№ 910/8259/16 (905/1126/21)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/8259/16 (905/1126/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

відповідача (ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування"): Корекіної Д. В.

Офісу Генерального прокурора: Штін Д. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022

у складі колегії суддів: Гарник Л. Л. (головуючої), Доманської М. Л., Остапенка О. М.

у справі за позовом Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування"

про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок

у межах справи № 910/8259/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування"

про банкрутство

Вступ

1. Прокурор в інтересах держави в особі міської ради звернувся до суду із позовом до боржника про розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання їх повернути позивачу.

2. Місцевий господарський суд позов задовольнив, зазначивши, що доведено як наявність підстав для розірвання договорів, так і підстави представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

3. Апеляційний суд рішення першої інстанції скасував та закрив провадження у справі, дійшовши висновків, що прокурор не довів підстав для представництва ним інтересів держави у правовідносинах між сторонами спору.

4. З урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій у цій справі касаційний суд вирішив питання:

- застосування статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням актуальних і релевантних обставинам справи правових висновків Верховного Суду.

5. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив повністю, скасував оскаржувану постанову та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

6. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/8259/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі - ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування") у якій постановою Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 введено ліквідаційну процедуру стосовно боржника.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

7. 16.06.2021 Маріупольська окружна прокуратура Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.08.2006 № 2564, укладеного між Маріупольською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" та про зобов`язання ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" повернути орендовані на підставі зазначеного договору земельні ділянки кадастровий номер 1412300000:02:009:0283 площею 3,7561 га та кадастровий номер 1412300000:02:009:0244 площею 0,2266 га за актом приймання-передачі на користь Маріупольської міської ради.

8. На обґрунтування позову прокурор зазначив, що його вимоги спрямовані на захист інтересів держави вільно розпоряджатися власним майном, перешкоджати його неправомірному використанню та отримувати орендну плату за користування землею.

9. Порушення інтересів держави полягає в тому, що ненадходження від відповідача платежів за користування землею, яка перебуває у комунальній власності, призводить до невиконання прибуткової частини місцевого бюджету, чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади.

10. За таких обставин неповернення земельної ділянки унеможливлює її передачу іншим платоспроможним суб`єктам господарювання у зв`язку з чим Маріупольська міська рада позбавлена можливості реалізувати повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, передачі їх в оренду та отримання орендної плати, що негативно впливає на формування місцевого бюджету.

Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі

11. За результатами опрацювання інформації стосовно боржника Маріупольською окружною прокуратурою спрямовано до Маріупольської міської ради запити від 01.02.2021 та від 21.04.2021 з приводу отримання відомостей про виконання ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" умов договору оренди земельної ділянки площею 3,7561 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0283) та земельної ділянки площею 0,2266 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0244), відповідно, розташованих за адресою: м. Маріуполь, проїзд Дачний, 7, зокрема, щодо внесення орендної плати та наявної заборгованості, а також заходів, які вживались з метою повернення земельної ділянки або стягнення заборгованості у разі наявності останньої.

12. Листом від 21.04.2021 № 26.6.3-8693-07 Маріупольська міська рада повідомила керівника Маріупольської окружної прокуратури про те, що заборгованість відповідача по орендній платі за земельну ділянку площею 3,7561 га, розташовану по проїзду Дачному, 7, у межах позовної давності становить 539 009,57 грн, останній платіж з орендної плати за землю внесено 30.04.2015. До того ж, в листі йдеться про обмеження асигнувань Маріупольської міської ради для сплати судового збору за подання позову.

13. Виконавчий комітет Маріупольської міської ради разом з листом від 21.05.2021 № 26-13395-07 направив керівнику Маріупольської окружної прокуратури акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.05.2021 в якому йдеться про те, що ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" використовується земельна ділянка площею 0,2266 га під експлуатацію котельні санаторія-профілакторія "Здоров`є" на підставі договору оренди від 08.08.2006 № 2564 станом до 15.12.2030. Про заборгованість відповідача з орендної плати за користування цією земельною ділянкою в матеріалах листування не йдеться.

14. До позову був долучений лист керівника Маріупольської окружної прокуратури (від 25.05.2021 № 55-1936) адресований заступнику міського голови Івченку М. О. з повідомленням останнього про прийняття рішення щодо спрямування до Господарського суду Донецької області позовної заяви в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" про розірвання договору оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок кадастровий номер 1412300000:02:009:0283 площею 3,7561 га та кадастровий номер 1412300000:02:009:0244 площею 0,2266 га у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.

15. Відомості про направлення або вручення адресату зазначеного вище повідомлення від 25.05.2021 № 55-1936, інші докази повідомлення Маріупольської міської ради про намір прокурора звернутися до суду з позовом про розірвання оспорюваного договору та витребування спірних земельних ділянок в матеріалах справи відсутні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі № 910/8259/16(905/1126/21) позов Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради задоволено; розірвано договір оренди земельних ділянок від 08.08.2006 № 2564 кадастровий номер 1412300000:02:009:0283 площею 3,7561 га та кадастровий номер 1412300000:02:009:0244 площею 0,2266 га, укладений між Маріупольською міською радою та ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування"; зобов`язано відповідача повернути за актом приймання-передачі на користь Маріупольської міської ради земельні ділянки кадастровий номер 1412300000:02:009:0283 площею 3,7561 га та кадастровий номер 1412300000:02:009:0244 площею 0,2266 га.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

17. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 скасовано, а позовну заяву Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради залишено без розгляду.

