ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/8215/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М. , Студенця В.І.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Корсак В.А. , судді - Алданова С.О. , Євсіков О.О. )
від 19.09.2024
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1. ОСОБА_8 ; 2. ОСОБА_9 ; 3. ОСОБА_10 ; 4. ОСОБА_11 ; 5. ОСОБА_12 ; 6. ОСОБА_13 ; 7. ОСОБА_14 ; 8. ОСОБА_15 ; 9. ОСОБА_16 ; 10. ОСОБА_4 ; 11. ОСОБА_17 ; 12. ОСОБА_18 ; 13. ОСОБА_19 ; 14. ОСОБА_20 ; 15. ОСОБА_21 ; 16. ОСОБА_22 ; 17. ОСОБА_23 ; 18. ОСОБА_24
про зобов`язання надати інформацію про майно.
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2024 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 про зобов`язання надати інформацію про майно.
2. Позов мотивовано тим, що відповідно до приписів частини шостої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» керівники, власники істотної участі та кінцеві бенефіціарні власники неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначені відповідно до закону, зобов`язані надати Фонду у порядку, встановленому Фондом, інформацію про все належне їм майно (активи) та зобов`язання.
3. Фонд звернувся до відповідачів з вимогами виконати свої зобов`язання відповідно до частини шостої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та надати інформацію про все належне відповідачам майно (активи), накладені на таке майно (активи) обтяження, а також про зобов`язання, однак такі вимоги були проігноровані відповідачами, що стало підставою для звернення з цим позовом.
Короткий зміст судових рішень
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 позов повернуто Фонду без розгляду відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки Фонд не усунув недоліки позовної заяви та не сплатив судовий збір у розмірі 54 504,00 грн (як за подання позову за 18 вимог немайнового характеру).
5. Суд першої інстанції виходив з того, що Фонд відповідно до пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не звільняється від сплати судового збору за подання позову у цій справі, оскільки відповідно до зазначеної норми Фонд звільняється від сплати судового збору за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», однак у даному випадку предметом спору є зобов`язання керівників, власників істотної участі банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії надати інформацію про все належне їм майно (активи), а не стягнення матеріальних збитків (спір є немайновим).
6. 19.09.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції скасував, справу передав до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
7. Суд апеляційної інстанції зазначив щодо помилковості висновку суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову Фонду, врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2024 у справі № 761/17434/22, що вимоги Фонду про надання інформації про все належне майно (активи) та зобов`язання керівників, власників істотної участі та кінцевих бенефіціарних власників неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, є частиною процедури відшкодування шкоди (збитків) з пов`язаних з банком осіб, передбаченої частинами п`ятою, шостою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та дійшов висновку, що відповідно до пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб при поданні позовної заяви у порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» звільнений від сплати судового збору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
8. 07.10.2024 ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити ухвалу суду першої інстанції в силі.
9. У касаційній скарзі скаржниця стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму пункту 24 статті 5 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено пільгу за подання позову майнового характеру, предметом якого є майнова вимога з відшкодування шкоди, натомість, предметом позову у справі, яка переглядається, є немайнова вимога про зобов`язання керівників Банку надати інформацію, і пільга щодо сплати судового збору за якою не передбачена діючим законодавством. Скаржниця також зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на судову практику, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2024 у справі № 761/17434/22, не може братися до уваги, оскільки стосується іншого предмету спору, а саме питання юрисдикційності спору, і питання розміру та сплати судового збору не були предметом дослідження судом касаційної інстанції у зазначеній справі. Також вказує на неподібність справи № 927/561/21, на яку також здійснено посилання судом апеляційної інстанції, оскільки у вказаній справі предметом спору є солідарне стягнення шкоди, тобто, є позовом майнового характеру.
10. 21.10.2024 від Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
11. 25.10.2024 від скаржниці надійшли письмові пояснення, які остання просить Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржниця вважає, що суд апеляційної інстанції невірно застосував приписи статті 5 Закону України «Про судовий збір» та вважає, що Фонд, в даному випадку, не звільнений від сплати судового збору, оскільки предметом позову є немайнова вимога про зобов`язання надати інформацію про майно.
14. В свою чергу Фонд вказує про те, що вимоги Фонду про надання інформації є частиною процедури відшкодування шкоди (збитків) з пов`язаних з банком осіб. При цьому Фонд здійснює своє посилання на судову практику Верховного Суду, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного суду від 27.05.2024 у справі №761/17434/22.
15. Суд першої інстанцій повернув Фонду позовну заяву без розгляду на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України, оскільки Фонд не усунув недоліки позовної заяви та не сплатив судовий збір у розмірі 54 504,00 грн (як за подання позову за 18 вимог немайнового характеру).
16. Разом з тим, апеляційний господарський суд не погодився з вказаним висновком суду першої інстанції стосовно того, що Фонд не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції скасував, справу передав до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
17. Отже, предметом касаційного перегляду є питання відсутності/наявності підстав для звільнення Фонду від сплати судового збору на підставі пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
18. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає наступне.
19. Пункт 2 частини першої статті 164 ГПК України передбачає, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162 164 172 ГПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 174 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина четверта статті 174 ГПК України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України «Про судовий збір».
Судовий збір згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду встановлено такий розмір та порядок сплати судового збору: за позовними заявами майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовними заявами немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн 00 коп.
20. У справі, яка переглядається, предметом позову є зобов`язання відповідачів (18 осіб) виконати приписи частини шостої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та надати інформацію про все належне відповідачам майно (активи), накладені на таке майно (активи) обтяження, а також про зобов`язання. При цьому Фонд вказував, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
21. Ухвалою Господарського суду від 09.07.2024 позовну заяву Фонду залишено без руху , надано Фонду 10-й строк з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків та роз`яснено, що в разі їх неусунення у визначений судом строк, позовна заява буде вважатися не поданою та повернута останньому.
