18.07.2024

№ 910/8264/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8264/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

відповідача 3 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Дюфор"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Усатенко І. В.

від 04.07.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Сулім В. В., Коротун О. М., Майданевич А. Г.

від 19.11.2019

за позовом Дочірнього підприємства "Дюфор"

до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал"

про повернення майна,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Дочірнє підприємство "Дюфор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (з урахуванням заяви про усунення недоліків - т. 1 а. с. 61-66) про зобов`язання повернути майно, а саме:

- вантажний автокран 10-20Т, марка КАМАЗ, модель 53229С, рік випуску 2004, колір сірий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого ВРЕВ №3 міста Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011;

- вантажний автокран >20Т, марка КАМАЗ, модель 55111 КС55713-1, рік випуску 2006, колір оранжевий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_3 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого ВРЕВ №3 міста Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011;

- Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_5 , двигун НОМЕР_30, об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини, виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012;

- Екскаватор-навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_7 , двигун НОМЕР_31 об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_8 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини, виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчою службою на виконання рішення суду було передану техніку, що була предметом застави, належну на праві власності позивачу, на відповідальне зберігання ПАТ "АКБ "Капітал". Після скасування судового рішення техніка не була повернута позивачу в зв`язку з неналежною роботою державних органів. Дії державних органів по поверненню техніки не призводять до відновлення порушеного права власності позивача.

Матеріально-правовою підставою позову позивачем обрано статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 залучено до участі у справі співвідповідача - Міністерство юстиції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 залучено до участі у справі співвідповідача - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15.04.2015 у справі № 242/4219/14-ц позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель", Дочірнього підприємства "Дюфор" про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" заборгованість за кредитним договором № 4/2014 від 27.01.2014 у розмірі 2 026 511,11 грн. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" за кредитним договором №4/2014 від 27.01.2014 у розмірі 2 026 511,11 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №4/2014-и від 27.01.2014, а саме: звернуто стягнення на підвальне приміщення у житловому будинку літ А-5, загальною площею 140,8 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу підвального приміщення, та вбудоване нежитлове приміщення на першому поверсі житловому будинку літ. А-5, загальною площею 171 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження"; визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації - на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" за кредитним договором №4/2014 від 27.01.2014 у розмірі 2 026 511,11 грн, звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №4/2014-з1 від 27.01.2014 та договором застави №4/2014-з2 від 27.01.2014, а саме звернуто стягнення на: 1) вантажний автокран 10-20Т, марка КАМАЗ, модель 53229С, рік випуску 2004, колір сірий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_9 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011; 2) вантажний автокран >20Т, марка КАМАЗ, модель 55111 КС55713-1, рік випуску 2006, колір оранжевий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_3 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_11 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 , виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011; 3) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_13 , двигун № НОМЕР_14 / НОМЕР_15 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_16 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_17 , виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012; 4) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_18 , двигун № НОМЕР_14 / НОМЕР_19 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_20 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_21 , виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012; 5) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 3CX SITEMASTER, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_22 , двигун № НОМЕР_23 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_24 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_25 , виданого ІДТН Донецької ОДА у м. Донецьк 14.07.2011; 6) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 3CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_26 , двигун № НОМЕР_14 / НОМЕР_27 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_28 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_29 , виданого ІДТН Донецької ОДА у м. Донецьк 23.08.2011; встановлено спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження"; визначено початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації - на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид рухомого майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

22.05.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві на підставі виконавчого листа № 242/4219/15-ц від 15.04.2015 відкрито виконавче провадження № 47640801 - боржник Дочірнє підприємство "Дюфор".

Актом опису й арешту майна від 29.05.2015 описано і накладено арешт на таке майно: 1) вантажний автокран 10-20Т, марка КАМАЗ, модель 53229С, рік випуску 2004, колір сірий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_9 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011; 2) вантажний автокран >20Т, марка КАМАЗ, модель 55111 КС55713-1, рік випуску 2006, колір оранжевий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_3 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_11 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 , виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011; 3) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_13 , двигун № НОМЕР_14 / НОМЕР_15 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_16 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_17 , виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012; 4) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_18 , двигун № НОМЕР_14 / НОМЕР_19 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_20 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_21 , виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012. В акті вказано, що представник ДП "Інформаційний центр" ОСОБА_2 відмовився від прийняття майна на відповідальне зберігання, в зв`язку з відсутністю необхідної техніки для його транспортування. Майно було прийнято на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , який був повідомлений про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховання, підміну описаного майна. Акт підписано державним виконавцем, ОСОБА_3. та двома понятими.