18. Мотивуючи це рішення апеляційний суд вказав, що за відсутності в матеріалах справи доказів отримання Маріупольською міською радою повідомлення прокурора про намір звернутися до суду з позовом про розірвання оспорюваного договору оренди та витребування спірних земельних ділянок суд був позбавлений можливості перевірити та надати належну оцінку наведеним у позовній заяві аргументам щодо дотримання прокурором процедури попереднього повідомлення позивача про намір звернутися до суду з відповідним позовом та перевірити їх на предмет подання прокурором доказів належного повідомлення відповідного компетентного органу (отримання та/або вручення йому повідомлення).

19. Також суд врахував, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку не розглядались та не є предметом позову у цій справі, а також пояснення ліквідатора ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", за змістом яких спір виник щодо земель, на яких розміщений об`єкт нерухомого майна відповідача, а тому наявність договору оренди земельних ділянок, на яких розміщене нерухоме майно банкрута, може позитивно вплинути на вартість цього майна, що у свою чергу мало б наслідком збільшення обсягу задоволених кредиторських вимог, в тому числі вимог Маріупольської міської ради у разі її звернення з відповідною заявою до суду в межах справи про банкрутство ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування".

20. Врахувавши наведене та не переглядаючи по суті рішення першої інстанції апеляційний суд його скасував та залишив позов без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України через недотримання прокурором при зверненні із позовом вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Рух касаційної скарги

21. 07.09.2022 Київська міська прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 910/8259/16 (905/1126/21).

22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8259/16 (905/1126/21) визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022.

23. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2022 відкрито касаційне провадження та призначено справу до розгляду на 13.10.2022, надано час учасникам справи для подання відзиву на касаційну скаргу.

24. 13.10.2022 судове засідання не відбулося, оскільки відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 11.10.2022 № 57 рекомендовано суддям Верховного Суду у період з 12 до 14 жовтня 2022 року утриматись від розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників процесу та здійснювати свої повноваження дистанційно.

25. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2022 розгляд справи призначено на 27.10.2022.

26. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8259/16 (905/1126/21) визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Огороднік К. М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022.

27. У судове засідання 27.10.2022 учасники справи, окрім відповідача та прокурора, явку своїх представників не забезпечили.

28. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.

29. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

30. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 27.10.2022, обов`язковою не визнавалася.

31. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу учасників.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(Київська міська прокуратура)

32. Касант стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосуванням норм матеріального права та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цієї підстави на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо застосування статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених, зокрема, у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 30.03.2021 у справі № 920/266/19 (пункт 31), від 11.03.2021 у справі № 920/821/18 (пункт 66).

33. Також скаржник стверджує, що формально пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, апеляційний суд не здійснив їх застосування із урахуванням обставин даної справи, а тому не надав належної правової оцінки поданим прокурором доказам тривалої бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Арбітражний керуючий Куделя М. О.)

34. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий просить залишити її без задоволення, посилаючись на неефективність обраного прокурором способу захисту, недоведення підстав для розірвання договору оренди та відсутність заборгованості з орендної плати, а також стверджує, що при вирішенні справи судом не можуть братися до уваги докази (зокрема листування з позивачем), додані прокуратурою до позовної заяви, з огляду на суттєве порушення закону, допущене прокуратурою при їх одержанні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

35. Щодо наведеного у пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.

Щодо надання судом оцінки підстав представництва прокурором інтересів держави

36. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

37. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ГПК України).

38. Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

39. Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

40. Інтереси держави полягають не тільки у сфері реалізації компетенції органів державної влади, але й спрямовані на забезпечення гарантій місцевого самоврядування та ефективного функціонування його інститутів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад, а також захисту інтересів громад у економічній і соціальній сферах, фінансування яких відбувається в тому числі за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, зокрема отриманих як плата за землю.

41. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

42. Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

43. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

44. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

45. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

46. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

47. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

48. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

49. Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

50. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

51. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

52. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

53. Водночас якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (висновки викладені у пунктах 48, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

54. При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

55. Однак у наведеній статті ГПК України ідеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з`являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (висновки викладені у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Щодо наявності/відсутності підстав для залишення позову без розгляду

56. Ухвалюючи оскаржувану постанову про залишення позову без розгляду, апеляційний суд дійшов висновку про недотримання прокурором при зверненні із позовом вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення позивача про намір звернутися до суду.

57. Верховний Суд не погоджується з наведеним висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

58. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

59. Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

60. Як зазначалося вище, звертаючись до суду з позовом прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, зокрема, бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

61. У цьому випадку з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у пункті 43 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

62. Отже, виконання прокурором передбаченого абзацом третім частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язку попередньо повідомити позивача про намір звернутися до суду для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах входить до предмету доказування при з`ясуванні бездіяльності компетентного органу, адже фіксує підстави для самостійного здійснення позивачем своїх процесуальних прав та є запорукою участі прокурора у справі лише за умови бездіяльності позивача.

63. Відсутність відповіді компетентного органу на таке звернення (повідомлення) прокурора не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

64. За змістом оскаржуваної постанови висновок про непідтвердження прокурором підстав представництва мотивовано апеляційним судом відсутністю у матеріалах справи доказів повідомлення прокурором позивача про намір звернутися до суду з відповідним позовом.

65. Однак, констатуючи відсутність в матеріалах справи доказів отримання Маріупольською міською радою листа прокурора від 25.05.2021 № 55-1936, апеляційний суд обставин направлення/вручення/отримання відповідного повідомлення належним чином не з`ясував, адже в оскаржуваному рішенні відсутні мотивовані висновки суду стосовно позиції прокурора та позивача з цього питання.

66. До того ж, суд апеляційної інстанції не надав всебічної оцінки сукупності доказів бездіяльності органу місцевого самоврядування, його повідомленню про неможливість самостійно звернутися до суду та тривалій переписці прокуратури з позивачем з цих питань, хоча і перелічив окремі такі листи у мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

67. Згідно з статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

68. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74 77 ГПК України).

69. Суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 906/387/19).

70. Як свідчать матеріали справи обґрунтовуючи підстави представництва прокурор подав до суду матеріали переписки з Маріупольською міською радою, за лютий - травень 2021 року, стосовно здійснення/нездійснення нею захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема:

- запитів прокурора щодо стану орендних правовідносин; надання органом місцевого самоврядування інформації про результати перевірки у цій сфері, про розмір заборгованість з орендної плати та копій відповідних документів; вжиття заходів з повернення земельних ділянок; надання документів, необхідних для звернення прокуратури до суду в інтересах міської ради, тощо;

- відповідей Маріупольської міської ради на ці запити, зокрема, надання копій запитуваних документів та повідомлення про неможливість реалізувати свої процесуальні права на звернення до суду за відсутності асигнування для сплати судового збору.

71. При оцінці такої позиції компетентного органу апеляційний суд мав врахувати, проте залишив поза увагою, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (п.6.43 постанови від 15.10.2019 у справі № 903/129/18).

72. Верховний Суд акцентує, що оцінюючи дотримання порядку повідомлення прокурором компетентного органу про звернення до суду, що є елементом доведення бездіяльності компетентного органу, суд має ураховувати усю сукупність чинників, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави (схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/20).

73. Однак апеляційний суд при перевірці дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначеного повною мірою не врахував, тому в порушення вимог статей 86 236 269 ГПК України не надав всебічної оцінки доводам прокурора щодо підстав представництва, поданим на їх підтвердження доказам та обставинам справи.

74. Відповідно до частини другої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

75. Згідно з приписами частини другої, третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

76. Системний аналіз статей 80 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012).

77. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

78. Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

79. Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

80. Всупереч зазначеному, апеляційний суд в межах наданих статтями 86 269 ГПК України повноважень не перевірив наведені прокурором доводи та подані докази, не надав їм всебічної і повної оцінки із урахуванням пояснень сторін та зробив висновки щодо відсутності доказів направлення листа прокурора від 25.05.2021 № 55-1936 без надання можливості спростувати або підтвердити таку обставину іншим учасникам судового процесу, а саме прокурору або позивачу.

81. До того ж, безпідставним є посилання апеляційного суду на незвернення прокурора із подібним позовом щодо іншої земельної ділянки та на пояснення ліквідатора щодо можливого зменшення вартості майна банкрута внаслідок задоволення позову, адже зазначене не стосується підстав залишення позову без розгляду та не належить до кола обставин, що має з`ясувати суду перевіряючи підстави представництва прокурором інтересів держави у справі, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18.

82. Тому, колегія судів касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги про те, що апеляційний суд формально пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 не здійснив належного застосування відповідних приписів із урахуванням обставин даної справи.

83. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

84. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

85. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

86. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.

87. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

88. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

89. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

90. Натомість суди попередніх інстанцій в межах наданих їм повноважень статтями 86 269 ГПК України не перевірили належним чином наведені прокурором доводи, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду, а також факт попереднього повідомлення прокурора про намір звернутися до суду (обставини направлення/вручення/отримання листа прокурора від 25.05.2021 № 55-1936) із забезпеченням таких засад господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом і змагальність сторін.

91. З урахуванням вищевикладеного висновки апеляційного суду про непідтвердження прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є передчасними, зробленими судом без належної оцінки обставин справи зазначених прокурором підстав представництва та пояснень сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

93. Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

94. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Київської міської прокуратури та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 910/8259/16 (905/1126/21) з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

95. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

96. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

97. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

98. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

99. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

100. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

101. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

102. Суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської прокуратури задовольнити повністю.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 910/8259/16 (905/1126/21) скасувати повністю.

3. Справу № 910/8259/16 (905/1126/21) передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

К. М. Огороднік