Зі змісту зазначеної ухвали суду першої інстанції вбачається, що Фонд не сплатив судовий збір за подання позовної заяви (за 18 вимог немайнового характеру), а викладені Фондом у позові підстави для звільнення від сплати судового збору, були відхилені місцевим судом з посиланням на те, що предметом спору є зобов`язання керівників, власників істотної участі банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії, надати інформацію про все належне їм майно (активи), а не стягнення матеріальних збитків (тобто спір є немайновим). Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення Фонду від сплати судового збору, адже пункт 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» до позову із заявленим предметом застосуванню не підлягає.
22. 19.07.2024 Фондом подана до місцевого суду заява про усунення недоліків, яка була досліджена останнім та встановлено, що Фонд не усунув всі недоліки, які були визначені ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024, а саме - позивачем не надано доказів сплати судового збору за 18 вимог немайнового характеру у розмірі 54 504,00 грн (3 028,00*18).
У зв`язку з наведеними обставинами місцевий господарський суд ухвалою від 24.07.2024 повернув Фонду позовну заяву без розгляду.
Повертаючи позовну заяву Фонду без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що : предметом спору є зобов`язання керівників, власників істотної участі банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії надати інформацію про все належне їм майно (активи), а не стягнення матеріальних збитків (спір є немайновим); такий спір є окремим предметом позову, який заявляється також окремо від позову про відшкодування шкоди (збитків); посилання позивача на "порядок, визначений статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у контексті пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» стосується лише відшкодування шкоди, а не всіх позовів, що можуть заявлятися Фондом у процедурі, визначеній статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому місцевим судом зазначено, що посилання Фонду на постанову Верховного Суду від 27.05.2024 у цивільній справі № 761/17434/22, де розглядався аналогічний спір, не приймається до уваги, оскільки питання сплати судового збору за немайнові вимоги не було спірним у вищевказаній справі та судом не розглядалось.
23. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки дійшов висновку, що вимоги Фонду про надання інформації про все належне майно (активи) та зобов`язання керівників, власників істотної участі та кінцевих бенефіціарних власників неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, є частиною процедури відшкодування шкоди (збитків) з пов`язаних з банком осіб, передбаченої частинами п`ятою, шостою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та дійшов висновку, що відповідно до пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб при поданні позовної заяви у порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» звільнений від сплати судового збору. При цьому апеляційним господарським судом враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2024 у справі № 761/17434/22.
24. Верховний Суд не погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає, що в даному випадку підстави для звільнення Фонду від сплати судового збору за пунктом 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні, про що правомірно зазначено місцевим господарським судом в ухвалі від 24.07.2024 про повернення позовної заяви позивачу без розгляду.
25. Суд враховує, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній станом на 01.07.2024) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
26. У даному випадку предметом спору є зобов`язання керівників, власників істотної участі банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії надати інформацію про все належне їм майно (активи), а не стягнення матеріальних збитків (спір є немайновим), відповідно, Фонд при поданні даного позову повинен був сплатити судовий збір як за 18 вимог немайнового характеру.
Суд погоджується з місцевим господарським судом, що посилання позивача на «порядок, визначений статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»» у контексті пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» стосується лише відшкодування шкоди, а не всіх позовів, що можуть заявлятися Фондом у процедурі, визначеній статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Суд звертає увагу скаржника на те, що пункт 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не підлягає розширеному тлумаченню, за вказаним пунктом від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто, передбачено пільгу за подання позову майнового характеру, предметом якого є майнова вимога з відшкодування шкоди(збитків).
Суд відхиляє посилання Фонду на постанову Верховного Суду від 27.05.2024 у цивільній справі № 761/17434/22, оскільки у зазначеній справі розглядалося питання юрисдикції, а питання щодо сплати судового збору за немайнові вимоги та його розміру не були предметом дослідження та не розглядалося.
Крім того, Суд вважає безпідставним посилання апеляційного господарського суду на висновки Верховного Суду, викладені у справі № 927/561/21, оскільки у вказаній справі предметом спору є солідарне стягнення шкоди, тобто, є позовом майнового характеру, тому Фонд звільнений від сплати судового збору, відповідно до пункту 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Водночас у справі, яка переглядається, предметом спору є зобов`язання керівників, власників істотної участі банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії надати інформацію про все належне їм майно (активи), тобто спір є немайновим, а не про стягнення матеріальних збитків. Вказані обставини свідчать про неподібність справи № 927/561/21 зі справою, що переглядається.
27. Отже, у зв`язку з не усуненням Фондом недоліків позовної заяви, а саме - ненаданням доказів сплати судового збору у відповідному розмірі, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви без розгляду на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.
28. Оскільки Суд дійшов висновку, що в даному випадку Фонд повинен сплачувати судовий збір при поданні позовної заяви, підстав для звільнення Фонду від сплати судового збору за пунктом 24 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні, відповідно, висновки апеляційного господарського суду не можна вважати такими, що відповідають положенням статей 74 79 86 174 236 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
29. В свою чергу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність повернення позовної заяви Фонду, і як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.
З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
30. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
31. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
32. Отже, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.
Розподіл судових витрат
33. Витрати ОСОБА_4 зі сплати судового збору з касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції зі справи покладаються на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку із задоволенням касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308 312 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі № 910/8215/24, яка ухвалена за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024, скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 зі справи № 910/8215/24 залишити в силі.
4. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 422 грн судового збору з касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
В. Студенець