02.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках ВП №47640801 в межах суми стягнення 2026511,11 грн.

03.06.2015 позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції з листом № 02/05, в якому просив повідомити про місце зберігання вилученої техніки та чи має ОСОБА_3 що прийняв майно на зберігання, технічні можливості зберігати його, та чи має він достатню кількість майна для відшкодування, в разі втрати чи пошкодження техніки. Позивач просив передати вилучену техніку на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліспром".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліспром" звернулось до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції з листом від 03.06.2015 № 01/05, в якому зазначило, що майно вилучене у Дочірнього підприємства "Дюфор", на підставі договору перебувало у них на відповідальному зберіганні і просило повідомити про місцезнаходження майна та передати його на відповідальне зберігання.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.06.2015 у справі № 242/4219/14-ц скасовано заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.04.2015 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель", Дочірнього підприємства "Дюфор" про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави, та призначено дану справу до розгляду в загальному порядку.

24.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47640801 на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". Постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. В зв`язку з тим, що заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області суду від 15.04.2015 скасовано, скасувано акт опису й арешту майна від 29.05.2015. Зобов`язано стягувача Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 негайно передати техніку по акту опису арешту майна представникам за довіреністю Дочірнього підприємства "Дюфор".

Листом державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції від 24.06.2015 № 29/27 повідомлено голову правління Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" про зобов`язання негайно повідомити та передати вилучені транспортні засоби представнику Дочірнього підприємства "Дюфор" за довіреністю. Вказана обставина встановлена в ухвалі Селидівського міського суду Донецької області від 27.10.2016 у справі № 242/4219/14-ц.

25.12.2015 рішенням Селидівського міського суду Донецької області у справі № 242/4219/14-ц, яке набрало законної сили, провадження у справі у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель", Дочірнього підприємства "Дюфор" про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дюфор" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" про припинення зобов`язання за договорами застави №4/2014-з1 від 27.01.2014, №4/1014-з2 від 27.01.2014 - закрито, в зв`язку з підвідомчістю даного спору господарським судам.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27.10.2016 у справі № 242/4219/14-ц заяву Дочірнього підприємства "Дюфор" про поворот виконання судового рішення у цивільній справі № 242/4219/14-ц задоволено. В порядку повороту виконання судового рішення зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" повернути Дочірньому підприємству "Дюфор" описане та вилучене 29.05.2015 майно: 1) вантажний автокран 10-20Т, марка КАМАЗ, модель 53229С, рік випуску 2004, колір сірий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_9 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011; 2) вантажний автокран >20Т, марка КАМАЗ, модель 55111 КС55713-1, рік випуску 2006, колір оранжевий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_3 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_11 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 , виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011; 3) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_13 , двигун № НОМЕР_14 / НОМЕР_15 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_16 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_17 , виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012; 4) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_18 , двигун № НОМЕР_14 / НОМЕР_19 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_20 , який належить Дочірньому підприємству "Дюфор" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_21 , виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012.

06.06.2018 позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, Департаменту державної виконавчої служби, Міністерства юстиції України зі скаргами на бездіяльність Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві стосовно втрати виконавчого провадження № 47640801.

Щодо умисного невиконання представником Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" ОСОБА_3. рішення державного виконавця про передачу Дочірньому підприємству "Дюфор", отриманої на зберігання згідно із актом опису й арешту майна від 29.05.2015, техніки за виконавчим листом № 242/4219/14-ц від 15.04.2015 відкрито кримінальне провадження № 120151000800008324 (дата надходження заяви, повідомлення - 21.08.2015).

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019, у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- оскільки майно було передано на відповідальне зберігання представнику стягувача, то саме на цю особу покладено обов`язок схоронності майна та повернення його власнику;

- зобов`язання відповідачів повернути позивачу вилучене у нього майно не може відновити його порушеного права, оскільки, у відповідачів майно позивача відсутнє і задоволення позову не призведе до повернення позивачу його майна;

- обраний позивачами спосіб захисту свого права шляхом витребування майна у визначених позивачем відповідачів, не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, яке він вважає порушеним, в зв`язку з вилученням та не поверненням йому майна;

- особа, якій було передано майно залучена у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і будь-які позовні вимоги до неї не заявлені. Водночас, суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи залучати до участі у справі співвідповідача, а позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався;

- позов у даній справі пред`явлено до неналежних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у позові;

- судом у межах справи № 242/4219/14-ц було захищено права та законні інтереси позивача, зобов`язано зберігача повернути Дочірньому підприємству "Дюфор" описане та вилучене 29.05.2015 майно, яке перебувало у нього на зберіганні. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він звертався до відповідних органів щодо примусового виконання ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 27.10.2016 у справі № 242/4219/14-ц про поворот виконання заочного рішення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- судом апеляційної інстанції не здійснювалась перевірка обставин невиконання державою позитивних зобов`язань відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

- судами не враховано, що позивач стверджує про існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Держави та негативними наслідками для позивача у вигляді втрати техніки;

- суди не дали правову оцінку тому, що виконавча служба мала можливість зберегти майно у недоторканості, були можливості запобігти його втраті;

- невиконання вимог частини 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" позбавило позивача гарантованої законом можливості брати участь в проведенні виконавчих дій та захищати свої інтереси;

- внаслідок тривалої бездіяльності на позивача було покладено надмірний економічний тягар, що не сумісне з зобов`язаннями держави за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

- оскаржувані рішення порушують положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

6. Доводи інших учасників справи

Учасники справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (див. mutatis mutandis $. 135 рішення Європейського суду з прав людини від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. the UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; $. 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує у позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, а також чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Відповідно до частини 1, пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.

Згідно із пунктами 4.2.1, 4.2.2, 4.2.5 розділу 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, в акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані: а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; г) прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); ґ) відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові чи його представнику, а іншій особі, то акт опису та арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку на першому примірнику акта.

Відповідно до статті 388 Кримінального кодексу України розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт, - караються штрафом від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" було вчинено дії по виконанню заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.04.2015 року у справі № 242/4219/14-ц, зокрема передано відповідно до акта опису й арешту майна від 29.05.2015 майно, яке просить зобов`язати повернути позивач, на відповідальне зберігання представнику Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" ОСОБА_3 , якого було повідомлений про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховання, підміну описаного майна.

24.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47640801 на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". Постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. У зв`язку із тим, що заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області суду від 15.04.2015 скасовано, скасувано акт опису й арешту майна від 29.05.2015. Зобов`язано стягувача Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 негайно передати техніку по акту опису арешту майна представникам за довіреністю Дочірнього підприємства "Дюфор".

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27.10.2016 у справі № 242/4219/14-ц зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" повернути Дочірньому підприємству "Дюфор" описане та вилучене 29.05.2015 майно.

Вказана ухвала є чинною.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

З огляду на викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що саме на Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" покладено обов`язок повернення майна позивачу.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів того, що він звертався до відповідних органів щодо примусового виконання ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 27.10.2016 у справі № 242/4219/14-ц, якою зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" повернути Дочірньому підприємству "Дюфор" описане та вилучене 29.05.2015 майно.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач просить захистити його право власності на майно шляхом його витребування у осіб, у яких вказане майно відсутнє і ніколи не перебувало.

Отже, як правомірно зазначено судами, обраний позивачем спосіб захисту не є належним і ефективним з огляду на те, що задоволення позовних вимог жодним чином не призведе до реального поновлення прав або інтересів позивача, які він вважає порушеними, оскільки у відповідачів майно позивача відсутнє і задоволення позову не призведе до повернення позивачу його майна.

Крім того, визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частини 1 та 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено про те, що у них відсутні правові підстави зобов`язувати відповідачів повернути позивачу майно, оскільки майно позивача в процесі виконання судового рішення було передано повноважному представнику стягувачу - Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал", а не відповідачам у справі, та ухвалою суду, яка набрала законної сили, саме Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" зобов`язано повернути зазначене майно.

З огляду на викладене та враховуючи, що майно, яке просить повернути позивач не перебуває та не перебувало у визначених позивачем відповідачів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що позов у даній справі пред`явлено до неналежного складу відповідачів.

Пред`явлення позову до неналежних відповідачів є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судами безпідставно застосовано до даних правовідносин положення Глави 66 Цивільного кодексу України, що регулюють договірні відносини зберігання, які у даному випадку між позивачем та третьою особою відсутні. Однак дане порушення не призвело до прийняття неправильних рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам відповідають.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих ними судових рішень.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а постанови апеляційної інстанцій без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Дюфор" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 910/8264/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець