства "Медсервіс-Партнер"
до Державної фіскальної служби України,
Офісу Генерального прокурора,
Державної казначейської служби України
про стягнення 1 402 399,20 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог заявника
1. Приватне підприємство "Медсервіс-Партнер" (далі - ПП "Медсервіс-Партнер", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач 3) про стягнення з Державного бюджету України через Службу 1 402 399,20 грн. шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку (том 1, а. с. 1 - 14).
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що у 2012 році щодо директора ПП "Медсервіс-Партнер" порушено кримінальне провадження, в межах якого було накладено арешт на грошові кошти зазначеного підприємства, які знаходилися на відкритих у AT "Комерційний банк "Експобанк" (далі - Банк) рахунках, в межах суми 1 402 399,20 грн.;
05.12.2016 Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/11426/13-к ухвалено виправдувальний вирок, залишений без змін ухвалою Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 08.07.2019. Відповідно до змісту зазначеного Вироку Цісаря С.Я. визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні, виправдано його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень та скасовано арешти.
Разом з тим, в період здійснення кримінального провадження банк ліквідовано, кошти з поточного рахунку позивача списані, а сам поточний рахунок в національній валюті закрито 02.04.2015. Відтак, на думку позивача, внаслідок незаконних рішень і дій органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень підприємству завдана шкода на суму 1 402 399,20 грн.
Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення
3. Рішенням від 27.09.2021 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позовних вимог ПП "Медсервіс-Партнер" (ідентифікаційний код 25390545) до Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197), Офісу Генерального прокурора (ідентифікаційний код 00034051) та Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37567646) про стягнення 1 402 399,20 грн.; витрати зі сплати послуг адвоката позивача поклав на ПП "Медсервіс-Партнер" (ідентифікаційний код 25390545).
3.1. Місцевим судом встановлено, що 06.07.2012 постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/16569/2012 (в межах кримінального провадження № 4/2610/2990/2012) частково задоволено подання начальника третього відділу Управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України Пасюкова В.В. про накладення арешту на грошові кошти, а саме: накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунках, що належать Підприємству та знаходяться і можуть надійти на рахунки, відкриті у банку, в сумі, яка не перевищує 1 402 399,20 грн.; зупинено видаткові операції за рахунками позивача, які знаходяться та можуть надійти на зазначені рахунки, до виконання арешту грошових коштів на суму 1 402 399,20 грн., крім операцій, пов`язаних із відрахуванням до державного бюджету та інших обов`язкових платежів.
3.2. Судом встановлено, що накладення арешту підтверджується довідкою банку від 14.01.2013 № 22/03 та листом від 31.03.2014 № 16/206-1.
3.3. Місцевий суд зазначив, що після набуття чинності нової редакції КПК України (01.01.2013) відомості про вчинені кримінальні правопорушення були внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 31.05.2013 за номером 32013000000000080, а 01.07.2013 у зазначеному кримінальному провадженні до Голосіївського районного суду міста Києва передано обвинувальний акт; ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №752/11426/13-к (провадження №1-кп/752/435/13) призначено підготовче засідання.
3.4. Суд встановив, що представниками позивача неодноразово (26.03.2014, 13.10.2014) подавалися клопотання до Голосіївського районного суду міста Києва в порядку статті 174 КПК України про скасування арешту майна підприємства. Також судом встановлено, що 13.10.2014 представником позивача подано клопотання до Генеральної прокуратури України та здійснено звернення представника позивача до банку з адвокатським запитом від 15.10.2014 № 15-10/14-2 щодо гарантій від банку з метою збереження та виплати арештованих коштів підприємства після зняття арешту з рахунків.
3.5. Суд першої інстанції встановив, що у строк з 30.01.2015 по 02.03.2015 позивачем не надсилались заяви про визнання кредитором банку в процедурі ліквідації; кошти, на які накладено арешт на поточному рахунку, були списані; поточний рахунок закрито 02.04.2015.
3.6. Місцевий суд зазначив, що 05.12.2016 Голосіївський районний суд міста Києва у справі № 752/11426/13-к ухвалив виправдувальний вирок, залишений без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 08.07.2019, а також скасував арешти, накладені в межах кримінального провадження, в тому числі й на грошові кошти, які обліковувалися на рахунках позивача.
3.7. Разом з тим, судом встановлено, що станом на 12.01.2021 Державний реєстр банків не містить відомостей щодо реєстрації правонаступника AT "КБ "Експобанк", станом на 12.01.2021 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні відомості про проведену 15.02.2020 державну реєстрацію припинення юридичної особи - AT "КБ "Експобанк" в результаті ліквідації.
3.8. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач як власник грошових коштів, які були розмішені у банку на рахунку підприємства та арештовані на підставі постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2012 у справі № 2610/16569/2012, не звернувся із відповідною заявою про визнання його кредитором банка, внаслідок чого кошти з поточного рахунку позивача списані, а поточний рахунок в національній валюті закрито.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
4. Постановою від 15.12.2021 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПП "Медсервіс-Партнер" залишив без задоволення;
рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/7906/21 залишив без змін.
4.1. Апеляційний суд, з огляду на встановлені обставини та положення статей 1166 1173-1176 ЦК України, пункту 1 частини п`ятої статті 36, частин першої, четвертої статті 49, статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", погодився з висновком місцевого суду про те, що позивач не довів наявності елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПП "Медсервіс-Партнер" щодо стягнення з держави втрачених підприємством коштів.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
5. ПП "Медсервіс-Партнер" 11.01.2022 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 910/7906/21.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/7906/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022
7. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/7906/21 за касаційною скаргою ПП "Медсервіс-Партнер" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021, повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної ПП "Медсервіс-Партнер" відбудеться 01.03.2022 об 11:30.
8. Ухвалою від 13.04.2022 Верховний Суд призначив розгляд касаційної скарги ПП "Медсервіс-Партнер" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 910/7906/21 на 31.05.2022, 12:00.
9. Від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник просив касаційну скаргу ПП "Медсервіс-Партнер" залишити без задоволення, оскаржувані рішення залишити без змін.
10. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 910/7906/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
10.1. Щодо можливості здійснювати представництво сторін безпосередньо у судовому засіданні Верховний Суд також враховує, що Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX) затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до пункту 1 якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
11. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (31.05.2022) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 31.05.2022.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (ПП "Медсервіс-Партнер")
12. Скаржник, з посиланням на статтю 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" доводив, що наявність виправдувального вироку суду свідчить про незаконність дій щодо накладення арешту на грошові кошти позивача. На думку скаржника, наявність арешту перешкодила використати такі кошти у господарській діяльності підприємства.
12.1. Скаржник аргументував, що грошові кошти, розміщені на банківському рахунку, є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист. На думку скаржника, накладення арешту на грошові кошти підприємства є втручанням у мирне володіння майном, а подальша бездіяльність органів державного влади (органу досудового розслідування, прокуратури тощо) призвело до втрати позивачем майна (грошових коштів) на суму 1 402 399,20 грн.
12.2. Скаржник зазначив, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 22 1166 1173 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме щодо правових підстав відшкодування шкоди, завданої органом державної влади через накладення арешту у кримінальному провадженні на грошові кошти юридичної особи, розміщені на банківському рахунку, та списання таких коштів у зв`язку із ліквідацією банку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
13. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 12 - 12.2. описової частини цієї постанови.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
16. Предметом спору у цій справі є позовна вимога ПП "Медсервіс-Партнер" до ДФС України, Офісу Генерального прокурора та Державної казначейської служби України про стягнення 1 402 399,20 грн., які, як стверджує позивач, втрачені внаслідок протиправної бездіяльності органів прокуратури та ГУ ДПС України.
17. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
18. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
19. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
20. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
21. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
22. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).
23. Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
24. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
24.1. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.
24.2. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
24.3. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії/бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
25. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
26. Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, висвітленою у постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 454/30/16-ц, від 11.01.2022 у справі № 910/1904/20 від 23.11.2021 у справі № 910/9761/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.
Щодо суті касаційної скарги
27. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ПП "Медсервіс-Партнер" стверджує, що 06.07.2012 постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/16569/2012 (в межах кримінального провадження № 4/2610/2990/2012) було накладено арешт на грошові кошти, які обліковувались на рахунках, що належать зазначеному підприємству та були відкриті у АТ "КБ "Експобанк".
28. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у цій справі предметом доказування є неправомірна бездіяльність посадових осіб відповідачів - ГУ ДПС України (правонаступником якого є ДФС України) та Генеральної прокуратури України (правонаступником якої є Офіс Генерального прокурора) під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32013000000000080, факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю відповідачів матеріальної шкоди позивачу в розмірі 1 402 399,20 грн. та наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю відповідачів.
29. Зі змісту позовної заяви вбачається та стверджувалось представником позивача у судовому засіданні, що наявність виправдувального вироку у справі № 2610/16569/2012 підтверджує незаконність накладеного в межах кримінального провадження № 4/2610/2990/2012 арешту, а тривалість такого арешту та відсутність тривалий час дій щодо його скасування з боку органів прокуратури підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між втратою позивачем арештованих коштів та діяльністю правоохоронних органів в межах кримінального провадження № 4/2610/2990/2012.
30. Верховний Суд вважає такі доводи скаржника необґрунтованими з огляду на таке.
30.1. Положеннями статті 1074 ЦК України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2012 у справі № 4/2610/2990/2012 про накладення арешту) було передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
30.2. Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, що діяла станом на момент прийняття постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2012 у справі №4/2610/2990/2012 про накладення арешту), арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (249-15). Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.
30.3. Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що арешт коштів полягає в обмеженні прав щодо розпоряджання грошовими коштами, однак як такий не означає зміну їх власника.
30.4. Відтак, суди попередніх інстанцій, з урахуванням положень пункту 1 частини п`ятої статті 36, статті 45, частин першої, четвертої статті 49, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дійшли обґрунтованого висновку про те, що саме ПП "Медсервіс-Партнер" як власник арештованих коштів було наділене правом звернення із заявою про визнання кредитором банку, який перейшов у процедуру ліквідації. При цьому, висловлені у судовому засіданні доводи представника скаржника про те, що наявна на момент проведення ліквідації банку черговість його кредиторів не давала підстав для висновку про успішне повернення коштів у процедурі ліквідації, відтак були відсутні підстави для звернення з відповідною заявою в процедурі ліквідації банку, є лише припущенням, доказів на підтвердження якого скаржник в порядку, передбаченому положеннями статей 74 76 - 77 ГКП України, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не надавав.
30.5. Зазначене також спростовує доводи скаржника про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, оскільки скаржником не було вчинено усіх можливих дій з метою повернення грошових коштів, доказів неможливості вчинення таких дій або створення перешкод у вчиненні таких дій відповідачами скаржником у судах попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не надано.
31. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між накладенням арешту та ліквідацією АТ "КБ "Експобанк" з подальшим списанням арештованих коштів, оскільки банк є юридичною особою, яка відповідно до приписів цивільного законодавства самостійно відповідає за своїми цивільно-правовими зобов`язаннями.
31.1. Тобто, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідачів та погіршенням фінансових показників діяльності банку, неможливості своєчасного виконання банком зобов`язань перед вкладниками та його кредиторами.
32. Посилання скаржника у касаційній скарзі на норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" є безпідставними з огляду на те, що зазначений закон не застосовується до спірних правовідносин. Зокрема, він регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, саме громадянину, а не юридичній особі. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/23364/17.
33. Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем належними і допустимими доказами не було доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) органу досудового розслідування та завданими позивачу збитками, а відтак не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за статтями 1174 1176 ЦК України.
34. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає прийняті у справі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог ПП "Медсервіс-Партнер" законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 1166 1173 1174 1176 ЦК України не знайшли свого підтвердження.
35. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
35.1. Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
35.2. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
37. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
38. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
39. На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПП "Медсервіс-Партнер" та залишення оскаржуваних рішень без змін.
Судові витрати
40. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішень судів попередніх інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 308 309 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Медсервіс-Партнер" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/7906/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський